вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/584/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Регіонального Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою Відповідальністю «Діамант», м. Ужгород
про виселення орендаря з займаних приміщень
секретар судового засідання Сінкіна Е.
сторони не викликалися
Позивач звернувся з позовом, яким просить виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант" (адреса реєстрації вул. Волошина, 18 а, м. Ужгород, код ЕДРПОУ: 01548183) з орендованого майна: вбудованого приміщення (поз.1- планом) площею 49,4 кв. м. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Кошута, 1. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму сплаченого судового збору. Позов заявлено з посиланням на ст.ст.3,19,25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», 29,144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 року №483, та статей 526, 530, 610, 629, 785 ЦК України, статей 4, 19, 20, 162-164, 171, 172, 176 ГПК України,ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2 270,00 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 27.07.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Від відповідача 19.08.2021 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
На спростування доводів відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, позивачем 02.09.2021 року подано відповідь на відзив.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005 року, який неодноразово продовжувався сторонами, востаннє до 06.10.2020 року, не повернув орендоване нерухоме майно - вбудоване приміщення (поз. 1 за планом) площею 49,4 м.кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1.
Також, позивач зазначає, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях №00310 від 18.11.2020 року відповідачу відмовлено в продовженні орендних відносин за договором №304 від 07.10.2005 року з посиланням на ст.ст. 7, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 29, 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, а відтак, на час розгляду справи в суді відповідач безпідставно використовує відповідне майно державної власності.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.08.2021 заперечує проти задоволення позовних вимог з зазначених позивачем підстав, вказує, що в порушення абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» балансоутримувач об'єкта оренди - Управління Державної казначейської служби у Берегівському районі Закарпатської області не повідомляв орендаря про причини та підстави відмови в продовженні договору, а самим позивачем допущено порушення процедури прийняття рішення про продовження Договору оренди після отримання від відповідача пропозиції продовжити орендні правовідносини та не прийнято у визначений п. 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна строк рішення щодо можливості продовження орендних правовідносин, що є порушення принципу правової визначеності та надало відповідачу законні очікування на продовження строку дії договору оренди №304 від 07.10.2005 року.
Також, ТОВ «Діамант» вказує, що зміни до законодавства (Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна), які відбулися за час чинності договору, зокрема, після його продовження відповідно до додаткової угоди від 04.10.2017 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, позаяк погіршують становище орендаря, а відтак до застосування підлягають саме умови Договору оренди згідно з п. 9.5. даного Договору.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на п. 9.4. договору оренди (в редакції змін, що внесені Додатковим договором від 26.10.2011 року) відповідач вважає продовженими орендні правовідносини за Договором оренди на тих самих умовах та на той самий строк, тобто до 07.10.2023 року.
Також, відповідач зазначає, що ним за погодженням з балансоутримувачем виконано роботи по невід'ємному поліпшенню орендованого майна згідно з проектно-кошторисною документацією в 2010 році, у зв'язку з чим він мав законні очікування на продовження орендних правовідносин.
Заперечення на відзив.
Позивачем 02.09.2021 року подано до суду заперечення на відзив за №8 від 01.09.2021 згідно з якими не погоджується з аргументами відповідача, що викладені у відзиві на позов та зазначає, що орендоване відповідачем майно, враховуючи його використання як торгівельний об'єкт з продажу ювелірних виробів, підпадає під обмеження щодо можливості надання такого майна в оренду згідно з п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, як таке, в якому розміщені органи виконавчої влади, а саме балансоутримувач за договором оренди: Управління Державної казначейської служби у Берегівському районі Закарпатської області.
Також вказує, що нормами чинного законодавства не передбачено автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, як і відсутня домовленість щодо автоматичної пролонгації договору оренди між сторонами згідно з додатковим договором про продовження строку дії договору оренди з 07.10.2017 по 06.10.2020 року.
Клопотання з процесуальних питань.
15 вересня 2021 року відповідачем в справі подано клопотання від 10.09.2021 року про зупинення провадження в даній справі до вирішення і набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2615/21, яка розглядається господарським судом Львівської області за позовом ТОВ «Діамант» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях про визнання недійсним наказу №00310 від 18.11.2020 року.
23 вересня 2021 року позивачем подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
07 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант» (далі - Орендар, відповідач), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №304 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 111,3 м.кв., розміщені за адресою: м. Берегово, пл. Кошута, 1 (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства у Берегівському районі, з метою використання: здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п.п. 1.1., 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.
Розділом 3 Договору визначено розмір оренди за перший (базовий) місяць оренди, встановлено порядок її розрахунок, строк та порядок сплати орендної плати.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.6. Договору Орендар зобов'язується використовувати орендоване майна відповідно до його призначення та умов цього Договору, а у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачі збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Орендаря.
Відповідно до п. 9.1. строк дії Договору встановлено на три роки, що діє з 07.10.2005 року до 07.10.2008 року.
Пунктом 9.9. Договору визначено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.
Згідно з п. 2.4. Договору, у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленого при передачі Майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається переданим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору (п. 2.5. Договору).
Положеннями п.п. 9.3., 9.4. Договору визначено, що зміни та доповнення до даного Договору можливі за взаємною згодою сторін, укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зміни про продовження терміну дії Договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди.
Зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 9.6. Договору).
Пунктом 9.5. Договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря.
Умовами п. 9.7. Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю Балансоутримувача. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Даний Договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з даного реєстру №1575887 від 07.10.2005 року.
07.10.2005 на підставі акту приймання-передачі об'єкт оренди за договором передано відповідачу.
Протягом строку дії Договору оренди сторонами до нього було укладено ряд Додаткових договорів.
Так, додатковими договорами від 01.02.2007 року, 26.10.2011 року, від 02.03.2012 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року сторонами вносилися зміни до п. 3.1. Договору щодо порядку визначення орендної плати за Договором та п. 1.1. Договору щодо предмета оренди, його вартості та найменування Балансоутримувача.
Зокрема, відповідно до п. 1 додаткового договору від 04.10.2017 року сторонами викладено п. 1.1. Договору оренди в наступній редакції:
Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: вбудоване приміщення (поз. 1 за планом) площею 49,4 м.кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1 (далі - Майно), що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37809658 (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 31983,00 грн. (без урахування ПДВ).
Згідно п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.02.2007 року цільове використання об'єкта оренди - розміщення торгівельного об'єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Пунктом 5 Додаткового договору від 26.10.2011 року доповнено п. 9.4. Договору оренди наступним абзацом:
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк, який був передбачений цим Договором, з врахуванням нормативного законодавства на момент продовження Договору. Зазначені дії оформляються Додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.
Додатковими договорами від 04.11.2008 року, від 26.10.2011 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року строк дії Договору оренди сторонами неодноразово продовжувався, востаннє по 06 жовтня 2020 року.
Право оренди відповідача на орендоване майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з строком дії речового права - 06.10.2020 року з правом пролонгації, про що свідчить витяг з даного реєстру №99270758 від 04.10.2017 року.
Маючи намір продовжити орендні правовідносини між сторонами, відповідач звернувся до позивача з листом №30/0620 від 30.06.2020 року, в якому повідоми про необхідність продовження строку дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року на новий термін.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18.11.2020 року відмовлено в продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року у зв'язку з неможливістю використання об'єкта за цільовим призначенням, враховуючи обмеження цільового використання майна, в якому розміщені органи державної влади, що визначені п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.
Також, зазначеним наказом позивача скасований наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області від 05.10.2020 року №00228 з внесеними змінами відповідно до наказу від 29.10.2020 року №00274, яким було прийнято рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди спірного майна, за результатами якого Договір оренди №304 від 07.10.2005 (зі змінами) може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений Договір оренди з новим орендарем.
Листом №11-03-01674 від 25.11.2020 року відповідача повідомлено про відмову в продовженні договору оренди з наведених підстав. Також даним листом позивач просив звільнити об'єкт оренди та повернути його по акту приймання-передачі балансоутримувачу.
Аналогічні вимоги про повернення орендованого майна балансоутримувачу було оформлено позивачем листами №11-03-00443 від 25.03.2021 року, №11-03-00653 від 11.05.2021 року, які залишилися без реагування ТОВ «Діамант», як і не повернуто об'єкт оренди Управлінню Державної казначейської служби України в Берегівському районі відповідно до листа останнього «Щодо звільнення орендованого майна та підписання акту повернення з оренди державного нерухомого майна» №01-17-06/262 від 08.06.2021 року.
На підтвердження відправлення відповідачу зазначених листів позивачем надано фіскальні чеки ПАТ «Укрпошта», при цьому, беручи до уваги, що факт отримання відповідних листів ТОВ «Діамант» не заперечується у відзиві на позовну заяву, суд вважає обставини їх вручення відповідачу встановленими згідно з ст. 79, ч. 4 ст. 165 ГПК України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач об'єкт оренди за актом приймання-передачі балансоутримувачу не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого, просить суд виселити відповідача з займаного приміщення загальною площею 49,4 м2, яке розташоване за адресою: м. Берегово, Закарпатська область, вул. Кошута, 1.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до статей 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання; стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання забов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України.).
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" уразі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Як встановлено судом в п. 9.9. Договору визначено перелік підстав внаслідок яких договір може бути припинено, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, а п.п. 2.4., 4.6. Договору визначають обов'язок орендаря у разі припинення Договору повернути Балансоутримувачу майно орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання-передачі, обов'язок по складенню якого покладено саме на Орендаря, як на особу, яка передає майно іншій стороні Договору.
Оскільки укладений сторонами Договір оренди припинив свою дію 06.10.2020 року у зв'язку із закінченням строку дії, на який його було укладено сторонами спору, проте відповідачем не повернуто за актом приймання-передачі об'єкт оренди балансоутримувачу у встановлений законом та договором строк, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виселення відповідача з займаного приміщення, переданого йому в оренду за договором.
Критично оцінюються судом заперечення відповідача щодо продовження строку дії Договору оренди до 07.10.2023 року в порядку, що визначений п. 9.4. Договору оренди (в редакції змін, що внесені Додатковим договором від 26.10.2011 року) та у зв'язку з наявністю законних очікувань на продовження орендних правовідносин через неприйняття Орендодавцем у визначений п. 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна строк рішення щодо можливості продовження орендних правовідносин, позаяк відповідні дії позивача щодо зволікання в прийнятті рішення про продовження строку договору не оскаржувались ТОВ «Діамант», з відповідним позовом про визнання договору оренди (додаткового договору про продовження строку оренди) укладеним Товариство не зверталося, а відтак, відповідачем не спростовано висновків суду щодо відсутності на теперішній час правової підстави для використання відповідачем вбудованого приміщення (поз. 1 - за планом), площею 49,4 м.кв., першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1.
При цьому, судом також враховано, що зазначений відповідачем п. 9.4. Договору оренди (в редакції змін, що внесені Додатковим договором від 26.10.2011 року) щодо продовження строку оренди за відсутності заяви однієї із сторін Договору про його припинення протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору містить вказівку на спосіб оформлення відповідного продовження договірних відносин між сторонами - шляхом укладення Додаткового договору, що кореспондує з положеннями п.п. 9.3., 9.6. Договору оренди.
Доказів укладення між сторонами відповідного Додаткового договору відповідачем не подано та чинне на момент розгляду справи законодавство (ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») імперативно визначає порядок продовження договору оренди державного майна, який вже продовжувався сторонами, - за результатами проведеного аукціону, а не автоматична пролонгація попереднього Договору за відсутності заперечень сторін, що повністю узгоджується з п. 9.4. Договору оренди за яким Договір вважається продовженим на той самий строк з врахуванням нормативного законодавства на момент його продовження.
Доцільно зазначити, що застосування змін в законодавстві щодо оренди державного та комунального майна з прийняттям нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (від 3 жовтня 2019 року № 157-IX) законодавцем врегульовано в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень даного закону, відповідно до яких договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
З врахуванням викладеного, заперечення відповідача в цій частині як необґрунтовані та невідповідні чинному законодавству не беруться судом до уваги.
Також, судом враховано, що в п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» містяться винятки щодо використання за будь-яким цільовим призначенням об'єктів оренди, зокрема нерухомого майна, в якому розміщені органи державної влади.
Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1.2. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 01.02.2007 року) цільове використання об'єкта оренди - розміщення торгівельного об'єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що підпадає під встановлені п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна обмеження щодо цільового використання об'єкта оренди та виключає можливість продовження Договору оренди на тих самих умовах.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідача в цій частині щодо недоведення матеріалами справи факту розміщення Державної казначейської служби у Берегівському районі Закарпатської області в орендованому об'єкті з посиланням на Академічний тлумачний словник української мови, позаяк як свідчать матеріали справи об'єктом оренди за Договором оренди №304 від 07.10.2005 року (з врахуванням подальших змін) було вбудоване приміщення (поз. 1 за планом), площею 49,4 м.кв. першого поверху нежитлової будівлі, що розміщена за адресою: м. Берегово, Закарпатська область, пл. Кошута, 1 та даний адрес є юридичною адресою місцязнаходження Балансоутримувача майна - Управління ДКСУ у Берегівському районі Закарпатської області, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, відповідачем на праві оренди використовувалася частина нерухомого майна, в якому знаходиться структурний підрозділу Державної казначейської служби України, що є органом державної виконавчої влади, а відтак на спірні правовідносини поширюються дія встановлених в. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна обмежень щодо цільового призначення об'єкта оренди частини такого майна лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів.
Докази того, що зазначене в Договорі оренди цільове використання об'єкта оренди - розміщення торгівельного об'єкту з продажу ювелірних виробів є таким, що пов'язане з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо Управлінням ДКСУ у Берегівському районі Закарпатської області, як такі, що пов'язані із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності Казначейської служби, їх працівників та відвідувачів, відповідачем не подано, а тому заперечення проти позову в цій частині відхиляються судом.
Аргументи відповідача, що балансоутримувач об'єкта оренди - Управління Державної казначейської служби у Берегівському районі Закарпатської області не повідомляв орендаря про причини та підстави відмови в продовженні договору не можуть спростувати підставність зазначених вище висновків суду, позаяк в контексті предмету доказування щодо наявності/відсутності правових підстав для зайняття відповідачем спірного майна на час розгляду справи в суді обставина відповідного повідомлення Балансоутримувача не має правового значення для справи, а посилання ТОВ «Діамант» на п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є некоректним.
При цьому, суд бере до уваги, що пункти 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлюють дві самостійні підстави для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків та матеріалами справи підтверджується виключення об'єкта оренди з Переліку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - неможливість використання об'єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду.
Не мають значення для прийняття рішення щодо спірних правовідносин і аргументи відповідача щодо здійснених ним невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, оскільки питання наявності здійснених орендарем поліпшень орендованого майна не розглядається судом в межах розгляду справи про виселення орендаря з такого приміщення за закінченням строку дії Договору оренди, проте може бути вирішене сторонами в порядку п. 9.7. Договору оренди з врахуванням приписів чинного законодавства України.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження.
Підставою зупинення провадження в даній справі відповідачем визначено наявність в провадженні господарського суду Львівської області справи №914/2615/21 за позовом ТОВ «Діамант» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях про визнання недійсним наказу №00310 від 18.11.2020 року, у зв'язку з чим ТОВ «Діамант» просить суд в порядку п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити провадження в справі.
Відповідно до даної процесуальної норми суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, провадження в даній справі було відкрито ухвалою господарського суду Закарпатської області 27.07.2021 та постановлено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частинами 2-3 статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд констатує, що у зв'язку з розглядом даної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України з 27 серпня 2021 року розпочався її розгляд по суті, а строк звернення сторін до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі, як і можливість в суду зупинити провадження в справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України в силу приписів ч. 3 ст. 195 ГПК України закінчилася 26 серпня 2021 року відповідно.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідне клопотання про зупинення провадження в справі відповідачем подано лише 15 вересня 2021 року без будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку на його подання згідно з ст. 119 ГПК України, а відтак, клопотання ТОВ «Діамант» від 10 вересня 2021 року про зупинення провадження в справі (вх. №0231-02/6559/21 від 15.09.2021 року) підлягає залишенню судом без розгляду.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що обставини, зазначені відповідачем в клопотанні в якості підстави зупинення провадження не можуть вважатися такими відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, позаяк зібрані в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а долучена до відповідачем копія позовної заяви від 27.08.2021 року за змістом фактично збігається з запереченнями ТОВ «Діамант» в даній справі, що викладені у відзиві на позов, як і чинність наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях про визнання недійсним наказу №00310 від 18.11.2020 року жодним чином не впливає на правомірність користування відповідачем орендованим майном, оскільки таке користування повинно здійснюватися на підставі відповідного правочину договору оренди строк якого не закінчився.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в справі матеріалів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить прийняти рішення про виселення відповідача з орендованого майна з зазначенням його адреси - «Закарпатська область, м. Берегово, вул. Кошута, 1», тоді як зміст позовної заяви, заперечення на відзив, долучених до матеріалів справи сторонами доказів та встановлених судом обставин свідчать про допущену позивачем описку в частині місцязнаходження спірного майна, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута,1.
З врахуванням наведеного, беручи до уваги відсутність в м. Берегово вулиці Кошута, суд вирішує питання про виселення відповідача з орендованого майна за його вірною адресою Закарпатська область, м. Берегово, площа Кошута, 1, що за змістом пред'явленого позову не є виходом за межі позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант" (88017, вул. Волошина, 18 а, м. Ужгород, РНОКПП 01548183) з орендованого майна: вбудованого приміщення (поз.1- планом) площею 49,4 кв. м. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант" (вул. Волошина, 18 а, м. Ужгород, РНОКПП 01548183) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, вул. Коперника, 4, м. Львів, РНОКПП 42899921) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Андрейчук Л.В.