Справа № 712/9623/21
Провадження № 4с/712/87/21
01 жовтня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Ліпатової Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування скарги посилається на те, на виконанні Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №39193898 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
16 лютого 2018 року державним виконавцем Черкаського відділу виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про встановлено тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування мисливською зброєю; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Скаржник вказує, що навесні 2021 року у нього виникла необхідність у перетині кордону України з метою працевлаштування за кордоном, про що свідчить договір від 12.04.2021 року між скаржником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 №000308, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг замовнику за кордон для подальшого працевлаштування.
Тому, в серпні 2021 року він звернувся до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, в якій просив, зокрема, скасувати постанову державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.02.2018 року.
Листом №23461/7 від 26.08.2021 року Черкаський відділ виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що виконавче провадження №39193898 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 завершено на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення), так як в січні 2019 року закінчився строк, який передбачений Законом та виконавчим документом до виконання. Станом на 08 квітня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів не погашена та становить 66 342, 07 грн. Державний виконавець в даному листі вказав на відсутність підстав для скасування постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України , оскільки заборгованість зі сплати аліментів не погашена у повному обсязі.
Вважає таку відмову неправомірною, оскільки вона порушує його права свободу пересування та на працевлаштування, що надає змогу на отримання гідної заробітної плати та, в тому числі, можливість сплатити стягувачу заборгованість з аліментів.
Саме тому просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у відмові у скасуванні постанови Черкаського відділу державної виконавчої служби від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Просив скасувати постанову державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив задовольнити, зазначив що дійсно має намір працевлаштуватись у республіки Польща, та в подальшому поступово сплачувати стягувачу ОСОБА_2 (або доньці ОСОБА_3 ) заборгованість з аліментів, яка наразі складає 66 342, 07 грн.
Представник Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання скерував відзив на скаргу, просив розглядати справу без участі державного виконавця, та відмовити в її задоволенні.
Пояснив, що на виконанні Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №39193898 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Також вказували, що боржником ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження не було надано жодної інформації та письмових пояснень, що могли сприяти виконанню судового рішення. Виклики державного виконавця, які направлені скаржнику в березні 2019 року ним проігноровані. Заборгованість з аліментів станом на 16.02.2018 року склала 45605, 36 грн., що перевищує суму платежу за чотири місяці, а тому державним виконавцем керуючись ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю та у праві полювання.
08.04.2019 року виконавче провадження завершено на підставі ст.39 ч.1 п.7 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення передбаченого Законом строку для даного виду стягнення). При цьому, тимчасові заходи, передбачені п.1-4 Закону України «Про виконавче провадження» припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі. Враховуючи те, що поточна заборгованість зі сплати аліментів за вказаним виконавчим провадженням не погашена та складає 66 342, 07 грн., відсутні підстави для скасування тимчасових обмежень, накладених постановою від 16.02.2018 року.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялась про розгляд справи.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзацах 1 та 3 п. 1, п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3, п.18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Судом встановлено, що на виконанні Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №39193898 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.
16 лютого 2018 року державним виконавцем Черкаського відділу виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про встановлено тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування мисливською зброєю; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, оскільки заборгованість з аліментів ОСОБА_1 станом на 16.02.2018 року склала 45605, 36 грн., що перевищує суму платежу за чотири місяці
Частиною 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
У відповідності із п. 7 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.
Судом встановлено, що 08.04.2019 року виконавче провадження завершено на підставі ст.39 ч.1 п.7 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення передбаченого Законом строку для даного виду стягнення).
При цьому, тимчасові заходи, передбачені п.1-4 Закону України «Про виконавче провадження» припиняються лише у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 визнав, що поточна заборгованість зі плати аліментів не погашена та складає 66 342, 07 грн. Зазначив, що вказана сума заборгованості ним не сплачена, він лише має намір сплачувати її поступово, для чого необхідно працевлаштуватись, про що свідчать документи про намір виїхати працювати у республіку Польща.
Таким чином, на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було підстав, передбачених ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» для припинення тимчасових заходів, передбачених п.1-4 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, скарга в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у відмові у скасуванні постанови Черкаського відділу державної виконавчої служби від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає, оскільки державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд враховує, що факт ухилення від виконання зобов'язання зі сплати аліметів відбувся на час постановлення державним виконавцем постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 16.02.2018 року.
Однак, станом на момент подання скарги суд повинен врахувати не тільки наявність заборгованості, але й зміну обставин, та чи є необхідність в продовженні застосування певного заходу пропорційною та необхідною.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Передбачені законом юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені не за наявність факту невиконання зобов'язання, установленого рішенням суду, а за ухилення від його виконання.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 зазначив про наміри поступово сплачувати заборгованість з аліментів, в свою чергу стягувач в судове засідання не з'явилася, своїх заперечень та міркувань з приводу скарги та намірів боржника не надала.
Тому, з урахуванням намірів скаржника сплачувати поступово заборгованість, та існування вказаного обмеження щодо виїзду за кордон протягом останніх трьох років суд приходить висновку про відсутність правових підстав для продовження існування обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на даний час.
З огляду на викладене, скарга боржника ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 13, 18, 19, 28, 39, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 449-451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.02.2018 року в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
В іншій частині скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2021 року.
Головуючий Т.Є.Троян