ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/19142/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
14.08.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 100% грошового забезпечення, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням у складі грошового забезпечення додаткових видів грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію без обмеження її максимального розміру із розрахунку 100% грошового забезпечення з урахуванням всіх його складових, включаючи оклади за посадою та військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, згідно з довідкою - повідомленням Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.03.2020 № 7/3643, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, винагороди та премії зазначених у вказаній довідці-повідомлені, за документами, що є у пенсійній справі.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що після звільнення з військової служби з 23.03.2005 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; при призначенні пенсії до її складових входили усі складові види грошового забезпечення; позивач зазначає, що з 01.01.2018 постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» його право на отримання пенсії з урахуванням усіх складових видів грошового забезпечення було звужене, чим порушено вимоги національного законодавства України; як внаслідок, пенсія була перерахована лише з трьох складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 5 780,00 грн., оклад за військове звання - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років - 50% від посадового окладу та окладу за військовим званням - 3 630,00 грн.; крім того, позивач посилається на те, що в 2018 році отримував лише 50% підвищення пенсії, а в 2019 році - 75%.
ОСОБА_1 вважає, що з 01.01.2018 має право на перерахунок пенсії з урахуванням, крім трьох складових також і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості військової служби 65% - 7 078,50 грн., премії 35% - 2 023,00 грн., надбавки за кваліфікаційну категорію - 404,60 грн.; саме ці складові грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав до звільнення з військової служби, вказані у його грошовому атестаті, виданому при звільненні та у протоколі Пенсійного фонду України при призначення йому пенсії.
Позивач також зазначає, що його трудовий стаж складає 35 років та він має право на отримання основного розміру пенсії в розмірі 100% грошового забезпечення військовослужбовця, передбаченого постановою КМУ № 704 з 01.01.2018, без будь - яких обмежень; крім того, позивач зазначає, що є особою, яка під час проходження служби брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено виплачувати пенсії у розмірі 100% грошового забезпечення; 15.07.2020 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виготовити нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 та направити її до ГУ ПФУ в м. Києві; 16.07.2020 позивач звернувся до відповідача та просив перерахувати та виплачувати з 01.01.2018 основний розмір пенсії без обмежень, виходячи з грошового забезпечення 20 396, 10 грн., та виплачувати 100 % грошового забезпечення; проте, відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні такого перерахунку; позивач вважає, що відповідач протягом п'яти років не в повному обсязі виплачував йому пенсію та вказане стало причиною звернення до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
21.08.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19142/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання, а також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва матеріали пенсійної справи позивача.
20.10.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про залучення у якості співвідповідача Київський міський військовий комісаріат та часткову зміну позовних вимог.
Позивач просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 березня 2018 року із розрахунку 100% грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення, яке отримують військовослужбовці за посадою, з якої я був звільнений з військової служби з правом на пенсію, з 01 березня 2018 року, за формою, згідно із додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 і подачі її Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві;
- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати Головному Управлінню пенсійного фонду України у м. Києві довідку для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за формою, згідно із додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 про розмір з 01 березня 2018 року грошового забезпечення за відповідною посадою, що вказана в довідці повідомлені Головного військового клінічного госпіталю.
15.02.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було повернуто заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача - без розгляду.
21.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Попередній перерахунок пенсії позивача був здійсненний на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; при цьому, постанова КМУ № 704 встановила нові умови грошового забезпечення військовослужбовців та скасувала умови грошового забезпечення, встановлені постановою КМУ № 1294; вказані ж позивачем додаткові види грошового забезпечення на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії були вже не актуальні, у зв'язку із втратою чинності постанови КМУ № 1294; вимога позивача щодо перерахунку пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення не має належних правових підстав та не узгоджується з відомостями із довідки, яка є єдиною підставою для перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; відповідач зазначає, що не виявивши порушень у складеній довідці, не мав інших правових підстав не використовувати довідку для перерахунку; крім того, відповідач зазначає, оскільки після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, нові підстави для перерахунку пенсії позивача не виникли та залишається чинною постанова КМУ № 704, зміна на підставі рішення суду умов проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлює права позивача на новий перерахунок пенсії; після визнання нечинними окремих положень постанови КМУ № 103 діюча форма довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визначає щомісячні додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, які були встановлені постановою КМУ № 1294 та наразі скасовані постановою КМУ № 704; дана обставина також вносить неясність у діючі процедуру перерахунку пенсій; таким чином, підстава для перерахунку пенсій виникла з 01.01.2018; враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутні правові підстави для складання нового списку та включення до нього позивача для отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Додатково відповідач акцентує увагу, що окремо видана довідка не уповноваженим суб'єктом не встановлює підстави для перерахунку пенсії позивача; з 01.01.2018 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки, виданої уповноваженим органом, з урахування передбачених видів грошового забезпечення.
Щодо виплати нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, то відповідач вказує, що права позивача на даний час не порушені, оскільки під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром не підлягало застосуванню; крім того, відповідач зазначає, що нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після дати набрання рішення суду законної сили (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018) не приймалося; у зв'язку із чим, а також з врахуванням п. 4 постанови КМУ № 103, виплата пенсій продовжується у встановлений на цей час розмірах; запропоноване ж позивачем ігнорування зазначених правових норм у випадку перерахування його пенсії порушить однакове застосування правових норм про перерахунок пенсії.
22.09.2020 відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.0982020 направлено копію пенсійної справи ОСОБА_1
28.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що наведені відповідачем доводи не спростовують аргументацію позивача щодо правомірності заявлених вимог. Також, для забезпечення відновлення права позивача на належне пенсійне забезпечення з врахуванням при обчисленні додаткових видів грошового забезпечення, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 після звільнення з військової служби з 23.03.2005 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 КМВК оформив довідку № ФА139083 від 17.03.2018 про грошове забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням КМУ, з урахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 5 780, 00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3 630,00 грн., всього - 10 890,00 грн.
У 2018 році ОСОБА_1 було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 5 780, 00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3 630,00 грн., всього - 10 890,00 грн.
Основний розмір пенсії: 100 % грошового забезпечення (вислуга років 35).
15.03.2020 начальник Національного військового - медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» повідомив позивача про те, що розмір грошового забезпечення за посадою «начальник неврологічного відділення - головний невропатолог», яку позивач обіймав в Головному військовому клінічному ордені Червоної зірки госпіталю перед звільненням з військової служби з 05.03.2019 становить 20 396,10 грн., в тому числі: посадовий оклад - 5 780, 00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3 630,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби - 7 078,50 грн., премія - 2 023,00 грн., надбавка за кваліфікацію - 404,60 грн.
15.07.2020 позивач звернувся до КМВК із заявою, в якій просив виготовити нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та направити її до ГУ ПФУ в м. Києві.
16.07.2020 позивач звернувся до відповідача та просив перерахувати та виплачувати з 01.01.2018 основний розмір пенсії без обмежень, виходячи з грошового забезпечення 20 396,10 грн. та виплачувати 100 % підвищення грошового забезпечення.
У 2020 році ОСОБА_1 було перераховано пенсію з 01.08.2020, з урахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 5 780, 00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3 630,00 грн., всього - 10 890,00 грн.
Основний розмір пенсії: 100 % грошового забезпечення (вислуга років 35).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В силу приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 (адміністративне провадження № К/9901/10882/19), від 19.11.2020 у справі № 120/1759/19-а (адміністративне провадження № К/9901/30056/19).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентоване статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до п. п. 1-3 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
З огляду на викладене вище, органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, що зазначені у довідках.
Аналогічна позиція висловлена і Верховним Судом у його постановах від 11.07.2019 у справі № 642/7159/16-а (адміністративне провадження № К/9901/20720/18), від 31.07.2019 у справі № 522/18053/15-а (касаційне провадження № К/9901/11413/18), від 19.02.2020 у справі № 758/13258/16-а (касаційне провадження № К/9901/22126/18).
Верховний Суд у своєму рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/20/19) також зазначив, що до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Аналогічну позицію підтримано і Великою Палатою Верховного Суду, що відображено у постанові від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19 (провадження № 11-20заі20).
Отже, беручи до уваги той факт, що позивач звернувся з позовною вимогою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення саме до ГУ ПФУ в м. Києві, а останній, в свою чергу, має право перераховувати пенсії виключно на підставі довідок, та зважаючи на те, що Головним управлінням ПФУ у м. Києві не отримано відповідну довідку з відомостями про склад грошового забезпечення, з якого має бути перерахована пенсія позивача, тому позовні вимоги до Головного управління ПФУ в м. Києві є передчасними у зазначеній частині.
Суд акцентує увагу і на тому, що лист начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.03.2020 не є довідкою, форма якої встановлена Порядком № 45, та не виданий уповноваженим на те органом.
Щодо позовної вимоги про поетапність пенсійних виплат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 встановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, зокрема визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 (адміністративне провадження № К/9901/10882/19) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.
Таким чином, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 як частини нормативно-правового акта відповідно до статей 255, 265, 325 Кодексу адміністративного судочинства України втратили чинність з 05.03.2019.
До вказаної дати ці норми права правомірно застосовувались суб'єктом владних повноважень.
Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018, то до дати втрати чинності пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 - 05.03.2019, мають вирішуватись на підставі законодавства, яке діяло на той час.
Саме такий правовий висновок з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України № 103 викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 (адміністративне провадження № К/9901/14857/19).
Натомість, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення, діяв протиправно, оскільки у судовому порядку було визнано протиправним та нечинним п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 13.04.2021 у справі № 560/2720/19 (адміністративне провадження № К/9901/2388/20).
У рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Підсумовуючи вищевикладене, суд принагідно зазначає, що оскільки поетапність виплат скасована з 05.03.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням про скасування п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103), то з 05.03.2019 позивач має право отримувати пенсію у 100%-вому розмірі.
Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Вказана постанова № 804 від 14.08.2019 зберігала свою чинність до закінчення 2019 року (рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19 постанову № 804 від 14.08.2019 було скасовано; постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 640/19133/19 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін).
Вказана постанова КМУ від 14.08.2019 № 804 була чинною з 04.09.2019, тому підлягає обов'язковому застосуванню з 04.09.2019 до закінчення 2019 року.
При цьому, з 01.01.2020 відсутні обмеження щодо поетапності виплати підвищення перерахованих пенсій, особам яким пенсія призначена згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 13.04.2021 у справі № 560/2720/19 (адміністративне провадження № К/9901/2388/20).
Отже, щодо проміжку часу після 04.09.2019, то дії відповідача з приводу виплати пенсії позивача у розмірі 75% суми підвищення відповідають приписам постанови № 103 та постанови № 804.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 в 100%-му розмірі підлягають задоволенню за період з 05.03.2019 по 03.09.2019.
Позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними, тому також підлягають задоволенню в рамках періоду, коли поетапність була незаконною: з 05.03.2019 по 03.09.2019.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимального її розміру, то суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, права позивача в цій частині не були порушеними, оскільки під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 (і 01.01.2018, і 01.08.2020) обмеження пенсії максимальним розміром не підлягало застосуванню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2020 у справі № 640/19142/20, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви від 14.08.2020 до ГУ ПФУ в м. Києві.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у періоді з 05.03.2019 по 03.09.2019 лише 75% суми підвищення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) виплатити 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з врахуванням проведених раніше виплат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Пащенко К.С.