ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про припинення провадження у справі
Справа № 48/20631.05.10
За позовомПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"
доФізичної особи-підприємця Стеценко Вадима Володимировича
третя особаСтеценко Володимира Васильовича
простягнення 9 585,60 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Брусника А.М.
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Стеценко Вадима Володимировича про стягнення 9 585,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АТК 106424 від 18.05.2006 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер АА 0135 АЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу ВАЗ-21093, реєстраційний номер АА 6127 АЕ є Стеценко Володимир Васильович, а водієм яким скоєно ДТП і якого визнано винним у його скоєні є Стеценко Вадим Володимирович, який керував автомобілем на підставі договору оренди транспортного засобу, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.04.2010 р.
В судове засідання 28.04.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2010 р. не виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
28.04.2010 р. представником відповідача до канцелярії суду було подано заяву про сплив строку позовної давності та відповідно до тексту якої просить в позові відмовити.
Представник відповідача в судове засідання 28.04.2010 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2010 р. виконав, подав відзив на позовну заяву відповідно до тексту якого заперечив проти позовних вимог, оскільки наданими позивачем доказами не підтверджується набуття позивачем права регресної вимоги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. у зв'язку із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розгляд справи відкладено до 31.05.2010 р.
25.05.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло додаткове пояснення по справі в якому відповідач вказує, договір оренди транспортного засобу від 01.09.2006 р. є нікчемним, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог закону про його нотаріальне посвідчення.
У судове засідання 31.05.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 28.04.2010 р. виконав.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 31.05.2010 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання 31.05.2010 р. не з'явилась, подавши 25.05.2010 р. до канцелярії суду заяву якою повідомляє про неможливість приймати участь у розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 3 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участі у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; по-третє, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
В даному випадку позивач в обґрунтування підвідомчості справи господарським судам посилається на те, що учасник ДТП Стеценко В.В. користувався транспортним засобом на підставі Договору оренди від 01.09.2006 р., який укладено ним як фізичною особою -підприємцем.
Договір оренди транспортного засобу від 01.09.2006 р. був укладений між фізичною особою Стеценком Володимиром Володимировичем та фізичною особою -підприємцем Стеценком Вадимом Володимировичем. Зайняття останнім підприємницькою діяльністю підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця №619322.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування автомобіль ВАЗ -21093, державний номер АА 6127 АЕ, а орендар приймає вказаний транспортний засіб та використовує його для здійснення підприємницької діяльності.
З огляду на викладене позивач вказує, що під час скоєння ДТП Стеценко Вадим Володимирович користувався автомобілем саме як суб'єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженою Міністерство юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема: договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Крім того, п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Згідно п. 13 вказаної постанови з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Матеріалами справи підтверджується, що при укладенні Договору оренди транспортного засобу сторонами, а саме Стеценком Володимиром Володимировичем та Стеценком Вадимом Володимировичем не було дотримано вимог законодавства, щодо нотаріального посвідчення договору. Доказів визнання Договору дійсним в порядку ст. 220 Цивільного кодексу України сторонами не надано. Таким чином, такий договір відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України є нікчемним з моменту його вчинення, тобто з 01.09.2006 р.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки договір оренди транспортного засобу від 01.09.2006 р., який укладений між Стеценком Володимиром Володимировичем та Стеценком Вадимом Володимировичем є нікчемним, то відсутні підстави вважати, що даний спір виник з господарських відносин, а тому провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 п. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" є, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді.
Таким чином, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають поверненню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 47, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Провадження у справі №48/206 припинити.
2. Повернути Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп., сплачене згідно платіжного доручення №2144 від 15.03.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи №48/206 (2010 р.) господарського суду міста Києва.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) з Державного бюджету України витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., що сплачені згідно платіжного доручення №2145 від 15.03.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи №48/206 (2010 р.) господарського суду міста Києва.
4. Копію ухвали направити сторонам.
Суддя Р.В. Бойко