вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6499/20 (904/5568/21)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Карпенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
pа позовом Фермерського господарства Лаврик Юрія Вікторовича, с. Чемужівка, Зміївський р-н, Харківська обл.
до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", м.Дніпро
відповідача - 2 Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос", м.Харків
про визнання недійсним правочину боржника
Представники:
від позивача: Іванцов Я.І., довіреність №7/С від 15.09.2021
від відповідача-1: Черненченко Д.А., посвідчення №195 від 28.02.20213
від відповідача-2: не з'явився
від третьої оосби-1: не з'явився
від третьої особи-2: Шматков Д.С., ордер серія ВІ №1057774 від 20.09.2021
присутній заступник голови ФГ Лаврик Ю.В. Гнатченко П.М., довіреність №7 від 01.07.2021
Фермерське господарство Лаврик Юрія Вікторовича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", відповідача - 2 Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання недійсним правочину.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 15.12.2020 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6499/20, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А. Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6499/20(904/5568/21) передані до провадження судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 22.06.2021 прийнято матеріали справи №904/6499/20(904/5568/21) за позовом Фермерського господарства Лаврик Юрія Вікторовича до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", відповідача - 2 Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання недійсним правочину до розгляду в межах справи № 904/6499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.07.2021 о 12:45 год.
07.07.2021 від Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовче засідання, призначене на 08.07.2021, з'явились позивач та ліквідатор відповідача-1.
Ліквідатор Черненченко Д.А. підтримав клопотання відповідача-2 та заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2021 відкладено підготовче засідання на 22.07.2021 о 13:45 год. Залучено до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» (01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд 16, код ЄДРПОУ 32880359) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
21.07.2021 Відповідачем-1 подано відзив на позов вих.№01-32/18-07 від 21.07.2021. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.07.2021 відкладено підготовче засідання на 12.08.2021 о 12:20 год.
26.07.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" надійшла заява про залучення до участі у справі №904/6499/20(904/5568/21) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 26.07.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (61115, м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11, код ЄДРПОУ 38492598) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1.
11.08.2021 відповідачем-1 подане клопотання №01-32/10-08 від 11.08.2021 про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.
11.08.2021 АТ "ПУМБ" подані пояснення вих.№КНО-61.1.3.1/95 від 10.08.2021.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
В підготовче засідання, призначене на 12.08.2021, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 12.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 21.09.2021. Підготовче засідання відкладено на 31.08.2021 о 10:30 год.
30.08.2021 ліквідатором Черненченко Д.А. подане клопотання вих.№01-32/22-08 від 30.08.2021 про залишення позовної заяви без розгляду.
30.08.2021 ліквідатором Черненченко Д.А. подане клопотання вих.№01-32/21-08 від 30.08.2021 про відкладення розгляду справи.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 31.08.2021 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 21.09.2021 о 10:30 год.
В судове засідання, призначене на 21.09.2021, представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала суду від 31.08.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті була отримана відповідачем-2 06.09.2021 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4930016583377.
Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судове засідання з'явились представник позивача, відповідача-1 та третьої особи -1.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки відповідач-2 своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача-2.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
В судовому засіданні 21.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
Ухвалою суду від 17.02.2021 у справі №904/6499/20 визнано грошові вимоги Фермерського господарства Лаврика Юрія Вікторовича (код ЄДРПОУ 24268776) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" в сумі: 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 996 861,22 грн (897 941 ЛІ грн - заборгованість за Договором поставки №0024СК від 10.09.2019, 35 645,72 грн - 3% річних, 47 362.20 грн - інфляційні витрати, 15 912,19 грн - судові витрати по справі №922/616/20) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 138 641,25 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Тобто, з 17.02. 2021 ФГ Лаврик Ю.В. набуло статусу кредитора у даній справі.
Ухвалою суду від 15.12.2020 у справі №904/6499/20 призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" - Черненченкf Дениса Альбертовича.
Ухвалою суду від 04.02.2021 у справі №904/6499/20 визнані грошові вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" в сумі 4 204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 152 275 784,81 грн (заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 4 541 197,29 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
В Ухвалі суду від 04.02.2021 зазначено, що 18 липня 2012 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код за ЄДРПОУ 14282829) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359) (Позичальник) був укладений Кредитний договір №12.06-388 від 18 липня 2012 року (Кредитний договір). Строк повернення кредиту до 18.07.2014.
Як вбачається ТОВ «ПАР» порушив свої зобов'язання і своєчасно не повернув кредит у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В матеріалах справи міститься копія Наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2014 року по справі №905/658/14 де вказано, що стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитом в сумі 4 803 606,17 доларів США. заборгованість за відсотками в сумі 584 684,37 доларів США, пеню на суму несплаченого кредиту та пеню на суму несплачених відсотків в розмірі 4 541 197,29 грн.
02 липня 2020 року, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» (код ЄДРПОУ 37431314) було укладено Договір поруки №П-КНО-12.06-388 (Договір поруки).
Відповідно до ст.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань, вказаних в ст.2 Договору поруки. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язання Боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо. У разі порушення Боржником Зобов'язання. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Позивач вважає, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство, уклав Договір поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року, чим взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що і стало підставою для звернення позивачем до суду.
Предметом доказування у даній справі є наявність обставин, з яким закон пов'язує недійність укладеного договору, а саме: договір був безкоштовними, відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети.
Відповідно до частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
В Постанові Верховного Суду від 05.07.2018 року по справі № 922/2878/17 відображена наступна правова позиція:
«Згідно з п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, тобто, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
В п.37. Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06.06.2005, Європейський Суд зазначив:
"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34)."
Констатація Європейським Судом з прав людини порушення державою Україна передбаченого ч.1 ст.6 Конвенції "права на суд" в частині невиконання остаточних судових рішень, на жаль, носить постійний характер.
Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.»
Так, 02 липня 2020 року, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» (код ЄДРПОУ 37431314) було укладено Договір поруки №П-КНО-12.06-388 (Договір поруки).
Відповідно до розділу Договору Поруки щодо визначення термінів, Боржником за зазначеним Договором є ТОВ «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359), Кредит - грошові кошти Банку, що надаються Боржнику в розмірі та на умовах, визначених договором(ами) з якого(их) випливає Зобов'язання, Зобов'язання - зобов'язання Боржника перед Кредитором, які випливають з договору(ів), з якого(их) випливає Зобов'язання, суть, розмір та строки виконання яких передбачені ст.2 цього Договору. В цьому Договорі, в залежності від контексту терміну «Зобов'язання» означає як всі зобов'язання Боржника перед Кредитором разом, які перелічені в ст.2 цього Договору, так і окремо будь-яку частину цих зобов'язань.
Згідно з ст.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань, вказаних в ст.2 Договору поруки. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язання Боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо. У разі порушення Боржником Зобов'язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Порукою за цим Договором забезпечуються виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором, які випливають із наступного Договору: Кредитного договору №12.06-388 від 18 липня 2012 року між Кредитором та ТОВ «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359), який є боржник за договором, з усіма змінами та доповнення до нього, а саме: повернути кредит, наданий в розмірі 4950000,00 доларів США (чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), частинами та в строки, зазначені в Договорі поруки графіку, але не пізніше 18.07.2014 року, а у випадках передбачених зазначеним Кредитним договором, в інші встановлені Кредитним договором строки (ст.2 Договору Поруки).
Відповідно до п.3.1 Договору поруки у разі порушення Зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов'язання у строки визначені договором(ами), з якого(их) випливає Зобов'язання), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення Боржником зобов'язання (або певної його частини) виконати таке Зобов'язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому Кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов'язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення Зобов'язання Боржником. Порушення Зобов'язання Боржником буде достатньою для Поручителя підставою виконати порушене Зобов'язання (або певну його частину) без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання відповідної інформації чи документів.
Згідно з п.3.2.3. Договору поруки Датою сплати суми заборгованості Поручителя за цим Договором є дата зарахування коштів на рахунок Кредитора. Відповідно до п.5.1.2. Договору поруки Поручитель цим попередньо безвідклично погоджується протягом дії цього Договору самостійно заздалегідь отримувати від Боржника інформацію щодо своєчасності виконання останнім зобов'язань за договором(ами), з якого(яких) випливає Зобов'язання. У разі отримання інформації щодо можливості виникнення та/або виникнення прострочення у виконанні Зобов'язання Боржником, Поручитель гарантує та зобов'язується в перший день порушення Боржником Зобов'язання звернутися до Кредитора задля виконання Зобов'язання в частині погашення заборгованості Боржника шляхом перерахування Кредитору грошових коштів у сумі заборгованості.
Порука за цим Договором припиняється у разі виконання Зобов'язання в повному обсязі або якщо протягом 10 (десяти) років з дня настання строку (терміну) виконання Зобов'язання, зазначеного в п. 2.1. цього Договору, Кредитор не пред'явить позову до Поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Порука за цим Договором не припиняється у випадку переведення боргу за Зобов'язанням на будь-яку третю особу - нового боржника. Шляхом підписання цього Договору Поручитель погодився забезпечувати виконання Зобов'язання будь-яким іншим новим боржником у випадку переведення боргу за Зобов'язанням (ст.6 Договору поруки).
Пунктом 7.5 Договору поруки передбачено, що спори між Сторонами, які випливають з цього Договору, вирішуються судом.
Відповідно до п.7.6 Договору поруки Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Кредитора, Поручителя.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" беручи на себе зобов'язання за договором поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року, вже мало непогашену заборгованість перед ФГ Лаврика Ю.В. за договором поставки №0024СК від 10.09.2019.
Таким чином, в даному випадку взяття на себе зобов'язань, який в рази погіршує його економічне становище, за відсутності характеру платності та відсутності будь-якої ділової мети свідчить про очевидний фраудоторний характер оспорюваного договору.
Отже, суд зауважує, що укладення ТОВ "ВАСИЩИВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" договору поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року не відповідає меті здійснення господарської діяльності цього товариства, оскільки розмір боргу, за який поручився Боржник за оспорюваним договором складає 4 950 000,00 доларів США, що значно збільшує його заборгованість.
Збільшення загального розміру зобов'язань ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" при укладанні оспорюваного договору, унеможливлює погашення вимог інших кредиторів у повному обсязі за рахунок майна боржника.
Уклавши договір поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року, ТОВ "ВАСИЩИВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов'язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, а наявність лише неправомірної мети направленої на ухилення від виконання наявних зобов'язань та погіршення становища інших кредиторів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оспорюваний договір суперечать положенням статей 526, 610, 629 ЦК, статті 193 ГК щодо належного виконання прийнятих зобов'язань, статті 84 ЦК, статей 3, 42, 43, 44 ГК щодо здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, та не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним, що є самостійною підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК та частиною першою статті 215 ЦК.
Аналогічні висновки щодо наявності правових підстав для визнання недійсними договорів у зв'язку з їх фіктивністю, підтверджується практикою Верховного суду України, що викладена, зокрема, у постанові від 13.04.16 у справі №3-304гс16. Зокрема там зазначалось :
"Водночас, уклавши оспорюваний договір, ТОВ "Восход" не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов'язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи.
В матеріалах справи міститься Наказ Господарського суду Донецької області від 15.04.2014 по справі №905/658/14 відповідно до якого стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитом в сумі 4 803 606,17 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 584 684,37 доларів США, пеню на суму несплаченого кредиту та пеню на суму несплачених відсотків в розмірі 4 541 197,29 грн. Рішення набрало законної сили 15.04.2014.
Проте, судом встановлено, що у єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судова влада України взагалі відсутні відомості про справу №905/658/14.
Щодо наявності порушеного права позивача оспорюваним договором, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
В ході розгляду справи №904/6499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" кредитором - ФГ Лавриком Ю.В. подано позов до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", відповідача - 2 Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" про визнання недійсним договору поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року.
Тобто, з позовною вимогою щодо визнання договору поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року не сторона цього договору, а заінтересована особа - ФГ Лаврик Ю.В., яке вважає порушеними свої права та інтереси.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Розгляд позову ФГ Лаврик Ю.В. до вказаних вище відповідачів про визнання договору поруки №П-КНО-12.06-388 від 02 липня 2020 року недійсним здійснюється в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", яке було стороною спірного договору.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства (норми якого слугують підставою для передачі даного спору для розгляду в межах справи про банкрутство), які передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
За приписами статті 1 Закону про банкрутство сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
За змістом ч. 1, 2 та 9 статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Суд зазначає, що оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то можливе включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо впливають на права кредиторів такого боржника щодо задоволення їх вимог у справі про банкрутство.
Як вбачається з позовної заяви Фермерського господарства Лаврика Юрія Вікторовича, позивач стверджує щодо наявності у Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", на момент вчинення спірного правочину значних грошових зобов'язань перед кредиторами, зокрема перед заявником в сумі 1 140 042,47 грн.
При цьому суд зазначає, що угоди, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
У даному випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.
Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання зі сплати заборгованостей за договороми діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.01.2021 у справі № № 910/8992/19 (910/20867/17).
Доводи відповідачів -1,2, викладені у відзиві на позов та поясненнях, не підтвердженні жодними доказами, тому суд вважає їх необгрунтованими.
Судові витрати відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне покласти на відповідача-1 внаслідок неправильних дій саме останнього.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259, господарський суд
Позовну заяву Фермерського господарства Лаврик Юрія Вікторовича (63430, Харківська обл., Зміївський р-н., село Чемужівка, вул.Кудряєва, буд.34, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314), відповідача-2 - Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, м.Київ, вул. Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 142828229), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд 16, код ЄДРПОУ:32880359), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос"(61115, м. Харків, вул. Северина Потоцького,11, код ЄДРПОУ 38492598) про визнання недійсним правочину боржника - задовольнити.
Визнати недійсним з моменту укладання договір поруки №П-КНО-12.06.-388 від 02.07.2020, укладений між Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ"(49000, м.Дніпро, вул.Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) на користь Фермерського господарства Лаврик Юрія Вікторовича (63430, Харківська обл., Зміївський р-н., село Чемужівка, вул.Кудряєва, буд.34, код ЄДРПОУ 24268776) 2 270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.10.2021.
Суддя А.Є. Соловйова