Справа № 463/12463/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/1562/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:70
27 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Манукян Марти Андріївни на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину. Після досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 05.07.2014 року вона уклала з відповідачем шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1324. У шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З листопада 2020 року вони не проживають однією сім'єю, діти проживають разом з позивачем, що підтверджується актом про фактичне місце проживання від 18.12.2020 року. З цього часу відповідач їй матеріально не допомагає, хоча знає, що вона не працює, оскільки доглядає за молодшою дитиною. Старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має вади зору, потребує періодичного лікування та систематичних профілактичних занять як з лікарем так і вдома, що підтверджується висновком лікаря офтальмолога Консультативної поліклініки м.Львова від 18.11.2020 року. Дане лікування не має визначеного терміну та потребує постійних грошових витрат. Відповідач працює у Службі безпеки України, не має інших дітей та має можливість сплачувати аліменти. Крім того, відповідачем до неї застосовувалась форма домашнього економічного насилля, а тому вона достовірно не знає рівень його заробітної плати. У зв'язку з наведеним, просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року позов задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) на двох дітей щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 24.12.2020 року, а після досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) на обох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
З оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Вказує, що під час спільного проживання повністю утримував позивача та дітей, та досі переказує щомісячно гроші зі свого особистого банківського рахунку на рахунок позивачки.
При визначенні розміру аліментів, суд не врахував, що відповідач проживає в м.Київ, орендує службову квартиру, регулярно приїжджає з Києва до Львова до дітей, у зв'язку з чим витрачає кошти, а також утримує своїх батьків.
Вважає, що позивачем не підтверджено значних щомісячних витрат, які впливають на розмір аліментів у зв'язку з наявністю у старшої дитини вад зору.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року та постановити нове рішення про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; після досягнення ОСОБА_3 повноліття, стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
15 червня 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Личаківського районного суду м.Львова залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2014 року, який зареєстрований 05.07.2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1324 (а.с.11).
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 03.07.2015 року, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 2278 (а.с.9); та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 03.01.2018 року, виданого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис 7 (а.с.10).
З акту про фактичне місце проживання від 18.12.2020 року № 562, складеного ЛКП «Господар» вбачається, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з позивачем ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Згідно довідки про доходи, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 08.02.2021 року № 21/2/2-110 вбачається, що грошове забезпечення відповідача ОСОБА_1 за період з серпня 2020 року по січень 2021 року складає 150484,65 гривень (а.с.37).
Як вбачається з довідки про доходи, виданої Міським Палацом культури ім.Гната Хоткевича № 4 від 17.02.2021 року, загальна сума доходу позивача ОСОБА_2 за період з 30.12.2020 року по 31.01.2021 року становить 6950,55 гривень (а.с.85).
З довідки видної лікарем офтальмологом Консультативної поліклініки м.Львова від 18.11.2020 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 має вади зору та потребує періодичного лікування (а.с.13).
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як батько неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має можливість сплачувати на користь позивача аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову з 24.12.2020 року до досягнення повноліття, а після досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на дитину ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд вважав, що саме такий розмір аліментів на утримання дітей забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить права відповідача. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів частково, а саме в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача на обох дітей, суд також виходив з того, що відповідач на даний час є працездатною особою, інших неповнолітніх дітей не має.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення аліментів на дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить права відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги витрат відповідача на проживання, проїзд та утримання батьків колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції позов позивачки задовольнив частково, з врахуванням доводів відповідача.
В частині врахування вже сплачених відповідачем коштів на утримання дітей з моменту подання позивачем позову як аліментів, колегія суддів вважає такі безпідставними. Так, оскільки сторони не дійшли спільної згоди щодо утримання спільних дітей, та позивач звернулась з позовом до суду, аліменти будуть стягуватись в примусовому порядку, а суд не вправі здійснювати перерахунок вже сплачених позивачем сум.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манукян Марти Андріївни - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.