Справа №22ц - 4707 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Сенчишин Ф.М.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
16 червня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Шатун Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,
Відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010р., яким частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнено з відповідача на користь позивача у відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві 19 000 грн. та судові витрати на користь держави в сумі 15 грн.
Апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, на час розгляду позовних вимог та ухвалення рішення норми Закону України №1105 в частині обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду були скасовані. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, зокрема, відсутній висновок про це спеціалізованої медичної установи. Клопотання про направлення позивача в медико - експертну комісію для встановлення факту спричинення моральної шкоди було судом відхилене. Не встановлено, якими діями чи бездіяльністю позивачу спричинено моральну шкоду та якими доказами це підтверджується. Не прийнято до уваги, що позивач звільнився з роботи за власним бажанням, а не у зв'язку з погіршенням здоров'я.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач в період з 4.10.1972р. по 27.11.2004р. працював на підприємствах вугільної промисловості на роботах та посадах з повним робочим днем під землею. За період роботи у нього виникло професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, легенева недостача першого - другого ступеня. Відповідачем складено акт за формою П-4. Висновком МСЕК від 28.10.2004р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково та 3 група інвалідності. Ушкодженням здоров'я на виробництві позивачу спричинена моральна шкода, оскільки позивач переносить моральні страждання з приводу втрати працездатності, тому суд стягнув на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19.000 грн.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримувала апеляційну скаргу, позивача, який проти скарги заперечував, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а саме з 28.10.2004р., діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, внесених Законом України від 23 лютого 2007р. №717 - V передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 28.10.2004р., таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, яким із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам, посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, оскільки позивачу встановлено стійку часткову втрату працездатності, що свідчить про спричинення йому і моральної шкоди.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів, визначений судом розмір відшкодування відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: