Справа № 554/122/14-ц Номер провадження 22-ц/814/1316/21Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
28 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Одринської Т.В.,
Суддів: Панченка О.О.,, Пікуля В.П.,,
за участю секретаря Філоненко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В, поданої в межах зведеного виконавчого провадження №46366690,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 05 квітня 2021 року, -
В квітні 2020 року ОСОБА_1 , як стягувач в межах виконавчого провадження № 46366690, звернулась до суду із вказаною скаргою, відповідно до якої просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В. та зобов'язати вчинити виконавчі дії щодо звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 .
В обґрунтування скарги вказала, що 22.07.2019 вона звернулась із заявою до державного виконавця у виконавчому провадженні №46366690 з проханням звернути стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 , проте станом на час подачі скарги, відповіді на звернення не отримала. Вважає бездіяльність державного виконавця порушенням п. 3 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05 квітня 2021 року у задоволенні скарг стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В, поданої в межах зведеного виконавчого провадження №46366690 - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що державним виконавцем не було допущено протиправної бездіяльності щодо звернення стягнення на дохід боржника.
З вказаним судовим рішенням не погодилася ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати, постановити нову, якої скаргу задовольнити повністю.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2, ч.2 ст.7, ч.3 ст.8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені Законом.
Згідно ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 3 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Встановлено, що в провадженні Шевченківського відділу Державнох виконавчої служби у м. Полтаві Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження № 46366690, до складу якого входять наступні виконавчі провадження. Загальна сума заборгованості у зведеному виконавчому провадженні складає 384175,31 грн.
В межах зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 16.02.2015 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2
18.10.2017 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме 1/2 частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронних торгах. У заяві стягувач заперечувала проти звернення стягнення на дохід боржника (пенсію), оскільки сума боргу за виконавчим провадженням значна, а стягнення коштів на пенсію, на її думку, зробить неможливим виконання рішення у часі.
Згідно з протоколом № 382613 проведення електронних торгів, 16.01.2019 треті торги з реалізації нерухомого майна боржника (лот № 324150 за стартовою ціною 432166,00 грн.) не відбулись за відсутності допущених учасників торгів.
29.01.2019 року за вих. № 5896 державним виконавцем Яресько Л.В. стягувачу направлено повідомлення про можливість залишення за собою нереалізованого нерухомого майна боржника вартістю 432166,00 грн.
23.07.2019 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про намір залишення за собою нереалізованого майна. Цього ж дня, до відділу надійшла заява ОСОБА_1 від 22.07.20219 року про звернення стягнення на пенсію боржника, яка в порушення п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем розглянута не була.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не було допущено протиправної бездіяльності, є помилковим.
Колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В. щодо поданої ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження №46366690 заяви від 22.07.2019 року про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В свою чергу, вимога про зобов'язання державного виконавця звернути стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, так як це є компетенцією державного виконавця, а не суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа № 823/795/17), від 27.02.2018 (справа № 816/591/15-а), від 16.09.2015 (справа № 21-1465а15).
Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань цивільного судочинства.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 05 квітня 2021 року - скасувати, постановити нову.
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В, поданої в межах зведеного виконавчого провадження №46366690 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яресько Л.В. щодо поданої ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження №46366690 заяви від 22.07.2019 року щодо звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 .
В іншій частині скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.10.2021.
Головуючий: Т.В. Одринська
судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль