вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"07" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/437/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпро
до відповідача фізичної особи-підприємця Пигіни Віктора Васильовича, м. Чоп
про стягнення 11546,78 грн
секретар судового засідання Сінкіна Е.
Сторони не викликалися
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Пигіни Віктора Васильовича про стягнення 6000,00 грн на відшкодування вартості поставленого товару неналежної якості, 3000,00 грн за непоставлений товар, а також 1491,00 грн безпідставно отриманих коштів на перевезення (доставку) товару. Крім цього, внаслідок порушення грошового зобов'язання позивачем за заявлену суму нараховано 221,30 грн трьох відсотків річних та 834,48 грн втрат від інфляції. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 11, 526, 530, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 268 ГК України.
Ухвалою суду від 11.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.
Враховуючи виконання позивачем вимог ухвали суду від 11.06.2021 року та усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 14.07.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Разом з тим, 27 липня 2021 року відповідачем подано суду заяву від 27.07.2021 року, відповідно до якої зазначає, що він не має укладених з позивачем договорів про співпрацю чи поставку товарів або послуг та будь-яких юридичних відносин з ТОВ «Вініл». Вказує, що ним не отримано копії позовної заяви з додатками, про зміст пред'явлених до нього вимог відповідачу невідомо та, у зв'язку з цим, просить залишити позовну заяву без розгляду і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Будь-яких інших письмових заперечень з приводу заявленого позову відповідачем не подано, як і не заявлено суду інших клопотань, в тому числі щодо надання можливості представнику ознайомитися з матеріалами справи, чи про продовження строку подання відзиву на позов, чи про розгляд справи з повідомленням сторін.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок поставки товару неналежної якості на суму 6000,00 грн., недопоставки товару відповідно до виставленого відповідачем рахунок (на суму 3000,00 грн.) та завищення вартості послуг з перевезення товару (на суму 1491,00 грн.) у відповідача існує заборгованість на загальну суму 10491,00 грн. на яку позивачем нараховано за період з 23.08.2020 року по 06.05.2021 року 3% річних та втрати від інфляції в розмірі 221,30 грн. та 834,48 грн. відповідно.
Заперечення відповідача.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позову, стверджуючи, що будь-які правовідносини між ним та позивачем відсутні, а договори з ТОВ «Вініл» відповідачем не укладалися.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Судом встановлено, що між сторонами у справі досягнуто домовленості щодо поставки Фізичною особою-підприємцем Пигіна Віктором Васильовичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Вініл» (надалі ТОВ «Вініл») скла бокового до автобуса в загальній кількості 5 одиниць (надалі - Товар), вартістю по 3000,00 грн. за кожне, на загальну суму 15000,00 грн. (з ПДВ).
Відповідачем надано позивачу рахунок № 22/10 від 22.10.2019 року на оплату вартості Товару на доставку даного товару в розміні 3000,00 грн. на загальну суму 18000,00 грн. (без ПДВ).
Згідно з платіжними дорученнями №6274 від 25.11.2019 (на суму 13750,00 грн.), №6147 від 20.11.2019 року (на суму 4250,00 грн.) позивачем здійснено на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений в рахунку № 22/10 від 22.10.2019 року оплату за скло на загальну суму 18000,00 грн.
Відповідно до наданої позивачем Декларації про прийняття вантажу №0721000294 від 11.12.2019 відповідачем надіслано позивачу автоскло в кількості 4 одиниці із зазначенням вартості послуг з доставки - 1509,00 грн. (без ПДВ).
Факт отримання від відповідача згідно з даною Декларацією скла бокового до автобуса в загальній кількості 4 одиниці, як і обставина відсутності понесення позивачем додаткових витрат з доставки Товару у зазначеній в Декларації сумі ТОВ «Вініл» підтверджується.
За твердженням позивача після отримання від відповідача 4 одиниць скла бокового до автобуса Неоплан N116 встановлено, що два скла мають тріщини та сколи, про що складено посадовими особами позивача 12.12.2019 року складено акт про поставку товарів неналежно якості.
31 січня 2020 року відповідачу надіслано претензію №51 від 30.01.2020 року (яка згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 4905701755380 вручена відповідачу 12.02.2020) в якій просив відшкодувати вартість товару неналежної якості в сумі 6000,00 грн. з посиланням на складений позивачем акт від 12.12.2019 року.
15 серпня 2020 року позивачем повторно надіслано відповідачу претензію №384 від 11.08.2020 (вручена 19.08.2020 року), відповідно до якої просив відшкодувати вартість товару неналежної якості в сумі 6000,00 грн., повернути безпідставно отримані кошти в сумі 3000,00 грн. за недопоставлене скло та 1491,00 грн. різниці вартості доставки, яка була сплачена позивачем відповідно до рахунку № 22/10 від 22.10.2019 року та зазначеної в Декларації про прийняття вантажу №0721000294 від 11.12.2019.
У зв'язку з наведеним, позивачем нараховано відповідачу 3% річних та втрати від інфляції в розмірі 221,30 грн. та 834,48 грн. відповідно за період з 23.08.2020 року по 06.05.2021 року.
17 серпня 2021 року позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №ГО-866 від 11.06.2021 відповідно до якого за результатами огляд 11 червня 2021 року органолептичним методом чотирьох стекол було виявлено, що два з них мають тріщини та сколи на площі більш ніж 50%.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що сторонами у справі вчинено правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України визначено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що зміст укладеного між сторонами правочину передбачав поставку відповідачем 5 одиниць стекол бокового до автобуса, що відображено в рахунку відповідача №22/10 від 22.10.2019 року та погоджено позивачем шляхом здійснення попередньої оплати за вказаним рахунком в загальній сумі 18000,00 грн., тоді як відповідно до товаросупроводжуючого документу, за яким стекла надсилалися позивачу - Декларації про прийняття вантажу №0721000294 від 11.12.2019, всього було передано позивачу скло в кількості 4 одиниці, що свідчить про невиконання відповідачем обов'язку з поставки ще одного скла на суму 3000,00 грн. та надає позивачу право згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагати повернення суми попередньої оплати, а відтак позовні вимоги в цій частині як обґрунтовані підлягають до задоволення..
Також, судом встановлено, що окрім вартості Товару позивачем відповідно до рахунку №22/10 від 22.10.2019 здійснено на користь відповідача оплату за його доставку в сумі 3000,00 грн., тоді як згідно з товаросупроводжуючим документом, за яким стекла надсилалися позивачу - Декларації про прийняття вантажу №0721000294 від 11.12.2019, вартість доставки встановлена в розмірі 1509,00 грн.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відповідачем не подано суду жодних доказів на спростування аргументів ТОВ «Вініл» про безпідставне отримання ФОП Пигіна В.В. як постачальником 1491,00 грн. грошових коштів як різниці між оплаченою покупцем вартістю доставки Товару та фактично оплаченою вартістю доставки продавцем транспортній компанії.
При цьому, суд позбавлений можливості достеменно встановити причину відповідної різниці та її можливу пов'язаність з постачанням відповідачем меншої кількості автомобільних стекол.
Разом з тим, надаючи оцінку наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд відповідно до ст. 79 ГПК України вважає доведеною обставину безпідставного отримання відповідачем грошових коштів в сумі 1491,00 грн. в якості оплати за доставку Товару, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.
Надаючи правову оцінку позову в частині стягнення з відповідача 6000,00 грн. вартості товару неналежної якості варто зазначити наступне.
Частинами 1, 2 ст. 673 ЦК України визначено, що Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦК України).
У випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, а також іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією чи товарами, до відносин застосовується Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена Постановою Держарбітражу СРСР № п-7 від 25.04.1966 із внесеними змінами та доповненнями (надалі - Інструкція).
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного суду від 27.11.2018 року в справі №924/248/18.
У відповідності до п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.
Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту представника немісцевого виробника (відправника), якщо це передбачено основними чи особливими умовами поставки, інших обов'язкових правилах чи договорі. При немісцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов'язковою.
Пунктом 17 Інструкції визначено, що в повідомленні про виклик направленому виробнику (відправнику) повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата та номер рахунку чи номер транспортного документа, якщо до моменту отримання повідомлення рахунок не отримано; б) недоліки, що виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийом продукції по якості чи комплектності; г) кількість продукції неналежної якості.
Згідно п. 18 Інструкції повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (по телефону) не пізніше 24 годин, а відносно продукції, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки визначеним вимогам, якщо інші строки не визначені основними чи особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.
Пунктом 19 Інструкції передбачено, що немісцевий виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою чи телефонограмою чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в визначений строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника виробника (відправника). Представник не місцевого виробника (відправника) зобов'язаний з'явитись не пізніше ніж в триденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в основних чи особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах чи договорі.
Згідно п. 20 Інструкції у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначений строк і у випадках, коли виклик представника немісцевого виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
У відповідності до п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участю представників вказаних у п. 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно п. 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.
Згідно п. 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов'язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.
Позивач, виявивши недоліки в поставленому товарі 12.12.2019, не звертався до відповідача з листом, згідно якого б проводився виклик для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту, а лише 31.01.2019, тобто із пропуском строку встановленого п. п. 6, 16 вищевказаної Інструкції, надіслав відповідачу претензію, де повідомив про виявлені недоліки та просив повернути грошові кошти за неякісний товар.
Доказів перевірки поставленого товару представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості тощо, за результатами якої складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції матеріали справи не містять.
Акт про виявлені недоліки від 12.12.2019 складено позивачем в односторонньому порядку, за участі лише працівників підприємства - позивача, а проведена експертом Торгово-промислової палати України 11.06.2021 року експертиза не може вважатися належним доказом на підтвердження відповідних обставин, позаяк проведена більш ніж через півтори роки після поставки товару та відомості, що в ній зазначені, як-то дослідження саме тих стекол, які були предметом поставки від відповідача та неможливість використання пошкоджених стекол за призначенням, внесені до висновку експерта за усною заявника представника замовника експертизи - ТОВ «Вініл».
При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України виникнення у покупця права відмовитися від договору та вимагати повернення грошових коштів пов'язане з наявністю істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) та в матеріалах справи відсутні докази саме істотного в розумінні чинного законодавства порушення відповідачем вимог щодо якості товару.
Посилання позивача на акт про виявлені недоліки від 12.12.2019, є безпідставним, оскільки цей акт складено позивачем в односторонньому порядку, за участі лише працівників підприємства - позивача, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6000,00 грн. компенсації вартості неякісно поставленого товару до задоволення не підлягають.
Щодо 3% річних та інфляційних нарахувань.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 в справі №918/631/19.
З огляду на те, що позивачем розрахунок відсотків річних та втрат від інфляції здійснено за період з 23.08.2020 року по 06.05.2021 року, виходячи з загального розміру пред'явлених вимог - 10491,00 грн., тоді як судом позов в частині стягнення з відповідача 6000,00 грн. відхилено, у зв'язку з чим, здійснивши арифметичний розрахунок позову в цій частині, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення з відповідача 94,73 грн. - 3% річних та 391,16 грн. втрат від інфляції, що нараховані за вказаний позивачем період, виходячи з суми заборгованості відповідача підставність якої підтверджена судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони в справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пигіни Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» (49057, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 174, РНОКПП 25513976) 4976,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень 89 коп.), в т. ч. 3000,00 грн. в якості повернення попередньої оплати, 1491,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 391,16 грн інфляційних втрат та 94,73 грн трьох відсотків річних, а також 978,41 грн. (дев'ятсот сімдесят вісім гривень 41 коп.) на відшкодування судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Андрейчук Л.В.