23 вересня 2021 р.Справа № 520/18288/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
представника позивача Кутового Г.І.,
представника відповідача Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., повний текст складено 06.04.21 року) по справі № 520/18288/2020
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,рішень та вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати :
- податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року № 00002503306 ; № 00002513306 ; №00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306
- рішення від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій № 00002553306; №00002563306; № 00002573306, № 00002593306 ;
- вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року № 00002503306; №00002513306 ; № 00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306; рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій №00002553306; № 00002563306; № 00002573306; № 00002593306; вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) .
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 10 510, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність судових висновків обставинам справи та доказам та ігнорування судом суттєвих фактів, які мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування надавав послуги з шиномантажу ТОВ «БЛІК» та БО «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА», які перебували на загальній системі оподаткування, що є порушенням критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування, визначених у п. 291.4 ст. 291 ПКУ. Також зазначає, судом не вірно надано оцінку доказам надання зазначених послуг позивачем, не враховано первинні документи надані цими контрагентами податковому органу, та безпідставно враховані товарні чеки, надані позивачем до суду, які не не давалися під час перевірки, а також не є належними та достатніми на підтвердження доводів позивача про продаж товарів.
Крім того вказує, що відповідно до поданої позивачем податкової декларації платника єдиного податку за 2017 рік задекларовано суму доходу в загальному розмірі 936 711 грн., однак згідно з податковим розрахунком про суми нарахованого (виплаченого) доходу, податковим агентами у 2017 році виплачено ФОП ОСОБА_1 дохід у загальному розмірі 5 965 539,00 грн., у зв'язку із чим позивач у другому півріччі 2017 допустив перевищення граничного допустимого розміру доходів, а тому мав перейти на загальну систему оподаткування, сплатити єдиний внесок та податки, військовий збір та подати відповідну декларацію.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги договір комісії №1 від 01.12.2016, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , який не є належним та достатнім доказом на підтвердження отримання виручки, оскільки, по-перше, такий договір не надавався позивачем до перевірки і не досліджувався перевіряючим, що враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 22.06.2020 у справі №520/4539/19 позбавляє його юридичної сили в якості доказів господарської операції, по-друге, договір комісії містить розбіжності в частині визначення обов'язків комісіонера, а саме: пункт 1.1. розділу передбачає здійснення Комісіонером лише продажу продукції, переданої на комісію, але пункт 3.1.розділу 3 зазначає про отримання комісійної винагороди за виконання доручення по закупівлі та реалізації товару, а по-третє, за даними ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_3 надав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016-2020 року з нульовими показниками, не має відкритих розрахункових рахунків, у зв'язку із чим контролюючий орган ставить під сумнів реальність його укладання та здійснення господарських операцій у межах даного договору.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з рішенням суду першої інстанції з підстав, викладених у судовому рішенні, заперечує доводи апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду - залишити без змін.
Зазначає, що позивачем було продано товари ТОВ «БЛІК» (колесо) та БО «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА» (балонний ключ), які перебували на загальній системі оподаткування, а не надані послуги шиномонтажу. В підтвердження продажу товарів надано товарні чеки, а також пояснення контрагента, нотаріально посвідчені покази позивача. Таким чином, вказує, що позивачем не допущено порушення позивачем критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки ним не здійснювалось надання послуг вказаним контрагентам.
Крім того, зазначає про не доведеність відповідачем перевищення позивачем гранично допустимого розміру доходів в другому півріччі 2017, а тому донарахування грошових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору є неправомірним.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмові пояснення сторін, докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку ІІ групи, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку.
Видами діяльності за КВЕД є: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 оптова торгівля приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля приладдям для автотранспортних засобів; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки № 79/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 від 10.01.2020 р. (т. 1 а.с. 28-53).
У період, що перевірявся, позивач не реєструвався платником податку на додану вартість.
За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема:
- п. 177.1, п. 1772 ст. 177 ПКУ щодо заниження ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 065 983,58 грн.;
- п. 1 ч. 1ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 , ч. 2 ст. 9ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження ЄСВ за 201702018 рік на загальну суму 257 155,80 грн.;
- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 ПКУ не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2 кв. 2017 року, за 2017 рік, за 2018 рік.;
- пп. 1.4 п. 16 підрозділ 10 розділ ХХ, ст. 168 ПКУ щодо заниження суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 88 831, 97 грн.;
- п. 181.1 ст. 181, пп. 183.1 пп. 183.2 пп.183.2 пп. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПКУ щодо заниження ПДВ до сплати до бюджету на суму ПДВ 987 808,2 грн.;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо подання звітів за 2017-2018 роки не за встановленою формою;
- п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- п. 295.1 ст. 295 ПКУ;
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПКУ в частині відсутності обліку доходів та витрат за встановленою формою з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року.
На підставі висновків акту перевірки 26.02.2020 р. ГУ ДПС у Харківській області прийнято:
податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 р:
- № 00002503306 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування на загальну суму 111 039, 96 грн. ( за основним платежем - 88 831,97 грн., та штрафними санкціями - 22 207,99 грн.) (т. 1 а.с. 17);
- № 00002513306 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 332 479,48 грн. (за основним платежем - 1 065 983,58 грн., та штрафними санкціями - 266 495,90 грн.) (т. 1 а.с. 18);
- № 00002523306 за формою «ПС» про застосовування штрафу в сумі 510 грн. (т. 1 а.с. 19);
- № 00002533306 за формою «ПС» про застосовування штрафу в сумі 510 грн. (т. 1 а.с. 20);
- № 00002543306 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 234 760,25 грн. (за основним платежем - 987 808,20 грн., та штрафними санкціями - 246 952,050 грн.) (т. 1 а.с. 21);
- 00002583306 за формою «Ш» про застосування штрафу по єдиному податку на суму 7 420,20 грн. (т. 1 а.с. 25);
Рішення від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:
- № 00002553306 на суму штрафу 170,00 грн. (т. 1 а.с. 22);
- № 00002563306 на суму штрафу 170 грн. (т. 1 а.с. 23);
Рішення від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску:
-№ 00002573306 на суму штрафу 2 667 грн. 71 коп. (т. 1 а.с. 24);
-№00002593306 на суму штрафу 62 403,66 грн. (т. 1 а.с. 26);
Вимогу про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) на суму 257 155 грн. 80 коп. (т. 1 а.с. 27).
Підставою для нарахування спірних податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_1 гранично допустимого розміру доходу та надання послуг платникам податків, що перебувають на загальній системі оподаткування і , як наслідок, незаконність перебування його на спрощеній системі оподаткування.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного доходу платника єдиного податку у перевіряємий період, а також факту надання позивачем послуг з шиномонтажу суб'єктам господарювання, які перебували на загальній системі оподаткування, у зв'язку із чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога є неправомірними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим Кодексом України (далі ПК України)
Щодо доводів відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 у 1 кварталі 2017 року критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування .
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені розділом ХІV ПК України.
Згідно п. 291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 291.4 ст.291 ПК України ( в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-УІІІ) суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема , друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Порядок обрання або переходу га спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої-третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 р. 298 .1 ст.298 ПК України.
Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої-третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України.
Відповідно до п.п.1 п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
Відповідно до 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Оподаткування доходів , отриманих фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст.177 ПК України.
Згідно п. 177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Судом встановлено, що в періоді з 01.12.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ході аналізу інформації, що наявна в розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області, даних ЦБД ДРФО ДПС України, копій документів (копій актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових накладних та ін.) наданих на запити ГУ ДПС у Харківській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (2 група), здійснював технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, а саме послуги по шиномонтажу, починаючи з 01.01.2017 по 31.03.2017 БО «ХАРКІВСЬКОМУ ЄВРЕЙСЬКОМУ БЛАГОДІЙНОМУ ФОНДУ ХЕСЕД- ШААРЕ ТИКВА» код ЄДРПОУ 26067409 та ТОВ «БЛІКУ» код ЄДРПОУ 22708573, що перебували на загальній системі оподаткування (не були платниками єдиного податку)».
В підтвердження зазначених обставин відповідачем надано копію квитанції № 001513 від 20.03.2017 року, виписану ФОП ОСОБА_1 за надання послуг по шиномонтажу на суму 690, 00 грн., надану разом з листом на адресу ГУ ДПС у Харківській області директором ТОВ «Блік» Шапарь С.М., про відображенння у звіті № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за відповідний період.(а.с.160-161)
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначена квитанція № 001513 від 20.03.2017 року, не містить назви особи, якій вона адресована, прізвища та ініціалів водія - працівника юридичної особи, якому вона видана та даних автомобіля юридичної особи, якому надавались послуги шиномонтажу.
Посилання апелянта на лист, наданий ТОВ " Блік" 31.10.2019, в якому останній повідомляє про отримання послуг шиномонтажу на суму 690, грн. від ФОП ОСОБА_5 та відображення їх у податковій звітності , як на доказ надання таких послуг, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, крім того податкової звітності не було надано до суду.
Крім того, позивачем, на спростування висновків контролюючого органу надано копію товарного чеку № 001512 від 20.03.2017 року за яким позивач реалізував на користь ТОВ «Блік» колесо в кількості 1 одиниця за 690 грн., що підтверджується також копією відповіді ТОВ «Блік» на запит про надання інформації № 2903/1 від 29.03.2021 року, де зазначено, що не отримувало від ФОП ОСОБА_1 послуги із технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, а саме: шиномонтажу, а було придбане одне колесо (т.3 а.с.11).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, з наданих документів вбачається, що сторони угоди, на цей час , підтверджують факт саме продажу товару, а не отримання послуг, а тому доводи податкового органу про безпідставне не врахування судом товарного чеку від 20.03.2017 № 001513 є помилковими.
Крім того, в судовому засіданні позивач стверджував, що зазначеним контрагентом здійснено коригування податкової звітності.
Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень та особа, яка здійснює адміністрування податків, доводів позивача не спростував.
Отже, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів наявності у ТОВ «Блік» власного або орендованого автотранспорту та надання ФОП ОСОБА_1 послуг з шиномонтажу транспортним засобам, які належать ТОВ «Блік».
Також, судом перевірено доводи податкового органу по взаємовідносинам позивача з БО ХЕБФ «Хесед-Шааре-Тіква».
В підтвердження надання позивачем послуг з шиномонтажу зазначеному контрагенту податковим органом до суду надано: рахунок на оплату № 197, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №6 та платіжне доручення № 7232 від 13.03.2017 року на суму 350 грн ., надані БО ХЕБФ «Хесед-Шааре-Тіква» на запит податкового органу.
За висновками акту перевірки зазначені докази є належними в підтвердження надання позивачем послуг шиномонтажу вказаній юридичній особі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що рахунок на оплату № 197 від 13.03.2017 не є первинним документом бухгалтерського обліку господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''.
Акт приймання-передачі робіт від 13.03.2017 містить лише загальну інформацію щодо наданих послуг та не розкриває їх зміст, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме послуги з шиномонтажу надавались , не зазначено даних автомобіля юридичної особи, якому надавались такі послуги часу витраченого на їх надання, а тому не відповідає вимогам ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''.
Наявність в платіжному дорученні від 13.03.2017 строки призначення платежу " оплата за послуги шиномонтажу" , а також банківські виписки, не є беззаперечним доказом проведеної оплати саме за послуги, а не товар.
Отже, надані відповідачем докази в підтвердження надання позивачем послуг шиномонтажу юридичній особі, не є належними , достатніми та беззаперечними.
Крім того, відповідачем не надано доказів наявності у БО ХЕБФ «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА» власного або орендованого автотранспорту та надання позивачем послуг з шиномонтажу транспортним засобам, які належать вказаній організації.
Натомість, позивачем надані нотаріально засвідчені пояснення, в яких він заперечує підписання рахунку на оплату № 197 та акту здачі - приймання робіт №6 від 13.03.2017, стверджує, що підпис на цих документах зроблений не ним. Також в поясненнях заперечує надання послуг БО ХЕБФ «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА», а підтверджує реалізацію товару, 13.03.2017 ключа балонного за 350,00 грн, що підтверджується відповідним чеком (т. 2 а.с. 230).
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для врахування судом вказаних пояснень, зокрема, в частині заперечень підпису позивачем рахунку на оплату, оскільки ФОП ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів із заявами щодо підробки його підпису, колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з тим, що зазначені дії є правом позивача.
Так, позивачем до суду надано товарний чек № 52 від 13.03.2017 на ключ балонний, вартістю 350,00 грн. (т.2. а.с.81)
З урахуванням пояснень позивача, у суду відсутні підстави не враховувати зазначений доказ, як належний в підтвердження продажу вказаного товару БО ХЕБФ «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА» .
Колегія суддів зазначає, що акт перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, не містить відомостей про транспортні засоби, яким надавались послуги з шиномонтажу позивачем, їх належність юридичним особам, що перебувають на загальній системі оподаткування, а також перебування у березні 2017 року ТОВ «Блік» та БО ХЕБФ «Хесед-Шааре-Тіква» на загальній системі оподаткування, дати, з якої та орган, в якому ці особи перебувають на обліку за загальною системою оподаткування, реєстраційний номер, номер та дата видачі свідоцтв платників податку на додану вартість.
Отже, на момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контрагентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб та їх посадових осіб.
Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування у 1 кварталі 2017 року, передбачених приписами п.п.291.4.2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та обов'язку перейти на сплату інших податків і зборів , зокрема сплатити податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як самозайнята особа, яка провадить діяльність на загальній системі оподаткування, є необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про перевищення позивачем граничного обсягу доходу, передбаченого для платників єдиного податку 2 групи (1 500 000 грн) за результатами 2017-2018 рр.
Судом встановлено, та вбачається з акту перевірки, що вказані висновки зроблені податковим органом на підставі відомостей даних ЦБД ДРФО ДПС України. В акті перевірки зазначено, що сума отриманого доходу по операціях з самозайнятими особами та юридичними особами стосовно позивача у період з 01.04.2017 до 31.12.2018 склала 5 939 041 грн., у т.ч. за 2017- 4 783 940 грн. та за 2018- 1 155 101 грн.
Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку встановлені статтею 181 ПК України.
За приписами пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
За приписами п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
До платників другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Відповідно до п.п. 2 п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктами 292.13 та 292.14 ст. 292 Податкового кодексу України встановлено, що дохід з метою оподаткування єдиним податком визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що висновок контролюючого органу про перевищення граничного обсягу доходу зроблений на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що під час опрацювання інформаційних баз даних, ним виявлено, що сума оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік сукупно перевищує 1 500 000 грн., в підтвердження надав витяг з бази даних по контрагентам. (т.2 а.с.162-193)
Пункт 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства Фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок) визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить визначення контрагентів, по взаємовідносинам з якими виявлено перевищення доходу.
Посилання апелянта на відомості з бази даних, надані суду, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені відомості не є додатком до акту перевірка, сам акт перевірки не конкретизований, та не дає змогу встановити, що саме ці відомості , стосовно цих осіб, були об'єктом перевірки .
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ні акт перевірки, ні апеляційна скарга не містять посилань по яким саме контрагентом позивачем отримано дохід 5 939 041 грн. , у період з 01.04.2017 до 31.12.2018, у т.ч. за 2017- 4 783 940 грн. та за 2018- 1 155 101 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість врахування судом першої інстанції договору комісії від 01.12.2016, оскільки він не надавався податковому органу під час проведення перевірки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір комісії від 01.12.2016 позивачем на час проведення перевірки контролюючому органу не надавався та не був об'єктом перевірки на підставі, якої здійснено донарахування по оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, що визнається відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні підстави надавати оцінку вказаному договору, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваних рішень, що свідчить про помилковість дослідження судом першої інстанції зазначеного доказу та його врахування під час прийняття рішення.
Разом з тим, зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку та правомірності донарахування податковим органом позивачу податків на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій, як і не наведено будь-яких переконливих доводів та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
З огляду на встановлені і фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено факту порушення позивачем перебування на спрощеній системі оподаткування, а отже вірним є висновок суду інстанції щодо недоведеності податковим органом правомірності донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій.
Щодо посилання апелянта на положення п. 44.6 ст. 44 ПК України та доводи про ненадання позивачем на запит до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, а отже безпідставне врахування судом цих документів наданих під час судового розгляду.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність або ненадання певних документів під час перевірки не може бути підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, адже зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, встановлений ст.9 КАС України, зобов'язує адміністративний суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16 лютого 2021 року по справі № 820/7105/16.
Суд не може не прийняти до уваги окремі докази лише з тих підстав, що контролюючий орган заперечує щодо факту пред'явлення їх до перевірки.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
У пп. 70 - 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74 від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119
Отже, у випадку не конкретизації порушень, виявлених під час перевірки платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідні в розумінні суб'єкта владних повноважень документи та захищати свої права.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2. ст. 177, п. 167.1 ст. 167 , пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму чистого оподаткованого доходу у 2017 та 2018 рр. на 5 922 131,00 грн, суму податку на доходи фізичних осіб на 1 065 983,58 грн, військового збору на 88 831,97 грн, суму єдиного соціального внеску на 257 155,80 грн, а також не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності підстав щодо обов'язку ФОП ОСОБА_1 подати до контролюючого органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не пізніше 10.10.2017.
Враховуючи, що за наслідками розгляду справи, судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства в частині перевищення граничного обсягу доходу в розмірі 1 500 000,00 грн, а також надання послуг неплатникам єдиного податку, вірними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020: № 00002503306 про донарахування військового збору, № 00002523306, 00002583306 та № 00002533306 про нарахування штрафних санкцій, рішення від 26.02.2020 № 00002553306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування” рішення від 26.02.2020 № 00002563306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, рішення від 26.02.2020 № 00002573306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ (штраф) 2 667 грн. 71 коп., рішення 26.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 520/18288/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 01.10.2021 року