Справа № 22ц-4239/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Халаджи О.В.
Категорія 44 Доповідач Азевич В.Б.
15 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зубової Л.М.,
суддів: Біляєвої О.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням і зняття з реєстрації, треті особи: Служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красноармійського МВ УМВС України в Донецькій області, орган опіки та піклування Красноармійської районної держадміністрації, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Ровненьський», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2010 року, -
У травні 2009 року позивачка звернулася з зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 1 квітня 2009 року зареєстрована в АДРЕСА_1, в якій проживала більше двох років перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В спірній квартирі окрім неї зареєстрована дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_2 разом з їх неповнолітніми дітьми. Оскільки остання не проживає в квартирі з 2001 року просила визнати її та дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі на підставі ст. 72 ЖК України.
Заочним рішення від 19 серпня 2009 року позов задоволено. За заявою ОСОБА_2 від 23 вересня 2009 року заочне рішення скасоване ухвалою суду від 28 жовтня 2009 року.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2010 року задоволений позов ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнані таким, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та зняті з реєстрації за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що судом не прийнята до уваги та обставина, що її донька ОСОБА_7 є інвалідом дитинства і з 2002 року проходить лікування спочатку у м. Донецьку, а останні шість років у м. Дніпропетровську, де неодноразово робилися операції з приводу ушкодженої аномалії нижньої кінцівки, лікування триває до теперішнього часу. Вона, як мати були вимушена тимчасово влаштуватися на роботу у місті Дніпропетровську та лікувати дитину.
Суд порушив права малолітніх дітей позбавивши їх право на житло всупереч Закону України «Про охорону дитинства» та розглянув справу без представника органу опіки та піклування.
Також вона незгодна з тим, що їй було відмовлено у розгляді в одному провадженні її позову про визнання незаконною реєстрації у спірній квартирі ОСОБА_1 з даним позовом, оскільки це стосується одних і тих же осіб, одного предмету позову і їх розгляд спростив би розгляд справи. До розгляду справи та оскарження ухвали від 22.01.2010 року позовну зустрічну заяву не можна було передавати іншому судді, оскільки це порушує вимоги процесуального права.
Відповідачка та її представник, повідомлені про час та місце розгляду справи, просили розглянути справу за їх відсутності.
Позивачка та представник СОК «Ровненьський» - Нестерова Н.І. проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити.
Орган опіки та піклування Красноармійської районної держадміністрації та СГІРФО Красноармійського МВ УМВС України в Донецькій області просили розглянути справу за відсутності їх представника.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.
Згідно п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01.04.2009 року зареєстрована у спірній квартирі, де мешкає більше двох років з ОСОБА_6, з яким підтримувала фактичні шлюбні відносини.
Окрім неї, в квартирі зареєстровані відповідачка ОСОБА_2 та її діти, які у 2001 році припинили користування квартирою, що була останнім їх місцем проживання.
На час вселення ОСОБА_1, квартира знаходилася у непридатному до проживання стані. Позивачка разом з ОСОБА_5 привели квартиру у належний стан та вона своєчасно сплачує комунальні послуги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не проживає у спірній квартирі більше восьми років, не сплачує за комунальні послуги, тобто втратила право користування житловим приміщенням. Окрім того, вона не посилалася на ту обставину, що їй чинилися перешкоди у вселені в квартиру, не ставила питання про вселення, а також не зверталася до наймодавця або до суду з вимогами про подовження строку її відсутності за місцем проживання з поважних причин.
Проте погодитися з даним висновком суду неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд зокрема включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як вбачається з наданих апеляційному суду документів, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі радгоспу «Молочний» на підставі свідоцтва про власність №1, виданого Фондом Держмайна України 14 липня 1995 року, який було реорганізовано в КСП «Молочний», а потім - в СОК «Ровненьський».
Відповідно до протоколу зборів засновників СОК «Ровненьський» від 23 березня 2009 року задоволена заява ОСОБА_9 про реєстрацію у спірній квартирі ОСОБА_1
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 26.03.2010 року по цивільній справі №2-636/2010 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконною реєстрації, яке позивачка оскаржила до апеляційного суду. На даний момент справа зі скаргою не надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 22 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено у об'єднанні зазначеного позову та позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1
Як пояснив суду представник кооперативу ОСОБА_8, відповідачка та її діти були зняти з реєстрації у спірній квартирі. Даний факт підтверджується листом кооперативу до Красноармійського міськрайонного суду.
На підставі розпорядження органу приватизації 20.01.2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності №361-р на спірну квартиру. Таким чином, позивачка на момент ухвалення рішення по даній справі вже була власницею даної квартири.
Захист права власності регулюється нормами глави 29 ЦК України, а не нормами ст. ст. 71, 72 ЖК України.
Суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, та не визначив правового статусу квартири і вирішував справу виходячи з того, що квартира перебуває на балансі кооперативу, при тому, що спірне житло належить на праві власності ОСОБА_1 Вказана обставина не була предметом дослідження судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував природу правовідносин, що виникли між сторонами та ухвалюючи рішення застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З огляду на наведене, у задоволені позову слід відмовити, оскільки відповідачка не може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням з підстав, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги.
Довід апеляційної скарги відповідачки про відмову суду розглянути в одному проваджені справу за позовом ОСОБА_1 та за її позовом про визнання незаконною реєстрації заслуговує на увагу, оскільки вказані позови пов'язані між собою.
Зазначені обставини є підставою для скасування рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2010 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: