Єдиний унікальний номер 229/4822/20
Номер провадження 22-ц/804/2049/21
Єдиний унікальний номер 229/4822/20 Головуючий у 1 інстанції Гонтар А.Л.
Номер провадження 22-ц/804/2049/21 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
06 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Канурної О.Д., Хейло Я.В.,
за участю секретаря Володовського Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №229/4822/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 травня 2021 року,
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі за текстом АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що протягом тривалого часу він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами відповідача. Також вказував, що регулярно отримував квитанції та сплачував за спожиту електроенергію.
31 серпня 2017 року були зняті останні показання з лічильника обліку електричної енергії, а квитанцію на оплату він отримав через 5 місяців, а саме, 13 січня 2018 року. Вказуючи на ці порушення він подав відповідну заяву до РЄС, але відповіді не отримав.
17 вересня 2020 року представники АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» в особі зам.начальника по ТОП Ребрія С.В. майстра, БОП Новикова В.О., інженера Єфремова склали акт про недопуск до електроустановок. При складанні акту він надав пояснення, що згідно його заяви проводиться розгляд справи у Верховному Суді і до вирішення спору він не має можливості надати їм дозвіл до електроустановок.
24 вересня 2020 року його було відключено від електропостачання. Відключення відбулось у його присутності, але копію акту про відключення йому вручено не було.
В той же день, 24 вересня 2020 року, він звернувся із заявою до начальника Дружківського РЄС про надання йому відповіді з обґрунтуванням підстав для відключення його будинку від електропостачання. Не дочекавшись відповіді він змушений був повторно звертатися до начальника РЄС, але відповіді знову не отримав. Питання так і не було розгляну¬то.
Вказує, що йому було спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат на оплату послуг адвоката на суму 300 гривень, за підготовку позовної заяви.
Також зазначає, що йому було спричинено моральну шкоду, оскільки порушено його життєві зв'язки, він змушений на протязі тривалого часу нервувати, хвилюватись, витрачати свій час на звернення до відповідача, та за юридичною допомогою, у нього погіршився стан здоров'я. Спричинену йому моральну шкоду оцінює в 10 000 гривень.
Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 300 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, зобов'язати відповідача негайно поновити послуги з електропостачання.
У листопаді 2020 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив зобов'язати відповідача перерахувати нарахований у 2012 році борг.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 травня 2021 року в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для вірного вирішення спору.
Суд залишив поза увагою, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», не було надано відповіді на його звернення.
Судом першої інстанції не враховано, що до теперішнього часу його будинок не підключено до електропостачання і він вимушений проживати без побутової техніки та терпіти інші незручності через відсутність електричної енергії.
Судом не досліджено всі обставини справи та не надано їм належної оцінки у їх сукупності
Від представника відповідача АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» Зайцевої О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування доводів відзиву зазначає, що 24 вересня 2020 року позивачу ОСОБА_1 було припинено постачання електричної енергії на підставі Акту про не допуск, складеного 17 вересня 2020 року. Без виконання позивачем вимог ПРРЕЕ та Кодексу комерційного обліку, поновлення електричної енергії позивачу є неможливим.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву, в якій вказував на неможливість за станом здоров'я з'явитись до суду.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з постачання електричної енергії, що підтверджується відкритим на ім'я позивача особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що 17 вересня 2020 року працівниками АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у будинку позивача в його присутності було складено акт №000013 про недопуск до власних електроустановок ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , акт складено у присутності споживача без будь-яких зауважень з боку останнього, та підписано трьома представниками енергопостачальника, складений акт про порушення позивачем не оскаржувався.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 допустив порушення Правил користування електричною енергією, яке полягає у недопуску представників оператора системи до електроустановок, що зафіксовано в акті від 17 вересня 2020 року №000013, та до теперішнього часу не усунув наявні порушення. Також суд виходив з того, що відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також узгоджуються із наявними в матеріалах справи письмовими доказами та встановленими обставинами.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 1 та пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування збитків, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини
При цьому встановлення прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з постачання електричної енергії, що підтверджується відкритим на ім'я позивача особовим рахунком № НОМЕР_1 . (а.с.48)
Відповідно до п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору.
Згідно п.5.1.1 оператор системи має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності, вимірювання показників якості електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки вимірювання та/або точки обліку відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.
Пунктом 7.5 встановлено, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється у разі недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
Відповідно до п.6.2.6 Кодексу комерційного обліку якщо протягом двох розрахункових періодів уповноважені представники ППКО/оператора системи або електропостачальника не мали доступу до вузла обліку та ЗВТ споживача, вони направляють споживачу поштою повідомлення про дату наступного відвідування чи прохання передати покази засобу обліку. Якщо після цього споживач не передав дані про кількість спожитої електричної енергії та/або не надав доступу до вузла обліку та ЗВТ, цей факт фіксується актом про недопуск. Водночас якщо недопуск до вузлів обліку та ЗВТ під час проведення їх позапланового контрольного огляду або технічної перевірки спричинений умисними діями (бездіяльністю) споживача, то такий факт фіксується актом про недопуск одразу.
Згідно п.6.2.10 цього Кодексу, складений акт про недопуск споживачем до вузла обліку є підставою для проведення відключення від електропостачання у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, якщо протягом п'яти робочих днів від дня отримання акта про недопуск ВТКО та/або суб'єкт, який контролює об'єкт, не забезпечить представникам ППКО/електропостачальника/оператора системи доступ до свого об'єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені цим Кодексом, або не узгодить з ними дату проведення таких робіт.
Відповідно до положень Кодексу системи розподілу, п.11.5.22 підключення електроустановок Користувача, які були відключені на виконання вимоги або припису, здійснюється після усунення Користувачем порушень, що підтверджується відповідним документом організації, що висунула вимогу або видала припис.; п.11.5.23 відновлення розподілу електричної енергії Користувачу здійснюється ОСР протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після відповідного підтвердження усунення виявлених порушень, оплати заборгованості за надані послуги та/або несанкціонований відбір електричної енергії, а також відшкодування збитків (за їх наявності) ОСР, інших Користувачів та/або третіх сторін.
У пункті 1.4 глави 1 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14березня 2018 року, надано визначення, що сторона, відповідальна за ТКО (ВТКО) - це учасник ринку, який відповідає за організацію комерційного обліку електричної енергії в конкретній точці комерційного обліку; вузол обліку електричної енергії (вузол обліку, ВОЕ) - це сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з'єднаних між собою за встановленою схемою з метою забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. Типовий ВОЕ складається з лічильника електричної енергії, трансформатора струму, трансформатора напруги, засобів захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинних кіл струму і напруги та інших допоміжних засобів (тестового блока, перетворювачів імпульсів, блоків живлення тощо); характеристики складових ВОЕ мають бути достатніми для вимірювання електричної енергії з заданою періодичністю та похибкою; постачальник послуг комерційного обліку електричної енергії (ППКО) - це суб'єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та цього Кодексу.
За змістом пункту 1.7 глави 1 розділу X ККОЕЕ, у разі незабезпечення відповідальною за точку комерційного обліку (ВТКО)та/або стороною, яка контролює об'єкт, на якому встановлений вузол обліку електричної енергії (ВОЕ), безперешкодного регламентованого доступу уповноваженим представникам контролюючих органів, постачальників послуг комерційного обліку (ППКО), з якими вона уклала договір, та/або представникам інших заінтересованих сторін, до власних електроустановок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, проведення технічної перевірки обладнання ВОЕ, контрольного огляду та/або заміни ВОЕ цими представниками має бути оформлений відповідний акт про недопуск.
Встановлено, що 17 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 не допустив працівників АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» до власних електроустановок за адресою вул. К.Маркса, 53-8, про що в його присутності було складено акт № 000013 про не допуск. Як убачається зі змісту пункту Акту «Додаткові відомості» позивач вказує, що він забороняє допуск до лічильника. (а.с.42-43)
Як убачається зі змісту попередження про припинення (розподілу) електричної енергії у якості підстави зазначено акт про недопуск до розрахункового засобу обліку. (а.с.43)
Пунктом 1.11 глави 1 розділу X ККОЕЕ передбачено, що складений акт про не допуск є підставою для проведення відключення від електропостачання, якщо протягом 5 робочих днів від дня отримання акта про не допуск споживач не забезпечить представникам ППКО/електропостачальника/ОСР доступ до свого об'єкта для контрольного огляду лічильника та/або не узгодить з ними дату проведення зазначеного контрольного огляду).
Згідно з підпунктом 1 пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
В акті від 17 вересня 2020 року № 000013 працівниками АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» попереджено ОСОБА_1 про припинення розподілу електричної енергії: на підставі порушення п.п. 2 п. 5.1.1, п.п. 12, п. 5.5.5 Розділу V ПРРЕЕ відповідно до складеного акту про не допуск до вузла обліку та у разі не забезпечення доступу представникам АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» до свого об'єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені Кодексом системи розподілу (КСР), або не узгодження з ними дату проведення таких робіт, електроустановка відповідно до п. 7.5 ПРЕЕ, 11.5.2 КСР буде відключена без додаткового попередження після закінчення п'яти робочих днів від дня отримання цього акту про припинення розподілу електричної енергії, а саме о 10 годині 00 хвилин 23 вересня 2020 року.
В акті зазначено, що позивач з відповідальністю за недопуск ознайомлений, про відключення попереджений, екземпляр отримав, про що міститься підпис позивача.
Аналізуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т. ч. і щодо відшкодування моральної шкоди. Тому, відповідальність у формі відшкодування моральної шкоди може наставати лише у випадках, передбачених договором або законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VI1I від 13.04.2017 року, статтею 714 ЦК України, ГІРРЕЕ, ККОЕЕ та КСР. Вказані нормативно-правові акти не передбачають відповідальності учасників правовідносин у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Предмет спору у даній справі не стосується дефекту продукції.
Відповідно до статті 1211-1 ЦК України, особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.
Згідно статті першої Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19.05.2011р. № 3390-VI, термін «продукція» включає також електроенергію. Цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні (пункт 1 статті 2 вказаного Закону). За своїм предметом наявний спір не стосується недоліків такого товару, як електрична енергія.
Отже, вищевказані норми не передбачають відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з розподілу електричної енергії, а даний спір не пов'язаний з наслідками недоліків продукції (дефекту в продукції).
Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Жодних протиправних дій зі сторони відповідача позивачу не було здійснено. Позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, а також не доведено причинного зв'язку.
Аналогічно, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до підпункту 4 пункту 5.1.9 ПРРЕЕ, оператор системи не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані: припиненням або обмеженням електропостачання, здійсненим у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованим відповідно до законодавства України.
Оскільки: припинення електропостачання здійснено у порядку, встановленому ПРРЕЕ, ККОЕЕ та КСР, законодавством не передбачена відповідальність у вигляді моральної шкоди для застосування у спірних правовідносинах, наявний спір не стосується недоліків такого товару, як електрична енергія, суд прийшов до правильного висновку, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в підтвердження неправомірності дії відповідача, щодо припинення електропостачання до квартири позивача, а також, що таке відключення не відповідає нормам ПРРЕЕ, ККОЕЕ та КСР, у зв'язку з чим суд прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для відновлення подачі електричної енергії в квартиру позивача.
Установивши, що припинення електропостачання до квартири позивача здійснено в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, та Кодексу систем розподілу, зокрема у зв'язку з недопуском працівників відповідача до вузла обліку електроенергії для технічної перевірки та неузгодження дати доступу, при цьому, факт неправомірності таких дій відповідача та їх невідповідність діючим нормам в сфері користування електричною енергією, не встановлений та належними і допустимими доказами не доведений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено усіх складових деліктної відповідальності для відшкодування заявленої ним матеріальної та моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким судом було надано відповідну правову оцінку, а також фактичним обставинам справи у їх сукупності, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року.
Головуючий О.І. Корчиста