Справа № 643/16710/20
Провадження № 2/643/1583/21
28.09.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
позивачів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
відповідача: ОСОБА_3 ,
представників відповідача: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування,
ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулись до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просять суд визнати за ними право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, згідно закону, після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час підготовчого провадження надійшла заява, відповідно до змісту представник позивачів просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
28.09.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач-1 просить суд прийняти його відмову від позову відповідно до ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, зазначив, що наслідки відмови від позову йому відомі.
28.09.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач-2 просить суд прийняти його відмову від позову відповідно до ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, зазначив, що наслідки відмови від позову йому відомі.
У підготовчому засіданні 28.09.2021 року судом розглянуто клопотання представника позивачів про закриття провадження у справі та протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні, враховуючи наступне.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільно процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
Статтею 196 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Положеннями статті 189 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з'ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255Цивільного процесуального кодексу України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За таких обставин, закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 Цивільного процесуального кодексу України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20.
При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі представником позивачів не надано жодного доказу на підтвердження того, що спір між сторонами відсутній і між ними не залишилось неврегульованих питань.
У підготовчому засіданні позивачі підтримали заяви про відмову від позову.
У підготовчому засіданні відповідач та її представники заяву позивачів підтримали.
Розглянувши заяву позивачів про відмову від позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 вищевказаної норми процесуального права передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з п. 1 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивачів від позову в цій справі.
Під час підготовчого засідання судом на виконання вимог ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України роз'яснено позивачам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.
У зв'язку з тим, що позивачі з власної ініціативи письмовою заявою відмовилися від позову і відмова прийнята судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 206 та пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
В силу приписів частини 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу,
Керуючись статтями 206, 255, 256, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Прийняти відмову позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від позову.
2. Закрити провадження у справі № 643/16710/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.
3. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.
4. Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко