Справа № 0240/3698/18-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
29 вересня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди,
у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а виданого 10.10.2017. В задоволенні решти позову відмовлено.
31.05.2021 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 «Про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 0240/3698/18-а», у якій позивач посилаючись на ст.ст. 382, 383 КАС України просить:
- поновити строк звернення до суду із цією заявою, у зв'язку із карантинними обмеженнями;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача при виконанні постанови суду від 11.11.2020 по справі № 0240/3698/18-а, та порушення його прав, як стягувача;
- зобов'язати відповідача подати протягом 10 діб звіт про виконання судового рішення;
- винести окрему ухвалу щодо відповідача, відносно неналежного виконання судових рішень, що стали причиною звернення до ЄСПЛ.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 заяву ОСОБА_1 від 31.05.20.21 «Про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі №0240/3698/18-а» повернуто заявнику.
Повертаючи заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позивач ініціює здійснення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі №0240/3698/18-а як у спосіб передбачений ст.382 КАС України, так і у спосіб передбачений ст.383 КАС України.
При цьому позивачем залишено поза увагою, що судом який ухвалив рішення яке виконується вважається Сьомий апеляційний адміністративний суд, а не суд першої інстанції.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що встановлення статтями 382 - 383 Кодексу адміністративного судочинства України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю. Законодавцем встановлено не лише відмінні правила подання та розгляду заяв в порядку ст. 382 - 383 КАС України, але й розмежовано повноваження судів щодо прийняття до розгляду цих процесуальних питань. Тому, беручи до уваги, що питання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення може бути розглянуто судом апеляційної інстанції, а питання в порядку ст. 383 КАС України - судом першої інстанції, їх об'єднання в одній заяві є недопустимим.
Крім того, заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду та не відновлення органом ДВС виконавчого провадження, позивач жодного доказу з метою підтвердження вказаного аргументу та відображення ходу виконавчого провадження не надав. Згідно ч. 5 ст. 383 КАС України, недолік заяви у частині обґрунтування теж є підставою для її повернення заявнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема апелянт не погодився із висновком суду першої інстанції щодо необхідності звернення із заявою в порядку ст.382 КАС України до суду апеляційної інстанції, який ухвалив судове рішення від 11.11.2020 у справі №0240/3698/18-а, оскільки подав заяву згідно ч.1 ст.383 КАС України та просив судового контролю при ухваленні свого рішення.
Також позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України. Посилається на те, що позивачем оскаржується триваюча бездіяльність відповідача, яка не має часових меж.
Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до ст.311 КАС України.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Так, стаття 382 КАС України регулює питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч.1, 2 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду передбачено статтею 383 КАС України.
За правилами ч.1 цієї статті особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У частині другій статті 383 КАС України передбачені вимоги до такої заяви.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Аналіз змісту процитованих статей свідчить про те, що дії, які вчиняються судом за результатом розгляду поданої заяви в порядку статті 382 КАС України або в порядку статті 383 КАС України, є різними за своєю природою.
Як випливає із заяви ОСОБА_1 він одночасно обрав два заходи впливу на боржника, передбачених КАС України, які є самостійними і виконуються по різному.
Однак, суд не може на свій розсуд обрати спосіб захисту прав позивача, зокрема щодо вибору заходу, направленого на виконання судового рішення, адже це прерогатива тільки позивача.
Розгляд вказаних заяв одночасно є неможливим, оскільки в порядку статті 382 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а в порядку статті 383 КАС України суд, за наявності підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України (окремі ухвали суду).
Крім того, звертаючись до суду першої інстанції із заявою щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, позивачем залишено поза увагою, що судом який ухвалив рішення яке виконується вважається Сьомий апеляційний адміністративний суд.
Тому, питання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення може бути розглянуто судом апеляційної інстанції, а не судом першої інстанції. Цей недолік заяви позивача унеможливлює її розгляд, що в силу ч. 2 ст. 167 КАС України та ч. 5 ст. 383 КАС України є підставою для повернення заяви заявнику.
Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано вимог процесуального закону (ст. 383 КАС України), що встановлюють стандарти обґрунтування підстав поданої ним заяви в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Зокрема, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (ч. 3 ст. 383 КАС України).
Як зазначалося, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у цій справі (№ 0240/3698/18-а) скасовано постанову органу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018.
Однак заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду та не відновлення органом ДВС виконавчого провадження, позивач жодного доказу з метою підтвердження вказаного аргументу та відображення ходу виконавчого провадження не надав. Згідно ч. 5 ст. 383 КАС України, недолік заяви у частині обґрунтування теж є підставою для її повернення заявнику.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем заяву в порядку 383 КАС України подано з істотним порушенням встановленого процесуальним законом строку, що є окремою підставою для її повернення, знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги позивача.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
З матеріалів справи встановлено, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у справі №0240/3698/18-а сторони отримали 19.11.2020.
Відтак, позивач як учасник виконавчого провадження постанова про закінчення якого скасована судом апеляційної інстанції, після отримання постанови суду від 11.11.2020 мав можливість у порядку встановленому законом ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та отримати інформацію про його хід. Із цим моментом коли позивач мав реальну можливість дізнатися про вплив на його права як учасника виконавчого провадження прийнятої судом апеляційної інстанції постанови слід пов'язувати початок відліку десятиденного строку для звернення до суду із заявою.
Однак, заяву подано до Вінницького окружного адміністративного суду 31.05.2021, тобто з істотним порушенням встановленого процесуальним законом строку.
Посилання апелянта на карантинні обмеження, колегія суддів відхиляє, оскільки скаржником не надано доказів неможливості своєчасного подання заяви у зв'язку з впровадженим карантином.
Також не підтверджуються належними та допустимими доказами доводи скаржника щодо перебування з 20.02.2021 по 12.03.2021 в диспансері, а в період з березня по травень на диспансеризації та самоізоляції.
Щодо зазначеного твердження позивача, що бездіяльність відповідача має триваючий характер, то такі аргументи не впливають на висновки про пропущення строку звернення до суду, адже визначальним для визначення моменту із якого бере свій відлік процесуальний строк є момент коли заявник дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів внаслідок такої бездіяльності, а не момент закінчення ймовірного правопорушення. Тому вид правопорушення, як закінчене або триваюче не є істотним при вирішенні питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із заявою з метою отримання судового захисту від такого порушення.
Таким чином, доводи скаржника про те, що порушення відповідачем його прав є триваючим, оскільки триває безперервно до цього часу, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються положеннями ст. 383 КАС України.
Отже, наведені обставини свідчать про невідповідність поданої ОСОБА_2 заяви вимогам встановленим частиною 4 ст. 383 КАС України, що в силу ч. 5 ст. 383 КАС України є окремою підставою для її повернення.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення заяви, поданої ОСОБА_1 в порядку статей 382, 383 КАС України.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про повернення заяви, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.