Справа № 22ц-5974 Головуючий 1 інстанції - Черков В.Г.
Категорія - 46 Доповідач -Бабенко П.М.
іменем України
17 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - Кондратьєвої О.М.
суддів: Бабенка П.М., Могутової Н.Г.
при секретарі- Семенченко С.С.,
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна,
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 березня 2010 року частково задоволено зазначений позов.
Визнано за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 3/5 частки будинку АДРЕСА_1, а за відповідачем право власності на 2/5 цього будинку. Стягнуто відповідача судовий збір на користь держави в сумі 306 грн. та на користь позивачки її судові витрати у справі в сумі 108 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Суд не врахував, що вона ставила питання про визнання за нею права власності на весь будинок з тих підстав, що відповідач формально має право власності на будинок, оскільки він у будинку не проживав і не користувався ним тривалий час та пропустив строк позовної давності для подання заяви про розподіл вказаного майна, поважних причин пропуску цього строку у нього немає.
Відповідач вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржив.
В судовому засідання позивачка доводи апеляційної скарги підтримала.
Відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, зазначивши, що рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін ,дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у юридичному шлюбі з 23 серпня 1986 року по 12 вересня 2001 року, мають двох повнолітніх доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
В період шлюбу відповідач за договором купівлі-продажу від 9 лютого 1991 року придбав жилий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1, який зареєстровано на його ім'я та є спільною сумісною власністю подружжя.
Частково задовольняючи позов ,суд, враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо поділу будинку в натурі та інтереси дітей, а також , що відповідач тривалий час не проживає в будинку і не користується ним, дійшов висновку про розподіл у ідеальних частках, визнавши право власності на 3/5 частки домоволодіння за позивачкою і на 2/5 частки за відповідачем.
Апеляційний суд перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції.
Висновки суду відповідають вимогам ч.ч.1,2 ст.70 СК України, згідно яким при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засаді рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав ,знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач формально має право власності через те, що не проживає в будинку і не користується ним тривалий час, пропустив строк позовної давності подання заяви про розподіл майна , не можуть бути прийняті до уваги оскільки вони ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
Відповідно до ст. ст.317, 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Хоча відповідач і не проживає у спірному будинку, але за ним зареєстровано право власності на вказаний будинок і йому належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Посилання позивачки на те, що відповідач пропустив строк позовної давності, а тому може бути позбавлений права власності, також не ґрунтується на законі.
Оскільки відповідач до розподілу судом будинку був зареєстрований як власник вказаного будинку і він не заявляв позовних вимог про розподіл будинку ,у вказаних правовідносинах не може бути застосована позовна давність, передбачена ст. ч.2 ст.70 СК.
Таким чином доводи позивачки, викладені у апеляційній скарзі, не впливають на висновки суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін .
Керуючись ст.ст. 303, 307, ч.1 ст.308 , 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 березня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :