ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА"

Головний офіс підприємства знаходиться за адресою: Харківська обл. , Харківський р-н, с.м.т. Васищеве, вул. Промислова,1 Змін в організаційній структурі відповідно до попередніх періодів не відбувалися

Середньооблiкова чисельностi штатних працiвникiв (осiб) - 2263 осіб. Середня численнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють на умовах неповного робочого часу(дня,тижня)(осiб) - 9 осіб Середня численнiсть працівників, які працюють за цивільно-правовим договором - 9 осіб Фонд оплати працi 255400 тис.грн. Факти зміни розміру фонду оплати праці, його збільшення або зменшення відносно попереднього року. Збільшення на 36 117 тис. грн. Кадрова програма емітента, спрямована на забезпечення рівня кваліфікації її працівників операційним потребам емітента: Робота щодо підвищення кваліфікації співробітників, заохочується участь співробітників у тематичних семінарах, конференціях тощо.

Товариство не входить до будь-яких об'єднань пiдприємств

Товариство не здійснює спільну діяльність з іншими організаціями, підприємствами, установами.

Будь які пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб протягом звітного року не надходили.

1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 1.1. Концептуальна основа подання фінансової звітності Для обліку операцій і складання фінансової звітності ТОВ "ОМЕГА" (далі-товариство) застосовує Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ), затверджені радою з МСФЗ, оприлюднені на сайті Міністерства фінансів України. Фінансова звітність товариства складається на основі припущення, що товариство є безперервно діючим та залишиться діючим в досяжному майбутньому. Фінансова звітність надає інформацію про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки підприємства, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. 1.2. Перше застосування МСФЗ Датою переходу на МСФЗ є 1 січня 2018 року. Датою першої фінансової звітності, складеною відповідно до вимог МСФЗ, є 31 грудня 2019 року. При складанні першої фінансової звітності товариство застосовує стандарти, що діють на 31.12.2019 року. На дату переходу товариство виконує всі необхідні коригування відповідно до МСФЗ 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності". На дату переходу на МСФЗ товариство в своєму балансі (звіті про фінансовий стан): - визнає всі активи та зобов'язання, визнання яких вимагають МСФЗ; - не визнає статті активів та зобов'язань, якщо МСФЗ не дозволяють такого визнання; - перекваліфіковує статті, які воно визнало згідно з П(С)БО як один вид активу, зобов'язання або компонента капіталу, але згідно з МСФЗ є іншим видом активу, зобов'язання чи компонента капіталу, - застосовує МСФЗ під час оцінювання всіх визнаних активів та зобов'язань. Товариство ретроспективно застосовує МСФЗ на дату переходу. Коригування, які виникають внаслідок подій та операцій, що відбувались до дати переходу, товариство визнає безпосередньо в нерозподіленому прибутку на дату переходу на МСФЗ. 1.3. Формат звітності Повний комплект фінансової звітності формується відповідно до МСБО 1 "Подання фінансової звітності" та включає: - Баланс (Звіт про фінансовий стан); - Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); - Звіт про рух грошових коштів; - Звіт про зміни у власному капіталі. - Примітки до фінансової звітності. В примітках до фінансової звітності розкривається інформація про основи складання фінансової звітності, облікові політики, зміни, що в ній відбулися протягом звітного періоду, облікові оцінки, вплив економічної ситуації в Україні на фінансовий стан та результати діяльності товариства, описує статті активів та пасивів, надає іншу інформацію, розкриття якої передбачають МСФЗ. Товариство складає примітки до кожної суттєвої статті фінансової звітності на основі даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку. Примітки є невід'ємною складовою фінансової звітності. 1.4. Проміжна фінансова звітність Товариство готує повний комплект проміжної фінансової звітності. Форма та зміст цієї звітності відповідає вимогам МСБО 1 "Подання фінансової звітності" та МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність". При складанні проміжної фінансової звітності застосовуються ті самі облікові політики, які застосовуються в річний фінансової звітності, за винятком змін в облікових політиках, які відбулися після дати останньої річної фінансової звітності і які мають відображатися в подальший річній фінансової звітності. Звітним періодом для проміжної фінансової звітності є квартал, півріччя, 9 місяців. 1.5. Функціональна валюта, валюта звітності та операції в іноземній валюті Валютою подання фінансової звітності є українська гривня, яка є функціональною валютою товариства та її спільних операцій. Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у функціональній валюті за курсом, що діє на дату операції. Монетарні активи і зобов'язання, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсом, що діє на звітну дату. Всі курсові різниці, що виникають від такого перерахунку відображаються у прибутках та збитках. Немонетарні статті, які оцінюються за первісною вартістю в іноземній валюті, перераховуються за курсом, діючих на дату їх початкових операцій. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються за курсами обміну на дату визначення справедливої вартості. 1.6. Облікові політики Для визначення облікової політики товариство керується положенням МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". Товариство обирає та застосовує свої облікові політики послідовно для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Якщо МСФЗ вимагає або дозволяє таке визначення категорій, товариство обирає прийнятну облікову політику та послідовно застосовує її до кожної категорії. Товариство змінює облікову політику, тільки якщо зміна: - вимагається МСФЗ, - приводить до того, що фінансова звітність надає достовірну та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки підприємства. Товариство змінює облікову політику ретроспективно. Перегляд попередніх облікових оцінок здійснюється перспективно. 1.7. Виправлення помилок Помилки попередніх періодів - пропуски або викривлення у фінансової звітності товариства за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або відсутність інформації, яка: - була наявна, коли фінансову звітність за ті періоди затвердили до випуску; - за обґрунтованим очікуванням, могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цієї фінансової звітності. Такі помилки можуть бути помилками у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, помилками, допущеними внаслідок недогляду або неправильної інтерпретації фактів, а також внаслідок шахрайства. Товариство виправляє суттєві помилки попередніх періодів ретроспективно в першому комплекті фінансових звітів, затвердженого до випуску після їх виправлення, шляхом: - перерахування порівнювальних сум за поданий попередній період, в якому відбулась помилка, або - перерахування залишків активів, зобов'язань та власного капіталу на початок періоду за найперший з поданих попередніх періодів, якщо помилка відбулась до першого з поданих попередніх періодів. Виявлені помилки та інші події після звітного періоду вважаються суттєвими у випадку, якщо зміна доходів і витрат, статей активів, зобов'язань і власного капіталу відбулась більше ніж на 2 % від відповідної бази. 1.8. Критерії суттєвості Товариство встановлює критерії суттєвості для: - окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань та власного капіталу в розмірі 5 відсотків від загальної суми всіх активів, зобов'язань та власного капіталу відповідно; - окремих видів доходів та витрат - в розмірі 2 відсотка від чистого прибутку підприємства. 1.9. Події після звітного періоду Події після звітного періоду - це сприятливі та несприятливі події, які відбуваються від закінчення останнього дня звітного періоду до дати затвердження фінансової звітності до випуску, навіть якщо ці події відбулись після оприлюднення фінансових звітів. Датою затвердження фінансової звітності до випуску - є дата підписання звітності директором та головним бухгалтером товариства. Вносити зміни до фінансової звітності після її оприлюднення (подання до органів ДФС, органів статистики, тощо, у випадку якщо відбулись суттєві події або за наслідками перевірки незалежним аудитором можуть директор та головний бухгалтер товариства. Товариство визначає два типи сприятливих та несприятливих подій після звітного періоду: - коригуючи події - події, які свідчать про умови, що існували на кінець звітного періоду, - не коригуючи події - події, які свідчать про умови, що виникли після звітного періоду. У разі виникнення суттєвих коригуючих подій товариство змінює відповідні статті активів, зобов'язань, доходів, витрат та власного капіталу в фінансовій звітності. У виникнення суттєвих змін не коригуючи подій товариство розкриває цей факт у примітках до фінансової звітності по кожну суттєву категорію подій. 2. МЕТОДИ ОЦІНКА АТИВІВ ТА ПАСИВІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 2.1. Основні засоби Основні засоби (далі - ОЗ). - це матеріальні об'єкти, що їх: - утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду або для адміністративних цілей; - використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду. Первісне визнання Об'єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, визнається за його собівартістю. Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ. Первісною вартістю об'єкта основних засобів є його ціна в еквіваленті грошових коштів на дату визнання (за вирахуванням будь-яких торгових знижок, наданих продавцем). Основні засоби, отримані в результаті безоплатної передачі (дарування), оцінюються за справедливою вартістю отриманого активу на дату визнання в бухгалтерському обліку, визначеної експертним шляхом Первісна вартість основних засобів, в даному випадку, формується на основі тих же принципів, що і для покупних основних засобів і будівельно-монтажних робіт, виконаних підрядним способом. Вартість основних засобів складається з суми фактичних витрат організації (профільних підрозділів) на їх спорудження, включаючи вартість обладнання, переданого в монтаж, матеріалів, оплати праці, відповідної частки накладних витрат, оплати послуг архітекторів, юристів, витрат на страхування в період будівництва, витрат на придбання дозволу на будівництво і т.д. Витрати, пов'язані з заміною компонента основних засобів, обліковуються (капіталізуються) в його вартості у тому випадку, якщо існує вірогідність, що майбутня економічна вигода від використання даного компонента основних засобів буде надходити підприємству, та розмір таких витрат може бути надійно встановлено. Балансова вартість заміненого компонента списується. Витрати, пов'язані з, поточним обслуговування основних засобів, відносяться на фінансові результати у тому періоді, коли вони були здійснені. Модель обліку після визнання. Після визнання активом об'єкт ОЗ враховується за його собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Витрати на позики Витрати на позики, безпосередньо пов'язані з придбанням, будівництвом або виробництвом активу, що обов'язково вимагає тривалого часу для його підготовки до використання відповідно до намірів Товариства або до продажу, капіталізуються як частина первісної вартості активу. Тривалим часом є перiод понад 9 мiсяцiв з дати, на яку можна iдентифiкувати початок капiталiзацiї. Всі інші витрати на позики відносяться на витрати у тому звітному періоді, в якому вони були понесені. Витрати на позики включають виплату процентів та інші витрати, понесені Товариством у зв'язку з позиковими коштами. Амортизація Амортизація активу починається, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизація активу припиняється на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Амортизація не припиняється, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Основні засоби амортизуються за прямолінійним методом протягом усього терміну їх корисного використання. Для застосування прямолінійного методу кожній групі основних засобів орієнтовно встановлюються наступні строки корисного використання основних засобів: Група основних засобів Терміни корисного використання, років Будiвлi та споруди 15-20 років Обладнання та устаткування 3-10 років Транспортні засоби 3-10 років Комп'ютерна та оргтехніка 2-10 років Інструмент 3-10 років Інші основні засоби 1-12 років Нарахування амортизації на об'єкти незавершеного будівництва починається після доведення об'єкта до стану готовності до використання. Амортизаційні нарахування за кожен період відображаються у складі прибутків і збитків. Частини об'єкта, вартість яких визнається несуттєвою, окремо не амортизуються. Застосовуваний до активу метод і терміни нарахування амортизації підлягають перегляду щорічно. Ліквідаційну вартість об'єктів з метою нарахування амортизації визнати рівною нулю. Зменшення корисності Тести на зменшення корисності основних засобів проводяться в кінці кожного звітного періоду. Для визначення чи зменшилась корисність основних засобів застосовується МСБО 36 "Зменшення корисності активів". Збиток від зменшення корисності визнається у прибутках чи збитках. 2.2. Нематеріальні активи Нематеріальний актив (далі - НА) визнається Товариством, якщо він відповідає визначенню нематеріального активу і критеріям визнання нематеріального активу: Актив вважається ідентифікованим, якщо він: - може бути відокремлений, тобто його можна відокремити або відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов'язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов'язанням, незалежно від того, чи має підприємство намір зробити це, або - виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від підприємства або ж від інших прав та зобов'язань. Нематеріальний актив визнається тільки якщо: - є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до підприємства; та - собівартість активу можна достовірно оцінити. Первісно нематеріальний актив оцінюється за собівартістю. Модель обліку після визнання. Після первісного визнання Товариство відображає нематеріальні активи за їх собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація Нематеріальний актив с визначеним строком корисної експлуатації підлягає амортизації на строк вказаний у договорі, на патенті, ліцензії, свідоцтві тощо. Для нематеріальних активів, таких що неможливо визначити строк корисного використання, норми амортизації визначаються у розрахунку не менше 5 років. Для застосування прямолінійного методу кожній групі нематеріальних активів встановлюються наступні строки корисного використання: Групи Строк дії права користування група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) Відповідно до правовстановлюючого документа група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) Відповідно до правовстановлюючого документа група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті Відповідно до правовстановлюючого документа група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) Відповідно до правовстановлюючого документа Період і метод амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисного використання переглядається в кінці кожного фінансового року. Активи з необмеженим строком корисного використання не амортизуються, але перевіряються раз у рік на можливий перехід до активів, які амортизуються. Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від його попередніх оцінок, період амортизації необхідно відповідно змінити, при цьому враховуються вимоги МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". Амортизація. Амортизація визнається у складі прибутку або збитку, крім випадку, коли укладені в активі економічні вигоди поглинаються при виробництві інших активів. У цьому випадку амортизація становить частину собівартості іншого активу і включається до його балансової вартості. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів дорівнює нулю, крім об'єктів, які планується ліквідувати до кінця терміну їх економічної експлуатації, або якщо відносно них існує активний ринок. Збитки від зменшення корисності Тести на зменшення корисності нематеріального активу проводяться в кінці кожного звітного періоду. Для визначення чи зменшилась корисність нематеріальних активів застосовується МСБО 36 "Зменшення корисності активів". 2.3. Інвестиційна нерухомість Інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей. Певні види нерухомості включають одну частку, яка утримується з метою отримання орендної плати або для збільшення капіталу, та другу частку, яка утримується для використання у виробництві або для постачання товарів чи надання послуг, або для адміністративних цілей. Якщо ці частки можуть бути продані окремо (або окремо надані в оренду згідно з угодою про фінансову оренду), товариство обліковує ці частки окремо. Якщо ці частки не можуть бути продані окремо, нерухомість є інвестиційною нерухомістю, якщо тільки незначна її частка (не більше 50% загальної площі) утримується товариством для використання у виробництві або в постачанні товарів чи наданні послуг, або для адміністративних цілей. Первісне визнання Інвестиційна нерухомість первісно оцінюється за її собівартістю, яка включає ціну її придбання та будь-які видатки, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені видатки охоплюють, гонорари за надання професійних юридичних послуг, податки, пов'язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Собівартість інвестиційної нерухомості не збільшується на суму: - витрат, пов'язаних із введенням її в дію (якщо вони не є необхідними для приведення нерухомості до робочого стану відповідно до намірів управлінського персоналу); - операційних збитків, понесених до того, як інвестиційна нерухомість досягає запланованого рівня експлуатації, або - наднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці або інших ресурсів, витрачених під час будівництва або поліпшення цієї нерухомості. Якщо оплату за інвестиційну нерухомість відстрочено, її собівартістю є грошовий еквівалент ціни. Різниця між цією сумою та загальною сумою платежів визнається як витрати на відсотки за період надання кредиту. Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об'єктів інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення. Капітальні інвестиції на реконструкцію об'єкта інвестиційної нерухомості, який в довгостроковій перспективі використовуватиметься як інвестиційна нерухомість, збільшують його вартість Інвестиційна нерухомість, утримувана орендарем як актив з права використання, оцінюється при первісному визнанні за її собівартістю відповідно до МСФЗ 16. Оцінка після визнання Після визнання активом, інвестиційна нерухомість відображається за справедливою вартістю,за виключенням випадків, коли Товариство не зможе точно оцінювати справедливу вартість інвестиційної нерухомості на постійній основі (відсутність активного ринку для. для зіставної нерухомості, неможливість застосування альтернативних оцінок справедливої вартості.) Для такої нерухомості Товариство застосовує модель обліку за собівартістю, відповідно до МСБО 16 (собівартість мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності). Інвестиційна нерухомість яка обліковується за справедливою вартістю не амортизується. Оцінка інвестиційної нерухомості, яка відповідає критеріям для класифікації як така, що утримується для продажу (або включена до ліквідаційної групи, що класифікована як така, що утримується для продажу), здійснюється відповідно до МСФЗ 5. Зменшення корисності Зменшення корисності інвестиційної нерухомості визнається відповідно до МСБО 36. Відшкодування від третіх сторін компенсації зменшення або втрати корисності інвестиційної нерухомості визнається в прибутках чи збитках, коли воно має бути одержане. 2.4. Активи, призначені для продажу, і припинена діяльність Необоротні активи класифікуються в категорію активів, утримуваних для продажу, в тому випадку, коли актив готовий до негайного продажу в його нинішньому стані і ймовірність його продажу є дуже високою. Оцінка класифікованого в якості призначеного для продажу довгострокового активу проводиться за найменшою з двох величин: балансової вартості або справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж. Активи для продажу не амортизуються. Зменшення корисності нефінансових активів На кожну звітну дату Товариство проводить оцінку наявності ознак можливого зменшення корисності активів. За наявності таких ознак або при необхідності проведення щорічного тестування Товариство визначає суму відшкодування активу. Сума відшкодування активу є більшою із двох величин: справедливої вартості активу або одиниці, що генерує грошові потоки, за мінусом витрат на реалізацію і цінності від його використання. Сума відшкодування активу визначається для кожного окремого активу, якщо цей актив генерує надходження коштів і таке надходження коштів, в основному, не залежить від інших активів або груп активів. Коли балансова вартість активу чи одиниці, що генерує грошові потоки, перевищує суму його відшкодування, вважається, що корисність активу зменшилася, і його вартість списується до суми відшкодування. При оцінці вартості використання, очікувані грошові потоки дисконтуються до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподатковування, що відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі й ризики властиві цьому активу. При визначені справедливої вартості за мінусом витрат на реалізацію, використовується відповідна модель оцінки. Збитки від зменшення корисності визнаються в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) у складі витрат, за виключенням попередньо переоцінених активів, сума переоцінки яких відображалась у капіталі. У цьому випадку зменшення корисності також відображається у капіталі в сумі, що не перевищує попередню переоцінку. На кожну звітну дату здійснюється оцінка наявності ознак того, що збиток від зменшення корисності, визнаний щодо активу раніше, вже не існує, або зменшився. При наявності таких ознак Товариство оцінює суму відшкодування активу. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, сторнується в тому випадку, якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми відшкодування активу з моменту визнання останнього збитку від зменшення корисності. У такому випадку балансова вартість активу збільшується до суми його відшкодування. Збільшена балансова вартість активу внаслідок сторнування збитку від зменшення корисності не повинна перевищувати балансову вартість (за мінусом амортизації), яку б визначили, якщо збитки від зменшення корисності активу не визнались в попередні роки. Сторнування збитку від зменшення корисності визнається у прибутках та збитках за винятком випадків, коли актив відображається за переоціненою вартістю. У таких випадках сторнування відображається як дооцінка. 2.5. Запаси Одиниця обліку запасів Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати кожне їхнє найменування. Оцінка запасів Запаси оцінюються за меншою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації. Собівартість запасів включає в себе ціну покупки, імпортні мита та інші податки (за винятком тих, які згодом відшкодовуються Товариству податковим органами), а також витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, страхування та інші витрати, які безпосередньо відносяться до придбання запасів та їх доставки на основне місце зберігання. Торговельні знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання. Якщо Товариство купує запаси на умовах відстрочення розрахунків i, якщо угода фактично містить елемент фінансування, різниця між ціною придбання за звичайних умов оплати та сплаченою сумою, визнається як витрати на відсотки протягом періоду фінансування. Якщо порівняння різниці ціни придбання за звичайних умов оплати та суми яка підлягає до сплати важко ідентифікувати, або ціна не залежить від відстрочення розрахунків відображати запаси за їх договірною вартістю придбання. Чиста вартість реалізації це попередньо оцінена ціна продажу в ході звичайної діяльності за мінусом попередньо оцінених витрат, необхідних для здійснення продажу. Розрахунок чистої вартості реалізації ґрунтується на найбільш достовірній інформації, наявній на дату розрахунку, та з урахуванням коливання ціни та собівартості, безпосередньо пов'язані з подіями після звітної дати. У разі наявності запасів, чиста вартість реалізації яких є меншою від їх первісної вартості та запаси, які є не ліквідними, Товариство створює резерв знецінення запасів. Облік всіх транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) вести окремою статтею витрат. ТЗВ розподіляти між сумою залишку запасів на кінець місяця і сумою запасів, які вибули в цьому місяці згідно з МСБО (IAS) 2 Вибуття запасів Собівартість реалізації обраховується за методом ФІФО Визнання запасів як витрати Балансова вартість реалізованих запасів визнається витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів визнаються витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування, будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, визнається як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування. На дату балансу в бухгалтерському обліку Товариства запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: за собівартістю чи чистою вартістю реалізації. На дату складання річної фінансової звітності Товариство перевіряє, чи існують на балансовому обліку запаси, термін обліку яких перевищує встановлений термін для оборотних активів. У випадку виявлення таких оборотних активів, Товариство списує такі запаси з балансового обліку або здійснює їх переоцінку(або створює резерв на знецінення запасів). Запаси, які не будуть приносити підприємству економічних вигод в майбутньому, визнавати неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності не відображати в балансі, а показувати на окремому субрахунку позабалансового рахунку. 2.6. Фінансові інструменти. Визначення Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу у іншого суб'єкта господарювання Фінансовий актив - це будь-який актив, що є: - грошовими коштами, - інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання, - контрактним правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив, або обмінювати фінансові інструменти з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими, - контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними акціями (частками). Фінансові зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є: - контрактним зобов'язанням надавати грошові кошти або інші фінансові активи іншому суб'єкту господарювання чи обмінювати фінансові активи або фінансові зобов'язання з іншим суб'єктом господарювання за умов, що є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання, - контрактом, розрахунки за яким розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання. Інструмент капіталу - це будь - який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань. Фінансові активи Класифікація фінансових активів Товариство класифікує фінансові активи на підставі бізнес-моделі та виходячи з характеру грошового потоку від фінансових активів. Фінансові активи класифікуються при їх первісному визнанні. Фінансові активи товариства класифікуються наступним чином: - грошові кошти та їх еквіваленти, - фінансові інвестиції в інструменти власного капіталу, - дебіторська заборгованість за товари/послуги (торгова дебіторська заборгованість), - заборгованість за виданими позиками та інша дебіторська заборгованість. До грошових коштів та їх еквівалентів Товариство включає грошові кошти на поточних рахунках, депозити до запитання в банках та інші короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, первісний термін яких не перевищує трьох місяців. До грошових коштів не відносяться суми, використання яких обмежене. Грошові кошти з обмеженим використанням включають депозити чи банківські рахунки використання яких є обмеженим внаслідок зобов'язання Товариства використовувати ці кошти тільки для цільового призначення. Кошти, які Товариство не може використовувати для розрахунку по зобов'язанням протягом принаймні дванадцяти місяців, включаються до складу інших необоротних активів. До дебіторської заборгованості за товари/послуги, заборгованості за виданими позиками, та іншої дебіторська заборгованість підприємство застосовує бізнес-модель, метою якої є утримання цих активів для одержання договірних грошових потоків. Перекласифікація фінансових активів можлива лише при зміні бізнес-моделі. Оцінка при первісному визнанні Торгова дебіторська заборгованість (заборгованість за надані послуги та поставлені товари) без значного фінансового компоненту первісно визнається за ціною операції за правилами МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами". Інші фінансові активи під час їх первісного визнання товариство оцінює за справедливою вартістю з урахуванням витрат на операцію, що можуть бути безпосередньо віднесені на придбання або викупу фінансового активу. При первісному визнанні інвестицій в інструменти власного капіталу, які оцінюються за справедливою вартістю, Товариство визначає чи відображає воно зміни справедливої вартості цих інвестицій у прибутку/збитку або в іншому сукупному доході. Подальша оцінка Після первісного визнання фінансові активи товариства оцінюються: - за амортизованою вартістю, - за справедливою вартістю через прибуток або збиток, - за справедливою вартістю в іншому сукупному доході. За амортизованою вартістю оцінюються фінансові активи, які утримуються в рамках бізнес-моделі, метою якої є одержання договірних грошових потоків, у разі якщо договірні умови такого фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, які є виплатами основної суми боргу та процентів на непогашену частку основної суми. Амортизована вартість фінансового активу визначається з використанням методу ефективної процентної ставки, за вирахуванням резерву від знецінення. Премії та дисконти, в тому числі початкові витрати на проведення операції, включені до балансової вартості активу амортизуються з використанням методу ефективної ставки відсотка. Амортизація з використанням ефективної ставки відсотка відображається у звіті про фінансові результати у складі фінансових витрат. До складу активів, які оцінюються за амортизованою вартістю, відносяться, зокрема торгова дебіторська заборгованість, заборгованість за позиками. За справедливою вартістю через сукупний дохід визнаються: - фінансові активи, які утримуються в рамках бізнес-моделі, яка досягається як шляхом отримання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу, та договірні умови таких фінансових активів генерують у певні дати грошові потоки, які є виплатами основної суми боргу та процентів на непогашену частку основної суми, - інвестиції в інструменти власного капіталу, які при первісному визнанні були класифіковані до такої категорії інвестицій, що оцінюються за справедливою вартістю в іншому сукупному доході. Інші фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Зменшення корисності фінансових активів Товариство оцінює очікувані кредитні збитки і визнає резерв під кредитні збитки на кожну звітну дату. Оцінка очікуваних кредитних збитків відображає: - неупереджену і виважену з урахуванням імовірності суму, визначену шляхом оцінки діапазону можливих результатів, - вартість грошей у часі та - всю обґрунтовану та підтверджуючу інформацію про минулі події, поточні умови і прогнозовані майбутні економічні умови на звітну дату без надмірних витрат та зусиль. Товариство застосовує спрощений підхід до оцінки очікуваних кредитних збитків за торговою дебіторською заборгованістю. Резерв під очікувані кредитні збитки щодо зазначеної заборгованості визначається на дату звітності з застосуванням матричного підходу класифікації дебіторської заборгованості у розрізі окремих її видів щодо строків її непогашення з використанням відповідної ставки відсотка для створення резерву. Ставка резервування для кожного строку непогашення визначається на підставі історичної інформації щодо прострочень та списань дебіторської заборгованості, але також враховує очікувані зміни в погашенні дебіторської заборгованості внаслідок макроекономічних змін, платоспроможності та поведінці дебіторів тощо. Товариство на регулярній основі (принаймні, раз на рік) здійснює аналіз актуальності застосованих ставок резервування та, за необхідності, переглядає їх. У разі наявності ознак знецінення окремих сум дебіторської заборгованості резерв сумнівних боргів під такі суми розраховується на підставі індивідуального розрахунку, що враховує обставини та можливість отримання коштів від цих контрагентів. Очікувані кредитні збитки - теперішня вартість усіх недоотриманих сум грошових коштів за весь очікуваний строк дії фінансового інструмента. Для розрахунку очікуваних кредитних збитків за торговою дебіторською заборгованістю Товариство застосовує матрицю забезпечень. Товариство на дату балансу здійснює класифікацію зазначеної заборгованості за строками її непогашення на наступні групи: 1 група - від дати виникнення до дати настання строку погашення 2 група - з 1 по 15 день з дати непогашення, 3 група - з 6 по 30 день з дати непогашення, 4 група - з 31 по 60 день з дати непогашення, 5 група - з 61 по 90 день з дати непогашення, 6 група - з 91 по 180 день з дати непогашення, 7 група 181 по 365 день з дати непогашення, 8 група - з 365 по 548 день з дати непогашення, 9 група - 548 по 730 день з дати непогашення, 10 група - більше 731 день з дати непогашення. За кожною визначеною групою встановлюються фіксовані ставки резерву, що є обліковими оцінками: Група дебіторської заборгованості за строками непогашення Ставка резерву від суми заборгованості, % * по заборгованості 1 група 0,01 2 група 0,5 3 група 1 4 група 2 5 група 3 6 група 5 7 група 10 8 група 25 9 група 50 10 група 100 Припинення визнання фінансових активів Товариство припиняє визнавати фінансовий актив при виконанні однієї з умов: - активи погашені або строк дії прав на отримання грошових коштів від активу закінчився, - права на отримання грошових коштів від активу передані або взяті зобов'язання з виплати третій стороні отримуваних грошових коштів в повному обсязі та без істотної затримки, - передані всі ризики та вигоди від володіння активом, - ризики та вигоди від володіння активом не передані, але передано контроль над таким активом. Фінансові активи списуються, коли Товариство вичерпало всі практичні можливості по їх стягненню і прийшло до висновку про необґрунтованість очікувань щодо відшкодування таких активів. Списання являє собою припинення визнання. Ознаки відсутності обґрунтованих очікувань щодо стягнення включають: - контрагент зазнає значних фінансових труднощів, що підтверджується фінансовою інформацією про контрагента, яка наявна у Товариства, - контрагент розглядає можливість оголошення банкрутства або фінансової реорганізації, - контрагента визнали, як такого, що підлягає ліквідації або він розпочав процедуру банкрутства, - існує негативна зміна платіжного статусу контрагента, обумовлена змінами національних або місцевих економічних угод, що впливають на контрагента. Товариство може списати фінансові активи, щодо яких ще вживаються заходи щодо примусового стягнення, коли Товариство намагається стягнути суми заборгованості за договором, хоча у неї немає обґрунтованих очікувань щодо їх стягнення. Фінансові зобов'язання Класифікація фінансових зобов'язань Товариство класифікує фінансові зобов'язання на підставі бізнес-моделі та виходячи з характеру грошового потоку від фінансових зобов'язань. Класифікація фінансових зобов'язань здійснюється при їх первісному визнанні. Товариство класифікує фінансові зобов'язання наступним чином: - банківські овердрафти, кредити та позики, - торгівельна та інша кредиторська заборгованість. Перекласифікація фінансових зобов'язань не здійснюється. Оцінка при первісному визнанні фінансових зобов'язань При первісному визнанні фінансові зобов'язання визнаються за справедливою вартістю, з урахуванням для позик та кредитів витрат, безпосередньо пов'язаних з правочином. Подальша оцінка фінансових зобов'язань Після первісного визнання кредиторська заборгованість, кредити та позики оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка. Амортизація з використанням методу ефективної ставки відсотка відображається в звіті про фінансові результати у складі фінансових витрат. Припинення визнання фінансових зобов'язань Визнання фінансового зобов'язання припиняється у разі виконання зобов'язання, його анулювання, або закінчення строку його дії. Фінансові інструменти - основні підходи до оцінки Справедлива вартість - це ціна, яка може бути отримана при продажу активу або сплачена при передачі зобов'язання при проведенні звичайної операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є ринкове котирування на активному ринку. Активний ринок - це ринок, на якому операції з активом або зобов'язанням проводяться з достатньою частотою і в достатньому обсязі, що дозволяє отримувати інформацію про оцінки на постійній основі. Справедлива вартість фінансових інструментів, що обертаються на активному ринку, оцінюється як сума, отримана при множенні ринкового котирування на окремі актив або зобов'язання на кількість інструментів, утримуваних Товариством. Моделі оцінки, такі як модель дисконтування грошових потоків, а також моделі, засновані на даних аналогічних операцій, що здійснюються на ринкових умовах, або розгляд фінансових даних об'єкта інвестицій використовуються для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, для яких недоступна інформація про ціну угод. Результати оцінки справедливої вартості аналізуються і розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості в такий спосіб: - до першого рівня відносяться оцінки за ринковими котируваннями (які не коригуються) на активних ринках для ідентичних активів та зобов'язань, - до другого рівня - оцінки, які отримані за допомогою моделей оцінки, в яких усі значні вхідні дані, які або прямо або побічно є такими, що спостерігаються для активу або зобов'язання, - до третього рівня - оцінки, які не є заснованими виключно на спостережуваних ринкових даних (тобто для оцінки потрібен значний обсяг не спостережуваних вхідних даних). Перекласифікація з рівня на рівень ієрархії справедливої вартості не мала місця на кінець звітного періоду. Витрати по угоді є додатковими витратами, що безпосередньо відносяться до придбання, випуску або вибуття фінансового інструменту. Додаткові витрати - це витрати, які не були б понесені , якби операція не відбулася. Витрати на проведення операції включають виплати на комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам та дилерам, збори, які сплачуються регулюючим органам та фондовим біржам , а також податки і збори, що стягуються при передачі власності. Витрати на проведення операції не включають премій або дисконтів за борговими зобов'язаннями, витрат на фінансування, внутрішніх адміністративних витрат та витрат на зберігання. Амортизована вартість являє собою величину, в якій фінансовий інструмент був оцінений при первісному визнанні, за вирахуванням погашення основної суми боргу, зменшену або збільшену на величину нарахованих відсотків, а для фінансових активів - за вирахуванням суми збитків від знецінення. Нарощені відсотки включають амортизацію відкладених при первісному визнанні витрат на операцію, а також будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нараховані процентні доходи і нараховані процентні витрати, включаючи купонних дохід та амортизований дисконт або премію, не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей балансу (звіту про фінансовий стан) . Метод ефективної ставки відсотку - це метод розподілу процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою забезпечення постійної процентної ставки в кожному періоді (ефективної процентної ставки) на балансову вартість інструменту. Ефективна процентна ставка - це ставка, що застосовується при точному дисконтуванні розрахункових майбутніх грошових платежів або надходжень (без урахування майбутніх кредитних витрат) протягом очікуваного часу існування фінансового інструменту, або, де це доречно, більш короткого періоду до чистої балансової вартості фінансового інструмента. 2.7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Забезпечення - зобов'язання з невизначеним строком або сумою. Визнання та оцінка Забезпечення відображається у звіті про фінансовий стан у тому випадку, коли у товариства виникає юридичне або конструктивне зобов'язання внаслідок минуло події та існує ймовірність того, що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють в собі економічні вигоди та товариство може здійснити надійну розрахункову оцінку величини такого зобов'язання. Забезпечення визнається в сумі, яка відображає найкращу розрахункову оцінку витрат, необхідних для врегулювання існуючого зобов'язання. Ризики та фактори невизначеності, які притаманні багатьом подіям та обставинам, повинні враховуватись при визначенні найкращої розрахункової оцінки резерву для того, щоб уникнути завищення активів та доходів, та заниження зобов'язань та витрат. Однак невизначеність не виправдовує створення надмірних забезпечень або навмисного завищення зобов'язань. Якщо вплив вартості грошей у часі є суттєвим, підприємство відображає суму забезпечення за теперішньою вартістю видатків, які будуть потрібні для погашення зобов'язання. При цьому використовується ставка дисконтування до оподаткування, яка відображає поточну ринкову оцінку вартості грошей. Забезпечення під майбутні операційні витрати не формуються. Товариство створює наступні види забезпечень: - забезпечення на виплату відпусток, - забезпечення під реструктуризацію, - забезпечення на судові справи та штрафи, - інші забезпечення. Забезпечення на виплату відпусток Сума забезпечення на виплату відпусток визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Залишок забезпечення на оплату відпусток, включаючи відрахування на державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками товариства щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників. Забезпечення під реструктуризацію Забезпечення на реструктуризацію визнається в тому періоді, коли товариство затверджує офіційний детальний план реструктуризації і приступає до її проведення або публічно оголошує про майбутню реструктуризацію. Забезпечення на судові справи та штрафи Товариство створює забезпечення на покриття додаткових витрат, які можуть бути визнані внаслідок програшу товариства в судових процесах. Забезпечення створюється у разі, коли вірогідність застосування до товариства штрафних санкцій, стягнення пені та інших додаткових платежів становить 50 та більше відсотків за оцінкою юристів. Інші забезпечення Товариство створює інші забезпечення для покриття витрат, які будуть понесені в наступних звітних періодах, але за своєю суттю відносяться до поточного періоду. 2.8. Доходи і витрати. 2.8.1. Виручка від реалізації товарів і послуг. Дохід визнається внаслідок передачі товарів або послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку товариство має право в обмін на такі товари або послуги. Момент визнання доходу - це момент, коли товариство задовольняє зобов'язання щодо виконання договору, передаючи активи клієнту. Передача здійснюється в міру того, як клієнт отримує контроль над такими активами. Компенсація в негрошовій формі за передані товари або послуги оцінюється за її справедливою вартістю. Виручка визнається за вирахування знижок, повернень і податку на додану вартість. За договорами з правом на повернення товарів товариство не визнає виручку, коли повернення товару є імовірним, а визнає активи за договорами у вигляді права по поверненню товарів та зобов'язання по поверненню коштів. Ці оцінки базуються на інформації щодо повернення товарів в минулих періодах (кварталах). Розрахунки здійснюються за наступним алгоритмом: 1. Розраховується відсоток повернення в кварталі товарів (далі - ВПТ), що були реалізовані в кварталах, що передують розрахунковому 2. Розраховується показник середнього ВПТ (ВПТсер) за чотири останні квартали, що передують звітному 3. Суми доходу поточного кварталу зменшуємо на суму повернення поточного кварталу Таким чином розраховуємо чисту суму доходу поточного кварталу (ДПК) 4. Суму ДПК помножуємо на коефіцієнт ВПТсер. Вказана сума буде прогнозною сумою Зобов'язань з повернення коштів (ЗПК), на яку корегується фінансовий результат поточного періоду у Звіті про сукупний дохід 5. Величина ЗПК, скорегована на націнку періоду, що передує звітному (чистий дохід від реалізації /собівартість) є активом з правом повернення, на суму якого корегується фінансовий результат поточного періоду у Звіті про сукупний дохід Оцінки керівництва імовірності повернень реалізованих товарів, зроблених на підставі наявного досвіду з цього питання та планів щодо майбутнього розвитку товариства та переглядаються на кожну звітну дату. Виручка від надання послуг визнається в тому звітному періоді, коли надані послуги. Виручка визнається виходячи з обсягу послуг, фактично наданих до кінця звітного періоду, пропорційно до загального обсягу послуг, що надаються. Якщо договори включають кілька зобов'язань до виконання, ціна угоди розподіляється на кожне окреме зобов'язання до виконання виходячи зі співвідношення цін при їхньому окремому продажу. Якщо такі ціни не спостерігаються на активному ринку, вони розраховуються, виходячи з очікуваних витрат плюс маржа. 2.8.2. Процентний дохід. По всім фінансовим інструментам, оцінюваним за амортизованою вартістю, і процентним фінансовим активам, класифікованим як наявні для продажу, відсотковий дохід або витрата визнається з використанням методу ефективної процентної ставки, яка точно дисконтує очікувані майбутні виплати або надходження грошових коштів протягом передбачуваного терміну використання фінансового інструмента або, якщо це доречно, менш тривалого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи зобов'язання. У разі, коли ефективна ставка відрізняється від фактичної відсоткової ставки більше ніж на 5 відсотків, вважати вплив на фінансовий результат несуттєвим і застосовувати фактичної відсоткової ставки. Процентний дохід включається до складу фінансових доходів у звіті про сукупний дохід. 2.8.3. Фінансові доходи і витрати. Фінансові доходи і витрати включають в себе витрати на виплату відсотків за позиками, збитки від дострокового погашення фінансових інструментів, прибутки і збитки, пов'язані з отриманням фінансових інструментів та курсові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій. Всі відсотки та інші витрати, пов'язані з позиковими коштами і не пов'язані з будівництвом кваліфікованого активу, відображаються з використанням методу ефективного відсотка. Процентний дохід відображається в міру нарахування з урахуванням діючої норми прибутковості активу. 2.8.4. Інші витрати. Витратами, які визнаються в обліку в момент їх здійснення, є: * загальні, витрати на збут та адміністративні витрати (якщо такі витрати не компенсуються клієнтом згідно з договором); * вартість відходів, витрати на оплату праці та інші ресурси, не відображені в ціні договорів з клієнтами; * витрати, що відносяться до вже завершених договорів; * витрати, щодо яких неможливо визначити, відносяться вони до незадоволених зобов'язань щодо виконання або до вже виконаних зобов'язань. 2.9. Оренда. Для орендаря Ідентифікація оренди Договір визнається договором оренди, або договором що містить оренду, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію. Актив є ідентифікованим, коли він : - або прямо вказаний в договорі без права його заміни - або вказаний в момент передачі для використання. Контроль над ідентифікаційним активом у разі, коли за договором орендар має право: - отримувати практично всі економічні вигоди від активу протягом всього строку його використання, - керування використанням цього ідентифікованого активу. Визнання та первісна оцінка На дату початку оренди орендар визнає: - актив з права користування, та - зобов'язання з оренди. Первісне визнання орендного зобов'язання здійснюється за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі, включені в оцінку зобов'язання з оренди, складаються з наступних платежів за право використання активу протягом строку оренди: - фіксовані орендні платежі за вирахуванням стимулів до оренди, що підлягають отриманню, - змінні орендні платежі, які залежать від зміни індексу чи ставки, первісно оцінені з використання такого таких індексів чи ставок на дату початку оренди, - сум, що можуть бути сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості, - ціну виконання можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений, що скористається такою можливістю, - платежі в рахунок штрафів за припинення оренди. Орендні платежі дисконтуються з використанням: - або ставки відсотку, що закладена в договорі оренди, - або, якщо вказану вище ставку важко визначити, ставки додаткових запозичень орендаря у місяці, що передує розрахунковому. Первісне визнання активу з права користування здійснюється за собівартістю, до якої включається: - сума первісної оцінки зобов'язання з оренди, - сума здійснених авансових орендних платежів, за вирахуванням отриманих стимулів з оренди, - сума первісно понесених орендарем прямих витрат, - сума оцінених витрат орендаря з демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця на якому він був розташований або відновлення базового активу за договором оренди. Подальша оцінка Орендар оцінює актив з права користування за собівартістю, а саме: - з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, - з коригуванням на будь-яку переоцінку зобов'язання з оренди. Амортизація активу з права користування здійснюється на прямолінійній основі протягом визначеного строку оренди. Розрахункові строки експлуатації активів з права користування є такими: Офісні приміщення 2-10 років Складські приміщення 2-10 років Транспортні засоби 2-5 років Інші 2 -5 років Орендне зобов'язання На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі дисконтуються, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря за місяць, що передує розрахунковому. Орендар оцінює орендне зобов'язання наступним чином: - збільшує його балансову вартість на суму процентів за орендними зобов'язаннями, - зменшує його балансову вартість на суму здійснених орендних платежів, - переоцінює його балансову вартість з метою відображення переоцінок або модифікації оренди (змін до договору), або з метою відображення переглянутих фіксованих орендних платежів. Проценти за орендними зобов'язаннями та змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання в тому періоді, коли сталася подія чи умови, що спричинили здійснення таких платежів, визнаються у прибутку або збитку. Сума переоцінки орендного зобов'язання визнається як коригування активу з права користування у випадку коли така переоцінка проводиться у зв'язку зі зміною орендних платежів внаслідок: - зміни строку оренди, - зміни оцінки можливості придбання базового активу, - зміни сум, що можуть бути сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості, - зміни індексу або ставки, які були використані для таких платежів. Короткострокова оренда та оренда малоцінних активів Товариство не застосовує вимоги п.22-49 МСФЗ 16 "Оренда" до договорів оренди: - які укладені на строк 12 місяців, або менше, або - предметом яких є малоцінні базові активи (малоцінними базовими активами вважати персональні комп'ютери, меблі, планшети, телефони, побутова техніка тощо вартістю гривневого еквіваленту до 5000 ЄВРО на дату визнання). Орендні платежі за вказаними договорами визнаються витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди. Модифікації оренди Орендар обліковує модифікацію оренди як окрему оренду, якщо виконуються обидві такі умови: а) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більшої кількості базових активів; та б) компенсація за оренду зростає на суму, зіставну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди, та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни з метою відображення обставин конкретного договору. Для орендодавця Класифікація Товариство, як орендодавець, класифікує кожен договір з оренди або як операційну оренду, або як фінансову оренду. Класифікація здійснюється на початку дії оренди. Повторна оцінка здійснюється лише у разі модифікації оренди, при цьому зміни оцінок та обставин не ведуть до нової класифікації оренди з метою обліку. Оренда, класифікується як фінансова якщо до орендаря за договором переходять практично всі ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як фінансова у випадках, якщо: - наприкінці строку оренди право власності на об'єкт переходить до орендаря, - орендар отримує право придбати базовий актив за ціною, достатньо нижчою за його справедливу вартість, що надає обґрунтовану впевненість, що орендар скористається цим правом, - строк оренди становить більшу частину строку корисного використання активу, - на початок оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів принаймні дорівнює всій справедливій вартості об'єкту оренди, - у разі анулювання орендарем договору він приймає на себе пов'язані з цим збитки орендодавця, - орендар має можливість подовжити оренду на додатковий термін за орендною платою значно нижчою від ринкового рівня, - об'єкт оренди має такий специфічний характер, що тільки орендар може використовувати його без суттєвих модифікацій. Операційна оренда Орендні платежі за операційною орендою визнаються як дохід на прямолінійній основі. Витрати, понесені при отриманні доходу від оренди, включаючи амортизацію, визнаються як витрати . Первісні прямі витрати, понесені при укладенні договору, збільшують балансову вартість базового активу і визнаються витратами протягом строку дії договору оренди на прямолінійній основі. Фінансова оренда На початок оренди орендодавець визнає дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистій інвестиції в оренду. Для оцінки чистої інвестиції в оренду застосовується ставка, що закладена в договорі. Первісні прямі витрати включаються у первісну оцінку чистої інвестиції в оренду та зменшують суму доходу, визнаного за строк оренди. Орендні платежі, що враховуються в оцінці чистої інвестиції в оренди, мають склад аналогічній орендним платежам орендаря. Дохід визнається протягом строку дії договору оренди на систематичній та раціональній основі із застосуванням моделі, яка відображає сталу періодичну ставку прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду. Фінансовий дохід визнається рівномірно за однією відсотковою ставкою. Орендні платежі, що підлягають отриманню, вираховуються з основної суми боргу та незаробленого фінансового доходу. Попередньо оцінена негарантована ліквідаційна вартість, що використовується при обчисленні валових інвестицій в оренду, регулярно переглядається. Якщо відбувається зменшення розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості, то розподіл доходу протягом строку оренди переглядається. 2.10. Вплив змін курсу валют. Залишки грошових активів і зобов'язань на кінець року, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсом НБУ на кінець звітного періоду. Курсові різниці, що виникли в результаті зміни обмінного курсу валют за період після первісного визнання до закінчення звітного періоду, відображаються у звіті про прибутки і збитки як дохід або збиток від курсових різниць. Позитивні та негативні курсові різниці у звіті про сукупний дохід відображаються розгорнуто. 2.11. Прибутковий податок. Поточний податок на прибуток. Поточний податок на прибуток у звітності Товариства становить суму податків на прибуток до сплати (повернення) щодо оподатковуваного прибутку (податкового збитку) за період, визначеної згідно з нормами Податкового кодексу України. Поточні податкові зобов'язання (активи) за поточний або попередній період розраховуються з використанням ставок податків і відповідно до норм податкового законодавства, які були офіційно прийняті або з високим ступенем ймовірності очікуються до прийняття на дату звітності. Відкладений податок на прибуток. Відкладені податки на прибуток розраховуються на основі балансового методу. Відкладені податки на прибуток розраховуються за всіма тимчасовими різницями, що виникають між податковою базою активів і зобов'язань та їх балансовою величиною, відображеною у звітності. Виняток становлять ситуації, коли відкладені податки виникають при первісному визнанні гудвілу або активу або зобов'язання в результаті операції, яка не є угодою з об'єднання компаній і яка в момент її здійснення не впливає на прибуток або збиток, що відображається у фінансовій звітності, або оподатковуваний прибуток (збиток). Активи з відкладеного податку на прибуток відображаються у звітності лише за умови, що існує висока ймовірність отримання оподатковуваного прибутку, достатньої для реалізації тимчасових різниць, що призводять до утворення таких активів. Відносно активів по відкладеному податку на прибуток, реалізація яких представляється малоймовірною, створюється резерв під знецінення. Відкладені податкові активи і зобов'язання оцінюються з використанням ставок податку, які, як очікується, будуть застосовуватися до періоду реалізації активу або погашення зобов'язання, а також на основі ставок податку, діючих або по суті діючих на кінець звітного періоду. Відкладені податкові активи та зобов'язання не дисконтуються. Відкладений податок класифікується як необоротний актив / довгострокове зобов'язання. Відкладений податок визнається як витрати або дохід у звіті про сукупний дохід, крім випадків, коли він відноситься до статей, що відображаються безпосередньо в статтях власного капіталу. У таких випадках Відкладений податок також відображається в статтях власного капіталу. 2.12. Звіт про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів складається прямим методом. У цьому звіті відображаються основні класи грошових платежів і надходжень.

ТОВ "ОМЕГА" - найбільший національний дистрибутор запасних частин, шин і масел на ринку України. За роки роботи з 2005 р. компанія "Омега " налагодила співпрацю з незалежними операторами - регіональними партнерами, за допомогою яких створена збутова мережа національного масштабу. Торгівельна діяльність здійснюється переважно на территорії Украіни. Наші партнери - це більш ніж 11 тис. Роздрібних магазинів і станцій сервісного обслуговування по всій території України. Наявні логістичні можливості сьогодні дозволяють нам обслуговувати торговельні точки, що знаходяться в найвіддаленіших куточках України. Регулярна, безкоштовна доставка в усі регіони України Експрес-доставка кур'єрськими службами Новий web-магазин, що надає можливість цілодобово користуватися підбором товарів, створювати заявки, переглядати рахунки тощо. Оперативна система інформування (смс-оповіщення, електронні розсилки) Заходи, спрямовані на поліпшення ефективності партнерів (IT-рішення, синхронізація довідників, навчання, виставки та ін.). З року в рік, модернізуючи свої процеси, сервіси, підвищуючи рівень доступності товарів, ми надаємо можливість динамічного розвитку наших партнерів.

На 31.12.2015 основнi засоби пiдприємства складали 61208 тис. грн, на дату останнього балансу, 31.12.2019 ця сума складає 263814 тис. грн. Підприємство не планує будь-які значні інвестиції або придбання, пов'язані з її господарською діяльністю

ТОВ "ОМЕГА" орендує торгово-сервiсний та адмiнiстративно-складський комплекс у ТОВ "ОМЕГА-ЦЕНТР", розташований за адресою Харкiвська обл., Харкiвський р-н, смт Васищеве, вул. Промислова, 1 , у ТОВ "ЦЕНТР-ХОРС" розташований за адресою Харкiвська обл., Харкiвський р-н, с. Бабаї, вул. Вторчорметівська, 6, у ООО "МЛП -ЧАЙКА" будівлі складського комплекса за адресою Київська обл, Києво-Святошинський р-н, С. Чайки, вул. Антонова, 1а та з огляду на розширення торгівлі на терріторії Украіни орендуються невеликі складські та офісні приміщення за потребою основної діяльності. Плани з капiтального будiвництва та розширення пiдприємство не має. Проте ведеться постійне поліпшення використовуємих об'єктів оренди, фінансування ведеться за рахунок власних коштів, які отримуються від основної діяльності. На теперiшнiй час загальна ступiнь використання обладнання -100%. Екологiчнi питання не позначаються на використаннi активiв пiдприємства.

На діяльність Емітента можуть вплинути наступні ризики: 1) Нестабільність законодавства, у тому числі несприятливі зміни у податковій політиці; 2) Погіршення загальної економічної ситуації в Україні та зменшення темпів зростання доходів населення; 3) Форс-мажорні обставини.

Фiнансування дiяльностi товариства проводилось за рахунок власних коштів, банківського та комерційного кредитування. Банківські кредити отримувалися на поповнення обігових коштів.

Більша частина контрактів, укладених в 2019 році з покупцями продукції не мають рамкового характеру і укладаються з вказівкою орієнтовної суми поставки продукції за контрактом, тому не обов'язково обсяги поставки вказані в таких контрактах будуть виконані

У планах - розширення асортиментної лінійки і формування комплексної пропозиції, яке дозволить партнерам найбільш ефективно працювати на ринках легкових і вантажних запасних частин, а також комерційних автомобілів іноземного і вітчизняного виробництва. Стратегія розвитку нашої компанії заснована на принципі постійного зростання. Ми щороку розширює асортимент пропонованої партнерам продукції, що відповідають вимогам часу.

Протягом звітного періоду не мали місця

Іншої інформації, що передбачена для розкриття та яка може бути інстотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента, немає.