01 жовтня 2021 р. Справа № 520/14052/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.12.20 по справі № 520/14052/2020
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача щодо нарахування і виплати одноразової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 позов задоволено.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 03.04.2017 №138-ос «По особовому складу» припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Харків-аеропорт» ІІ категорії (тип А), в запас Збройних Сил України за ст. 26 ч. 8 п. 1 пп. «ї» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 03.04.2017. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за двадцять п'ять повних календарних років військової служби.
На виконання наказу від 03.04.2017 №138-ос позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за двадцять п'ять повних календарних років військової служби у сумі 68186,25 грн., що підтверджується кінцевим розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби старшому прапорщику ОСОБА_1 , копією особистої картки грошового забезпечення з квітня 2015 року по квітень 2017 року.
13.08.2020 позивач звернувся до начальника Харківського прикордонного загону з заявою, в якій, зокрема, просив здійснити правильне нарахування і виплатити ОСОБА_1 різницю грошей за одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування від перерахованої в подальшому суми і нарахованої та виплаченої суми.
За результатами розгляду вказаного звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 22.09.2020 №11/Я-282/10319 повідомлено заявника про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена, постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 та винагорода за бойове чергування, передбачена наказом АДПСУ від 20.05.2008 № 425 є винагородами та не входять до складу місячного грошового забезпечення, отже при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не враховані, а також повідомлено, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 складає 68186,25 грн.
Не погодившись з протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі-Закон №2232-XII).
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України», Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Судовим розглядом встановлено, що позивача 03.04.2017 звільнено з військової служби (припинено контракт) на підставі підпункту "ї" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону №2232-XII.
На момент звільнення ОСОБА_1 зі служби його календарна вислуга років складала 25 роки, а відтак, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно розрахунку одноразової допомоги позивача при звільненні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 для обрахування цієї допомоги при звільненні з військової служби не включено: додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889 та винагороду за бойове чергування.
Відповідно до відомостей, що містяться в особистій картці грошового забезпечення позивача, щомісячна додаткова грошова винагорода і винагорода за бойове чергування носять систематичний, щомісячний характер.
Підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування слугував наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.04.2017 №138-ос, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (надалі - Інструкція).
Згідно з п. 4.10.1 Інструкції, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції, місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Тобто, Інструкцією не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, таких складових як щомісячна додаткова грошова винагорода і винагорода за бойове чергування.
Водночас, колегія суддів зазначає про пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Таким чином, положеннями ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2021 у справі №522/2738/17, в яких зазначено, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Колегія суддів зазначає, що останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода та винагорода за бойове чергування нараховувались та виплачувались позивачу щомісяця, відтак такі складові не можуть вважатись одноразовими.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №820/1784/17.
З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/14052/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова