ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ"

зміни в організаційній структурі не відбувалися

422 осіб

Товариство не належить до будь-яких об'єднань

Емітент не проводить спільну діяльність з іншими організаціями, підприємствами, утановами.

Пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб не надходили

Облікова політика на підприємстві забезпечує єдину облікову політику підприємства , яка застосовується підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положень ( стандартів) бухгалтерського обліку за міждународними стандартами починаючи з 2019р. З метою забезпечення єдиної облікової політики на підприємстві : 1. Встановити на підприємстві принципи, методи оцінки, обліку і процедури облікової політики, які застосовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності. 2. Відображати в бухгалтерському обліку господарські операції на підставі вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності, які офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики - Міністерства фінансів України. 2.1. Вносити зміни в облікову політику підприємства , якщо: - змінюється Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності. 3. Ведення обліку та складання фінансової звітності здійснювати виходячи з припущення безперервності діяльності, відповідно до якого реалізація активів і погашення зобов’язань відбувається в ході звичайної діяльності. Фінансова звітність не повинна включати коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби підприємство не мало б можливості продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервності діяльності. 4. Фінансова звітність подається в національній валюті України - українській гривні. Всі значення наводяться з округленням до найближчої тисячі, якщо не зазначено інше. Концептуальною основою фінансової звітності є Міжнародні стандарти фінансової звітності, (які включають Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), тлумачення КТМФЗ та тлумачення ПКТ), та які офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики - Міністерства фінансів України. Нижче наведено основні принципи облікової політики, що використовувалися під час підготовки цієї фінансової звітності. Ці принципи застосовувались послідовно відносно всіх представлених періодів. 5. Основні засоби Основними засобами визнавати матеріальні об’єкти, які: а) утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуться, за очікуванням, протягом більше одного періоду. Собівартість об’єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до суб’єкта господарювання; б) собівартість об’єкта можна достовірно оцінити Кожному об’єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер при введенні його в експлуатацію. Об’єкт основних засобів може бути поділений на суттєві елементи. Суттєві елементи обліковуються у складі тієї групи основних засобів до якої відноситься сам об’єкт основного засобу. Суттєвим елементом основного засобу визнається елемент – справедлива вартість, якого на момент введення в експлуатацію основного засобу перевищує 10 % історичної собівартості такого основного засобу. Такому окремому елементу присвоюється інвентарний номер основного засобу з номером елементу починаючи з 1 через дріб. Для систематизації обліку основні засоби поділяються на групи: • Земельні ділянки; • Будинки та споруди; • Машини та обладнання; • Транспортні засоби; • Інші основні засоби; • Малоцінні необоротні матеріальні активи – основні засоби собівартість, яких не перевищує 6 000 грн.; • Тимчасові (нетитульні споруди); • Інвентарна тара. Земля та будівлі є окремими активами, і їх обліковують окремо, навіть якщо їх придбали разом. Об’єкт основних засобів оцінюється за його собівартістю. Собівартість об’єкта основних засобів складається з: а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок. б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єкт господарювання бере або коли купує цей об’єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду. Після визнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Не визнаються в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на ремонти та технічне обслуговування об’єкта. Такі витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об’єкта, як правило, – це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як “ремонти та технічне обслуговування” об’єкта основних засобів. Запасні частини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжки часу, тобто потребують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації такого основного засобу. У такому випадку. балансова вартості об’єкта основних засобів збільшується на собівартість замінюваної частини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо задовольняються критерії визнання, а балансова вартість тих частин, що їх замінюються, припиняють визнаватися. Під час виконання значного ремонту (реконструкція, модернізація) чи огляду витрати, що пов’язані з його проведенням визнаються в балансовій вартості об’єкта основних засобів як заміна, якщо задовольняються критерії визнання. Кожний об’єкт основного засобу або кожний елемент об’єкту основних засобів слід амортизувати. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом, та не залежить від дати початку його використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: • на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу), • або на дату, з якої припиняють визнання активу. Амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва та на підставі наказу по підприємству. Ремонт та технічне обслуговування активу не звільняє від необхідності нараховувати амортизацію. Суму активу, що амортизується, визначають після вирахування його ліквідаційної вартості. Якщо ліквідаційна вартість активу є незначною і внаслідок цього є несуттєвою (до 1000 грн.) при обчисленні суми, що амортизується, то вона прирівнюється до нуля. Строк корисної експлуатації активу визначати, виходячи з очікуваної корисності активу для Товариства. При визначенні корисного строку експлуатації активу беруться до уваги всі такі чинники: а) очікуване використання активу. Використання оцінюють, посилаючись на очікувану потужність або фізичну продуктивність активу; б) очікуваний фізичний та моральний знос, залежний від операційних чинників, таких як кількість змін, протягом яких має використовуватися актив, програма ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також нагляд за активом та його обслуговування тоді, коли актив не використовують; в) технічний або комерційний знос, який виникає через зміни та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на вироблені активом продукти чи послуги. Очікувані майбутні зменшення ціни продажу товару або послуги, виготовленого за допомогою певного активу, можуть вказувати на очікування технічного або комерційного зносу такого активу, що, своєю чергою, може відображати зменшення майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі; г) правові або подібні обмеження використання активу, такі як закінчення строку пов’язаної з ним оренди. Земля, яка має необмежений строк корисної експлуатації не амортизується. Збільшення вартості землі, на якій стоїть будівля, не впливає на визначення суми будівлі, що амортизується. Якщо собівартість землі включає в себе витрати на демонтаж, переміщення та відновлення території, ця частина земельного активу амортизується протягом періоду вигід, отриманих під час здійснення цих витрат. Коли земля має обмежений строк корисної експлуатації, тоді її балансова вартість амортизується прямолінійним методом протягом цього терміну. До всіх основних засобів та їх елементів застосовується прямолінійним метод амортизації, крім малоцінних необоротних матеріальних активів. До малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) застосовується метод зменшення залишку, який визначається зменшенням амортизованої вартості на суму такої вартості в місяці, коли такий об’єкт придатний до використання. Ліквідаційна вартість та метод амортизації, застосований до активу, переглядається на кінець кожного фінансового року. Така зміна обліковується як зміну в обліковій оцінці. Визнання балансової вартості об’єкта основних засобів припиняється: а) після вибуття, або б) коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття. Прибуток чи збиток, що виникає від припинення визнання об’єкта основних засобів, включається до прибутку чи збитку, коли припиняється визнання об’єкта. Датою вибуття об’єкта основних засобів є дата, коли реципієнт отримує контроль над цим об’єктом відповідно до вимог щодо визначення моменту часу, коли задовольняється зобов’язання. У фінансовій звітності розкривається для кожного класу основних засобів: 1. бази оцінки, що їх застосовували для визначення валової балансової вартості; 2. застосований метод амортизації; 3. застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації; 4. валову балансову вартість та суму накопиченої амортизації (разом з накопиченими збитками від зменшення корисності)на початок та кінець періоду; 5. узгодження балансової вартості на початок і кінець періоду, що відображає: • надходження; • активи, класифіковані як утримувані для продажу або включені до ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу, та інші вибуття; • придбання в результаті об’єднань бізнесу; • збільшення або зменшення протягом певного періоду, які виникають у результаті збитків від зменшення корисності, визнаних або сторнованих в іншому сукупному доході; • збитки від зменшення корисності, визнані в прибутку чи збитку; • збитки від зменшення корисності, сторновані в прибутку чи збитку; • амортизацію; • інші зміни. У фінансовій звітності розкривається: a) наявність та суми обмежень на права власності, а також основні засоби, передані у заставу для забезпечення зобов’язань; b) суму видатків, визнаних у балансовій вартості об’єкта основних засобів у ході його будівництва; c) суму контрактних зобов’язань, пов’язаних із придбанням основних засобів; d) суму компенсації від третіх сторін за об’єкти основних засобів, корисність яких зменшилася, або які були втрачені чи передані, що включається до прибутку чи збитку, якщо суму цієї компенсації не було розкрито окремо у звіті про сукупні доходи. e) амортизацію, незалежно від того, чи визнано її у прибутку чи збитку або як частину собівартості інших активів протягом періоду; f) накопичену амортизацію на кінець періоду; g) балансову вартість основних засобів, що їх тимчасово не використовують; h) валову балансову вартість будь-яких повністю амортизованих основних засобів, які ще використовують; i) балансову вартість основних засобів, які вибули з активного використання та не класифіковані як утримувані для продажу; j) справедливу вартість основних засобів, якщо вона суттєво відрізняється від балансової вартості. У примітках до фінансової звітності додатково розкривається зміни у попередніх оцінках стосовно: а) сум ліквідаційної вартості; б) попередньо оцінених витрат на демонтаж, переміщення чи відновлення об’єктів основних засобів; в) строків корисної експлуатації; г) методів амортизації. Незавершені капітальні інвестиції включають вартість основних засобів, включаючи передоплати постачальникам, будівництво яких ще не завершене, та запасні частини, що будуть використані для виготовлення та модернізації основних засобів. Амортизація цих активів не нараховується до моменту їх готовності до запланованого використання. 6. Нематеріальні активи. Нематеріальні активи включають земельні права, ліцензії на виробництво енергії та комп’ютерне програмне забезпечення і мають обмежений строк використання, крім земельних прав, строк використання яких не обмежений. Придбане комп’ютерне програмне забезпечення та ліцензії на виробництво енергії капіталізуються на основі витрат, понесених на їх придбання та введення в експлуатацію, та амортизуються прямолінійним методом протягом їх строків використання. У випадку знецінення нематеріальних активів їхня балансова вартість зменшується до вартості використання або до справедливої вартості мінус витрати на продаж, залежно від того, яка з них більша. Вартість нематеріального активу з визначеним терміном корисної експлуатації, що амортизується, розподіляється на систематичній основі протягом терміну його корисного використання. Амортизація починається з моменту, коли актив став придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації. Амортизація припиняється на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікується як утримуваний для продажу (або включається до ліквідаційної групи) відповідно до МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняється визнання цього активу. Метод амортизації, використаний для активу - прямолінійний метод. Амортизаційні нарахування за кожний період визнаються у прибутку чи збитку. 6. Облік запасів Запасами визнаються матеріальні активи, які, як очікується, принесуть економічні вигоди підприємству та використовуються у виробничому циклі одноразово, або протягом 12 місяців з дати звітності. Підприємство оцінює запаси за меншою з двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Чиста вартість реалізації є можливою (оціненою) ціною продажу об’єкту запасів за вирахуванням витрат на продаж. Запаси списуються до чистої вартості реалізації на індивідуальній основі у разі пошкодження або часткового старіння. За чистою вартістю реалізації обліковуються запаси, отримані від демонтажу основних засобів та побічні продукти, отримані в процесі виробництва. Підприємство застосовує наступні методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продаж чи іншому вибутті: - середньозваженої собівартості – при відпуску палива (газ, мазут). Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться на кінець звітного місяця; - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) – матеріалів, запасних частин, палива і товарів; - ідентифікованої собівартості – при відпуску запасів, що заміняють одне одного. Списання матеріальних цінностей проводити згідно актів. 7. Фінансові активи та зобов’язання Класифікація фінансових активів. Підприємство класифікує фінансові активи як оцінювані за амортизованою вартістю, справедливою вартістю через інший сукупний дохід або справедливої вартості через прибуток або збиток, виходячи з: a) бізнес-моделі, використовуваної Компанією для управління фінансовими активами, і b) характеристик фінансового активу, пов'язаних з передбаченими договором грошовими потоками. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю, якщо виконуються обидві наступні умови: a) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків, і b) договірні умови фінансового активу обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу і відсотків на непогашену частину основної суми боргу. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, якщо виконуються обидві наступні умови: (A) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів, і (B) договірні умови фінансового активу обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу і відсотків на непогашену частину основної суми боргу. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, за винятком випадків, коли він оцінюється за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Фінансові активи та зобов’язання підприємства, очікувані вигоди від яких будуть отримуватися протягом періоду, що перевищує 12 місяців з дати придбання/звітності, визнаються необоротними активами та відображаються у відповідних статтях звіту про фінансовий стан. Довгострокові фінансові активи, що утримуються до погашення. Якщо підприємство отримало або придбало фінансовий актив з процентною ставкою, відмінною від ринкової, вона обліковує цей актив за амортизованою вартістю, розрахованою з застосуванням ринкової процентної ставки. Різниця між такою вартістю та вартістю придбання списується до складу доходів /витрат за відповідними групами фінансових активів з подальшою амортизацією цієї різниці протягом періоду погашення, з використанням ефективної процентної ставки. Якщо фінансовий актив погашається достроково, то неамортизований залишок різниці відображається у звіті про сукупний дохід того періоду, в якому дострокове погашення було здійснене. Дисконтуванню підлягають тільки фінансові активи визнані необоротними активами та фінансові зобов'язання визнані довгостроковими. Обов'язковою умовою для дисконтування є визначений у двосторонньому порядку термін погашення активу або зобов'язання. Класифікація фінансових зобов’язань. Підприємство класифікує всі фінансові зобов'язання як такі, що в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю, за винятком: a) фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, які надалі оцінюються за справедливою вартістю; b) фінансових зобов'язань, які виникають в тому випадку, коли передача фінансового активу не відповідає вимогам для припинення визнання або коли застосовується принцип обліку подальшої участі; c) договорів фінансової гарантії. d) зобов'язань надати позику за відсотковою ставкою нижче ринкової. e) умовного відшкодування, визнаного набувачем при об'єднанні бізнесів, до якого застосовується МСФЗ (IFRS) 3. Фінансові зобов’язання Компанії, строк оплати яких не перевищує 12 місяців з дати виникнення/звітності, а також частина довгострокових зобов’язань, що підлягає сплаті протягом 12 місяців з дати балансу, визнаються поточними та відображаються у відповідних статтях звіту про фінансовий стан. Довгострокові фінансові зобов’язання. Усі довгострокові фінансові зобов’язання підприємством спочатку обліковуються за вартістю фактично отриманого відшкодування за зобов’язання з урахуванням витрат на проведення угоди з одночасним відображенням премії або дисконту, якщо вартість отриманого відшкодування відрізняється від номінальної вартості зобов’язань. Якщо у Компанії виникло довгострокове фінансове зобов’язання за процентною ставкою, відмінною від ринкової, вона обліковує ці зобов’язання за амортизованою вартістю, розрахованою з застосуванням ринкової ставки відсотка. Різниця (прибуток або збитки) між амортизованою вартістю та початково визнаною вартістю коригує суму премії (дисконту) та списується до складу доходів/витрат з подальшою амортизацією цієї різниці протягом періоду погашення, з використанням ефективної ставки відсотка. Сума амортизації, розрахована на основі ефективної ставки відсотка, списується на результат звітного періоду у звіті про сукупний дохід. Якщо фінансові зобов’язання погашаються достроково, то неамортизований залишок премії або дисконту списуються на фінансовий результат звітного періоду, в якому було здійснено дострокове погашення у розрізі відповідних зобов’язань. Початкова оцінка фінансових активів та зобов’язань. За винятком торгової дебіторської заборгованості при первісному визнанні підприємство оцінює фінансовий актив або фінансове зобов'язання за справедливою вартістю, збільшеною або зменшеною в разі фінансового активу або фінансового зобов'язання, що оцінюється не по справедливій вартості через прибуток або збиток, на суму витрат по угоді, які мають пряме відношення до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання. Якщо справедлива вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання після первісного визнання відрізняється від ціни угоди, підприємство враховує цей інструмент на зазначену дату в такий спосіб: a) в сумі оцінки, якщо дана справедлива вартість підтверджується ціною котирування на ідентичний актив або зобов'язання на активному ринку (тобто вхідні дані 1 рівня) або ґрунтується на моделі оцінки, при якій використовуються тільки дані спостережуваного ринку. підприємство визнає різницю між справедливою вартістю при первісному визнанні та ціною угоди в якості прибутку або збитку; b) у всіх інших випадках у сумі оцінки за справедливою вартістю, скоригованою, щоб відстрочити різницю між справедливою вартістю при первісному визнанні та ціною угоди. З моменту первісного визнання підприємство визнає цю відкладену різницю як прибуток або збиток тільки в тій мірі, в якій вона виникає в результаті зміни фактору (в тому числі тимчасового), який учасники ринку враховували б при встановленні ціни активу або зобов'язання. Підприємство оцінює торговельну дебіторську заборгованість за ціною операції, якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування згідно с МСФЗ 15. Амортизована вартість – це вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус погашення основного боргу плюс нараховані проценти, а для фінансових активів – мінус будь-яке зменшення вартості щодо понесених збитків від знецінення. Нараховані проценти включають амортизацію відстрочених витрат за угодою при початковому визнанні та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан. Метод ефективної процентної ставки – це метод розподілу процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це процентна ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх кредитних збитків) точно дисконтуються протягом очікуваного терміну дії фінансового інструмента або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну до чистої балансової вартості фінансового інструмента. Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків по інструментах із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процентної ставки, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, встановлену для даного інструмента, або інших змінних факторах, які не змінюються залежно від ринкових ставок. Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну дії інструмента. Розрахунок поточної вартості включає всі комісійні та виплати, сплачені або отримані сторонами договору, що є невід’ємною частиною ефективної процентної ставки. Розрахунок ефективної процентної ставки здійснюється з використанням даних Національного банку України, опублікованих https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial . Визнання фінансових активів та зобов’язань. Підприємство визнає фінансові активи або фінансові зобов’язання у своїй звітності лише тоді, коли воно стає стороною за договором стосовно таких фінансових інструментів. Вибуття фінансових активів та зобов’язань. Підприємство припиняє визнання фінансового активу чи зобов’язання тоді і лише тоді, коли: а) строк дії контрактних прав на грошові потоки від фінансового активу закінчується, або b) компанія передає фінансовий актив, і ця передача відповідає критеріям для припинення визнання. Дебіторська заборгованість Підприємство визнає дебіторську заборгованість за методом нарахувань, тобто результати угод та інших подій визнаються при їхньому здійсненні та обліковуються у тому звітному періоді, а також відображаються у фінансовій звітності тих періодів, в яких вони відбулися. Дебіторська заборгованість розподіляється на короткострокову та довгострокову частини в залежності від строку погашення. Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги), інша дебіторська заборгованість відображається в звітності за первісною вартістю мінус резерв на знецінення, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ). Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами обліковується за первісною вартістю мінус резерв на знецінення. Аванси відносяться до категорії довгострокових, якщо товари чи послуги, за які було здійснено аванс, будуть отримані через один рік або пізніше, або якщо вони стосуються активу, який при початковому визнанні буде віднесений до категорії необоротних активів. Аванс, здійснений з метою придбання активу, включається до балансової вартості активу після того, як підприємство отримало контроль над цим активом, і якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає майбутні економічні вигоди, пов’язані з таким активом. Інші аванси списуються на прибуток чи збиток після отримання товарів або послуг, за які вони були здійснені. Видані аванси постачальникам та аванси отримані від замовників відображаються у звітності за вирахуванням ПДВ, оскільки очікується, що розрахунок за такими сумами буде здійснений шляхом постачання відповідних товарів або послуг. Якщо існує свідчення того, що активи, товари чи послуги, за які був здійснений аванс, не будуть отримані, балансова вартість авансу зменшується належним чином, і відповідний збиток від знецінення визнається у складі прибутку чи збитку за рік. Дебіторська заборгованість відображається у звіті про фінансовий стан за чистою вартістю реалізації, тобто за вирахуванням резерву під збитки. Знецінення фінансових активів. Станом на кожну звітну дату підприємство оцінює резерв під збитки за фінансовим інструментом в сумі, що дорівнює очікуваним кредитних збитках за весь термін, якщо кредитний ризик по даному фінансовому інструменту значно збільшився з моменту первісного визнання. При проведенні оцінки Компанія орієнтується на зміну ризику настання дефолту протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту. Щоб зробити таку оцінку, Компанія порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом на дату первісного визнання та аналізує обґрунтовану і підтверджувану інформацію, доступну без надмірних витрат або зусиль, яка вказує на значне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання відповідного інструменту. Поточна кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість визнається, якщо контрагент виконав свої зобов’язання за угодою, і обліковується за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної процентної ставки. Кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) та інша кредиторська заборгованість відображається в звітності з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ). 8. Облік доходів 8.1. Визнані доходи класифікувати в бухгалтерському обліку та обліковувати окремо за такими статтями: - дохід (виручка) від реалізації продукції , товарів, робіт, послуг; - інші операційні доходи; - фінансові доходи; - інші доходи. 8.1.1. Доходи від діяльності з виробництва теплової енергії, електричної енергії та ХОВ на технологію, на підживлення, хімзнесоленої води обліковувати на рахунку «Дохід від реалізації теплоелектроенергії», згідно аналітичних даних на підставі Актів купівлі-продажу електроенергії, Актів про відпуск готової продукції- теплової енергії, Актів приймання-передачі робіт з переробки давальницького палива. Визнання доходу: а) ідентифікація договору. Підприємство враховує договір з покупцем, виключно при дотриманні всіх критеріїв, перерахованих нижче: - сторони за договором затвердили договір (у письмовій формі, усно або відповідно до іншої звичайної ділової практики) і зобов'язуються виконувати передбачені договором зобов'язання; - Підприємство може визначити права кожної сторони по відношенню до товарів або послуг, які будуть передаватися; - Підприємство може визначити умови оплати товарів і послуг, які будуть передаватися; - договір має комерційну сутність (тобто ризики, розподіл у часі величин майбутніх грошових потоків Компанії, як очікується, зміняться у результаті договору); та - отримання підприємством компенсації, на яку має право в обмін на товари або послуги, які будуть передані покупцеві, є ймовірним. б) ідентифікація обов'язків до виконання. Обов'язок до виконання – обіцянка у договорі з покупцем передати покупцеві: - товар або послугу (або пакет товарів або послуг), які є відмітними; - ряд відокремлених товарів або послуг, які є практично однаковими і передаються покупцеві за однаковою схемою; в) визначення ціни угоди. Ціна угоди – це сума відшкодування, право на яке Підприємство очікує отримати в обмін на передачу обіцяних товарів або послуг покупцеві, виключаючи суми, отримані від імені третіх сторін наприклад, деякі податки з продажів. Наявність у договорі значного компонента фінансування. Визначаючи ціну угоди, Підприємство корегує обіцяну суму відшкодування з урахуванням впливу тимчасової вартості грошей, якщо терміни виплат, узгоджені сторонами договору (явно або неявно), надають покупцеві або Підприємству значну вигоду від фінансування передачі товарів або послуг покупцеві. За таких обставин договір містить значний компонент фінансування. Значний компонент фінансування може існувати незалежно від того, чи вказано обіцянку фінансування у договорі в явній формі або мається на увазі умовами оплати, узгодженими сторонами договору; г) розподіл ціни угоди на обов'язки до виконання. Підприємство розподіляє ціну угоди на кожний обов'язок до виконання, ідентифікований в договорі, на основі відносної ціни відокремленого продажу. Ціна відокремленої продажу (товару або послуги) – ціна, за якою підприємство продало б покупцеві обіцяний товар або послугу окремо. д) визнання доходу, коли виконані обов'язки до виконання. Підприємство визнає дохід, коли (або в міру того, як) воно виконує обов'язок до виконання шляхом передачі обіцяного товару або послуги (тобто активу) покупцеві. Актив передається, коли (або в міру того, як) покупець отримує контроль над таким активом. Дохід від реалізації електроенергії кінцевим споживачам (юридичним особам та населенню) – це вартість обсягу електроенергії, поставленої протягом року, до якої включається розрахунковий обсяг електроенергії, поставленої споживачам протягом періоду від дати останнього зняття показань лічильника до кінця року. Дохід від реалізації виробленої електроенергії та теплоенергії визначається за регульованими цінами. Дохід від реалізації електричної, теплової енергії та пом’якшеної води визнається по факту передачі товару, що фіксується приладами обліку. Дохід від реалізації інших послуг визнається по факту їх фактичного надання. 8.1.2. До складу інших операційних доходів включати дохід від операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, тощо 8.1.3. До складу фінансових доходів включати дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). 8.1.4. До складу інших доходів включати дохід від реалізації фінансових інвестицій, дохід від неопераційних курсових різниць, інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю 8.2. Курсові різниці за монетарними статями визначати на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах. 8.3. Дохід відображати в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. 9. Облік витрат 9.1. Витрати визнаються в фінансовій звітності відповідно до принципу відповідності доходам, тобто відображаються у звіті в тому ж періоді, що й дохід, для отримання якого вони були понесені. Подання витрат здійснюється, з використанням методу функції витрат. Підприємство розкриває витрати окремо за такими статтями: - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), - адміністративні витрати, - інші операційні витрати, - фінансові витрати, - інші витрати. Витрати , які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 9.2. Аналітичний облік витрат по рахункам витрат «Витрати по виробництву електричної енергії», "Витрати на виробництво теплової енергії" ,«Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати», здійснювати в розрізі таких витрат: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати. 9.2.1.До елементу «Матеріальні витрати» включається: вартість палива, вартість робіт і послуг, вартість сировини, допоміжних матеріалів, запасних частин, енергії та інших матеріальних витрат. Роботи і послуги виробничого характеру можуть виконуватись як сторонніми організаціями так і структурними підрозділами підприємства. До робіт і послуг виробничого характеру належать: обробка сировини і матеріалів; проведення аналізів і досліджень з метою визначення якості використовуваного палива, матеріалів, води, кабелів іншого устаткування; роботи з вивчення можливостей подальшої експлуатації металоконструкції, кранів, іншого устаткування, споруд, обстеження стану фундаментів будівель, споруд та видача рекомендацій щодо їх подальшого використання; транспортні послуги з перевезення вантажів по території підприємства(переміщення палива, матеріалів, інструментів, з центрального складу до цехів, дільниць, об’єктів); оплата робіт з сертифікації спеціалістів; оплата робіт спеціалізованих пусконалагоджувальних організацій та інших організацій, які виконують роботи з удосконалення технології та організації виробництва, а також на роботи, пов’язані з перевіркою до введення в дію шляхом випробувань устаткування, що вводиться в дію після розширення та реконструкції; оплата послуг сторонніх організацій за водопостачання та водовідведення; оплата послуг сторонніх організацій за очищення стічних вод, приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів; вартість послуг сторонніх організацій , ремонтних підрозділів та інших допоміжних дільниць з ремонту будівель, споруд, передавальних пристроїв, устаткування, транспортних засобів; вартість послуг з повірки та технічного обслуговування контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. До витрат на сировину та допоміжні матеріали включаються: - вартість придбаних у сторонніх організацій або виготовлених власними силами допоміжних матеріалів та комплектуючих виробів, які використовуються в процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу, або витрачаються на інші виробничі або господарські потреби (випробування устаткування, споруд, поточні перевірки машин і механізмів, технічний огляд, утримання та експлуатацію устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв та транспортних засобів); - вартість тари та тарних матеріалів; - вартість запасних частин, які використовуються для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та МШП; - вартість будівельних матеріалі, які використовуються в операційній діяльності підприємства; - вартість МШП, що використовуються не більше одного року (інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, молоко, тощо); - вартість мастил для механізмів, вартість турбінного масла для доливання для регуляторів турбін і котлів, вартість мастил для транспортних засобів; - вартість трансформаторного масла та мастил; інші витрати. 9.2.2.До елементу «Витрати на оплату праці» включається основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати , відрахування на створення резерву відпусток. 9.2.3.До елементу «Відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування » включаються відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників. 9.2.4.До елементу «Амортизація» включається сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів, нематеріальних активів. 9.2.5.До елементу «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів витрат, в саме: - оплата службових відряджень; - витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, у тому числі з питань законодавства, передплату спеціалізованих періодичних видань; - витрати з оплати послуг за участь в семінарах працівників підприємства; - оплата робіт консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних з забезпеченням виробництва продукції; - витрати на проведення аудиту згідно чинного законодавства та аудиту за рішенням підприємства; - витрати на транспортне обслуговування ( технічне обслуговування автомобілів, ПММ); - оплата за використання та обслуговування засобів зв’язку, засобів охоронної сигналізації, засобів пожежної сигналізації; - оплата вартості ліцензій, державних дозволів на ведення господарської діяльності підприємства; - витрати з обслуговування цінних паперів (депозитарні послуги) , тощо; - оплата послуг з отримання довідок в органах державного управляння; - витрати з забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки відповідно до вимог чинного законодавства та Колективного договору підприємства; - витрати на медико-санітарне забезпечення працівників підприємства (утримання медичного пункту), проведення медичних оглядів, в т.ч. при прийомі на роботу, медичне страхування, внески підприємства згідно з договором добровільного медичного страхування працівників; - витрати з підвищення безпеки будівель, обладнання, устаткування, тощо; - витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад; - витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків, включаючи оплату за розрахунково-касове обслуговування, отримання гарантій, облік боргових вимог і зобов’язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інші витрати; - платежі з обов’язкового страхування майна підприємства, цивільної відповідальності власників транспортних засобів, окремих категорій працівників згідно чинного законодавства; - представницькі витрати, що підтверджені відповідними первинними документами; - витрати підприємства, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб підприємства за профілем в Українських закладах освіти, що мають ліцензію, та по закінченню дають спеціальний документ державного зразка, навчання робітників підприємства, які повинні періодично проходити спеціальне навчання та перевірку знань відповідних нормативних актів згідно з переліком робіт, що затверджений Державним комітетом України з нагляду та охорони праці; - витрати, пов’язані з набором робочої сили ; - суми податків, зборів та інших передбачених законодавством України платежів, які відносяться на собівартість продукції ; - витрати підприємства на утримання території; - витрати на оприлюднення річного звіту ; - оплата послуг сторонніх організацій за пожежну та сторожову охорону; - оплата послуг сторонніх організацій щодо виконання санітарно-гігієнічних вимог, послуг дератизації, тощо; - оплата послуг підприємств електрозв’язку, мобільних операторів ; - плата за оренду каналів зв’язку, транспортних засобів; - витрати на інші потреби, не передбачені попередніми статтями. 9.3. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю підприємства, відповідно до П(С)БО 16 поділяти на виробничі витрати - прямі витрати, що безпосередньо віднесені до виробництва та загальновиробничі витрати з управління та обслуговування виробничого процесу (виробнича собівартість), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. 9.4.Собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. 9.5.До виробничої собівартості з виробництва електричної і теплової енергії включати такі статті: - виробничі послуги; - сировина і допоміжні матеріали; - витрати на паливо для виробництва електричної та теплової енергії; - прямі витрати на оплату праці; - відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ; - амортизаційні відрахування; - інші прямі витрати; 9.5.1.До статі «Виробничі послуги» відносити: - вартість послуг сторонніх організацій, ремонтних підрозділів з ремонту будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів; - вартість транспортних послуг; - оплата послуг водовідведення та водопостачання; - оплата послуг спеціалізованих пусконалагоджувальних організацій та інших організацій, які виконують роботи з удосконалення технології та організації виробництва, а також роботи пов’язані з комплексним випробуванням обладнання , що вводиться після розширення та реконструкції; - роботи з вивчення можливостей подальшої експлуатації металоконструкцій, кранів, ліфтів, іншого устаткування, обстеження стану фундаментів будівель, споруд, обладнання і видача рекомендацій щодо їх подальшого використання; - проведення аналізів і досліджень з метою визначення якості використовуваного палива, мастил, оливи, матеріалів, кабелів, тощо; - оплата послуг з очищення стічних вод; - оплата послуг з утилізації люмінесцентних ламп, автошин, інших екологічно небезпечних відходів; - вартість послуг з метрологічної атестації та повірки приладів; - інші послуги виробничого характеру. 9.5.2.До статті «Сировина і допоміжні матеріали» відносити: - вартість матеріалів і комплектуючих виробів, які використовуються в процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу або витрачаються на господарські процеси, а саме на випробування , технічний огляд, утримання та експлуатацію обладнання, будівель, споруд, транспортних засобів тощо; - матеріалів, що використовуються для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів ; - МШП; - паливо, мастила, масла (мастило для механізмів, вартість турбінного масла для доливання в міжремонтний період до регуляторів турбін, котлів, вартість паливо-мастильних матеріалів для транспортних засобів, трансформаторне масло; - інші витрати , які безпосередньо пов’язані з придбанням сировини та допоміжних матеріалів і доведенням їх до стану в якому вони придатні для використання. 9.5.3.До статі «Витрати на паливо для виробництва електричної та теплової енергії» відносити суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, транспортно-заготівельні витрати, послуги страхування вантажів, інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням палива і доведенням його до стану, в якому воно придатне для спалювання. 9.5.4.До статі «Прямі витрати на оплату праці» включати всі види витрат на оплату основної та додаткової заробітної плати, відрахування на створення резерву відпусток працівників безпосередньо зайнятих в технологічному процесі виробництва електричної і теплової енергії, хімочищеної води їх постачанні. До цієї статті відноситься оплата праці чергових диспетчерів, іх замісників і всього вахтового персоналу, виробничих служб, лабораторій тощо. 9.5.5.До статі «Відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування » включати витрати відрахувань по єдиному соціальному внеску від прямих витрат на оплату праці. 9.5.6.До статті «Амортизаційні відрахування» відносити суми амортизації основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів виробничого призначення. 9.5.7.До статі «Інші прямі витрати» включати всі інші виробничі витрати, які здійснюються безпосередньо в процесі виробництва, а саме: - суми податків, зборів, інших передбачених чинним законодавством України платежів, які відносяться на собівартість продукції і сплачуються не залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства (екологічний податок, рентні плата за спеціальне використання води, тощо); - оплата послуг за пожежну охорону, обслуговування пожежних гідрантів, оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління, вузлів зв’язку, засобів охоронної сигналізації; тощо; - забезпечення санітарно-гігієнічних та інших спеціальних норм у встановленому законодавством порядку; - забезпечення правил техніки безпеки праці; - витрати на охорону праці, що визначаються згідно з Законом України «Про охорону праці» та колективним договором підприємства; - витрати на професійну підготовку та перепідготовку працівників; - витрати на придбання типографських бланків, канцелярського приладдя, паперу, тощо; - платежі з обов’язкового страхування майна підприємства, цивільної відповідальності власників транспортних засобів, окремих категорій працівників, передбачених законодавством; - оплата службових відряджень пов’язаних з виробничою діяльністю; - витрати на медично-санітарне забезпечення виробничого персоналу згідно з чинним законодавством; - витрати на молоко та лікувально-профілактичне харчування; - витрати на інші, потреби не передбачені попередніми статтями. 9.6. До постійних загальновиробничих витрат відносяться: цехові витрати та витрати на утримання обладнання (в т. ч. амортизація та ремонт). 9.7.До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва. 9.8.Загальновиробничі витрати групувати за видами витрат, статями витрат та за місцем виникнення витрат і щомісячно в повному обсязі відносити до виробничої собівартості. 9.9. Наднормативні витрати включати до собівартості , якщо такі витрати не пов’язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання, згідно актів списання наднормативних витрат, затвердженими керівником підприємства. 9.10. Розподіл витрат , які беруть участь у виробництві електричної та теплової енергії здійснюється по методу розподілу витрат пропорційно витратам умовного палива, згідно коефіцієнтів, що надаються ПЕВ до бухгалтерії щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним. Якщо відпуск продукції у звітному періоді нижче нормальної потужності, то витрати по видах продукції розподіляються , як і в період в режимі нормальної потужності ( тобто пропорційно витратам умовного палива). 9.11. Вартість ХОВ на технологію, на підживлення, хімзнесоленої води складається з виробничої собівартості та частини адміністративних і збутових витрат. Розподіл фактичних витрат з виробництва ХОВ на технологію, на підживлення, хімзнесоленої води здійснюється на підставі Розрахунку розподілу витрат, що надається ПЕВ до бухгалтерії на кожний рік до 20 січня звітного року. 9.12.Адміністративні витрат 9.12.1. До статті «Адміністративні витрати» включати загальногосподарські витрати, що спрямовані на обслуговування управління підприємством: - вартість матеріалів та малоцінних і швидкозношувальних предметів, витрати на утримання і експлуатацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, витрати на утримання та експлуатацію легкового автотранспорту, канцелярські витрати, витрати на утримання будівель та службових приміщень загальногосподарського використання, тощо; - витрати на оплату праці апарату управління підприємством; - відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; - медичне та індивідуальне страхування; - амортизаційні відрахування на основні засоби та необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи загальногосподарського використання; 9.12.2.Інші витрати: -витрати на оплату службових відряджень, -витрати на придбання спеціальної літератури з питань законодавства, підписка спеціалізованих періодичних видань, -витрати на оплату консультаційних послуг, послуг за участь в семінарах працівників , -витрати на оплату за використання та обслуговування технічних засобів управління-засобів сигналізації та засобів зв’язку (поштові, телеграфні, телефонні, тощо) загальногосподарського призначення, -витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів для ведення господарської діяльності, плата за довідки органів державної реєстрації, тощо, -витрати на оплату винагороди за професійні послуги, в тому числі юридичні, послуги оцінки майна, тощо, -витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення аудиту за рішенням підприємства, -витрати на оплату витрат з врегулювання суперечностей у судових органах, -витрати , пов’язані з оплатою послуг комерційних банків , включаючи оплату за розрахунково-касове обслуговування, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, -витрати на страхування основних засобів загальногосподарського призначення, -оплата послуг сторонніх підприємств щодо пожежної і сторожової охорони, -витрати зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов’язані з експлуатацією транспортних засобів загальногосподарського призначення, -витрати на забезпечення працівників іншого загальногосподарського призначення спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, милом та іншими миючими засобами, відповідно до переліку та норм, встановленими чинними нормативними актами, -витрати на забезпечення правил техніки безпеки праці, проведення медичних оглядів, тощо, -податки, збори та інші обов’язкові платежі, зокрема плата за землю та орендна плата за землю, -витрати на оприлюднення річного звіту, витрати на офіційну публікацію звітів, -інші загальногосподарські витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях. 9.12.3. Розподіл адміністративних витрат, які беруть участь у виробництві електричної та теплової енергії здійснюється по методу розподілу витрат пропорційно витратам умовного палива, згідно коефіцієнтів, що надаються ПЕВ до бухгалтерії щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним. 9.13.Інші операційні витрати 9.13.1. До інших операційних витрат відносити втрати від операційної курсової різниці, втрати від знецінення запасів, нестачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, інші витрати операційної діяльності які є витратами звітного періоду і не включаються до виробничої собівартості, в т.ч. : - витрати на утримання медпункту, - витрати на утримання їдальні, - витрати з перевезення працівників до місця роботи, - допомоги в грошовій та натуральній формі, виплати згідно колективного договору, виплати згідно чинного законодавства, 9.13.2.Інші. 9.13.2.1.Наднормативні витрати пов’язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання списувати на витрати на субрахунок «Нестачі і втрати від псування цінностей», за наказом керівника підприємства. 9.13.3. Розподіл інших операційних витрат, які беруть участь у виробництві електричної та теплової енергії здійснюється по методу розподілу витрат пропорційно витратам умовного палива, згідно коефіцієнтів, що надаються ПЕВ до бухгалтерії щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним. 10. Податок на прибуток. Підприємство визнає поточний податок на прибуток як суму податку на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період. Витрати/(доходи) з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в інших сукупних доходах або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в інших сукупних доходах або безпосередньо у складі капіталу. У цій фінансовій звітності оподаткування показано відповідно до вимог законодавства, яке діяло або фактично було введене в дію станом на кінець звітного періоду. Відстрочені податкові зобов’язання – суми податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваних тимчасових різниць. Відстрочені податкові активи – це суми податків на прибуток, що підлягають відшкодуванню в майбутніх періодах відповідно до: тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню; перенесення невикористаних податкових збитків на майбутні періоди; перенесення невикористаних податкових пільг на майбутні періоди. Тимчасові різниці – це різниці між балансовою вартістю активу чи зобов’язання в балансі (звіті про фінансовий стан) та їх податковою базою. Компанія класифікує тимчасові різниці відповідно до їх впливу на оподатковуваний прибуток майбутніх періодів. Відповідно до виключення при початковому визнанні, відстрочений податок не визнається для тимчасових різниць, що виникають при початковому визнанні активу або зобов’язання, яке не впливає на бухгалтерський або оподатковуваний прибуток у результаті операції, яка не є об’єднанням компаній. Активи та зобов’язання з відстроченого оподаткування визначаються із використанням ставок оподаткування, які введені в дію або практично були введені в дію станом на кінець звітного періоду і які, як очікується, застосовуватимуться у періоді, коли будуть сторновані тимчасові різниці або зараховані перенесені податкові збитки. Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання відображаються у фінансовій звітності згорнуто. Компанія переглядає балансову вартість відстрочених податкових активів та зобов’язань на дату складання річної звітності. 11. Податок на додану вартість Податок на додану вартість визнається у відповідності з українським законодавством, чинним на звітну дату. По операціях, пов’язаних з основною діяльністю (постачання електричної та теплової енергії), дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначається за касовим методом. По операціях, пов’язаних з іншою діяльністю – датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів (робіт, послуг). Сума податку на додану вартість відображається у складі інших оборотних активів та інших поточних зобов’язань на нетто-основі. Видані аванси постачальникам та аванси отримані від замовників показані у цій фінансовій звітності за вирахуванням ПДВ, оскільки очікується, що розрахунок за такими сумами буде здійснений шляхом постачання відповідних товарів або послуг. Рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності показаний у цій звітності з урахуванням ПДВ. 12. Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи. Умовний актив – можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих підприємством. Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигод до підприємства. Прикладом є позов, який Компанія порушує через судові процеси і результат якого є невизначеним або рішення суду. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з’являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов’язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним. Інформація про умовний актив розкривається в примітках до фінансової звітності, коли надходження економічних вигод є ймовірним. Умовні активи оцінюються регулярно, щоб забезпечити відповідне відображення змін у фінансовій звітності. Якщо з’явилась цілковита впевненість у надходженні економічних вигод, актив і пов’язаний з ним дохід визнаються у фінансовій звітності того періоду, в якому відбувається зміна. Якщо надходження економічних вигод стало ймовірним, підприємство розкриває інформацію про умовний актив. Умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності, крім випадків, коли існує імовірність відтоку ресурсів для того, щоб розрахуватися за зобов’язаннями, і їх суму можна розрахувати з достатнім рівнем точності. Інформація про умовні зобов’язання розкривається у фінансовій звітності. Підприємство відокремлює забезпечення від інших зобов’язань, таких, як кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, інша кредиторська заборгованість і нарахування, оскільки існує невизначеність щодо строку або суми майбутніх витрат, необхідних для їх погашення. Забезпечення створюється тільки у випадку, коли зобов’язання існує незалежно від майбутніх дій Підприємства. Якщо підприємство має можливість уникнути будь-яких витрат, забезпечення не створюються. Сума, визнана як забезпечення, відображає найкращу оцінку видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду, за вирахуванням суми очікуваного відшкодування, та включається до складу витрат звітного періоду. При визначенні суми забезпечення підприємство враховує ризики та невизначеності, які неминуче пов'язані з багатьма подіями та обставинами, та вплив вартості грошей у часі. Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов’язання, забезпечення сторнується. Підприємствоя відображає довгострокові забезпечення з терміном виконання понад 12 місяців з дати балансу за теперішньою вартістю видатків, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'язання, коли вплив дисконтування є суттєвим. Сума розрахованих поточних або довгострокових забезпечень, яка є несуттєвою за вартістю, не дисконтується, оскільки вплив дисконтування є несуттєвим. 13.Робочий план рахунків бухгалтерського обліку 13.1. Застосовувати Робочий план рахунків бухгалтерського обліку в розрізі субрахунків відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України зі змінами та доповненнями, згідно Додатку №1 до даного наказу. Головному бухгалтеру своїм розпорядженням вносити зміни в діючий план рахунків. 14.Кордон істотності 14.1. При складанні фінансової звітності встановити кордон істотності в розмірі 1% від загальної вартості активів згідно фінансової звітності на 01 січня звітного року. 15. Про організацію податкового обліку 15.1.Вести податковий облік відповідно до вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-V1 із змінами та доповненнями. 16.Дотримання вимог даного Наказу покладається на заступника головного бухгалтера. 17. Контроль за виконанням цього наказу покладаю на головного бухгалтера Макаркіну О.М. Директор Кривенко В.В. Головний бухгалтер Макаркіна О.М.

35.11. виробництво електричної енергії, 35.30. Постачання пари, гарячої аоди та кондиційованого повітря

Відчудження активів протягом останніх п"яти років не відбувалося Придбання ( виготовлення) активів протягом останніх п"яти років відбувалося : - - в 2015 році на 11 781тис. грн. - в 2016 році на 13 185 тис. грн. - в 2017 році на 14 688 тис. грн. - в 2018 році на 11 940 тис. грн. - в 2019 році на 14421 тис.грн.

Обсяг капітальних інвестицій, освоєних у 2019 році в основні засоби склав 14421 тис.грн., з них : нежитлові будівлі -3147 тис.грн. Інженерні споруди-357 тис.грн. Машини, обладнання та інвентар - 9049 тис.грн. Транспортні засоби- 1555тис. грн. Інші матеріальні активи- 313 тис. грн. Первісна вартість основних засобів: будівлі та споруди: на початок 2019р.- 115743 тис.грн., на кінець 2019р.-119247 тис.грн.; машини та обладнання: на початок 2019р.- 94224 тис.грн., на кінець 2019р.- 103273 тис.грн.; транспортні засоби: на початок 2019р.- 2936 тис.грн., на кінець 2019р.-4491 тис.грн. Інші: на початок 2019р.-3591 тис.грн., на кінець 2019р.-3904 тис.грн. Ступінь зносу основних засобів: будівлі та споруди :на початок 2019р.-62,86%, на кінець 2019р.-63,9%; машини та обладнання: на початок 2019р.-46,3%, на кінець 2019р.-51,1%; транспортні засоби: на початок 2019р.-44,8%, на кінець 2019р.-39,1%. Інші: на початок 2019р.-64,8%, на кінець 2019р.-76,9%. Ступінь використання основних засобів: будівлі та споруди- 100% машини та обладнання- 100% транспортні засоби- 100% інші- 100% Сума нарахованого зносу: будівлі та споруди: на початок 2019р.- 72660 тис.грн., на кінець 2019р.- 76219 тис.грн.; машини та обладнання: на початок 2019р.-42941 тис.грн., на кінець 2019р.-52813 тис.грн.; транспортні засоби: на початок 2019р.- 1311 тис.грн., на кінець 2019р.-1756 тис.грн. Інші: на початок 2019р.- 2934 тис.грн., на кінець 2019р.-3061 тис.грн.

найголовнішою суттєвого проблемою, яка впливає на діяльність підприємства є високі податки, високі ціни на матеріали та комплектуючі, низкі ціни на енергоринку для виробників електричної енергії, яку ТЕЦ продають на РДН, ВДР

Структура капіталу ПРАТ "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕЦ" в 2019 році становила 100% власний капітал. Всі акції прості іменні. Фінансовий стан Товариства залежить від складу і структури джерел фінансових ресурсів, їх розміщення і використання для придбання і здійснення розрахунків зі своїми партнерами. Платоспроможність Товариства є важливим показником, що характеризує його фінансовий стан. Під платоспроможністю розуміють реальну можливість виконати без затримки першочергові зобов"язання за рахунок наявних коштів та поточних надходжень від господарської діяльності.Товариство має низький рівень абсолютного коефіцієнта ліквідності, що свідчить про неготовність до погашення термінових платежів.

договори укладені у 2019 році виконані.

Підприємство планує в майбутньому здійснювати господарську діяльність відповідно до Закону України " Про ринок електричної енергії".

для емітента розробляється ТЕО для переоснащення, модернізації основного обладнання, щоб мати можливості здійснювати діяльність в рамках Закону України "Про ринок електричної енергії", підвищення конкурентноздатності

д/н