пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 вересня 2021 року Справа № 903/454/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М. М., розглянувши справу
за позовом Луцької міської ради, м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс”, м. Київ
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №41925853 від 22.08.2007
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Встановив: Луцька міська рада звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс”, в якому просить:
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019 укладений між АТ “Брокбізнесбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс” та скасувати запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №41925853 від 22.08.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2021 по справі №161/14638/16-ц, яке набрало законної сили 30.05.2017, задоволено позов Луцької міської ради та визнано недійсним договір іпотеки, укладений 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 і АТ “Брокбізнесбанк”, а тому договір про відступлення права вимоги, що був укладений в забезпечення виконання цього договору, також підлягає визнанню недійсним, оскільки АТ “Брокбізнесбанк” не мало права на його укладення.
Враховуючи, що Луцька міська рада не має можливості скасувати запис про іпотеку №41925853 у позасудовому порядку, то вимушена звернутися до суду, адже у повній мірі не має змоги розпоряджатися майном комунальної власності за наявності зареєстрованих обтяжень.
Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2021 та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс” договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019, укладений між АТ “Брокбізнесбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс”, витребувано у Департамента державної реєстрації Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 8) реєстраційну справу щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 235461807101.
Департамент державної реєстрації Луцької міської ради на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від 22.06.2021 через відділ діловодства суду подав належним чином засвідчені копії реєстраційної справи №2357461807101.
Ухвалою суду від 14.07.2021 відкладено розгляд справи на 02.08.2021 та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс”.
Ухвалою суду від 02.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2021.
Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/5681/21 від 27.09.2021
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113515486860.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
30.05.2007 секція АДРЕСА_1 шляхом проведення аукціону була продана ОСОБА_2 , про що 11 червня 2007 року приватним нотаріусом видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2009 визнано недійсним вищезазначене свідоцтво про право власності на вказане майно і яке раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛН”.
22.08.2007 ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу спірного майна з ОСОБА_1 . Даний договір рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.04.2012 року визнано недійсним.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2008 у справі № 02/42-77 визнано будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 об'єктом комунальної власності.
Згідно рішення Господарського суду Волинської області, яким 24.12.2008 визнано неправомірними дії арбітражного керуючого Жиліча О.В., щодо включення в ліквідаційну масу ЗАТ «ЛН» секцій 13, 15, 17, 19, 20, 22, 23 у будинку АДРЕСА_3 та подальшого їх продажу. Відповідно до даного рішення встановлено неправомірність, недійсність проведення аукціону з реалізації майна банкрута в частині продажу вищезазначених секцій.
28.04.2010 Луцькою міською радою прийнято рішення № 58/154 «Про прийняття у міську комунальну власність гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ». Даним рішенням надано згоду на прийняття у міську комунальну власність будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 .
29.06.2011 року Луцькою міською радою прийнято рішення № 11/111 «Про передачу на баланс житлово-комунального підприємства № 7 гуртожитку, що на АДРЕСА_2 ».
02.12.2011 року виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення № 854-1 «Про затвердження акта прийняття-передачі гуртожитку на АДРЕСА_4 у міську комунальну власність», яким затверджено вище згадуваний акт прийняття-передачі гуртожитку та вирішено передати його на баланс ЖКП № 7.
В подальшому, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2013 задоволено позов прокурора міста Луцька в особі Луцької міської ради та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 секцію №17 на користь Луцької міської ради.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2017 по справі №161/14638/16-ц, яке набрало законної сили 30.05.2017, задоволено позов Луцької міської ради та визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 і АТ “Брокбізнесбанк” від 22.08.2007.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Рішенням державного реєстратора Петрочук О.В. від 13.05.2021 з індексним номером 58114638 зареєстровано право комунальної власності Луцької міської ради на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2357461807101, який знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 1, секція 17.
Однак, судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку №41925853, який стосується об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2357461807101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Не зважаючи на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2017 по справі №161/14638/16-ц, яке набрало законної сили 30.05.2017, задоволено позов Луцької міської ради та визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 і АТ «Брокбізнесбанк» від 22.08.2007, АТ «Брокбізнесбанк» уклало з ТзОВ “Фінансова компанія “Депт Фінанс” (ЄДРПОУ 40254432) договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019.
Згідно із записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.10.19 юридична особа - АТ «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489) - припинена.
Отже, ТзОВ “Фінансова компанія «Депт Фінанс» є належним відповідачем по справі, оскільки юридична особа - АТ «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489) - припинена.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2017 по справі №161/14638/16-ц, яке набрало законної сили 30.05.2017, задоволено позов Луцької міської ради та визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 і АТ «Брокбізнесбанк» від 22.08.2007. Отже, укладений між АТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ “Фінансова компанія «Депт Фінанс» договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019 підлягає визнанню недійсним, оскільки АТ «Брокбізнесбанк» не мало права на його укладення.
Враховуючи встановлення судом припинення іпотеки за договором від 30.05.2017, та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019, надаючи оцінку вимозі позивача про скасування запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .
За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить:
1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;
2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до положень ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
З наведених вище положень законодавства вбачається, що здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.
Так згідно Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. № 1141 ведення Державного реєстру прав передбачає: 1) формування та реєстрацію заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), реєстрацію судових рішень щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій у базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, передбачених законодавством, у тому числі електронних копій судових рішень щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій; 3) передачу документів у сфері державної реєстрації прав між суб'єктами державної реєстрації прав, їх уповноваженими особами та державними реєстраторами прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор); 4) пошук відомостей у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині; 5) формування рішень державного реєстратора; 6) відкриття та у випадках, передбачених законом, закриття розділів у Державному реєстрі прав, внесення до розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав відомостей про набуття, зміну або припинення речових прав та їх обтяжень, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 7) формування реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційної справи в електронній формі; 8) внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, внесення записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав; 9) надання відомостей з Державного реєстру прав; 10) інформаційну взаємодію з реєстрами (кадастрами), а також з інформаційними системами, держателем (адміністратором) яких є орган державної влади; 11) використання словників єдиних та державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін'юсту; 12) функціонування веб-порталу Мін'юсту для забезпечення доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав, подання заяв в електронній формі, отримання відомостей з Державного реєстру прав та періодичне оприлюднення статистичних відомостей про проведені реєстраційні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Отже, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що на підставі рішення суду можуть бути скасовані рішення про державну реєстрацію прав та записи про проведену державну реєстрацію прав, чого вимагає позивач для відновлення своїх прав в судовому порядку, оскаржуючи ці рішення та записи як іпотекодержатель та обтяжувач згідно із приписами ст.24 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, судом досліджено та встановлено, що договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 і АТ «Брокбізнесбанк» від 22.08.2007, та договір укладений між АТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ “Фінансова компанія «Депт Фінанс» про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019 визнані судом недійсними, а відтак позовна вимога про скасування запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №41925853 від 22.08.2007 на підставі ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставна та підлягає до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому в позові слід відмовити.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 239, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №732 від 18.04.2019 укладений між АТ «Брокбізнесбанк» ( ЄДРПОУ 19357489) та ТзОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (ЄДРПОУ 40254432)
3. Скасувати запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №41925853 від 22.08.2007.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Депт Фінанс” (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 39, код ЄДРПОУ 40254432) на користь Луцької міської рада (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) 2270,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
04.10.2021
Суддя В. М. Дем'як