Справа № 944/79/20 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.
Провадження № 22-ц/811/1723/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:70
27 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29.10.2000 у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружні відносини у них не склалися через постійні сварки та скандали на побутовому грунті. Протягом десяти років вони проживають окремо, припинили подружні відносини, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків. Вважає, що їхній шлюб існує формально, сім'я розпалась остаточно і поновити її не можливо, примирення між ними не можливе, а тому просить шлюб розірвати.
В березні 2020 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що з ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 29.10.2000. Від сумісного життя в них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є неповнолітніми та проживають разом з нею. З часу припинення спільного проживання та ведення спільного господарства з 2009 року ОСОБА_2 надавав кошти на утримання дітей нерегулярно, а з січня 2020 року взагалі припинив надавати матеріальну допомогу. Стан здоров'я ОСОБА_2 є задовільним. Крім їхніх спільних дітей та непрацездатних батьків у ОСОБА_2 не має інших утриманців. Починаючи з 2009 року останній регулярно працює за кордоном, зокрема в Королівстві Нідерланди, однак розмір отримуваних доходів їй невідомий. В свою чергу вона отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2000 грн. в місяць, заробітну плату в розмірі 1800-2000 грн. на місяць, в ТОВ «Швейко», як швея на 0,5 ставки, а також 872,19 грн. соціальної допомоги як малозабезпечена. Однак даних коштів не достатньо для забезпечення дітей повною мірою всім необхідним для їх повноцінного культурного, духовного та фізичного розвитку. Через незадовільне матеріальне становище діти не мають можливості відвідувати заняття з вивчення окремих предметів, займатися в платних гуртках, поїхати на відпочинок, тому просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 9000 грн на кожну дитину, яка підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з часу подання заяви і до їх повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який був зареєстрований 29 жовтня 2000 року у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, актовий запис №187.
Зустрічний позов задоволено частково.
Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2000 (дві тисячі) грн. на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду з 31.03.2020 та до досягнення дітьми повноліття.
Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
З ухваленим судовим рішенням за зустрічним позовом про стягнення аліментів не погоджується в частині визначеного розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Вважає рішення в цій частині необґрунтованим та таким, що підлягає зміні.
Вважає, що суд безпідставно та незаконно прийшов до висновку, що витрати на утримання дитини також мають бути однаковими.
Відповідно до приписів чинного сімейного законодавства кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. А оскільки доходи матері чи батька не є однаковими, то і витрати на утримання дитини за визначенням не можуть бути однаковими.
Зазначає, що між нею і ОСОБА_2 мала місце домовленість, що останній зобов'язується надавати необхідну та посильну допомогу на утримання дітей, а вона в свою чергу зобов'язується доглядати за малолітніми дітьми.
Сторона відповідача не спростувала твердження про достатнє матеріальне забезпечення .
Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2021 року змінити в частині розміру присуджених аліментів у бік їх збільшення до суми 5000грн. на кожну дитину.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від подружніх відносин у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони з 2009 року проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, ОСОБА_2 втратив почуття любові до дружини, обоє заперечують примирення, шлюб сторін носить формальний характер, спільне життя і збереження такого суперечить їх інтересам.
Діти сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2009 року проживають разом з матір'ю, ОСОБА_2 на утримання дітей надавав кошти нерегулярно, з 2020 року припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2100 грн. в місяць, а також заробітну плату в ТОВ «Швейко», як швея на 0,5 ставки, яка в середньому на місяць становить 2720 грн. 80 коп.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 навчаються у Шклівському закладі загальної освіти І-ІІІ ступенів імені Мар'яна Корчака.
Також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 навчаються в духовному відділені Новояворівської дитячої школи мистецтв, батьківська плата за навчання яких становить 180 грн. за місяць за кожну дитину.
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши встановлений мінімальний та гарантований розмір аліментів, відсутність доказів про матеріальний стан відповідача, часткове визнання відповідачем позову, виходячи з потреб дітей, рівної участі батьків в їх утриманні, вважав, що на даний час дотримуючись засад розумності та справедливості слід стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу в силу вимог ч.1,2 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядаються, оскільки такі не оскаржуються відповідачем ОСОБА_1 .
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно із положеннями Закону прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо).
Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Суд виходить із захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їхньої життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувались обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Відповідно до ч.1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 визнав зустрічні позовні вимоги частково. Окрім того, доказів неможливості сплачувати аліменти не надав.
У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З врахуванням обставин справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов'язані зі сплатою аліментів, обов'язку відповідача утримувати неповнолітніх дітей, принципу законності, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення аліментів підлягає до задоволення частково, виходячи з того, що ОСОБА_2 , як батько зобов'язаний утримувати дітей до досягнення повноліття. При цьому, колегія суддів враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. В той же час, суд вважає необґрунтованим та недоведеними з боку ОСОБА_1 розмір аліментів, які вона просить стягнути з відповідача, а відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , як батько неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має можливість сплачувати на користь позивача аліменти на дітей у розмірі по 3000 грн. на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.03.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
При цьому діти сторін будуть захищеними та будуть отримувати належне утримання від батька, що гарантовано як нормами національного так і норами міжнародного законодавства, які наведено вище.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2021 року змінити в частині визначення розміру аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3000 (дві тисячі) грн. на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду з 31.03.2020 та до досягнення дітьми повноліття.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.