Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2021 р. Справа№200/3012/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Трушиній Д.В.,
від представників сторін:
позивача Сулига Б.М., особисто;
відповідача 1 не з'явився.
відповідача 2 Винятинська І., за витягом;
третя особа не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445)
відповідача 2 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 43866127)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452)
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, стягнення коштів,
У березні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідача 2 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 43866127) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції, в якій, з урахуванням уточнень, позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
- поновити ОСОБА_1 на посаді “заступника начальника управління - начальника відділу” Головного управління Держпраці у Донецькій області з 19 лютого 2021 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2021 року;
Також просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а також встановить судовий контроль за виконанням рішення суду.
Ухвалою суду від 25 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/3012/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, у суду виникла необхідність визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. За приписами частини 2 статті 173 КАС України ці дії підлягають вчиненню у підготовчому провадженні, яке проводиться лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
На стадії відкриття провадження у справі у суду була відсутня вказана необхідність, тому розгляд справи був призначений за правилами спрощеного позовного провадження. Визначення форми судочинства для розгляду конкретної справи є виключним правом суду, відтак до компетенції суду належить і зміна цієї форми.
Ухвалою суду від 18 травня 2021 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08 червня 2021 року, яке відкладалось на 29 червня 2021 року, 05 липня 2021 року, 19 липня 2021 року.
19 липня 2021 року судом продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів та розгляд справи призначено на 19 серпня 2021 року.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи призначений на 30 серпня 2021 року.
Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці та закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21 вересня 2021 року, яке відкладено на 28 вересня 2021 року та 30 вересня 2021 року.
30 вересня 2021 року судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактичною підставою позову на думку позивача є незаконне звільнення його з посади. Зазначає, що наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18.02.2021р. №79- ЛК, який підписано головним державним інспектором Фольварчуком Ф.М., як заступником голови ліквідаційної комісії, позивача було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки, в енергетиці, на транспорті та зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
Такі дії позивач вважає незаконними, протиправними та такими, що порушують право позивача на працю та державну службу, і фактично є моббінгом. Протиправність вказаних дії підтверджується відсутністю повноважень у ОСОБА_2 на підписання спірного наказу; перебування ОСОБА_2 у відстороненні від виконання посадових обов'язків; порушенням прав викривача корупції; порушенням обов'язку повідомлення про ліквідацію державного органу; незаконністю ліквідації Головного управління Держпраці у Донецькій області; порушенням права на державну службу при фактичній реорганізації державного органу; порушенням переважного права залишення на роботі.
З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
В установлений законом строк, відповідачем наданий відзив на адміністративний позов.
Відповідно до наданого відзиву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1074 визначено, що головою комісії з припинення територіального органу призначається керівник або заступник керівника такого органу, який затверджує її персональний склад. Пунктом 3 Наказу № 122 Головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області призначено заступника начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганну Володимирівну.
Згідно пп.1 п.4 Наказу № 122 Голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області необхідно затвердити в триденний термін персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області” від 29.09.2020 № 1172 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, членом якої є головний державний інспектор відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці - Фольварчук Федір Миколайович.
Згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області зі змінами від 31.12.2020 № 1508, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Фольварчука Федора Миколайовича визначено заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Так, 18.02.2021 згідно наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 18.02.2021 № 30-ВД “Про відрядження ОСОБА_3 ” Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганна перебувала у відрядженні, тому наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 18.02.2021 № 79-лк підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Федором Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508.
Вважає, що при винесенні спірного наказу про звільнення позивача не допустив порушення прав останнього, діяв у відповідності до статті 19 Конституції України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Від третьої особи надійшли суду письмові пояснення щодо предмета спору, в яких Національне агентство з питань запобігання та виявлення корупції зазначає, що позивач звертався до Національного агентства із заявами від 17.02.2021р. та від 19.03.2021р. щодо можливих протиправних дій, вчинених посадовими особами Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області та щодо можливого порушення трудових прав позивача, як викривача корупції.
За результатами розгляду заяв Національне агентство поінформувало позивача про відсутність в них будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення посадовими особами Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області вимог Закону та могли б бути перевірені Національним агентством в межах його компетенції.
Національне агентство також повідомило позивача про неможливість зробити висновок про набуття ним статусу викривача і поширення на позивача гарантій захисту трудових прав викривача, у зв'язку із направленими позивачем до Національного агентства заявами.
Водночас, з урахуванням зазначеної в заявах інформації про систематичне направлення позивачем повідомлень про факти корупції головному спеціалісту з питань протидії корупції Головного управління Держпраці у Донецькій області Національне агентство 29.03.2021 надіслало позивачу на електронну та поштову адреси листа із проханням надати копії таких повідомлень з підтвердженням про їх отримання адресатом та результати їх розгляду. Однак, станом на час підготовки цих пояснень Національним агентством жодної інформації від позивача не отримано. З огляду на зазначене, зробити висновок про набуття позивачем статусу викривача і поширення на нього гарантій захисту трудових прав викривача не вбачається за можливе.
Дослідивши доводи, викладені у позові та запереченнях, перевіривши матеріали справи, суд установив наступне:
02 червня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 200/586/21-а, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 03 липня 2021 року.
Вказаним судовим рішенням судом установлено, що пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” від 26 серпня 2020 року № 762 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.
Крім того, пунктом 3 цієї постанови установлено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;
здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці;
Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.
Постанова є чинною на сьогоднішній день.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо відсутності ліквідації, оскільки відносини допускають перехід прав та обов'язків, оскільки у разі ліквідації суб'єкта владних повноважень у будь-якому випадку у нього є правонаступник, до якого переходить обов'язок по відновленню порушених прав особи (публічне правонаступництво).
Такий висновок відповідає приписам пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року № 103 наказано ліквідувати вказані головні управління та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Пунктом 3 цього наказу встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; підпунктом 6 пункту 6 наказу також наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 106 скасовано попередній наказ Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року № 103.
Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 107 наказано здійснити заходи щодо утворення як юридичної особи публічного права Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Поряд з цим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі № 640/21776/20 у порядку забезпечення позову заборонено Головному управлінню Держпраці у Донецькій області вчиняти дії щодо ліквідації юридичної особи публічного права відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Наказом Державної служби України з питань праці від 21 вересня 2020 року № 119 визнано таким, що втратив чинність, наказ від 04 вересня 2020 року № 108.
Паралельно іншим наказом Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України “Про державну службу”.
За запитом Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області від 24 грудня 2020 року про надання інформації про наявні вакансії у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах за наведеними переліком напрямами, серед підрозділу нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
Наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 1 з 13 січня 2021 року припинено повноваження Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 4 з 13 січня 2021 року розпочато здійснення Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, передбачених положенням про цей орган.
Отже, з 13 січня 2021 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розпочало роботу як окремий орган.
Позивач працював у Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
08 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області 09 листопада 2020 року, про що свідчить його підпис.
Попередження підписано головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області ОСОБА_4 .
Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Листом від 24 грудня 2020 року № 145 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці просило Головне управління Держпраці у Донецькій області звільнити позивача в порядку переведення для подальшої роботи в новоствореному органі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
Заява на переведення на посаду головного державного інспектора відсутня в матеріалах справи.
11 січня 2021 року позивачем направлено на адресу Державної служби України з питань праці заяву про працевлаштування на рівнозначну посаду від 05 січня 2021 року, що підтверджується поштовою квитанцією.
Листом від 25 січня 2021 року Державної служби України з питань праці надана відповідь, що за змістом статті 87 Закону України “Про державну службу” пропонування службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком; при звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення положення 49-2 Кодексу законів про працю не застосовуються.
11 січня 2021 року аналогічну заяву подано через електронну пошту до Головного управління Держпраці у Донецькій області, що підтверджується реєстраційним штампом на копії заяви.
Листом від 21 січня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надана відповідь на заяву позивача, в якій зазначено, що пропозицію на зайняття рівнозначної посади має надавати правонаступник - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, головне управляння, у свою чергу, направить пропозиції про переведення на рівнозначні посади.
Листом від 05 лютого 2021 року Головне управління Держпраці у Донецькій області направило запрошення прибути 17 лютого 2021 року до ліквідаційної комісії для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.
Отримання листа підтверджується змістом відповіді позивача від 17 лютого 2021 року, в якому він з посиланням на карантин та віддалену роботу просив надати пропозиції на електронну адресу.
Лист від 05 лютого 2021 року підписано заступником голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 .
Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Головне управління Держпраці у Донецькій області посилається на те, що позивач в назначений час не прибув. Позивач вказаної обставини не заперечує.
Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”.
Зазначені вище обставини справи установлені рішенням суду від 02 червня 2021 року в адміністративній справі № 200/586/21-а та доказуванню не підлягають.
Щодо права підпису спірного наказу заступником голови ліквідаційної комісії Ф. Фольварчуком суд зазначає наступне.
Пунктом 17 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (надалі Порядок - № 1074) визначено, що головою комісії з припинення територіального органу призначається керівник або заступник керівника такого органу, який затверджує її персональний склад.
Пунктом 3 Наказу № 122 Головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області призначено заступника начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганну Володимирівну.
У зв'язку з відстороненням ОСОБА_5 від виконання посадових обов'язків на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, наказами Державної служби України з питань праці № 98-кт від 02.11.2020 та № 115-кт від 08.12.2020 покладено тимчасово виконання обов'язків начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на заступника начальника цього ж Головного управління ОСОБА_4 на час відсторонення від виконання посадових обов'язків начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.
Згідно пп.1 п.4 Наказу № 122 Голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області необхідно затвердити в триденний термін персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області” від 29.09.2020 № 1172 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, членом якої є головний державний інспектор відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці - Фольварчук Федір Миколайович.
Згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Фольварчука Федора Миколайовича визначено заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Відповідно до пункту 2 наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 у разі відсутності Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області чи неможливості здійснювати ним повноважень та з інших причин, виконання обов'язків покладаються на заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Фольварчука Федора Миколайовича.
Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Ганна Зуб також займає посаду у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці, а саме заступника начальника. Крім того, листом Державної служби України з питань праці від 22.01.2021 № 417/1/11-21 до Головного управління Держпраці у Донецькій області доведено, що з метою уникнення затримки процесу ліквідації Управління Держпраці зміна складу ліквідаційної комісії є недоцільною.
Так, 18.02.2021 згідно наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 18.02.2021 № 30-ВД “Про відрядження ОСОБА_3 ” Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганна перебувала у відрядженні, тому наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 18.02.2021 № 79-лк підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Федором Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508.
Позивач в позовній заяві стосовно відсутності повноважень у особи на підписання спірного наказу № 79-лк зазначає, що право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається Голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Це також визначено в пункті 19 порядку 1074. Але, наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 18.02.2020 № 79-лк, який підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Федором Фольварчуком не є документом щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу.
Судом установлено, що згідно з наказом Управління Держпраці від 15.02.2021 № 49 головного державного інспектора Фольварчука Федора Миколайовича на час здійснення дисциплінарного провадження було відсторонено від виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Так, згідно пункту 1 наказу Управління Держпраці від 05.02.2021 № 2/0/лк “Про визнання недійсними наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області” визнано недійсними всі накази (доручення) Головного управління Держпраці у Донецькій області, які не підписані головою, та/або заступниками голови ліквідаційної комісії за період з 13.01.2021 року.
Так як, наказ Управління Держпраці від 15 лютого 2021 року №49 підписаний не головою та/або заступниками голови ліквідаційної комісії, вище зазначений наказ вважається не дійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 18.02.2020 № 79-лк, який підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Федором Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 підписаний повноважною особою.
Щодо порушення права викривача корупції суд зазначає.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач зазначає, що протягом 2020 року про відомі йому факти корупції він повідомляв головного спеціаліста з питань протидії корупції Управління Держпраці. Також позивач звертався до Профспілкової організації “Рада державних службовців” та Профспілки працівників державних установ з заявами про вжиття заходів для припинення незаконної корупційної діяльності Голови Держпраці ОСОБА_6 , першого заступника Управління Держпраці ОСОБА_7 та заступника Управління Держпраці ОСОБА_4 . Щодо протиправних дій заступника Управління Держпраці ОСОБА_4 позивач письмово повідомляв тимчасово виконуючого обов'язки Голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_6
17.02.2021 позивачем направлено письмове повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно відомих йому фактів корупції.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснень Національного агентства з питань запобігання корупції за результатами розгляду заяв Національне агентство поінформувало позивача про відсутність в них будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення посадовими особами Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області вимог Закону та могли б бути перевірені Національним агентством в межах його компетенції.
Національне агентство також повідомило позивача про неможливість зробити висновок про набуття ним статусу викривача і поширення на нього гарантій захисту трудових прав викривача, відповідно до його листів, які були направлені на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції.
Водночас, з урахуванням зазначеної в заявах інформації про систематичне направлення позивачем повідомлень про факти корупції головному спеціалісту з питань протидії корупції Головного управління Держпраці у Донецькій області, Національне агентство 29.03.2021 надіслало позивачу на електронну та поштову адреси листа із проханням надати копії таких повідомлень з підтвердженням про їх отримання адресатом та результати їх розгляду. Однак станом на час підготовки цих пояснень Національним агентством жодної інформації від позивача не отримано.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено того, що він має статус викривача корупції.
Щодо порушення обов'язку повідомлення про ліквідацію державного органу суд зазначає:
Відповідно до статті 87 Закону України “Про державну службу” однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією державного органу у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Управлінням Держпраці дотримано вищевказану норму та повідомлено позивача про наступне звільнення, про що свідчить додана позивачем до позовної заяви копія попередження про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, з яким позивач ознайомився 08 жовтня 2021 року.
Частиною 3 статті 22 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” №1045-ХІУ, від 15.09.1999 року (далі - Закон №1045-ХІУ) встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
На виконання ч.3 статті 22 Закону №1045-ХІУ Управлінням Держпраці надано профспілковим організаціям лист від 05.10.2020 року №03/6900/20 щодо надання інформації про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області та запрошено для проведення консультацій про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Голові ліквідаційної комісії Управління Держпраці в межах чинного законодавства звести кількість звільнень працівників Управління Держпраці до мінімуму шляхом сприяння їх працевлаштування. Інформація щодо консультацій з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму була висвітлена на офіційному сайті Управління Держпраці, за результатом консультацій з профспілками, було складено Протокол від 06.10.2021 року.
Управлінням Держпраці було отримано лист що надійшов від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (№ 145 від 24.12.2020р.) про звільнення позивача у порядку переведення для подальшої роботи у Східному управлінні на посаді головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки (м. Краматорськ) відповідно до п.2 частини 1 статті 41 Закону України “Про державну службу”.
15 лютого 2021 року Управлінням Держпраці на підставі вищевказаного листа, позивачу, було направлено запрошення для пропонування вакансій для подальшого працевлаштування (вих. № 20/89-лк/21 від 15.02.2021). Для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці позивачу необхідно було прибути 17.02.2021 о 11 годині до ліквідаційної комісії Управління Держпраці, однак, до ліквідаційної комісії позивач не прибув.
Відповідно ст.1 Положення “Про державну службу України з питань праці”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб
Згідно пунктів 1, 2 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 Управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерсва соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Головне управління Держпраці у Донецькій області .
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” № 3166-VI, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр - міністра України.
Відповідно до п.п. 2-5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (Порядок - № 1074) органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Кабінет Міністрів України приймає безпосередню участь саме в утворенні, реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади (нового або існуючого).
Так, 26.08.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” № 762 (далі - Постанова № 762).
Пунктом 1 Постанови № 762 ліквідовано, як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області.
Пунктом 2 Постанови № 762 утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.
Пунктом 3 Постанови № 762 визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 762 визначено, що здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Таким чином пунктом 3 Постанови № 762 передбачено, що саме на Держпрацю покладено здійснення заходів пов'язаних з ліквідацією Головного управління.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” від 26 серпня 2020 р. № 762, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в порядку визначеному Законом України “Про органи виконавчої влади”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 Державною службою України з питань праці було видано наказ “Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області” від 28.09.2020 № 122 (далі - Наказ № 122).
Частиною другою статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частиною першою статті 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відбувається відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755-ГУ (далі - Закон № 755). Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону № 755 внесення відомостей до Єдиного державного реєстру здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Засадами державної реєстрації є об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону № 755).
29 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області в стані припинення (ЄДРПОУ 39790445), на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Слід зазначити, що статтею 15 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755 визначено вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації. Статтею 28 Закону № 755 визначено підстави для відмови у державній реєстрації.
Частиною 10 статті 17 Закону № 755 визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом. Так, зокрема, державному реєстратору було подано Наказ № 122 виданий на виконання Постанови № 762 з зазначенням назви юридичної особи, що припиняє свою діяльність. На підставі зазначених документів, враховуючи відсутність порушень при подачі документів, державним реєстратором було прийнято рішення про внесення змін до відомостей в ЄДР про Головне управління Держпраці у Донецькій області та внесено запис про перебування Головного управління в стані припинення.
Спірним питанням у цій справі є факт звільнення позивача з 18 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про Державну службу” у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби, чим на думку позивача порушено його право на працю, яке гарантовано статтею 43 Конституції України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України “Про державну службу” (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну службу”, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про державну службу”, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України “Про державну службу”, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, норми КЗпП застосовуються до спірних правовідносин, якщо вони безпосередньо не врегульовані спеціальним Законом № 889-VIII.
Пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення встановлює таку: ліквідація державного органу.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. {Частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020}.
Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті чітко не визначена, тому до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про працю - КЗпП України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, ліквідація відноситься до терміну «змін в організації виробництва і праці», тому на ці правовідносини поширюються положення ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.
Як вже зазначалось, 26.08.2020р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” № 762 (далі - Постанова № 762).
Пунктом 1 Постанови № 762 ліквідовано, як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області. Пунктом 2 Постанови № 762 утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Пунктом 3 Постанови № 762 визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 762 визначено, що здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Таким чином пунктом 3 Постанови № 762 передбачено, що саме на Держпрацю покладено здійснення заходів пов'язаних з ліквідацією Головного управління.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” від 26 серпня 2020 р. № 762, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в порядку визначеному Законом України “Про органи виконавчої влади”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 Державною службою України з питань праці було видано наказ “Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області” від 28.09.2020 № 122 (далі - Наказ № 122).
Отже, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
З огляду на викладене, оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення.
Обов'язок при попередженні про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади неодноразово підтверджувався у висновках Верховного Суду при розгляді подібних спорів, зокрема, в постанові від 11.02.2021р. в справі № 420/7705/19.
Судом установлено, що 08 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області 09 листопада 2020 року, про що свідчить його підпис.
Також судом установлено, що позивача повідомлено про наступне звільнення та надані пропозиції щодо працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Дердавної служби України з питань праці та запропоновано до працевлаштування 5вакантних посад (а.с. 6, 7, т. 2).
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням.
В матеріалах справи також наявний диск з відеозаписом, відповідно до якого відповідач під час розгляду справи (в приміщенні суду) намагався запропонувати позивачу вакантні посади. Проте, як зазначив позивач у судовому засіданні, він заперечив проти цього та просив відповідача надіслати офіційний документ із запропонованими посадами на його електронну адресу. Доказів отримання або надіслання такої інформації суду не надано.
Отже, відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Приписами частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VІІ визначалося, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Підпунктом 18 пункту 6 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) передбачено внести зміни до Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами), а саме у статті 22 у частині п'ятій слово "здійснюється" замінити словами "за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися".
В той же час, приписами ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, яка повинна застосовуватись до спірних правовідносин субсидіарно, визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Тобто, відповідач зобов'язаний був саме при попередженні позивача про звільнення відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП України запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у змінах, внесених до Закону України "Про державну службу" згідно з Законом України від 19.09.2019р. №117-IX: в ч.6 ст. 49-2 КЗпП України не зазначено, що у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини третьої цієї статті, виключення зроблені лише щодо частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме: одночасного з попередженням про звільнення запропонування позивачу всіх наявних вакантних посад, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, відповідач фактично позбавив позивача можливості обрати посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації для переведення останньої на наявну вакантну посаду відповідно до приписів частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VІІ.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наказ про припинення державної служби позивача не відповідає вимогам статті 22 Закону України «Про державну службу», порушує вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18 (провадження № 11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 по справі № 826/751/16, від 27.06.2019 по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 по справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19.
Положення ч. 6 ст. 43 Конституції України гарантують громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття “якість закону” означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі “C.G. та інші проти Болгарії”, заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі “Олександр Волков проти України”, заява № 21722/11).
Зокрема, у справі “Олександр Волков проти України” від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог “якості закону” при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Аналізуючи дотримання вимог “якості закону”, ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:
“Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі “Дія-97” проти України”, заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];”
Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголосив, що "... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)."
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу відповідача про звільнення, як такого, що є протиправним та порушує права позивача.
Разом з тим, судом враховується, що згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, закріплено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Період вимушеного прогулу позивача складає з 19 лютого 2021 року (наступний день, за днем звільнення) по 28 вересня 2021 року (дата прийняття рішення про поновлення позивача) та становить 214 робочих днів.
Відповідно до довідки Державного бюро розслідувань від 18 червня 2021 року № 20/319-ЛК середньоденна заробітна плата позивача складає 535, 00 грн.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 114 490,00 грн. (535,00 (середньоденна заробітна плата) х 214 (робочих днів за час вимушеного прогулу) (без відрахування податків і зборів), який підлягає стягненню з відповідача.
За приписами пунктів 2-3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.
Водночас, відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З викладеного вбачається, що встановлення судового контролю це право суду, крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду буде невиконаним. Отже підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відсутні.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі “Бейелер проти Італії” (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведена правомірність звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445), Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 43866127), до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК “Про звільнення ОСОБА_1 ”.
Поновити ОСОБА_1 на посаді “заступника начальника управління - начальника відділу” Головного управління Держпраці у Донецькій області з 19 лютого 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2021 року у розмірі 114 490,00 гривень із вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 вересня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова