29.09.2021 Справа № 920/823/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/823/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бан Інтернешнл Україна” (вул. Драгоманова, 31, кв. 142, м. Київ, 02068),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” (вул. О.Кошового, буд. 23, кв. 1, смт. Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, 41140),
про стягнення 61170 грн,
за участю представників:
Від позивача - Іщенко Д.Ю.
Від відповідача - Кандюков Г.Г.;
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 61170 грн збитків, завданих позивачу у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 23/05/2019 від 23.05.2019, укладеного між сторонами (витрати позивача на зберігання завезеного для відповідача в Україну обладнання на митному ліцензійному складі, що понесені через невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати платежів за обладнання).
Ухвалою від 02.08.2021 господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/823/21, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 30.08.2021, 11:45; встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; встановив позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; встановив відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.
28.08.2021 відповідач подав клопотання (вх. №3205 від 28.08.2021) про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву, враховуючи, що адвокат відповідача фактично ознайомився з матеріалами справи 26.08.2021.
У судовому засіданні 30.08.2021, за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву (вх. №3205 від 28.08.2021) відповідно до ст. 119 ГПК України, продовження відповідного строку до 03.09.2021; оголошення перерви в судовому засіданні до 29.09.2021, 12:15.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №7806 від 07.09.2021, надісланий поштою до суду 02.09.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що через невиконання позивачем свого обов'язку щодо забезпечення заходження (поставки) обладнання на митну територію України у термін до 15 серпня 2019 року відповідно до умов п. 3.2.2. договору, не відбулось і не могло відбутись виконання позивачем пункту 3.4. договору щодо передачі на зберігання відповідачу товару. Ні перший, ні другий платіж за договором не були призначені для сплати третьою особою, яка здійснювала поставку обладнання в Україну для позивача, митних платежів, послуг по декларуванню та послуг по митному оформленню вантажу, а тому відсутній причинний зв'язок між виконанням відповідачем пунктів 3.2.1. та 3.2.2. договору і покладенням обладнання позивачем на митний склад. Відповідач вважає посилання позивача на рішення суду у справі № 920/696/20 необґрунтованим, оскільки справи є різними, сторони посилаються на інші правові норми, інші докази, які мають бути оцінені судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
09.09.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх. №7905 від 09.09.2021), в якій зазначає, що у справі № 920/823/21 та у справі № 920/696/20 беруть участь ті самі сторони, справи стосуються одного і того ж договору, єдиною різницею у справах є період, за який позивач заявляє вимогу про стягнення збитків. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
17.09.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. №8102 від 17.09.2021) у якому зазначає, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 920/696/20 не були встановлені обставини (факти), які мають значення для даної справи, а була лише надана правова оцінка частині обставин, які стосувалися позовних вимог. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
23 травня 2019 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 23/05/2019 за умовами якого позивач продає, а відповідач купує мобільну зернову сушарку Grain Handler GH811CH в кількості та комплектності, зазначених в специфікації (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору, на умовах, передбачених договором.
Найменування, кількість, комплектність і ціна товару, зазначені в специфікації (додаток № 2), формуються продавцем на підставі письмової заявки покупця (додаток № 1) до цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість товару становить 3 258 333 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 20%, що на дату, що передує даті підписання договору (22.05.2019) становить 124 800 доларів США по відношенню 1 долар США = 26,112451 грн. відповідно до курсу договору.
Для цілей цього договору під “курсом договору” розуміється курс НБУ продажу долару США, опублікований на сайті Національного банку України в розділі “Курс НБУ” і визначається за станом на останню дату, що передує даті відповідного платежу.
За умовами пункту 3.1.1. договору, з огляду на валютну складову вартості товару, який імпортується і є предметом цього договору:
3.1.1.1 Сторони домовилися, що продавець має право збільшити загальну вартість товару до моменту передачі товару (в разі збільшення ввізних митних зборів, податків, акцизів і т.п., а також при введенні нових податків і зборів), незалежно від суми передоплати (в т.ч. 100% передоплата), оплаченої покупцем. Ціна збільшується на суму таких додаткових витрат. Покупець зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів, з дня отримання повідомлення від продавця про суму відповідної доплати, здійснити відповідну оплату. Продавець має право не передавати товар до моменту оплати “додаткового збору” або інших митних платежів.
3.1.1.2 У разі зміни курсу договору долару США до української гривні на момент здійснення покупцем оплати, загальна вартість товару в гривні підлягає зміні, а вартість товару у валюті залишається незмінною. При цьому, згодою на збільшення вартості товару є підписання покупцем цього договору і додаткова згода не потрібна. У разі відмови покупця від оплати загальної вартості товару з урахуванням збільшення продавець має право не передавати товар до повної оплати його вартості.
У пункті 3.2. договору сторони передбачили наступний порядок оплати відповідачем товару:
3.2.1. Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 34 500 доларів США, 00 центів, перераховану продавцем за курсом НБУ, оплатити в термін до “29” травня 2019 року включно, як передплату для здійснення передзамовлення обладнання на заводі виробника.
3.2.2. Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 19 000 доларів США 00 центів, перераховану продавцем за курсом НБУ, оплатити в термін до “ 15” серпня 2019 року включно, при умові заходження обладнання на митну територію України.
3.2.3. Суму в українській гривні, еквівалентну 31300 доларів США 00 центів, перераховану продавцем за курсом НБУ, оплатити після повної збірки та встановлення обладнання (товару) на території виробничої бази покупця.
3.2.4. Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 40 000 доларів США 00 центів, перераховану продавцем за курсом НБУ, оплатити після запуску, регулювання та повної наладки.
За умовами пункту 3.3. договору, право власності на придбаний товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та видаткової накладної, за умови сумлінного виконання покупцем п.п 3.2.1., п.п.3.2.2., п.п. 3.2.3., п.п. 3.2.4 договору, тобто 100% оплати за товар.
Відповідно до п. 3.4. договору, за умови сумлінного виконання покупцем п. 3.2.1., п. 3.2.2. договору, продавець в термін до “ 27” серпня 2019 року передає товар на зберігання покупцеві. Відносини зі зберігання товару регулюються укладеним між сторонами договором зберігання (додаток № 4), який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу. Передача товару здійснюється тільки при підписанні та завіренні печатками сторін акту прийому-передачі товару на зберігання.
Згідно з пунктами 3.6., 3.7. договору, у вартість товару включені витрати на доставку товару до складу покупця, розташованого за адресою: Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Вороніж, а також всі митні платежі і обов'язкові збори. У разі порушення покупцем терміну оплати товару згідно з п.п.3.2.1, п.п.3.2.2, пп.3.2.3 цього договору, продавець має право збільшити загальну вартість товару, а також збільшити термін поставки товару.
У розділі 6 договору визначено відповідальність сторін за порушення умов договору.
Згідно з п. 6.1. договору, за порушення його умов винна сторона відшкодовує завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до матеріалів справи, згідно з платіжними дорученнями №1006 від 28.05.2019 та № 1009 від 31.05.2019, на підставі виставленого позивачем рахунку № СФ-0000016 від 27.05.2019, відповідач сплатив 900 000 грн. (перший платіж згідно з п. 3.2.1. договору).
Листом від 20.09.2019 №2/9 позивач повідомив відповідача, що в рамках укладеного між сторонами договору здійснюється поставка мобільної сушарки; очікувана дата її прибуття 25.09.2019. Позивач зазначив, що рахунок для здійснення чергового платежу буде надано по прибуттю зернової сушарки на митний пост в м. Київ для розмитнення. До листа додано CMR накладну на підтвердження факту переміщення вантажу.
Листом від 20.09.2019 № 5/9 позивач повідомив відповідача, що здійснюється поставка мобільної зернової сушарки; обладнання перебуває на митній території України, що підтверджується CMR накладною з відміткою прикордонної служби України. Позивач просить відповідача, крім іншого, сплатити платіж, пов'язаний з митним оформленням та транспортуванням вантажу та зазначає, що рахунок-фактуру на сплату обов'язкового митного платежу та транспортного обладнання буде надано окремо.
Листом від 23.09.2019 № 4/9 позивач повідомив відповідача, що в рамках укладеного договору здійснюється поставки зернотранспортного обладнання (норії, труби самопливні та інше). Позивач звернувся з проханням розвантажити обладнання та сплатити транспортні послуги за перевезення від заводу-виробника до відповідача, прийняти обладнання на склад для його монтажу та зазначив, що рахунок на оплату транспортних послуг буде наданий автотранспортним підприємством.
25.09.2019 позивач відповідачу виставив рахунок на суму 851079 грн. 40 коп. попередньої оплати згідно з супровідним листом - для відшкодування митних платежів, транспортних, брокерських послуг, послуг митного терміналу (а.с. 70-71).
Відповідач не здійснив оплату товару згідно з цим рахунком, такі докази в матеріалах справи відсутні.
30.09.2019 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 23/05/2019, згідно з якою пункт 3.4. договору викладено в новій редакції: “за умови сумлінного виконання покупцем п. 3.2.1., п. 3.2.2. договору, продавець в термін до 01 травня 2020 року передає товар на зберігання покупцеві. Відносини зі зберігання товару регулюються укладеним між сторонами договором зберігання (додаток № 4), який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу. Передача товару здійснюється тільки при підписанні та завіренні печатками сторін акту прийому-передачі товару на зберігання”.
01.10.2019 між позивачем та ТОВ “Амако Україна” укладений договір № 15538/354290 про надання послуг по декларуванню та зберіганню на митному складі, предметом якого є здійснення ТОВ “Амако Україна” від свого імені та за рахунок позивача операцій по декларуванню, по розміщенню та зберіганню під митним контролем вантажів позивача в митному складі ТОВ “Амако Україна”, послуг по митному оформленню вантажів, виконання завантажувально-розвантажувальних робіт.
Як вказує позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем попередньої оплати, згідно з договором № 15538/354290 позивач передав ТОВ “Амако Україна” для зберігання на митному ліцензійному складі, згідно з декларацією ІМ 74 АА UA125040/2019/220685 від 02.10.2019, обладнання для сушіння зерна, для сільського господарства в частково розібраному стані для зручності транспортування, сушарка зернова модель GH811CH, проточного типу, з прямим газовим нагрівом; всього - 1 комплект, країна виробництва: US, торгівельна марка: Grain Hander, виробник: Grain Hander,USA, Inc.
Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-025489 від 04.10.2019 за договором № 15538/354290 ТОВ “Амако Україна” були надані послуги автокрана, такелажника, виконані вантажно-розвантажувальні роботи, надані послуги з оформлення митної декларації (ІМ 74), митної декларації (ІМ 40), комплекс термінальних послуг щодо приймання автомобілів загальною вартістю 20700 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-027701 від 31.10.2019 - послуги зберігання вартістю 6552 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-029514 від 29.11.2019 - послуги зберігання вартістю 7020 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-030825 від 28.12.2019 - послуги зберігання вартістю 7254 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-001428 від 31.01.2020 - послуги зберігання вартістю 7254 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-003733 від 28.02.2020 - послуги зберігання вартістю 6786 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-006735 від 31.03.2020 - послуги зберігання вартістю 7254 грн. 00 коп.; згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К-009288 від 30.04.2020 - послуги зберігання вартістю 7020 грн. 00 коп. Всього позивачу надані послуги на суму 69840 грн. 00 коп.
Листами від 05.11.2019, від 12.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з невиконанням останнім умов п. 3.2.2. договору, ТОВ “Бан Інтернешнл Україна” було змушене розвантажити мобільну сушарку на митному ліцензійному складі і несе додаткові витрати через це на зберігання товару, які відповідач має відшкодувати. На оплату додаткових витрат відповідачу виставлені рахунки № СФ-0000033 від 31.10.2019, № СФ-0000042 від 30.11.2019, № СФ-0000002 від 30.01.2020, № СФ-0000005 від 29.02.2020.
03.04.2020 позивач відповідачу виставив рахунок № СФ-0000011 на оплату товару на суму 2521011 грн 05 коп. Вказаний рахунок не оплачений відповідачем.
29.05.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату товару та відшкодування збитків (а.с. 98-99, том 1).
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 605144 грн 15 коп. за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 23/05/2019 від 23.05.2019, в тому числі 14 534 грн. 36 коп. заборгованості за товар, у зв'язку з порушенням умов оплати згідно з п. 3.2.1 договору, 441 грн. 81 коп. 3% річних, 4067 грн. 58 коп. пені за прострочення оплати товару, 516 260 грн. 40 коп. заборгованості за товар, у зв'язку з порушенням умов оплати згідно з п. 3.2.2 договору, 69840 грн. збитків за порушення умов договору (витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), у зв'язку з несплатою коштів за зберігання товару, який не може бути розмитнений через невиконання відповідачем грошових зобов'язань).
Рішенням від 15.02.2021 у справі № 920/696/20 Господарський суд Сумської області відмовив позивачу у задоволенні позову.
Постановою від 27.04.2021 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2021 року у справі № 920/696/20 та прийняв нове рішення, частково задовольнив позов, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бан Інтернешнл Україна” збитки в розмірі 69 840,00 грн. за зберігання товару у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на митному складі через невиконання відповідачем грошових зобов'язань. В іншій частині у задоволенні позову суд відмовив.
В обґрунтування позовних вимог у справі № 920/823/21 позивач вказує на те, що за період з травня 2020 року по березень 2021 року за договором з ТОВ «Амако Україна» №15538/35490 від 01.10.2019 за послуги зберігання товару на митному складі, оформлення митної декларації та послуги автокрана, він сплатив 61170 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.04.2021, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями. Такі витрати є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, що позивач поніс через невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати товару.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Суд встановив, що обставини належного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 23/05/2019 щодо внесення платежів згідно з пунктами п. 3.2.1., п. 3.2.2. договору за обладнання були предметом дослідження у справі № 920/696/20.
Північний апеляційний господарський суд у постанові від 27.04.2021 по справі № 920/696/20 встановив факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 23/05/2019 щодо внесення платежів згідно з пунктами п. 3.2.1., п. 3.2.2. договору.
Суд виходив з того, що укладений між сторонами договір є чинним і підлягає виконанню сторонами. ТОВ “Нива” допустило прострочення оплати по першому платежу, який повинен був бути здійснений до 29.05.2019 в сумі еквівалентній 34500 доларів США за курсом долара США до гривні на день, який передував даті платежу, не сплатило залишок заборгованості в сумі 534,91 долара США, що становить 14 534,36 грн; не виконало обов'язок з оплати коштів в еквіваленті 19 000 доларів США (другий платіж) відповідно до положень ст.530 ЦК України протягом семиденного строку з моменту пред'явлення вимоги, тобто до 02.10.2019 включно.
Доказів на спростування цих встановлених судом обставин у справі № 920/696/20, зокрема доказів, які б звільняли відповідача від обов'язку сплатити кошти згідно підпунктів 3.2.1. і 3.2.2. договору на користь позивача, на час розгляду даної справи, відповідач не подав і фактично посилається в обґрунтування заперечень проти позову на обставини, що вже досліджені судом у справі № 920/696/20 (щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 23/05/2019 згідно з пунктами п. 3.2.1., п. 3.2.2. договору, щодо строків поставки обладнання).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши із ТОВ “Нива” договір, мав всі підстави сподіватися, що останнє сумлінно та належним чином виконуватиме свої обов'язки за вказаним договором, в тому числі своєчасно сплачуватиме кошти.
Через невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення попередньої оплати товару, позивач не зміг розмитнити обладнання, яке було ним ввезене для ТОВ “Нива” на його замовлення та був вимушений зберігати таке обладнання на митному ліцензійному складі.
Разом з цим, зміст договору не містить положень про те, що позивач повинен зберігати товар завезений для потреб покупця в будь-яких місцях, та передбачає, що після виконання покупцем обов'язку сплатити кошти в сумі 34 500 доларів США і 19 000 доларів США, обладнання передається ТОВ “Нива” на зберігання.
Відповідно до матеріалів справи, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що завезене ним для ТОВ “Нива” обладнання перебуває на оплатному зберіганні на митному ліцензійному складі і у разі сплати покупцем постачальнику коштів може бути доставлене відповідачу і змонтоване.
Таким чином, у зв'язку з порушенням ТОВ “Нива” обов'язку здійснити оплату коштів за договором належним чином та в повному обсязі відповідно до положень підпунктів 3.2.1. і 3.2.2. договору, позивач був змушений зберігати завезене в Україну для відповідача обладнання на митному ліцензійному складі, хоча покладення таких витрат на позивача не передбачено договором. Договір також не містить умов про обов'язок позивача передавати сушарку покупцю до оплати коштів згідно з пунктами 3.2.1. і 3.2.2. договору.
Факт понесення витрат на послуги зберігання обладнання на митному складі, оформлення митної декларації та послуги автокрана в сумі 61170 грн, через невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати товару, що унеможливило його розмитнення та передачу на зберігання відповідачу, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № К-011525 від 29.05.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7254 грн), № К-014322 від 30.06.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7020 грн), № К-017653 від 03.08.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7254 грн), № К-020204 від 31.08.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7254 грн), № К-023266 від 30.09.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7020 грн), № К-026309 від 30.10.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7254 грн), № К-028796 від 30.11.2020 (послуги зберігання, вартість послуг 7020 грн), № К-030719 від 30.12.2020 (послуги зберігання та оформлення митної декларації, вартість послуг 10254 грн), № К-006657 від 26.03.2021 (послуги автокрана, вартість послуг 840 грн) та платіжними дорученнями № 219 від 29.07.2020 на суму 15000 грн. 00 коп., № 451 від 05.02.2021 на суму 115170 грн., № 528 від 26.03.2021 в сумі 840 грн. Вказані витрати для продавця очевидно є зайвими втратами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на послуги зберігання товару на митному складі, оформлення митної декларації та послуги автокрана в загальній сумі 61170 грн. за заявлений позивачем період є збитками в розумінні наведених положень чинного законодавства (зайвими додатковими витратами), яких він зазнав через несумлінне виконання ТОВ “Нива” передбачених договором зобов'язань щодо оплати коштів.
Позивач належними доказами підтвердив наявність усього складу цивільного правопорушення, необхідного для застосовування такої міри відповідальності як стягнення збитків, тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 170 грн. збитків, як правомірні та обґрунтовані.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” (41140, смт. Вороніж, Шосткінський район, Сумська область, вул. О. Кошового, буд. 23, кв. 1, ідентифікаційний код 30920420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бан Інтернешнл Україна” (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 31, кв. 142, ідентифікаційний код 41787578) збитки у розмірі 61 170 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 05.10.2021 (у період з 30.09.2021 до 04.10.2021 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).
Суддя Є.А. Жерьобкіна