ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ФЕД"

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та iнших вiдокремлених структурних пiдроздiлiв в товариствi не створювалось. Iснуюча структура оптимальна для нормальної дiяльностi пiдприємства. Товариство очолює голова правлiння. Вищим органом товариства являються загальнi збори акцiонерiв. Змiн в органiзацiйнi структурi не було.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) 943 Середня чисельність позаштатних працівників та сумісників (осіб) 0 Чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осіб) 0 Фонд оплати праці - всього 242629 тис.грн. Факти зміни розміру фонду оплати праці, його збільшення або зменшення відносно попереднього року - збільшення на 36257 тис.грн. Кадрова програма емiтента,спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї її працiвникiв основних професiй. За минулий рiк проводились заняття провiдними спецiалiстами унiверситетiв та науково- дослiдних закладiв з працiвниками підприємства.

Товариство не входить до будь-яких об'єднань пiдприємств

Товариство не здійснює спільну діяльність з іншими організаціями, підприємствами, установами.

Будь які пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб протягом звітного року не надходили

НАКАЗ № 1 по Публічному акціонерному товариству "ФЕД" м. Харків "03" січня 2018 р. Про облікову політику підприємства На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Міжнародних стандартів фінансової звітності, а також з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності наказую: 1. При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувати облікову політику підприємства (додається). 2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на головного бухгалтера підприємства. Голова правління _______________(підпис) В.В. Попов (ініціали, прізвище) З наказом ознайомлений: Головний бухгалтер _____________(підпис) О.Ю. Ківа (ініціали, прізвище) (дата) ЗМІСТ РОЗДІЛ 1 - ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Концепція капіталу 1.2. Концепція збереження капіталу і визначення прибутку 1.3. Стандарти обліку та звітності 1.4. Основоположні якісні характеристики 1.4.1. Доречність 1.4.2. Суттєвість 1.4.3. Правдиве подання 1.4.4. Застосування основоположних якісних характеристик 1.4.5. Кількісні і якісні ознаки суттєвості інформації 1.4.5.1. Критерії суттєвості для інформації та подій 1.4.5.2. Критерії суттєвості для статей фінансової звітності 1.5. Зміни в обліковій політиці 1.6. Зміни в облікових оцінках 1.7. Помилки РОЗДІЛ 2 - ОБЛІК АКТИВІВ 2.1. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ 2.1.1. Віднесення активу до складу нематеріальних 2.1.1.1. Контроль над нематеріальним активом 2.1.1.2. Майбутні економічні вигоди від використання нематеріального активу 2.1.1.3. Ідентифікація нематеріального активу 2.1.1.4. Критерій суттєвості при визнанні нематеріальних активів 2.1.2. Витрати, що не вважаються нематеріальними активами 2.1.3. Склад витрат, що включаються до первісної вартості нематеріального активу 2.1.4. Класифікація нематеріальних активів 2.1.5. Строк корисного використання нематеріального активу з визначеним строком корисного використання 2.1.5.1. Чинники, що впливають на строк корисної експлуатації нематеріального активу 2.1.5.2. Комісія з визначення строку корисного використання нематеріальних активів 2.1.6. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів з визначеним строком корисного використання 2.1.7. Амортизація нематеріальних активів 2.1.8. Перегляд періоду та методу амортизації нематеріальних активів 2.1.9. Ліквідація та вибуття нематеріальних активів 2.1.10. Переоцінка нематеріальних активів 2.1.10.1. Проведення переоцінки нематеріальних активів 2.1.10.2. Критерій суттєвості для проведення переоцінки нематеріальних активів 2.2. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА МАЛОЦІННІ НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ 2.2.1. Критерії віднесення активів до складу основних засобів 2.2.2. Класифікація основних засобів та рахунки, на яких вони обліковуються 2.2.3. Витрати, що включаються до первісної вартості основних засобів 2.2.3.1. Витрати, що формують первісну вартість 2.2.3.2. Капіталізація фінансових витрат 2.2.3.2.1. Порядок капіталізації фінансових витрат 2.2.3.2.2. Склад фінансових витрат, що підлягають капіталізації 2.2.3.2.3. Розрахунок норми капіталізації 2.2.3.2.4. Визначення середньозваженої величини витрат на актив 2.2.3.2.5. Визначення суми фінансових витрат, що включаються до вартості активу 2.2.4. Капітальні інвестиції 2.2.5. Строк корисного використання основних засобів 2.2.5.1.Фактори, що впливають на строк корисного використання об'єктів основних засобів 2.2.5.2. Методи встановлення строку корисного використання основних засобів 2.2.5.3. Зміна строку корисного використання об'єкту основних засобів 2.2.6. Ліквідаційна вартість основних засобів 2.2.7. Амортизація основних засобів 2.2.7.1. Методи нарахування амортизації 2.2.7.2. Нарахування амортизації при зміні строку корисного використання об'єкту основних засобів 2.2.7.3. Зміна методу амортизації 2.2.8. Переоцінка основних засобів 2.2.8.1. Проведення переоцінки основних засобів 2.2.8.2. Критерій суттєвості для проведення переоцінки основних засобів 2.2.8.3. Визначення переоціненої вартості основних засобів 2.2.8.4. Індекс переоцінки 2.2.9. Знецінення та відновлення корисності основних засобів 2.2.9.1. Склад одиниць (групп активів), що генерують грошові потоки 2.2.9.2. Процедура проведення знецінення або відновлення корисності активу 2.2.9.3. Ознаки знецінення 2.2.9.4. Ознаки відновлення корисності 2.2.9.5. Порядок визначення суми очікуваного відшкодування 2.2.10. Вибуття основних засобів 2.2.11. Утримання основних засобів для продажу 2.2.12. Ремонт та модернізація основних засобів 2.2.12.1. Розмежування витрат 2.2.12.2. Суттєвість витрат 2.2.12.3. Витрати на ремонт 2.2.12.4. Витрати на модернізацію 2.2.13. Консервація основних засобів 2.2.13.1. Ознаки консервації основних засобів 2.2.13.2. Порядок дій при процедурі консервації 2.2.14. Компонентний облік 2.2.14.1. Процедура здійснення компонентного обліку 2.2.14.2. Суттєвість компонента 2.3. ЗАПАСИ 2.3.1. Віднесення активів до складу запасів 2.3.2. Визнання запасів активами 2.3.3. Класифікація запасів 2.3.4. Оцінка запасів на дату балансу 2.3.5. Облік виробничих запасів 2.3.5.1. Класифікація виробничих запасів 2.3.5.1.1. Група "Основні матеріали" 2.3.5.1.2. Група "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" 2.3.5.1.3. Група "Паливо" 2.3.5.1.4. Група "Тара" 2.3.5.1.5. Група "Будівельні матеріали" 2.3.5.1.6. Група "Матеріали, передані у переробку" 2.3.5.1.7. Група "Запасні частини" 2.3.5.1.8. Група "Інші матеріали" 2.3.5.2. Первісна вартість придбаних виробничих запасів 2.3.5.3.Транспортно-заготівельні витрати 2.3.5.4. Витрати на зберігання виробничих запасів 2.3.6. Облік напівфабрикатів власного виготовлення 2.3.7. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів 2.3.8. Облік незавершеного виробництва 2.3.8.1. Об'єкти обліку витрат на виробництво 2.3.8.2. Склад витрат на виробництво 2.3.8.3. Прямі матеріальні витрати 2.3.8.4. Прямі витрати на оплату праці 2.3.8.5. Інші прямі витрати 2.3.8.6. Загальновиробничі витрати 2.3.8.7. Визначення вартості незавершеного виробництва 2.3.9. Облік готової продукції 2.3.9.1. Визнання готової продукції 2.3.9.2. Уцінка готової продукції 2.3.9.3. Вибуття готової продукції 2.3.10. Облік браку 2.3.11. Облік відходів 2.3.12. Облік товарів 2.3.13. Облік виконаних робіт 2.4. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ 2.4.1. Класифікація фінансових інвестицій 2.4.2. Первісна оцінка фінансових інвестицій 2.4.3. Витрати, що включаються до складу собівартості фінансових інвестицій 2.4.4. Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу 2.4.5. Відображення доходу від фінансових інвестицій 2.5. ГРОШІ ТА ЇХНІ ЕКВІВАЛЕНТИ 2.5.1. Грошові кошти 2.5.2. Класифікація грошових коштів 2.5.3. Ліміт каси та строки здавання готівки 2.6. ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ 2.6.1. Визнання дебіторської заборгованості активом 2.6.2. Класифікація дебіторської заборгованості 2.6.3. Довгострокова дебіторська заборгованість 2.6.3.1. Довгострокові векселі одержані 2.6.3.2. Заборгованість за наданими довгостроковими позиками 2.6.3.3. Тимчасово недоступні кошти та активи 2.6.4. Поточна дебіторська заборгованість 2.6.4.1. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи 2.6.4.2. Дебіторська заборгованість за векселями отриманими 2.6.4.3. Дебіторська заборгованість за виданими авансами 2.6.4.4. Дебіторська заборгованість підзвітних осіб 2.6.4.5. Дебіторська заборгованість за претензіями 2.6.4.6. Дебіторська заборгованість за відшкодуванням завданих збитків 2.6.4.7. Інша поточна дебіторська заборгованість 2.6.5. Особливості обліку дебіторської заборгованості в іноземній валюті 2.7. Витрати майбутніх періодів РОЗДІЛ 3 - ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ 3.1. Концепція капіталу 3.2. Концепція збереження капіталу 3.3. Розрахунок розміру власного капіталу 3.4. Складові частини власного капіталу 3.5. Статутний капітал 3.6. Капітал в дооцінках 3.7. Додатковий капітал 3.8. Резервний капітал 3.9. Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) 3.10. Вилучений капітал 3.11. Неоплачений капітал 3.12. Цільове фінансування і цільові надходження 3.13. Інструменти власного капіталу 3.13.1. Оцінка інструментів власного капіталу 3.13.2. Платіж на основі акцій РОЗДІЛ 4 - ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ 4.1. Облік зобов'язань 4.1.1. Поняття зобов'язань 4.1.2. Класифікація зобов'язань 4.1.3. Облік довгострокових зобов'язань 4.1.3.1. Облік заборгованості за довгостроковими кредитами банків 4.1.3.2. Облік довгострокових кредитів банків в іноземній валюті 4.1.3.3. Інші довгострокові зобов'язання 4.1.3.3.1. Заборгованість за довгостроковими випущеними облігаціями 4.1.3.3.2. Заборгованість за основні засоби, отримані у фінансову оренду 4.1.3.3.3. Заборгованість за отриманою тимчасовою фінансовою допомогою 4.1.3.3.4. Заборгованість за довгостроковими векселями виданими 4.1.3.3.5. Заборгованість з податків і зборів відстрочена, розстрочена відповідно до законодавства 4.1.4. Облік поточних зобов'язань 4.1.4.1. Облік короткострокових кредитів банків 4.1.4.2. Облік тимчасової фінансової допомоги 4.1.4.3. Облік заборгованості за придбані товари, роботи, послуги 4.1.4.4. Облік розрахунків з бюджетом 4.1.4.5. Облік заборгованості з оплати праці 4.1.4.6. Облік іншої поточної кредиторської заборгованості 4.2. Облік забезпечень 4.2.1. Поняття забезпечень 4.2.2. Умови визнання забезпечень 4.2.2.1. Існуюче зобов'язання 4.2.2.2. Минула подія 4.2.2.3. Імовірне вибуття ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди 4.2.2.4. Найкраща оцінка 4.2.2.5. Ризики та невизначеності 4.2.2.6. Теперішня вартість 4.2.2.7. Майбутні події 4.2.2.8. Очікуване вибуття активів 4.2.2.9. Компенсації 4.2.2.10. Перегляд забезпечень 4.2.2.11. Використання забезпечень 4.2.2.12. Майбутні операційні збитки 4.2.3. Класифікація забезпечень 4.2.3.1. Забезпечення на виплату відпусток працівникам 4.2.3.2. Виконання гарантійних зобов'язань 4.2.3.3. Забезпечення витрат на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та приведення земельних ділянок, на яких він розташований, у стан, придатний для подальшого використання 4.2.3.4. Виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів 4.2.3.5. Забезпечення матеріального заохочення РОЗДІЛ 5 - ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ 5.1. Узагальнення інформації щодо фінансового результату діяльності підприємства 5.2. Зміст Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) 5.3. Склад Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) 5.4. Розділ "Фінансові результати" 5.4.1. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 5.4.1.1. Визначення дати визнання доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 5.4.1.2. Оцінка величини доходу 5.4.2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 5.4.3. Валовий прибуток або збиток 5.4.4. Інші операційні доходи 5.4.4.1. Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти 5.4.4.2. Дохід від реалізації інших оборотних активів 5.4.4.3. Дохід від операційної оренди 5.4.4.4. Дохід від операційної курсової різниці 5.4.4.5. Дохід від списання кредиторської заборгованості 5.4.4.6. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів 5.4.4.7. Інші операційні доходи 5.4.5. Адміністративні витрати 5.4.5.1. Загальні корпоративні витрати 5.4.5.2. Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу 5.4.5.3. Витрати на утримання основних засобів та інших необоротних активів 5.4.5.4. Винагороди за професійні послуги 5.4.5.5. Витрати на зв'язок 5.4.5.6. Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання 5.4.5.7. Витрати на врегулювання спорів у судових органах 5.4.5.8. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі 5.4.5.9. Плата за розрахунково-касове обслуговування 5.4.6. Витрати на збут 5.4.6.1. Витрати пакувальних матеріалів 5.4.6.2. Оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів, що забезпечують збут 5.4.6.3. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) 5.4.6.4. Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом 5.4.6.5. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг 5.4.6.6. Витрати на транспортування і перевалку готової продукції (товарів) 5.4.6.7. Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування 5.4.7. Інші операційні витрати 5.4.7.1. Витрати на дослідження та розробки 5.4.7.2. Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти 5.4.7.3. Собівартість реалізованих виробничих запасів 5.4.7.4. Сумнівні та безнадійні борги 5.4.7.5. Втрати від операційних курсових різниць 5.4.7.6. Нестачі та втрати від псування цінностей 5.4.7.7. Визнані штрафи, пені, неустойки 5.4.8. Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток або збиток 5.4.9. Дохід від участі в капіталі 5.4.10. Інші фінансові доходи 5.4.11. Інші доходи 5.4.11.1. Дохід від реалізації фінансових інвестицій 5.4.11.2. Дохід від відновлення корисності активів 5.4.11.3. Дохід від неопераційної курсової різниці 5.4.11.4. Дохід від безоплатно одержаних активів 5.4.11.5. Інші доходи 5.4.12. Фінансові витрати 5.4.13. Втрати від участі в капіталі 5.4.14. Інші витрати 5.4.14.1. Собівартість реалізованих фінансових інвестицій 5.4.14.2. Втрати від зменшення корисності активів 5.4.14.3. Втрати від неопераційних курсових різниць 5.4.14.4. Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій 5.4.14.5. Списання необоротних активів 5.4.14.6. Інші витрати діяльності 5.4.15. Фінансовий результат до оподаткування: прибуток або збиток 5.4.16. Витрати з податку на прибуток 5.4.17. Чистий фінансовий результат: прибуток або збиток 5.5. Розділ "Сукупний дохід" 5.5.1. Призначення розділу "Сукупний дохід" 5.5.2. Класифікація сукупного доходу 5.5.3. Склад розділу "Сукупний дохід" 5.6. Розділ "Елементи операційних витрат" 5.7. Розділ "Розрахунок показників прибутковості акцій" 5.7.1. Склад розділу "Розрахунок показників прибутковості акцій" 5.7.2. Визначення чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію 5.7.3. Визначення скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію РОЗДІЛ 1 - ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Порядок облікової політики в частині загальних положень визначати згідно вимог Концептуальної основи фінансової звітності та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". 1.1. Концепція капіталу Застосовувати фінансову концепцію капіталу при складанні фінансових звітів, згідно якої капітал є синонімом чистих активів суб'єкта господарювання. 1.2. Концепція збереження капіталу і визначення прибутку Застосовувати концепцію збереження фінансового капіталу, згідно якої прибуток заробляється, тільки якщо грошова сума чистих активів на кінець періоду перевищує грошову суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду. Збереження фінансового капіталу вимірювати в номінальних грошових одиницях. 1.3. Стандарти обліку та звітності Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності використовувати вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 1.4. Основоположні якісні характеристики До основоположних якісних характеристик відносити доречність та правдиве подання. 1.4.1. Доречність Доречною вважати інформацію, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів шляхом надання їм допомоги в оцінці минулих, нинішніх і майбутніх подій або ж вона допомагає їм підтвердити або виправити їхні минулі оцінки. 1.4.2. Суттєвість Суттєвість інформації - це один з головних показників її доречності. Інформацію вважати суттєвою, якщо її відсутність або неправильне подання може вплинути на рішення, які приймають користувачі на основі фінансової інформації про конкретний суб'єкт господарювання, що звітує. Суттєвість - це характерний для кожного суб'єкта господарювання аспект доречності, що ґрунтується на характері або величині (чи обох) статей, яких стосується ця інформація у контексті фінансового звіту окремого суб'єкта господарювання. 1.4.3. Правдиве подання Фінансові звіти подають економічні явища у словах та числах. Щоби бути корисною, фінансова інформація повинна не лише подавати відповідні явища, - вона повинна також правдиво подавати явища, які вона призначена подавати. Щоби бути досконало правдивим поданням, опис повинен мати три характеристики. Він має бути повним, нейтральним та вільним від помилок. 1.4.4. Застосування основоположних якісних характеристик Найефективнішим та найрезультативнішим процесом застосування основоположних якісних характеристик вважати такий: - ідентифікувати економічне явище, яке потенційно може бути корисним для користувачів фінансової інформації суб'єкта господарювання, що звітує; - ідентифікувати тип інформації про це явище, яка була б найдоречнішою, якщо вона доступна і якщо її можна правдиво подати; - визначити, чи доступна така інформація та чи можна її правдиво подати. Якщо так, то процес забезпечення основоположних якісних характеристик на цьому закінчується. Якщо ні, то процес повторюється для наступного найдоречнішого типу інформації. 1.4.5. Кількісні і якісні ознаки суттєвості інформації Кількісні і якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності визначати керівництвом підприємства, якщо такі критерії не встановлені МСФЗ, виходячи з потреб користувачів такої інформації. 1.4.5.1. Критерії суттєвості для інформації та подій Застосовувати наступні кількісні критерії суттєвості для інформації та подій: - до 3% обраної бази змін в складі (русі) активів, зобов'язань, власного капіталу, які визначаються виходячи з вартості відповідно всіх активів або зобов'язань або власного капіталу; - до 10% справедливої вартості активу (об'єктів обміну) для відхилень залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості. Також доцільно в такому діапазоні визначати подібність активів; - до 2% для чистого прибутку (збитку) підприємства або до 0,2% для доходів і витрат; - до 10% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Щодо інформації стосовно інших господарських операцій і подій, то критерії та ознаки їх суттєвості визначати, виходячи з потреб користувачів, економічної доцільності з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об'єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості. Кількісний критерій суттєвості таких господарських операцій та подій не перевищує 5% обраної бази. 1.4.5.2. Критерії суттєвості для статей фінансової звітності Для кожного зі звітів фінансової звітності вибирати окрему базу визначення кількісних критеріїв і якісних ознак суттєвості статей фінансової звітності та діапазон кількісних критеріїв, зокрема: - для статей балансу - базою обрати підсумок класу активів, власного капіталу, зобов'язань (з визначенням кількісного критерію суттєвості в діапазоні до 15% обраної бази); - для статей звіту про фінансові результати - базою обрати суму чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (з визначенням кількісного критерію суттєвості в діапазоні до 5% бази); - для статей звіту про рух грошових коштів - базою обирати суму чистого руху грошових коштів від операційної діяльності з визначенням кількісного критерію суттєвості в діапазоні до 5% такої бази; - для статей звіту про зміни у власному капіталі - базою вибирати розмір власного капіталу підприємства з визначенням кількісного критерію суттєвості в діапазоні до 5%. 1.5. Зміни в обліковій політиці Змінювати облікову політику, тільки якщо зміна: - вимагається МСФЗ; - призводить до того, що фінансова звітність надає достовірнішу та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки суб'єкта господарювання. Зміни та доповнення облікової політики оформлювати в тому ж порядку, що і вже прийняту облікову політику підприємства, тобто відповідним розпорядчим документом (наказом). Не вважати змінами в облікових політиках: - застосування облікової політика до операцій, інших подій або умов, що відрізняються за сутністю від тих, що відбувалися раніше; - застосування нової облікової політики до операцій, інших подій або умов, які не відбувалися раніше або були несуттєвими. 1.6. Зміни в облікових оцінках Унаслідок невизначеності, властивій господарській діяльності, багато статей у фінансових звітах не можна оцінити точно, а можна оцінити лише попередньо. Попередня оцінка пов'язана з судженням, що базується на найостаннішій наявній достовірній інформації. Наприклад, можуть бути потрібні попередні оцінки: - безнадійних боргів; - старіння запасів; - справедливої вартості виробничих запасів, готової продукції, фінансових активів або фінансових зобов'язань; - строків корисної експлуатації активів, що амортизуються, чи очікуваної моделі споживання економічних вигід, утілених у них; - гарантійних зобов'язань. Якщо відбуваються зміни обставин, на яких базувалася оцінка, або внаслідок нової інформації чи більшого досвіду, проводити перегляд попередньої облікової оцінки. За своїм характером перегляд оцінок не стосується попередніх періодів та не є виправленням помилки. Зміну застосованої основи оцінки вважати зміною облікової політики, а не зміною облікової оцінки. Якщо важко розрізняти зміну облікової політики та зміну облікової оцінки, зміну вважати зміною облікової оцінки. 1.7. Помилки Помилки можуть виникати щодо визнання, оцінки, подання або розкриття інформації про елементи фінансової звітності. Вважати фінансову звітність як таку, що не відповідає МСФЗ, якщо вона містить або суттєві помилки, або несуттєві помилки, зроблені навмисно для досягнення особливого подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб'єкта господарювання. Потенційні помилки поточного періоду, виявлені протягом цього періоду, виправляти до затвердження фінансової звітності до випуску. Виправляти суттєві помилки попереднього періоду ретроспективно в першому комплекті фінансових звітів, затверджених до випуску після їх виявлення шляхом: - перерахування порівнюваних сум за поданий попередній період (періоди), у якому відбулася помилка; - перерахування залишків активів, зобов'язань та власного капіталу на початок періоду за найперший з поданих попередніх періодів, якщо помилка відбулася до першого з поданих попередніх періодів. РОЗДІЛ 2 - ОБЛІК АКТИВІВ 2.1. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ Порядок облікової політики в частині нематеріальних активів визначати згідно вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи". 2.1.1. Віднесення активу до складу нематеріальних Відносити активи до складу нематеріальних за наявності наступних умов: - наявність контролю підприємства над активом; - наявність майбутніх економічних вигід від використання; - актив можна ідентифікувати; - вартість активу може бути достовірно визначена; - актив має суттєву вартість. Якщо актив не відповідає зазначеним умовам, то видатки на його придбання або внутрішнє генерування визнавати як витрати у період їхнього понесення. 2.1.1.1. Контроль над нематеріальним активом Вважати, що суб'єкт господарювання контролює актив, якщо він має повноваження: - отримувати майбутні економічні вигоди, що надходять від основного ресурсу; - обмежувати доступ інших до цих вигід. 2.1.1.2. Майбутні економічні вигоди від використання нематеріального активу Майбутні економічні вигоди, які надходять від нематеріального активу, включають: - дохід від продажу екземплярів, копій нематеріального активу, здавання їх в оренду; - вигоди, які є результатом використання активу у виробничій або адміністративній діяльності суб'єкта господарювання. 2.1.1.3. Ідентифікація нематеріального активу Нематеріальний актив вважати ідентифікованим, якщо він: - може бути відокремлений, тобто його можна відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов'язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов'язанням, незалежно від того, чи має суб'єкт господарювання намір зробити це; - виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб'єкта господарювання або ж від інших прав та зобов'язань. 2.1.1.4. Критерій суттєвості при визнанні нематеріальних активів Визнавати актив нематеріальним при вартості більше 6 тисяч гривень. 2.1.2. Витрати, що не вважаються нематеріальними активами Не визнавати нематеріальним активом, а відображати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: - витрати на дослідження; - витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; - витрати на рекламу та просування продукції на ринку; - витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини; - витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків). 2.1.3. Склад витрат, що включаються до первісної вартості нематеріального активу Відносити до складу витрат, що формують первісну вартість нематеріальних активів, наступні: - ціну (вартість) придбання; - мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню; - інші витрати, безпосередньо пов'язані з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. До складу інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням нематеріального активу та доведенням його до стану, у якому він придатний до використання за призначенням, відносити: - комісійну винагороду, оплату юридичних послуг; - витрати на виплати працівникам, які виникають безпосередньо від приведення активу до робочого стану; - витрати на перевірку відповідного функціонування такого активу. Такі витрати обліковувати на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", субрахунок 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Первісну вартість нематеріальних активів відображати в рядку 1001 "Нематеріальні активи первісна вартість" Балансу. 2.1.4. Класифікація нематеріальних активів Розподіляти нематеріальні активи за наступними групами: - авторські права, в тому числі комп'ютерні програми, технічна документація, ноу-хау; - права на комерційні позначення; - права на об'єкти промислової власності. В межах кожної групи окремо виділяти: - нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання, тобто такі, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів; - нематеріальні активи з визначеним строком корисного використання. 2.1.5. Строк корисного використання нематеріального активу з визначеним строком корисного використання 2.1.5.1. Чинники, що впливають на строк корисної експлуатації нематеріального активу Визначаючи строк корисної експлуатації нематеріального активу, брати до уваги наступні чинники: - очікуване використання активу суб'єктом господарювання та спроможність іншої групи управлінського персоналу ефективно управляти активом; - життєві цикли типових продуктів для активу та відкриту інформацію щодо оцінок строків корисної експлуатації подібних активів, що їх використовують у подібний спосіб; - технічний, технологічний, комерційний та інші види зносу; - стабільність галузі, в якій функціонує актив, та зміни ринкового попиту на обсяг продуктів чи послуг від цього активу; - очікувані дії конкурентів або потенційних конкурентів; - рівень видатків на обслуговування, необхідного для отримання очікуваних майбутніх економічних вигід від активу, та здатність і намір суб'єкта господарювання досягти такого рівня; - період контролю над активом та юридичні або подібні до них обмеження використання активу, такі як дати закінчення строку пов'язаних з ним угод про оренду; - залежність строку корисної експлуатації активу від строку корисної експлуатації інших активів суб'єкта господарювання. 2.1.5.2. Комісія з визначення строку корисного використання нематеріальних активів Строк корисного використання визначати спеціальною комісією у складі: - головного бухгалтера (голова комісії); - бухгалтера з обліку нематеріальних активів (член комісії); - інженера (член комісії); - фахівця з комп'ютерних технологій (член комісії). Результатом діяльності спеціальної комісії вважати Акт про встановлення строку корисного використання нематеріального активу. 2.1.6. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів з визначеним строком корисного використання Ліквідаційну вартість нематеріальних активів прирівнювати до нулю, крім наступних випадків: - коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання; - коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта. 2.1.7. Амортизація нематеріальних активів При проведенні амортизації нематеріальних активів з визначеним строком корисного використання застосовувати прямолінійний метод та керуватися наступною формулою: де сума амортизаційних відрахувань; первісна вартість нематеріальних активів; ліквідаційна вартість нематеріальних активів; кількість років корисного використання нематеріальних активів. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисної експлуатації не амортизувати. Накопичену суму амортизації нематеріальних активів відображати в рядку 1002 "Нематеріальні активи накопичена амортизація" Балансу. 2.1.8. Перегляд періоду та методу амортизації нематеріальних активів Період і метод амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації переглядати на кінець кожного фінансового року. Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити. Якщо відбулася зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод амортизації слід змінити для відображення зміненої форми. Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який не амортизується, переоцінювати в кожному періоді, щоби визначати, чи продовжують і надалі події та обставини підтверджувати оцінку невизначеного строку корисної експлуатації цього активу. Обов'язок перегляду періоду та методу амортизації покласти на спеціальну комісію, до складу якої включати: - головного бухгалтера (голова комісії); - бухгалтера з обліку нематеріальних активів (член комісії); - фахівця з комп'ютерних технологій (член комісії). Результатом діяльності спеціальної комісії вважати Акт про перегляд періоду та методу амортизації нематеріальних активів. 2.1.9. Ліквідація та вибуття нематеріальних активів Визнання нематеріального активу припиняти: - в разі його вибуття - продажу, обміну, передачі іншому підприємству (як внесок до статутного капіталу або на безоплатній основі), списання; - якщо від його використання або вибуття не очікуються майбутні економічні вигоди. Прийняття рішення щодо списання об'єкту нематеріальних активів покласти на спеціальну комісію, до складу якої включати: - головного бухгалтера (голова комісії); - бухгалтера з обліку нематеріальних активів (член комісії); - фахівця з комп'ютерних технологій (член комісії). Результатом діяльності спеціальної комісії вважати Акт про списання нематеріальних активів. Залишкову вартість нематеріальних активів, що не відповідають ознакам активу, за результатами діяльності спеціальної комісії відображати в складі інших витрат підприємства (рахунок 97 "Інші витрати", субрахунок 976 "Списання необоротних активів"). 2.1.10. Переоцінка нематеріальних активів 2.1.10.1. Проведення переоцінки нематеріальних активів Переоцінку проводити на дату балансу для тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок, за справедливою вартістю. Право прийняття рішення про проведення переоцінки закріпити за головним бухгалтером. Обов'язок проведення переоцінки покласти на бухгалтера з обліку нематеріальних активів. 2.1.10.2. Критерій суттєвості для проведення переоцінки нематеріальних активів Встановити критерій суттєвості при оцінці різниці між залишковою та справедливою вартістю нематеріальних активів на рівні 10 %. 2.2. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА МАЛОЦІННІ НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ Порядок облікової політики в частині основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів визначається вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 "Основні засоби" та 36 "Зменшення корисності активів". 2.2.1. Критерії віднесення активів до складу основних засобів До основних засобів відносити активи за наступними ознаками: - строк корисного використання об'єкту більше одного року, або операційного циклу, якщо він триваліший за рік; - вартість активу більше 6 тисяч гривень. Активи, що не відповідають вартісному критерію віднесення до складу основних засобів, вважати малоцінними необоротними матеріальними активами. 2.2.2. Класифікація основних засобів та рахунки, на яких вони обліковуються Для цілей бухгалтерського обліку виділяти наступні класифікаційні групи основних засобів: 1) Основні засоби (рахунок 10): - будівлі (рахунок 103); - обладнання (рахунок 104); - транспортні засоби (рахунок 105); - інструмент (рахунок 106.1); - прилади (рахунок 106.2); - інвентар (рахунок 106.3); - інші основні засоби (рахунок 109); 2) Малоцінні необоротні матеріальні активи (рахунок 112); 3) Основні засоби, які для цілей оподаткування вважаються невиробничими. В класифікаційній групі "Транспортні засоби" окремо виділяти транспортні засоби: - легкові; - вантажні; - спеціального призначення. В класифікаційній групі "Будівлі" окремо виділяти будівлі, що знаходяться на: - добудові; - реконструкції. Крім того, в кожній класифікаційній групі окремо виділяти такі основні засоби: - власні; - отримані в фінансову оренду; - що знаходяться на консервації; - що знаходяться на модернізації. 2.2.3. Витрати, що включаються до первісної вартості основних засобів 2.2.3.1. Витрати, що формують первісну вартість До витрат, що формують первісну вартість придбаного об'єкту основних засобів, відносити: - суми, сплачені постачальникам та підрядникам за основні засоби; - платежі, що здійснюються при придбанні прав на об'єкт основних засобів (реєстраційні збори тощо); - суми ввізного мита; - оплату послуг сторонніх організацій (перевезення, зберігання, підключення, монтаж об'єктів основних засобів тощо); - витрати, понесені підприємством при доведенні об'єкту основних засобів до стану, в якому він придатний до експлуатації, що здійсненні господарським способом (витрати запасів, заробітна плата працівників, відрахування на заробітну плату тощо). 2.2.3.2. Капіталізація фінансових витрат У випадку, коли створення (будівництво, монтаж, пуско-налагоджувальні роботи) об'єкту основних засобів триває більше трьох місяців, вважати такий об'єкт кваліфікаційним активом та проводити капіталізацію фінансових витрат. 2.2.3.2.1. Порядок капіталізації фінансових витрат Капіталізацію фінансових витрат проводити в наступному порядку: - визначити склад фінансових витрат, що підлягають капіталізації; - розрахувати норму капіталізації; - визначити середньозважену величину витрат на кваліфікаційний актив; - визначити суму фінансових витрат, що включаються до вартості активу. 2.2.3.2.2. Склад фінансових витрат, що підлягають капіталізації До складу фінансових витрат, що підлягають капіталізації, включати: - відсотки за користування кредитами банків; - відсотки за векселями виданими; - курсові різниці, що виникли за кредитами. 2.2.3.2.3. Розрахунок норми капіталізації Норму капіталізації розраховувати як середньозважену величину, тобто шляхом ділення суми витрат на відсотки, що треба сплатити за кожним зобов'язанням, на суму цих зобов'язань. де - норма капіталізації фінансових витрат; - фінансові витати (відсотки) за кожним м зобов'язанням; - кількість фінансових зобов'язань; - величина кожного го фінансового зобов'язання. 2.2.3.2.4. Визначення середньозваженої величини витрат на актив Для визначення середньозваженої суми інвестицій витрати кожного періоду (місяця) включаються в суму інвестицій з урахуванням кількості місяців звітного періоду, протягом яких інвестиції були частиною вартості кваліфікаційного активу. де - середньозважена сума інвестицій; - сума інвестицій за й місяць; - кількість місяців, протягом яких інвестиція включалася до складу активу; - кількість місяців в періоді. 2.2.3.2.5. Визначення суми фінансових витрат, що включаються до вартості активу Визначення суми фінансових витрат, що включаються до вартості активу, відбувається шляхом множення середньозваженої суми інвестицій на норму капіталізації, але в межах фактичних фінансових витрат періоду. Приклад розрахунку капіталізації фінансових витрат на створення кваліфікаційного активу наведено в додатку 1. Первісну вартість основних засобів відображати в рядку 1011 "Основні засоби первісна вартість" Балансу. 2.2.4. Капітальні інвестиції Групувати капітальні інвестиції за наступними напрямами робіт (витрат): - проектно-дослідницькі роботи; - будівельні роботи; - роботи з монтажу обладнання; - придбання обладнання, що потребує монтажу; - придбання обладнання, що не потребує монтажу, інструментів та інвентарю; - інші капітальні роботи та витрати. Облік вести за кожним об'єктом. Суму незавершених капітальних інвестицій відображати в рядку 1005 "Незавершені капітальні інвестиції" Балансу. 2.2.5. Строк корисного використання основних засобів 2.2.5.1.Фактори, що впливають на строк корисного використання об'єктів основних засобів При визначенні строку корисного використання слід враховувати: - очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичний та моральний знос, що передбачається; - правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта; - інші фактори. 2.2.5.2. Методи встановлення строку корисного використання основних засобів Строк корисного використання об'єктів основних засобів встановлювати одним з наступних методів: - за правоустановчими документами; - спеціальною комісією з урахуванням особливостей виробничої діяльності підприємства та попереднього досвіду використання подібних основних засобів. До складу спеціальної комісії включати: - головного інженера (голова комісії); - бухгалтера з обліку основних засобів (член комісії); - бухгалтера з обліку витрат на виробництво (член комісії). 2.2.5.3. Зміна строку корисного використання об'єкту основних засобів Проводити зміну строку корисного використання об'єкту основних засобів: - в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання; - на підставі рішення спеціальної комісії у складі визначеному в п. 2.2.5.2. 2.2.6. Ліквідаційна вартість основних засобів Встановити ліквідаційну вартість основних засобів у наступних розмірах: - для транспортних засобів - 10 % від первісної вартості; - для обладнання - виходячи з ваги (за технічною документацією) та вартості металобрухту. 2.2.7. Амортизація основних засобів 2.2.7.1. Методи нарахування амортизації Встановити наступні методи нарахування амортизації: - для групи "Обладнання" - метод прискореного зменшення залишкової вартості, який розраховується за наступними формулами: де річна сума амортизації; залишкова вартість об'єкту основних засобів; річна норма амортизації. кількість років корисного використання об'єкту основних засобів. - для всіх інших груп основних засобів - прямолінійний метод, який розраховується за наступною формулою: первісна вартість об'єкту основних засобів; ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів; кількість років корисного використання об'єкту основних засобів. - для малоцінних необоротних матеріальних активів - в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості. Накопичену суму амортизації основних засобів відображати в рядку 1012 "Основні засоби знос" Балансу. 2.2.7.2. Нарахування амортизації при зміні строку корисного використання об'єкту основних засобів При зміні строку корисного використання об'єкту основних засобів амортизацію нараховувати: - виходячи з нового строку корисного використання; - починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Прийняття рішення щодо зміни строку корисного використання покласти на спеціальну комісію у складі: - головного бухгалтера (голова комісії); - бухгалтера з обліку основних засобів (член комісії); - технолога (член комісії). Результати діяльності комісії оформлювати Актом щодо зміни строку корисного використання об'єкту основних засобів. 2.2.7.3. Зміна методу амортизації Метод амортизації об'єктів основних засобів переглядати: - у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання; - для обладнання, щодо якого не існує активного ринку. Нарахування амортизації за новим методом починати з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну. Прийняття рішення щодо зміни методу амортизації покласти на спеціальну комісію у складі: - головного бухгалтера (голова комісії); - бухгалтера з обліку основних засобів (член комісії); - технолога (член комісії). Результати діяльності комісії оформлювати Актом щодо зміни методу нарахування амортизації об'єкту основних засобів. 2.2.8. Переоцінка основних засобів Основною моделлю обліку вважати модель собівартості, тобто після визнання активом, об'єкт основних засобів обліковувати за його собівартістю (первісною вартістю) мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Облік за переоціненою вартістю застосовувати для будівель (нерухомості) та обладнання, відносно якого передбачається продаж після закінчення строку його корисного використання. Право прийняття рішення про проведення переоцінки закріпити за головним бухгалтером. Обов'язок проведення переоцінки покласти на бухгалтера з обліку основних засобів. Якщо обладнання не підлягає переоцінці, то проводити процедуру щодо оцінки на предмет знецінення та відновлення корисності. 2.2.8.1. Проведення переоцінки основних засобів Переоцінку основних засобів проводити: - якщо залишкова вартість об'єкту основних засобів суттєво відрізняється від його справедливої вартості; - на дату балансу; - індивідуально для кожного об'єкта основних засобів. У разі проведення переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснювати переоцінку всіх об'єктів групи, до якої він належить. Право прийняття рішення про проведення переоцінки закріпити за головним бухгалтером. Оцінку справедливої вартості об'єктів основних засобів проводити із залученням суб'єктів оціночної діяльності. Обов'язок проведення переоцінки покласти на бухгалтера з обліку основних засобів. 2.2.8.2. Критерій суттєвості для проведення переоцінки основних засобів Встановити критерій суттєвості при оцінці різниці між залишковою та справедливою вартістю об'єкту основних засобів на рівні 10 %. 2.2.8.3. Визначення переоціненої вартості основних засобів Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основних засобів визначати множенням відповідно первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки. де переоцінена первісна вартість об'єкту основних засобів; первісна вартість об'єкту основних засобів; індекс переоцінки. де переоцінена сума зносу (амортизації) об'єкту основних засобів; накопичена сума зносу (амортизації) об'єкту основних засобів; індекс переоцінки. 2.2.8.4. Індекс переоцінки Індекс переоцінки визначати діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. де індекс переоцінки; справедлива вартість об'єкту основних засобів; залишкова вартість об'єкту основних засобів. 2.2.9. Знецінення та відновлення корисності основних засобів Процедуру знецінення та відновлення корисності проводити відносно об'єктів основних засобів, що оцінені за первісною вартістю та об'єднані у групи, що генерують грошові кошти. До такої групи відносити групу "Обладнання". Право прийняття рішення про проведення знецінення (відновлення корисності) закріпити за головним бухгалтером. Обов'язок проведення знецінення (відновлення корисності) покласти на бухгалтера з обліку основних засобів. 2.2.9.1. Склад одиниць (групп активів), що генерують грошові потоки До складу одиниць (групп активів), що генерують грошові потоки відносити підрозділи виробництва підприємства. 2.2.9.2. Процедура проведення знецінення або відновлення корисності активу Процедура проведення знецінення або відновлення корисності активу включає наступні дії: 1) Перевірка на наявність ознак знецінення або відновлення корисності. 2) Визначення суми очікуваного відшкодування. 3) Відображення втрат або вигід від знецінення або відновлення корисності активу. 2.2.9.3. Ознаки знецінення До ознак знецінення віднести: - зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось; - застаріння або фізичне пошкодження активу; - суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом; - збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу; - суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства; - інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось. 2.2.9.4. Ознаки відновлення корисності До ознак відновлення корисності віднести: - суттєве збільшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду; - суттєві позитивні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду; - зменшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво збільшити суму очікуваного відшкодування активу; - суттєві зміни активу та/або способу його використання протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які позитивно вплинуть на діяльність підприємства; - інші свідчення того, що ефективність активу є або буде кращою, ніж очікувалось. 2.2.9.5. Порядок визначення суми очікуваного відшкодування Визначення суми очікуваного відшкодування проводити в наступному порядку: 1. Визначити чисту вартість реалізації активу. 2. Визначити теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу. 3. Порівняти отримані показники. Сумою очікуваного відшкодування вважати найбільшу з двох зазначених оцінок. 2.2.10. Вибуття основних засобів Проводити списання об'єкту основних засобів у випадках: - безоплатної передачі; - невідповідності критеріям визнання активом, тобто, якщо: 1) підприємство не планую отримувати від використання об'єкту основних засобів економічних вигід в майбутньому; 2) вартість об'єкту основних засобів не може бути достовірно визначена. 2.2.11. Утримання основних засобів для продажу Основні засоби вважати утримуваними для продажу в разі, коли: - економічні вигоди очікується отримати від їхнього продажу, а не від використання за призначенням; - вони готові для продажу у їхньому теперішньому стані; - їхня продаж відбудеться протягом року з дати визнання утримуваними для продажу; - умови їхнього продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; - здійснення їхнього продажу має високу ймовірність. 2.2.12. Ремонт та модернізація основних засобів 2.2.12.1. Розмежування витрат Чітко розмежовувати витрати на ремонт та модернізацію об'єктів основних засобів. Рішення про характер і ознаки здійснюваних робіт закріпити за керівником підприємства. Таке рішення приймається з урахуванням: - результатів аналізу існуючої ситуації; - суттєвості витрат; - інформації, наданої суб'єктами, що проводили ремонт або модернізацію. 2.2.12.2. Суттєвість витрат Встановити поріг суттєвості при розмежуванні витрат на ремонт та модернізацію об'єктів основних засобів на рівні 2.2.12.3. Витрати на ремонт До витрат на ремонт відносити витрати, які здійснюються для: - підтримання об'єкта в придатному для використання стані; - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання. Витрати на ремонт здійснювати двома способами: - господарським - за допомогою відділу головного механіка; - підрядним - у вигляді надання постачальниками обладнання послуг з обслуговування обладнання на підставі укладених договорів. Всі витрати на ремонт відносити до складу загальновиробничих (рахунок 91). 2.2.12.4. Витрати на модернізацію До витрат на модернізацію основних засобів відносити витрати, спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід. До робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигід від об'єкта основних засобів, відносити: - модернізацію об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; - заміну окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); - впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати. Модернізацію проводити відносно будівель та обладнання. Модернізацію проводити двома способами: - господарським - за допомогою відділу головного механіка; - підрядним - у вигляді надання послуг з модернізації на підставі укладених договорів. Всі витрати на модернізацію відносити до складу капітальних інвестицій з подальшим відображенням у складі первісної вартості об'єктів основних засобів (рахунок 15 з подальшим списанням на рахунок 10). 2.2.13. Консервація основних засобів 2.2.13.1. Ознаки консервації основних засобів До ознак консервації відносити наступне: - здійснення заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше ніж три роки) збереження основних засобів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їхнього функціонування; - визнання тимчасово недоцільним подальше використання основних засобів у виробництві. 2.2.13.2. Порядок дій при процедурі консервації Використовувати наступний порядок дій при процедурі консервації: - прийняття рішення про консервацію уповноваженим органом підприємства; - видача наказу про створення комісії з питань проведення консервації на чолі з керівником підприємства; - складання техніко-економічного обґрунтування подальшої недоцільності використання основних засобів; - складання акту про тимчасове виведення основних засобів з експлуатації та їхню консервацію. 2.2.14. Компонентний облік Компонентний облік застосовувати для будівель та обладнання. 2.2.14.1. Процедура здійснення компонентного обліку Компонентний облік об'єктів основних засобів проводити наступним чином: - розподіляти суму, первісно визнану щодо об'єкта основних засобів, на його суттєві частини; - кожну частину об'єкта основних засобів, вартість якої є суттєвою стосовно загальної вартості об'єкта, амортизувати окремо; - строк корисної використання та метод амортизації суттєвої частини об'єкта основних засобів встановлювати такими самими, як строк корисної використання та метод амортизації іншої суттєвої частини цього ж об'єкта; - суттєві частини з однаковим строком корисного використання та методом амортизації об'єднувати в групу під час визначення амортизаційних відрахувань; - окремо амортизувати решту об'єкта основних засобів, яка складається з частин, що окремо є несуттєвими. 2.2.14.2. Суттєвість компонента Встановити критерій суттєвості для окремих компонентів одного об'єкту основних засобів на рівні 10 % загальної вартості об'єкту основних засобів. 2.3. ЗАПАСИ Порядок облікової політики в частині запасів визначається вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 "Запаси". 2.3.1. Віднесення активів до складу запасів Відносити до складу запасів активи, які: - утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; - утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. 2.3.2. Визнання запасів активами Запаси визнавати активами, якщо: - існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням або продажем; - їх вартість може бути достовірно визначена. Придбані запаси визнавати активами після того, як здійснено їхнє приймання та перевірка на відповідність стандартам, технічним умовам та вимогам договору. Приймання запасів здійснювати виходячи з фактично отриманої кількості. Якщо фактично отримана кількість перевищує кількість, зазначену у супровідних документах (накладних), то такі надміру отримані запаси не визнавати активами, а приймати на відповідальне зберігання до узгодження розбіжностей, що виникли, із постачальником. В залежності від прийнятого рішення такі матеріальні цінності: - визнавати безоплатно отриманими; - оплачувати в узгоджені з постачальником строки; - визнавати поставленими в рахунок суми, що вказана у накладній. В цьому випадку зменшується вартість одиниці запасу. 2.3.3. Класифікація запасів Для цілей бухгалтерського обліку запаси класифікувати за наступними групами: - основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва (рахунок 20); - напівфабрикати власного виробництва (рахунок 25); - незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів (рахунок 23); - готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (рахунок 26); - товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (рахунок 28); - малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (рахунок 22). 2.3.4. Оцінка запасів на дату балансу Запаси відображати в бухгалтерському обліку і звітності за первісною вартістю. 2.3.5. Облік виробничих запасів 2.3.5.1. Класифікація виробничих запасів Для цілей бухгалтерського обліку класифікувати виробничі запаси за наступними групами: - основні матеріали (субрахунок 201). До цієї групи відносити матеріали, які вимірюються в натуральних одиницях ваги, довжини і т.п.; - купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (субрахунок 202). До цієї групи відносити запаси, які вимірюються в натуральних одиницях кількості; - паливо (субрахунок 203). До цієї групи відносити запаси, які використовуються для обслуговування автомобільного транспорту та обладнання; - тара (субрахунок 204). До цієї групи відносити запаси, що використовуються для пакування готової продукції та власних потреб; - будівельні матеріали (субрахунок 205). До цієї групи відносити запаси, що використовуються для монтажу необоротних активів; - матеріали, передані в переробку (субрахунок 206). До цієї групи відносити запаси, що передаються іншим підприємствам при здійсненні виробництва готової продукції спільно з виробничим партнером; - запасні частини (субрахунок 207). До цієї групи відносити запаси, що використовуються для ремонту та обслуговування транспортних засобів, обладнання, техніки; - інші матеріали (субрахунок 209). До цієї групи відносити господарські та рекламні товари, зворотні відходи. Виробничі запаси відображати в додатковому рядку 1101 "Виробничі запаси" Балансу. 2.3.5.1.1. Група "Основні матеріали" До групи виробничих запасів "Основні матеріали" відносити наступні виробничі запаси: - метал - за видами (сталь, мідь, бронза, алюміній, латунь, нікель, олово, чавун тощо), їхні сплави; - гуму; - текстоліт. Надходження виробничих запасів групи "Основні матеріали" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - шляхом передачі у виробництво, на інші потреби підприємства (на підставі Вимог) та у якості давальницької сировини (на підставі Передачі в переробку). Оцінку вибуття здійснювати за методом ФІФО. 2.3.5.1.2. Група "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" До групи виробничих запасів "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" відносити наступні виробничі запаси: - покупні вироби (ПКВ); - напівфабрикати. В складі цієї групи обліковувати кільця, корпуси, клапани, датчики, кришки, заглушки, прокладки тощо. Надходження виробничих запасів групи "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - шляхом передачі у виробництво, на інші потреби підприємства (на підставі Вимог) та у якості давальницької сировини (на підставі Передачі в переробку). Оцінку вибуття здійснювати за методом ФІФО. 2.3.5.1.3. Група "Паливо" До групи виробничих запасів "Паливо" відносити наступні виробничі запаси: - паливо (бензин, дизельне пальне); - паливно-мастильні матеріали (мастила, гальмівна рідина, антифриз тощо). Надходження виробничих запасів групи "Паливо" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - шляхом передачі для утримання обладнання (на підставі Вимог) та власних транспортних засобів (на підставі Подорожнього листа). Оцінку вибуття здійснювати за методом ФІФО. 2.3.5.1.4. Група "Тара" До групи виробничих запасів "Тара" відносити наступні виробничі запаси: - дерев'яна тара (ящики); - полімерна тара (ящики); - картонна тара (коробки); - баллон-тара. Надходження виробничих запасів групи "Тара" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - для цілей пакування готової продукції та власних потреб (на підставі Вимог). Оцінку вибуття здійснювати за методом ФІФО. Вартість тари, використаної для пакування готової продукції, включати до собівартості її реалізації. 2.3.5.1.5. Група "Будівельні матеріали" До групи виробничих запасів "Будівельні матеріали" відносити наступні виробничі запаси: - природні кам'яні матеріали (гравій, щебінь тощо); - керамічні матеріали та вироби (цегла, плитка тощо); - бетон і розчини; - гідроізоляційні матеріали (бітум, руберойд тощо); - металеві матеріали та вироби (труби, цвяхи, болти, арматура тощо); - електротовари (кабель, провід тощо); - комп'ютерні складові (кабель, контролер, модуль пам'яті, хомут тощо); - інші види матеріалів (лаки, фарба, піна тощо). Надходження виробничих запасів групи "Будівельні матеріали" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - шляхом передачі для монтажу власними силами (на підставі Вимог) та підрядникам (на підставі Передачі в переробку). Оцінку вибуття здійснювати за методом ідентифікованої собівартості. 2.3.5.1.6. Група "Матеріали, передані у переробку" До групи виробничих запасів "Матеріали, передані у переробку" відносити наступні виробничі запаси: - матеріали (з субрахунку 201); - купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (з субрахунку 202); - напівфабрикати власного виробництва (з рахунку 25); - готову продукцію (з рахунку 26). Надходження виробничих запасів групи "Матеріали, передані у переробку" здійснювати шляхом переведення до цієї групи зі складу матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, напівфабрикатів власного виробництва та готової продукції, вибуття - шляхом передачі іншим підприємствам при здійсненні спільного виробництва готової продукції у якості давальницької сировини (на підставі Передачі в переробку). Оцінку вибуття здійснювати за методом ФІФО. 2.3.5.1.7. Група "Запасні частини" До групи виробничих запасів "Запасні частини" відносити наступні виробничі запаси: - запчастини для автомобільного транспорту (шини, амортизатори, диски, бензонасоси, колодки тощо); - комп'ютерні запчастини (конектори, контролери, модулі пам'яті, накопичувачі тощо); - запчастини для ремонту обладнання (механіки) (вентилятори, розподілювачі, датчики, підшипники тощо); - запчастини для ремонту обладнання (енергетики) (манометри, фільтри, запобіжники, ущільнювачі, муфти тощо). Надходження виробничих запасів групи "Запасні частини" здійснювати шляхом купівлі, вибуття - для ремонту транспортних засобів, обладнання, техніки (на підставі Вимог). Оцінку вибуття здійснювати за методом ідентифікованої собівартості. 2.3.5.1.8. Група "Інші матеріали" До групи виробничих запасів "Інші матеріали" відносити виробничі запаси за наступними підгрупами: - господарські товари (миючі засоби, засоби особистої гігієни, рукавички, мішки тощо); - рекламні товари (календарі, ручки, папки тощо з логотипом підприємства); - зворотні відходи (металева стружка, обрізки). Надходження виробничих запасів групи "Інші матеріали" здійснювати шляхом купівлі або оприбуткування (для зворотніх відходів), вибуття - шляхом передачі для потреб підприємства (на підставі Вимог) або продажу спеціалізованим організаціям (для зворотніх відходів). Оцінку вибуття здійснювати за методом ідентифікованої собівартості. 2.3.5.2. Первісна вартість придбаних виробничих запасів Придбані виробничі запаси зараховувати на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані за плату, вважати їхню собівартість, яка складається з таких фактичних витрат: - сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; - транспортно-заготівельних витрат; - витрат на зберігання. 2.3.5.3.Транспортно-заготівельні витрати Транспортно-заготівельні витрати прямо відносити до конкретної партії придбаних запасів та розподіляти пропорційно сумі. До складу транспортно-заготівельних витрат відносити: - витрати на перевезення; - витрати, пов'язані з перетином партії виробничих запасів митного кордону України. Перевезення здійснювати двома способами: - господарським - з використанням власного автотранспорту підприємства; - підрядним - з використанням послуг перевізників. До витрат на перевезення, здійснених господарським способом відносити: - витрати палива, якщо їх можна визначити економічно обґрунтованим способом; - витрати на відрядження (при виїзді за межі міста). До витрат на перевезення, здійснених підрядним способом відносити суми, зазначені у договорі з перевізником. 2.3.5.4. Витрати на зберігання виробничих запасів До витрат на зберігання виробничих запасів відносити: - витрати на амортизацію необоротних активів, які використовуються при зберіганні запасів (будівлі складу, стелажів, меблів, піддонів, комп'ютера, тельфера); - витрати на оплату праці та соціальні відрахування працівників складу (завідувача, комірника, вантажника); - витрати матеріальних ресурсів, що споживаються в процесі роботи складу (спецодяг та взуття працівників, канцелярські товари, господарські товари тощо). Витрати на зберігання виробничих запасів включати до собівартості запасів, що вибули протягом місяця (передані у виробництво та для інших потреб підприємства) та до собівартості залишків даного виду запасів на кінець місяця пропорційно їхньої кількості (вазі). 2.3.6. Облік напівфабрикатів власного виготовлення До складу напівфабрикатів власного виготовлення відносити: - напівфабрикати, виготовлені для виробництва спільно з ХАКБ; - напівфабрикати, виготовлені для виробництва спільно з ДП ХМЗ ФЕД; - напівфабрикати, виготовлені для власних потреб. Первісною вартістю напівфабрикатів власного виготовлення визнавати їхню виробничу собівартість, яка розраховується як планова собівартість з коригуванням на фактичні витрати в кінці звітного періоду, тобто за нормативним методом. Вибуття напівфабрикатів власного виробництва здійснювати шляхом передачі у виробництво, на інші потреби підприємства (на підставі Вимог) та у якості давальницької сировини (на підставі Передачі в переробку). Напівфабрикати власного виробництва, що вибули, оцінювати за їхньою фактичною собівартістю. Первісну вартість напівфабрикатів власного виготовлення відображати в рядку 1100 "Запаси" Балансу. 2.3.7. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів В складі малоцінних та швидкозношуваних предметів виділяти наступні групи: - господарський інвентар (сокира, тачка, дробина, замок, ліхтарик, пензлі, чайник, кававарка тощо); - канцелярські товари (ручки, олівці, папір, клей, папки, калькулятори, маркери тощо); - інструменти (свердла, викрутки, плоскогубці, бокорізи, долото, кліщі тощо); - оснащення (кулачки, цанга, державка тощо); - вимірювальний інструмент (індикатор, пробка, скоба, еталон, нутромер, лупа тощо); - спеціальний одяг, спеціальне взуття (брюки, взуття, куртки, костюми, рукавички, халати тощо); - комп'ютерні витратні матеріали (картридж, миша, накопичувач тощо). Для групи малоцінних та швидкозношуваних предметів "Інструмент" встановити поріг суттєвості у розмірі 6 тисяч гривень. Для інструмента вартістю понад 6 тисяч гривень встановити компонентний облік у складі обладнання, для якого він використовується. Для групи "Канцелярські товари" встановити поріг суттєвості у розмірі 6 тисяч гривень. Для групи "Господарський інвентар" встановити поріг суттєвості у розмірі 6 тисяч гривень. Для групи "Оснащення" встановити поріг суттєвості у розмірі 6 тисяч гривень. Первісною вартістю малоцінних та швидкозношуваних предметів визнавати їхню первісну вартість, яка розраховується за такими самими умовами, що і для виробничих запасів. Надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів здійснювати шляхом купівлі, вибуття - шляхом передачі для потреб підприємства (на підставі Вимог). Використовувати наступні методи оцінки вибуття: - ФІФО - при передачі у виробництво; - ідентифікованої собівартості - при передачі на інші потреби підприємства. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключати зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. Первісну вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів відображати в рядку 1100 "Запаси" Балансу. 2.3.8. Облік незавершеного виробництва 2.3.8.1. Об'єкти обліку витрат на виробництво Облік витрат на виробництво здійснювати за підрозділами в розрізі номенклатурних груп готової продукції. Підрозділи відокремлювати за територіальною ознакою. Виділити наступні підрозділи виробництва: - "Спільне виробництво з ХАКБ"; - "Виробництво для Ізраїлю"; - "Виробнича діяльність"; - "Виробництво"; - "Розробка нових виробів"; - "НР (22 цех)"; - "НР (22 цех) (з урахуванням КСІ)"; - "Електромеханічна дільниця". В розрізі кожного підрозділу виділяти номенклатурні групи. В складі підрозділу "Спільне виробництво з ХАКБ" виділяти наступні номенклатурні групи: - "НДТ42, РНА2 (98 серійних компонентів)"; - "НДТ42, РНА42, АДТ42"; - "ВР 888"; - "КПР888"; - "КРМ 888"; - "НД-450 М"; - "НД-450 МТ"; - "НД-450 С"; - "НД-450 СТ"; - "НДТ500"; - "НР2000С"; - "АР10, АР20"; - "ЕМТ 888"; - "НМ11-27"; - "РНА-42"; - "НР 17 С"; - "НР 170"; - "НР 3000 та РО"; - "Ремонт АУВНА, АУКПВ" (робота); - "Розробка алгоритмів управління САУ двигунів (для Мотор Січ)" (робота). В складі підрозділу "Виробництво для Ізраїлю" виділяти наступні номенклатурні групи: - "Напівнатурний стенд"; - "ДТ-400". Підрозділ "Виробнича діяльність" використовувати для накопичення витрат за разовими замовленнями (у розрізі замовлень). В складі підрозділу "Виробництво" виділяти наступні номенклатурні групи: - "Обробка деталей з заготовок Замовника" (робота); - "Роздрібні деталі для авіабудування"; - "Серійні НР (спільно з ДП ХМЗ ФЕД)"; - "Деталі для стенда ЕГУ"; - "Виготовлення інструменту для власних потреб"; - "Блоки Z-12 (Китай) та ГП21". В складі підрозділу "Розробка нових виробів" (роботи) виділяти наступні номенклатурні групи: - "Розробка двигуна РТ6А (проект ПР12, Канада); - "Проект "РАМРА" - Аргентина"; - "Проект Зенит"; - "Проект Координатор - Гром2"; В складі підрозділу "НР (22 цех)" виділяти наступні номенклатурні групи: - "НР"; - "ПК 47"; - "НР (вузол для переробки в НРЗВН)"; - "НДМС2Т"; - "НР3МСН"; - "НР 4 серія"; - "АУКПА, АУВНА, МС2". В складі підрозділу "НР (22 цех) (з урахуванням КСІ)" виділяти номенклатурну групу "НР (з урахуванням КСІ)". В складі підрозділу "Електромеханічна дільниця" виділяти наступні номенклатурні групи: - "Стенд ЕГУ"; - "РД 840"; - "АУКПВ"; - "ВТ"; - "ЕКТ - 15"; - "ДИЛ"; - "ПЕМ"; - "ЕГУ 12". 2.3.8.2. Склад витрат на виробництво До витрат на виробництво включати наступні: - прямі матеріальні витрати, тобто вартість основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта обліку витрат; - прямі витрати на оплату праці, тобто заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта обліку витрат; - інші прямі витрати, тобто всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта обліку витрат; - загальновиробничі витрати. 2.3.8.3. Прямі матеріальні витрати Кількість запасів, переданих у виробництво, визначати за методом постійного обліку. Кількість матеріальних ресурсів, переданих у виробництво, розподіляти між незавершеним виробництвом та готовою продукцію. Для розподілу кількості матеріальних ресурсів, переданих у виробництво, між незавершеним виробництвом та готовою продукцію використовувати наступні дані: - кількість спожитих ресурсів (виробничих запасів) - визначати на підставі виробничого звіту підрозділу (цеху) та норм (нормативів) витрат ресурсів; - фактична собівартість спожитих ресурсів - визначати за методом ФІФО. До прямих матеріальних витрат відносити витрати: - основних матеріалів; - купівельних напівфабрикатів та напівфабрикатів власного виробництва; - електроенергії; - послуги сторонніх організацій. 2.3.8.4. Прямі витрати на оплату праці До прямих витрат на оплату праці відносити основну та додаткову заробітну плату виробничого персоналу (операторів верстатів, наладчиків, доводчиків, дефектувальників, слюсарів, токарів-фрезерувальників тощо). В межах підрозділу заробітну плату розподіляти між номенклатурними групами пропорційно випуску готової продукції у грошових одиницях. 2.3.8.5. Інші прямі витрати До інших прямих витрат відносити: - відрахування на соціальні заходи - розподіляти пропорційно заробітній платі; - амортизацію необоротних активів виробничого призначення - розподіляти пропорційно часу виконання замовлення. 2.3.8.6. Загальновиробничі витрати До складу загальновиробничих витрат відносити витрати наступних підрозділів підприємства: - управління головного конструктора (персоналу апарату управління, бюро технічної документації, бюро стандартизації та нормоконтролю, розрахунково-перспективного відділу, бюро надійності); - управління головного конструктора спеціальних виробів; - управління спеціальних технологій (персоналу апарату управління, дільниці термічної обробки, дільниці електронно-променевого зварювання, дільниці покриття та хіміко-термічної обробки в вакуумі, інженерної служби); - експлуатаційно-ремонтного відділу; - управління головного технолога (персоналу апарату управління, технічного бюро, бюро технічної документації, конструкторського бюро технологічного оснащення); - управління головного металурга; - управління виробництва (персоналу апарату управління, планово-диспетчерської групи, комори ТМЦ, бюро інструментального господарства, групи обладнання); - механічної дільниці (персоналу апарату управління); - електротехнічної дільниці (персоналу апарату управління); - управління збірки та випробувань (персоналу апарату управління); - управління якості та сертифікації; - управління головного метролога; - управління технічного контролю; - господарського відділу (прибиральника виробничих приміщень). До витрат цих підрозділів відносити наступні витрати: - амортизацію основних засобів, що використовуються зазначеними підрозділами (будівель цехів, обладнання, устаткування, транспортних засобів, приладів, інвентарю, комп'ютерної та офісної техніки тощо); - амортизацію нематеріальних активів, що використовуються зазначеними підрозділами (патенту, права на комерційну таємницю, офісних комп'ютерних програм та програми для виробництва SodiCam); - витрати матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використані персоналом зазначених підрозділів; - заробітна плата, соціальні відрахування на неї, резерв відпусток, витрати на оплату службових відряджень персоналу зазначених підрозділів; - витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, зв'язок та інше утримання виробничих приміщень та приміщень зазначених підрозділів; - витрати на охорону праці (спецодяг та спецвзуття). Витрати підрозділу головного енергетика включати до складу загальновиробничих витрат за виключенням заробітної плати, соціальних відрахувань на неї, резерву відпусток, витрат на оплату службових відряджень персоналу цього підрозділу. Загальновиробничі витрати розподіляти на кожен об'єкт витрат (номенклатурну групу) з використанням бази розподілу (годин роботи обладнання) за наступною формулою: де загальновиробничі витрати підрозділу; загальна сума загальновиробничих витрат підприємства; загальна сума годин роботи обладнання усього підприємства; години роботи обладнання підрозділу. Амортизацію за підрозділом "Виробництво" розподіляти за номенклатурними групами пропорційно заробітній платі виробничого персоналу. 2.3.8.7. Визначення вартості незавершеного виробництва При вибутті до складу готової продукції незавершене виробництво оцінювати за нормативним методом (тобто за плановими виробничими витратами, розрахованими на підставі норм витрат, з подальшим коригуванням до рівня фактичних виробничих витрат). Вартістю незавершеного виробництва вважати залишок на кінець звітного періоду за рахунком 23 "Виробництво" з проведенням інвентаризації в кінці року. Вартість незавершеного виробництва відображати в додатковому рядку 1102 "Незавершене виробництво" Балансу. 2.3.9. Облік готової продукції 2.3.9.1. Визнання готової продукції При визнанні готову продукцію оцінювати за плановою виробничою собівартістю, розрахованою на підставі норм витрат, з подальшим коригуванням до рівня фактичної виробничої собівартості. Визначати планову виробничу собівартість готової продукції у розрізі підрозділів та номенклатурних груп на підставі калькуляцій, розроблених економічним відділом. Первісну вартість готової продукції відображати в додатковому рядку 1103 "Готова продукція" Балансу. 2.3.9.2. Уцінка готової продукції Проводити уцінку готової продукції, яка частково втратила свою первинну якість. Уцінку здійснювати до рівня цін її можливої реалізації (якщо вона не втратила товарний вигляд і придатна до використання) й оформлювати описом-актом. На суму зробленої уцінки в бухгалтерському обліку підприємства робити запис по дебету рахунка 946 "Втрати від знецінення запасів" у кореспонденції з кредитом рахунка 26 "Готова продукція". Уцінку проводити за даними інвентаризації. 2.3.9.3. Вибуття готової продукції Вибуття готової продукції здійснювати шляхом її продажу або переведення до складу матеріалів, переданих в переробку (субрахунок 206). При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначати дві її оцінки: - оцінку, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, тобто первісну вартість (по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"); - оцінку, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції"). При вибутті готової продукції внаслідок переведення до складу матеріалів, переданих в переробку, проводити її оцінку за первісною вартістю (виробничою собівартістю). 2.3.10. Облік браку Браком вважати продукцію діяльності підрозділів підприємства, яка за своїми якісними характеристиками, встановленими стандартами, технічними умовами не може бути використана за своїм прямим призначенням без додаткових витрат. Брак, що виникає в процесі виробництва, розподіляти за можливістю виправлення на: - виправний, тобто такий, що підлягає виправленню. Виправний брак направляти у виробництво, а його грошову оцінку включати до собівартості готової продукції; - невиправний, тобто такий, що виправленню не підлягає. Витрати на такий брак включати до собівартості готової продукції за вирахуванням вартості зворотних відходів. Облік браку проводити на підставі Акту про брак. 2.3.11. Облік відходів Відходи виробництва розподіляти на два види: - зворотні - такі, що після доопрацювання або без доопрацювання можна використовувати в якості матеріалів або для продажу; - незворотні - такі, що не можуть бути використані у виробництві та підлягають утилізації або передачі спеціалізованим організаціям. Рішення про віднесення відходів до конкретного виду покласти на інвентаризаційну комісію. Зворотні відходи в залежності від способу використання оцінювати за: - ціною придбання подібних ресурсів (у разі використання у якості матеріалів); - ціною можливої реалізації (у разі продажу). Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховувати у складі прямих матеріальних витрат, що формують собівартість виготовленої і реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт. 2.3.12. Облік товарів При надходженні товари оцінювати за їхньою первісною собівартістю (розраховується таким же чином, як і для виробничих запасів). Уцінку товарів проводити аналогічно уцінці готової продукції. При відображенні продажу товарів в бухгалтерському обліку зазначати дві її оцінки (таким же самим чином, як і для готової продукції). Первісну вартість товарів відображати в додатковому рядку 1104 "Товари" Балансу. 2.3.13. Облік виконаних робіт Собівартість виконаних робіт визначати на кожне замовлення та списувати в момент прийняття робіт. При відображенні прийнятих замовником виконаних робіт в бухгалтерському обліку зазначати дві її оцінки (таким же самим чином, як і для готової продукції). 2.4. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ Порядок облікової політики в частині фінансових інвестицій визначається вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 "Фінансові інструменти: подання" та 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти". 2.4.1. Класифікація фінансових інвестицій До фінансових інвестицій відносити корпоративні права, цінні папери, банківські депозити та інші фінансові інструменти. Для цілей бухгалтерського обліку розподіляти фінансові інвестиції за періодом інвестування на: - довгострокові фінансові інвестиції (рахунок обліку 14), тобто внески до статутного капіталу інших підприємств, придбані акції, облігації, банківські депозити зі строком погашення більше 12 місяців; - короткострокові фінансові інвестиції (рахунок обліку 35), тобто банківські депозити, боргові цінні папери зі строком погашення протягом 12 місяців з дати балансу, а також довгострокові фінансові інвестиції, до погашення яких залишилося менше 12 місяців. Оцінку та облік фінансових інвестицій здійснювати за кожною фінансовою інвестицією окремо. 2.4.2. Первісна оцінка фінансових інвестицій Фінансові інвестиції первісно оцінювати та відображати у бухгалтерському обліку за собівартістю. Первісну вартість фінансових інвестицій відображати в рядку 1035 "Інші фінансові інвестиції" (для довгострокових фінансових інвестицій) Балансу та в рядку 1160 "Поточні фінансові інвестиції" Балансу. 2.4.3. Витрати, що включаються до складу собівартості фінансових інвестицій До складу собівартості фінансової інвестиції включати наступні витрати: - ціну придбання; - комісійну винагороду; - інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції. 2.4.4. Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу При відсутності активного ринку даного виду фінансових інвестицій відображати їх на дату балансу за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Суму збитку від зменшення корисності оцінювати як різницю між балансовою вартістю фінансової інвестиції та теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою нормою прибутку для подібної фінансової інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображати у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій (субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій"). Якщо частка фінансових вкладень до статутного капіталу іншого підприємства більше 20 %, то такі фінансові інвестиції обліковувати за методом участі в капіталі. При наявності активного ринку даного виду фінансових інвестицій відображати їх на дату балансу за: - амортизованою собівартістю із застосуванням ефективної ставки відсотку- для фінансових інвестицій, що утримуються до погашення; - справедливою вартістю - для фінансових інвестицій, що придбані та утримуються підприємством виключно для продажу. 2.4.5. Відображення доходу від фінансових інвестицій Дивіденди, відсотки, роялті, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображати як фінансовий дохід (рахунок 73 "Інші фінансові доходи"). 2.5. ГРОШІ ТА ЇХНІ ЕКВІВАЛЕНТИ 2.5.1. Грошові кошти До складу грошових коштів включати: - готівку в касі; - кошти на рахунках в банках. Суму грошових коштів відображати в додатковому рядку 1166 "Готівка" (для готівкових коштів) Балансу та в рядку 1167 "Рахунки в банках" (для безготівкових коштів) Балансу. 2.5.2. Класифікація грошових коштів Для цілей бухгалтерського обліку окремо виділяти грошові кошти: - в національній валюті; - в іноземній валюті (за видами валют). Для грошових коштів в іноземній валюті розраховувати курсові різниці. 2.5.3. Ліміт каси та строки здавання готівки Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їхнього надходження до кас банків встановити ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки). 2.6. ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ Порядок облікової політики в частині дебіторської заборгованості визначається вимогами Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 18 "Дохід", 21 "Вплив змін валютних курсів", 32 "Фінансові інструменти: подання", 36 "Зменшення корисності активів" та 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". 2.6.1. Визнання дебіторської заборгованості активом Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо: - існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; - може бути достовірно визначена її сума. Дебіторську заборгованість визнавати фінансовим активом. Дебіторську заборгованість не вважати фінансовим активом у випадках, коли при погашенні такої заборгованості не відбувається надходження грошових коштів. 2.6.2. Класифікація дебіторської заборгованості Для цілей бухгалтерського обліку розподіляти дебіторську заборгованість за строками погашення на: - поточну, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (рахунки 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" та 37 "Розрахунки з різними дебіторами"); - довгострокову, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи". 2.6.3. Довгострокова дебіторська заборгованість До довгострокової дебіторської заборгованості відносити заборгованість за наданими довгостроковими позиками, за довгостроковими векселями, за тимчасово недоступними коштами та активами. 2.6.3.1. Довгострокові векселі одержані До заборгованості за отриманими довгостроковими векселями відносити заборгованість за векселями, отриманими як забезпечення заборгованості за позиками, договорами продажу необоротних активів та груп вибуття, фінансових інструментів тощо. Первісною оцінкою довгострокового векселя вважати їхню фактичну собівартість, що складається із: - справедливої вартості; - витрат, безпосередньо пов'язаних з надходженням довгострокового векселя (комісійна винагорода, збори та платежі тощо). Оцінкою довгострокового векселя на дату балансу вважати його амортизовану собівартість. Амортизовану собівартість визначати як суму, за якою довгостроковий вексель оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення унаслідок зменшення корисності або неможливості отримання. Вибуття довгострокових векселів здійснювати внаслідок: - їхнього погашення; - визнання заборгованості безнадійною. Довгострокові векселі одержані обліковувати на субрахунку 182 "Довгострокові векселі одержані". Суму довгострокових векселів відображати в рядку 1040 "Довгострокова дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.3.2. Заборгованість за наданими довгостроковими позиками До заборгованості за наданими довгостроковими позиками відносити заборгованість ділових партнерів, пов'язаних осіб та працівників підприємства. Первісною оцінкою заборгованості за наданими довгостроковими позиками вважати фактично надану суму грошових коштів. Оцінкою на дату балансу заборгованості за наданими довгостроковими позиками вважати її номінальну вартість з урахуванням зменшення (відновлення) корисності. Якщо є об'єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності заборгованості, що оцінюється за амортизованою собівартістю, то суму збитку оцінюють як різницю між балансовою вартістю та теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка (тобто ефективною ставкою відсотка, обчисленою при первісному визнанні). При погашенні такої дебіторської заборгованості шляхом здійснення одного платежу, теперішню вартість грошових надходжень визначати за формулою: де теперішня вартість грошових надходжень; сума грошових коштів, що буде отримана після закінчення договору; ефективна ставка відсотків; період, за який нараховуються відсотки. Величина є дисконтним множником для розрахунку теперішньої вартості коштів, що будуть отримані в майбутньому ( ), тому: При погашенні такої дебіторської заборгованості шляхом здійснення кількох рівних платежів (ануїтетів), теперішню вартість грошових надходжень визначати за формулою: де ануїтет (платіж); дисконтний множник для визначення теперішньої вартості ануїтету. Значення множників для визначення теперішньої вартості майбутнього платежу ( ) та теперішньої вартості ануїтету ( ) визначати за спеціальними таблицями, наведеними в додатках 2 та 3. Вибуття заборгованості за довгостроковими позиками здійснювати внаслідок: - їхнього погашення; - визнання заборгованості безнадійною. Заборгованість за довгостроковими позиками обліковувати на субрахунку 183 "Інша дебіторська заборгованість". Суму заборгованості за довгостроковими позиками відображати в рядку 1040 "Довгострокова дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.3.3. Тимчасово недоступні кошти та активи До тимчасово недоступних коштів та активів відносити кошти та активи, на які накладено арешт, та до яких підприємство не має доступу. Первісною оцінкою тимчасово недоступних коштів та активів вважати їхню балансову вартість. Оцінкою на дату балансу тимчасово недоступних коштів та активів вважати їхню собівартість з урахуванням зменшення (відновлення) корисності. Оскільки такі кошти та активи не є фінансовим активом, зменшення (відновлення) їхньої корисності проводити на підставі вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 "Зменшення корисності активів". Вибуття тимчасово недоступних коштів та активів здійснювати внаслідок: - зникнення причин недоступності; - списання таких коштів та активів внаслідок перекваліфікації заборгованості у безнадійну. Заборгованість за тимчасово недоступними коштами та активами обліковувати на субрахунку 183 "Інша дебіторська заборгованість". Суму заборгованості за тимчасово недоступними коштами та активами відображати в рядку 1040 "Довгострокова дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.4. Поточна дебіторська заборгованість До поточної дебіторської заборгованості відносити заборгованість покупців та замовників за реалізовану готову продукцію, товари, виконані роботи, заборгованість за виданими авансами, отриманими векселями, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів. 2.6.4.1. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи Поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи: - визнавати активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт; - оцінювати за фактичною сумою заборгованості контрагентів. Справедливу вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи визначати: - методом ефективного відсотку; - на рівні теперішньої вартості суми грошових коштів, що повинна бути отримана за договором, яка визначається шляхом дисконтування майбутніх платежів з використанням умовної ставки відсотку. Чітко розмежовувати продаж продукції, товарів та робіт з відстрочкою платежу та без відстрочки платежу. Продаж готової продукції, товарів, робіт вважати продажем з відстрочкою платежу в разі, коли: - сплата заборгованості відбудеться більше, ніж через 6 місяців з дати відвантаження; - середня ставка відсотків за кредит на ринку кредитування перевищує 20 %. В разі здійснення продажу з відстрочкою платежу розглядати таку операцію як дві - продаж та надання позики та, відповідно, відображати два види доходу - від реалізації продукції, товарів, робіт (рахунок 70 "Доходи від реалізації") та від відсотків за відстрочку платежу (субрахунок 732 "Відсотки одержані"). Оцінкою на дату річного балансу дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи вважати собівартість з урахуванням зменшення (відновлення) корисності. Сумнівною вважати поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. При наявності сумнівної заборгованості поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто сумою поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Величину резерву сумнівних боргів визначати методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Поточну дебіторську заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списувати з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат (субрахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги"). Безнадійною вважати заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; - прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; - прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; - заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; - прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); - актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; - прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією Безнадійною вважати дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснювати з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійну дебіторську заборгованість списувати з активів на інші операційні витрати (субрахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги"). Суму списаної дебіторської заборгованості обліковувати за балансом (субрахунок 071 "Списана дебіторська заборгованість") протягом не менше трьох років для спостереження за можливістю її відшкодування. Списувати дебіторську заборгованість з-за балансу у випадках: - відшкодування боржником; - по закінченні строку обліку такої заборгованості. Вибуття дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи здійснювати внаслідок: - їхнього погашення; - визнання заборгованості безнадійною. Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи обліковувати на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Приклад розрахунку та відображення фінансових доходів від продажу продукції, товарів, робіт з відстрочкою платежу наведено в додатку 4. Суму дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи відображати в рядку 1125 "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги" Балансу. 2.6.4.2. Дебіторська заборгованість за векселями отриманими Короткострокові векселі, отримані від покупців та замовників за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, обліковувати на рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані". Оцінювати короткострокові векселі за їхньою номінальною вартістю. Різницю між номінальною вартістю та визнаним доходом, який визначається за справедливою вартістю (дисконтованою номінальною вартістю векселя) відображати як дохід майбутніх періодів за нарахованими відсотками (рахунок 69 "Доходи майбутніх періодів"). Векселі зі строком погашення до 12 місяців з дати балансу, придбані або отримані в інший спосіб, обліковувати як поточні фінансові інвестиції (рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції"). Суму дебіторської заборгованості за векселями отриманими відображати в додатковому рядку 1120 "Векселі одержані" Балансу або в рядку 1160 "Поточні фінансові інвестиції" Балансу. 2.6.4.3. Дебіторська заборгованість за виданими авансами Дебіторську заборгованість за виданими авансами не вважати фінансовим активом. Дебіторську заборгованість за виданими авансами первісно визнавати за сумою фактично наданих грошових коштів. На дату балансу дебіторську заборгованість за виданими авансами обліковувати за номінальною вартістю з урахування зменшення корисності. Оскільки така заборгованість не є фінансовим активом, зменшення її корисності проводити на підставі вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 "Зменшення корисності активів". Списання дебіторської заборгованості за виданими авансами здійснювати внаслідок: - її погашення; - визнання безнадійною. Суму дебіторської заборгованості за виданими авансами відображати в рядку 1155 "Інша поточна дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.4.4. Дебіторська заборгованість підзвітних осіб Дебіторську заборгованість підзвітних осіб первісно визнавати за сумою фактично наданих грошових коштів. На дату балансу дебіторську заборгованість підзвітних осіб обліковувати з урахування зменшення корисності. Списання дебіторської заборгованості підзвітних осіб здійснювати внаслідок: - її погашення; - визнання безнадійною. Суму дебіторської заборгованості підзвітних осіб відображати в рядку 1155 "Інша поточна дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.4.5. Дебіторська заборгованість за претензіями До дебіторської заборгованості за претензіями відносити суми заборгованості за: - визнаними претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним організаціям за несвоєчасне постачання сировини, матеріалів, товарів, постачання не в повному обсязі; - визнаними претензіями, які пред'явлені покупцям та замовникам за невиконання умов договорів відносно оплати; - визнаними судом позовам та нарахованим фінансовим санкціям. Дебіторську заборгованість за претензіями первісно визнавати за сумою пред'явлених претензій. На дату балансу дебіторську заборгованість за претензіями обліковувати з урахування зменшення корисності. Списання дебіторської заборгованості за претензіями здійснювати внаслідок: - її погашення; - визнання безнадійною. Суму дебіторської заборгованості за претензіями відображати в рядку 1155 "Інша поточна дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.4.6. Дебіторська заборгованість за відшкодуванням завданих збитків До дебіторської заборгованості за відшкодуванням завданих збитків відносити заборгованість фізичних осіб, що виникла в результаті нестач та втрат від псування цінностей. Таку заборгованість визнавати фінансовим активом. Первісною вартістю заборгованості за відшкодуванням завданих збитків вважати суму фактично понесених збитків, встановлену за результатами інвентаризації. На дату балансу дебіторську заборгованість за відшкодуванням завданих збитків обліковувати з урахування зменшення корисності. Списання дебіторської заборгованості за відшкодуванням завданих збитків здійснювати внаслідок: - її погашення; - визнання безнадійною. Суму дебіторської заборгованості за відшкодуванням завданих збитків відображати в рядку 1155 "Інша поточна дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.4.7. Інша поточна дебіторська заборгованість До складу іншої поточної дебіторської заборгованості відносити позики, надані фізичним та юридичним особам, зокрема працівникам та власникам підприємства. Таку дебіторську заборгованість вважати фінансовим активом. Первісною вартістю дебіторської заборгованості за наданими позиками вважати суму фактично наданих грошових коштів. На дату балансу поточну заборгованість за наданими позиками оцінювати з урахуванням зменшення (відновлення) корисності активу. Втрати від зменшення корисності відображати у складі інших витрат (субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій"). Суму іншої поточної дебіторської заборгованості відображати в рядку 1155 "Інша поточна дебіторська заборгованість" Балансу. 2.6.5. Особливості обліку дебіторської заборгованості в іноземній валюті Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображати у валюті звітності (гривні) шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання. Для цілей визначення порядку оцінки дебіторської заборгованості в іноземній валюті відносити її до монетарних статей, тобто таких, які будуть отримані у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. На кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображати з використанням валютного курсу на кінець дня дати. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводити на: - дату балансу - застосовувати валютний курс на кінець дня дати; - дату здійснення господарської операції - застосовувати валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність відображати у складі інших операційних доходів (субрахунок 714 "Дохід від операційної курсової різниці" або витрат (субрахунок 945 "Витрати від операційної курсової різниці"). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (субрахунок 744 "Дохід від не операційної курсової різниці") або витрат (субрахунок 974 "Втрати від не операційних курсових різниць"). 2.7. Витрати майбутніх періодів До витрат майбутніх періодів відносити: - сплачені авансом платежі (наприклад, оренда, користування комп'ютерними програми); - передплату за газети, журнали, інші періодичні видання; - страхування. Витрати майбутніх періодів відображати у рядку 1170 "Витрати майбутніх періодів" Балансу. РОЗДІЛ 3 - ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Порядок облікової політики в частині власного капіталу визначається вимогами Концептуальної основи фінансової звітності, Міжнародних стандартів фінансової звітності 2 "Платіж на основі акцій", 9 "Фінансові інструменти" та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", 32 "Фінансові інструменти: подання" та 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". 3.1. Концепція капіталу При складанні фінансових звітів застосовувати фінансову концепцію капіталу, згідно якої капітал є синонімом чистих активів суб'єкта господарювання. 3.2. Концепція збереження капіталу Застосовувати концепцію збереження фінансового капіталу, згідно якої прибуток заробляється, тільки якщо грошова сума чистих активів на кінець періоду перевищує грошову суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду. Збереження фінансового капіталу вимірювати в номінальних грошових одиницях. Концепцію збереження капіталу пов'язувати з тим, як підприємство визначає капітал, який воно прагне зберегти. До основних цілей застосування концепції збереження капіталу віднести: - зв'язок між концепцією капіталу і концепцією прибутку в якості відправної точки для вимірювання прибутку; - передумову для розмежування прибутковості капіталу підприємства і повернення його капіталу; - визнання прибутком і прибутковістю капіталу тільки надходження активів, що перевищують суми, необхідні для збереження капіталу. 3.3. Розрахунок розміру власного капіталу Розмір власного капіталу розраховувати як залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань. 3.4. Складові частини власного капіталу Для цілей бухгалтерського обліку до складу власного капіталу відносити: - статутний капітал (рахунок 40) - для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу; - капітал в дооцінках (рахунок 41) - для обліку і узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід); - додатковий капітал (рахунок 42) - для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу; - резервний капітал (рахунок 43) - для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку; - нерозподілені прибутки (непокриті збитки) (рахунок 44) - облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку; - вилучений капітал (рахунок 45) - облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо; - неоплачений капітал (рахунок 46) - для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства; - цільове фінансування і цільові надходження (рахунок 48) - облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога). 3.5. Статутний капітал Виділяти наступні види статутного капіталу: - зареєстрований статутний капітал - розмір статутного капіталу, відображений в установчих документах; - незареєстрований статутний капітал - внески, які надходять для формування статутного капіталу після його оголошення і до реєстрації відповідних змін до установчих документів. Збільшення розміру статутного капіталу проводити шляхом: - підвищення номінальної вартості акцій; - розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості. Суму зареєстрованого капіталу відображати у рядку 1400 "Зареєстрований (пайовий) капітал" Балансу, в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року" Звіту про власний капітал Суму внесків до незареєстрованого капіталу відображати в додатковому рядку 1401 "Внески до незареєстрованого статутного капіталу" Балансу. Зменшення номінальної вартості акцій відображати в додатковому рядку 4280 "Зменшення номінальної вартості акцiй" Звіту про власний капітал. 3.6. Капітал в дооцінках Виділяти наступні складові капіталу в дооцінках: - дооцінка (уцінка) основних засобів (суми дооцінки об'єктів основних засобів, уцінки таких об'єктів в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку); - дооцінка (уцінка) нематеріальних активів (суми дооцінки об'єктів нематеріальних активів, уцінки таких об'єктів в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку); - дооцінка (уцінка) фінансових інструментів (зміна балансової вартості об'єкта хеджування та віднесення сум до первісної вартості фінансових активів чи фінансових зобов'язань або до складу інших доходів (витрат)). Суми дооцінки залишкової вартості об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включати до складу капіталу у дооцінках та відображати в іншому сукупному доході, а суми уцінки - до складу витрат. Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках при вибутті об'єктів, які раніше були переоцінені. Суму капіталу в дооцінках відображати у рядку 1405 "Капітал в дооцінках" Балансу, в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року", в додаткових рядках 4111 "Дооцінка (уцінка) необоротних активів" та 4112 "Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів" Звіту про власний капітал. 3.7. Додатковий капітал Виділяти наступні види додаткового капіталу: - емісійний дохід (прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу, тобто акцій); - накопичені курсові різниці (курсові різниці, які відображаються у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході); - безоплатно одержані необоротні активи (вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб); - інший додатковий капітал (наприклад, вартість необоротних активів, отриманих за договором оренди цілісних майнових комплексів). Емісійним доходом вважати суму перевищення доходів, отриманих від первинної емісії (випуску) власних акцій, над номіналом таких акцій. Курсові різниці, що виникають в результаті перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображати в складі додаткового капіталу (субрахунок 423). Розподіляти внески в іноземній валюті за монетарними та немонетарними статтями. У разі відображення монетарної статті курсові різниці визначати на дату: - балансу - застосовувати валютний курс на кінець дня дати балансу; - здійснення господарської операції (погашення заборгованості) - застосовувати валютний курс на початок дня дати здійснення операції. У разі відображення немонетарної статті, яка оцінена за справедливою вартістю, курсові різниці визначати за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості. Первісною вартістю безоплатно отриманих необоротних активів вважати їхню справедливу вартість на дату отримання з урахуванням наступних витрат: - реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з отриманням прав на необоротний актив; - сум ввізного мита; - витрат зі страхування ризиків доставки необоротних активів; - витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження і т.п. необоротних активів. Суму додаткового капіталу відображати у рядку 1410 "Додатковий капітал" Балансу, в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року" Звіту про власний капітал. Емісійний дохід відображати в додатковому рядку 1411 "Емісійний дохід" Балансу. Накопичені курсові різниці відображати в додатковому рядку 7472 "Накопичені курсові різниці" Балансу та в додатковому рядку 4113 "Накопичені курсові різниці" Звіту про власний капітал. 3.8. Резервний капітал Резервний капітал створювати у розмірі 15 % статутного капіталу шляхом: - щорічних відрахувань від чистого прибутку; - за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал відображати у рядку 1415 "Резервний капітал" Балансу та в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року" Звіту про власний капітал. 3.9. Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) Виділяти наступні класифікаційні групи нерозподіленого прибутку (непокритого збитку): - нерозподілений прибуток - для відображення наявності та руху нерозподіленого прибутку, розрахованого за даними бухгалтерського обліку; - непокриті збитки - для відображення сум непокритих збитків, розрахованих за даними бухгалтерського обліку; - прибуток, використаний у звітному періоді - для відображення сум прибутку, що був розподілений протягом звітного періоду. Списання непокритих збитків здійснювати за рахунок нерозподіленого прибутку. Отриманий протягом звітного періоду прибуток використовувати для наступних цілей: - розподілу між власниками (нарахування дивідендів); - відрахування в резервний капітал; - поповнення статутного капіталу; - покриття непокритих збитків. Суму нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)" відображати у рядку 1420 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" Балансу, в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року" Звіту про власний капітал. Розподіл прибутку відображати в рядках 4200 "Виплати власникам (дивіденди)", 4205 "Спрямування прибутку до зареєстрованого капіталу", 4210 "Відрахування до резервного капіталу" Звіту про власний капітал. Суму непокритих збитків вираховувати при визначенні підсумку власного капіталу. 3.10. Вилучений капітал Вилучений капітал обліковувати при викупі акцій власної емісії у акціонерів. Викуп акцій проводити з метою: - перерозподілу серед вже існуючих акціонерів; - залучення нових акціонерів, в тому числі працівників товариства; - зменшення зареєстрованого капіталу шляхом анулювання викуплених акцій. Вилучений капітал відображати у рядку 1430 Балансу, в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року", 4260 "Вилучення капіталу: Викуп акцій (часток)", 4265 "Перепродаж викуплених акцій (часток)", 4270 "Анулювання викуплених акцій (часток) Звіту про власний капітал. Суму вилученого капіталу вираховувати при визначенні підсумку власного капіталу. 3.11. Неоплачений капітал До складу неоплаченого капіталу відносити заборгованість власників за внесками до статутного капіталу. Заборгованість власників за внесками до статутного капіталу вважати дебіторською заборгованістю і, відповідно, фінансовим активом. Заборгованість власників за внесками до статутного капіталу первісно оцінювати за сумою фактично несплачених внесків. Для оцінки такої заборгованості на дату балансу застосовувати метод ефективної ставки відсотка, тобто метод розрахунку амортизованої вартості фінансового активу та розподілу процентного доходу на відповідний період. При розрахунку ефективної ставки відсотка розрахувати потоки грошових коштів з урахуванням усіх договірних умов фінансового інструменту, але не брати до уваги майбутні кредитні втрати. Неоплачений капітал відображати у рядку 1430 Балансу, , в рядках 4000 "Залишок на початок року" та 4300 "Залишок на кінець року" Звіту про власний капітал. Внески учасників відображати в рядках 4240 "Внески до капіталу" та 4245 "Погашення заборгованості з капіталу" Звіту про власний капітал. 3.12. Цільове фінансування і цільові надходження До складу цільового фінансування та цільових надходжень включати наступні класифікаційні групи: - кошти, вивільнені від оподаткування (у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток); - кошти з бюджету та державних цільових фондів; - благодійна допомога (вартість коштів (товарів, робіт, послуг) благодійної допомоги, яка звільняється від оподаткування податком на додану вартість); - інші кошти цільового фінансування і цільових надходжень. Дотримуватися цільового характеру використання отриманих коштів. Цільове фінансування та цільові надходження відображати у рядку 1525 "Цільове фінансування" та додатковому рядку 1526 "Благодійна допомога" Балансу. 3.13. Інструменти власного капіталу До інструментів власного капіталу відносити будь-який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань, тобто акції. Наданим інструментом власного капіталу вважати право (умовне чи безумовне) на інструмент власного капіталу підприємства, надане ним іншій стороні за угодою про платіж на основі акцій. 3.13.1. Оцінка інструментів власного капіталу Оцінювати справедливу вартість наданих інструментів власного капіталу на дату оцінки, виходячи з ринкових цін (якщо вони є) і враховуючи умови набуття права, на яких були ці інструменти надані. У разі відсутності ринкових цін, оцінювати справедливу вартість наданих інструментів власного капіталу, користуючись методом, який визначатиме ймовірну вартість цих інструментів на дату оцінки в операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Застосовувати метод оцінювання, прийнятий для визначення ціни фінансових інструментів. Враховувати усі чинники та припущення, які братимуться до уваги обізнаними і зацікавленими учасниками ринку для визначення ціни. Справедливу вартість акцій, наданих працівникам, оцінювати за ринковою ціною акцій, скоригованою для врахування умов, на яких ці акції були надані. Якщо з акціями суб'єкта господарювання не проводяться операції на ринку, їхню вартість визначати за розрахунковою ринковою ціною. 3.13.2. Платіж на основі акцій До операцій, платіж за які здійснюється на основі акцій, відносити операції, в яких суб'єкт господарювання: - отримує товари чи послуги від постачальника (в тому числі працівника) за угодою про платіж на основі акцій; - бере на себе зобов'язання здійснити платіж на користь постачальника за угодою про платіж на основі акцій, що передбачає отримання товарів або послуг від постачальника іншим суб'єктом господарювання групи. Оцінювати операцію, платіж за якою здійснюється на основі акцій, шляхом посилання на справедливу вартість наданих інструментів власного капіталу. Якщо справедлива вартість наданих інструментів власного капіталу не може бути достовірно оцінена: а) оцінювати такі інструменти власного капіталу за їх внутрішньою вартістю (тобто, різницею між справедливою вартістю акцій, на які контрагент має право (умовне чи безумовне) підписатися або які він має право отримати, та ціною (якщо є), яку контрагент повинен (чи буде повинен) сплатити, за ці акції) на дату отримання підприємством товарів або на дату надання послуг контрагентом і надалі на кінець кожного звітного періоду та на дату остаточного розрахунку, з визнанням будь-яких змін у внутрішній вартості у складі прибутків чи збитків; б) визнавати отримані товари чи послуги на основі такої кількості інструментів власного капіталу, на яку зрештою буде набуте право або (якщо доречно) яка буде виконана в кінцевому результаті. При викупі інструментів власного капіталу, право на які вже набуте, виплати на користь працівника слід обліковувати як вилучення з власного капіталу, за винятком тієї суми, на яку платіж перевищує справедливу вартість викуплених інструментів капіталу станом на дату викупу. Будь-яке таке перевищення слід визнавати як витрати. РОЗДІЛ 4 - ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ Порядок облікової політики в частині зобов'язань та забезпечень визначається вимогами Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", 32 "Фінансові інструменти: подання", 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи" та 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". 4.1. Облік зобов'язань 4.1.1. Поняття зобов'язань Під зобов'язаннями розуміти існуюче зобов'язання суб'єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якого, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб'єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди. До фінансових зобов'язань відносити будь-яке зобов'язання, що є: - контрактним зобов'язанням: 1) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання; 2) обмінюватися фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання; - контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання. Зобов'язання, які підлягають погашенню коштами або фінансовими активами, вважати фінансовими зобов'язаннями та відносити до складу фінансових інструментів. 4.1.2. Класифікація зобов'язань Для цілей бухгалтерського обліку виділяти такі зобов'язання за строком погашення: - поточні, тобто такі зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу; - довгострокові - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями До поточних зобов'язань відносити: - короткострокові кредити банків; - поточну кредиторську заборгованість, в т.ч. заборгованість: 1) за довгостроковими зобов'язаннями; 2) за придбані товари, роботи, послуги; 3) за розрахунками з бюджетом, з виділенням заборгованості з податку на прибуток і зі страхування; 4) з оплати праці; 5) за виданими векселями; 6) з одержаних авансів; 7) за розрахунками з учасниками; 8) за внутрішніми розрахунками; - іншу поточну кредиторську заборгованість. До довгострокових зобов'язань відносити: - довгострокові кредити банків; - інші довгострокові зобов'язання. 4.1.3. Облік довгострокових зобов'язань 4.1.3.1. Облік заборгованості за довгостроковими кредитами банків До довгострокових банківських кредитів відносити: - банківські кредити, термін погашення яких більше 12 місяців з дати балансу; - банківські кредити, термін погашення яких на дату був менше 12 місяців, але до затвердження фінансової звітності було прийнято рішення (угоду) про продовження терміну його погашення. Заборгованість за банківськими кредитами вважати фінансовим зобов'язанням. При первісному визнанні оцінювати фінансові зобов'язання за довгостроковими банківськими кредитами за справедливою вартістю і витратами на проведення операції, тобто за собівартістю. До складу витрат на операцію відносити: - виплати та комісійні, сплачені агентам (включаючи працівників, що діють в якості агентів), консультантам, брокерам та дилерам; - збори регулюючих органів і фондових бірж; - податки і збори за переказ коштів. До складу витрат на операцію не відносити: - премії та знижки за борговими інструментами; - фінансові витрати; - внутрішні адміністративні витрати Якщо ставка відсотка за кредит менше ринкової, то справедливою вартістю зобов'язання за ним вважати теперішню вартість грошових коштів, які будуть сплачені при його погашенні. Таку вартість розраховувати шляхом застосування до суми відсотків за кредит коефіцієнта дисконтування ануїтету, а до суми кредиту - коефіцієнта дисконтування. Зобов'язання за довгостроковими кредитами банків на дату балансу оцінювати за амортизованою собівартістю. Амортизованою собівартістю зобов'язання вважати суму, за якою таке зобов'язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати в погашення основної суми боргу, зменшену або збільшену на суму накопиченої амортизації різниці між первісною вартістю і сумою погашення із використанням методу ефективного відсотка. Заборгованість за довгостроковими кредитами банків відображати в рядку 1510 "Довгострокові кредити банків" Балансу. 4.1.3.2. Облік довгострокових кредитів банків в іноземній валюті Особливістю обліку довгострокових кредитів в іноземній валюті вважати визначення курсових різниць від коливань курсу іноземних валют. Банківські кредити в іноземній валюті під час первісного визнання відображати у валюті звітності (тобто, в національній валюті) шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати визнання зобов'язань. На кожну дату балансу довгострокові кредити в іноземній валюті відображати з використанням валютного курсу на кінець дня дати. Курсові різниці визначати на дату: - балансу; - здійснення господарської операції (наприклад, часткове або повне погашення і т.п.). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовувати валютний курс на кінець дня дати, а при визначенні на дату здійснення господарської операції - на початок дня дати здійснення операції. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті від фінансової діяльності відображати у складі інших доходів (витрат). 4.1.3.3. Інші довгострокові зобов'язання До інших довгострокових зобов'язань відносити кредиторську заборгованість за: - виданими векселями, термін погашення яких більше 12 місяців з дати балансу (рахунок 51); - випущеними облігаціями, термін погашення яких більше 12 місяців з дати балансу (рахунок 52); - основними засобами, отриманими в довгострокову фінансову оренду (рахунок 53); - отриманою тимчасовою фінансовою допомогою (позиками), термін погашення яких більше 12 місяців з дати балансу (рахунок 55); - податками і зборами, відстроченими, розстроченими відповідно до законодавства (рахунок 55). Інші довгострокові зобов'язання відображати в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу. 4.1.3.3.1. Заборгованість за довгостроковими випущеними облігаціями Облігацію вважати фінансовим зобов'язанням її емітента. Суму відсотків за облігаціями визнавати фінансовими витратами. Витрати, пов'язані з реєстрацією випуску облігацій та сплатою комісії торговцю цінними паперами, визнавати іншими витратами. При продажу облігації за номінальною вартістю, відсотки визнавати витратами на дату їхнього нарахування в фактично нарахованій сумі, а облік випущених облігацій вести за номінальною вартістю. При продажу облігації за ціною вище номіналу - визнавати суму премії, а при продажу за ціною нижче номіналу - суму дисконту. Первісно облігацію, як фінансове зобов'язання, оцінювати в обліку виходячи з суми зобов'язань і дисконту (премії). До дисконту або премії застосовувати амортизацію (поступове списання) протягом терміну, на який випущена облігація. Амортизацію дисконту (премії) здійснювати за ефективною ставкою відсотку, яка розраховується з урахуванням суми дисконту (премії), розміру номінальної ставки і терміну, на який випущені облігації. Облік фінансових зобов'язань за випущеними облігаціями на дату балансу вести за їхньою амортизованою вартістю, тобто шляхом щорічного (щомісячного) збільшення (зменшення) на суму амортизації дисконту, якщо облігація продана за ціною нижче номіналу або амортизації премії, якщо облігація продана за ціною вище номіналу. Суму довгострокових зобов'язань за випущеними облігаціями відображати в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу. 4.1.3.3.2. Заборгованість за основні засоби, отримані у фінансову оренду Відображати в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт основних засобів одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Мінімальними орендними платежами вважати суму, передбачену договором орендної плати, збільшену на гарантовану ліквідаційну вартість об'єкту (викупний платіж). Різницю між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку на початку строку фінансової оренди, вважати фінансовими витратами і відображати в бухгалтерському обліку і звітності в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснювати із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду. Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат застосовувати ставку відсотка на можливі позики. Суму довгострокових зобов'язань за основні засоби, отримані у фінансову оренду відображати в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу. 4.1.3.3.3. Заборгованість за отриманою тимчасовою фінансовою допомогою До тимчасової фінансової допомоги відносити суми коштів, що надійшли у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та які є обов'язковими до повернення. В момент визнання заборгованість за отриманою тимчасовою фінансовою допомогою оцінювати за справедливою вартістю з урахуванням комісій і інших витрат на операцію. В момент отримання такої позики визнавати інший фінансовий дохід з подальшою його амортизацією, тобто поступовим віднесенням суми такого доходу на фінансові витрати. Подальший облік отриманої фінансової допомоги здійснювати за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка. До складу амортизованої вартості включати: - суми фінансового зобов'язання після первісного визнання; - виплати основної суми боргу; - накопичену з використанням методу ефективної ставки відсотка амортизацію різниці між первісною вартістю і сумою до погашення. Суму довгострокових зобов'язань за отриманою тимчасовою фінансовою допомогою відображати в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу. 4.1.3.3.4. Заборгованість за довгостроковими векселями виданими Заборгованість за виданими процентними векселями відображати таким саме чином, як і заборгованість за отриманими кредитами, а заборгованість за виданими безвідсотковими векселями - як заборгованість за отриманою тимчасовою фінансовою допомогою. Суму довгострокових зобов'язань за довгостроковими векселями виданими відображати в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу. 4.1.3.3.5. Заборгованість з податків і зборів відстрочена, розстрочена відповідно до законодавства За необхідності використовувати можливість розстрочки або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків. До грошових зобов'язань платника податку відносити суму коштів, яку він повинен сплатити до бюджету як податкове зобов'язання та / або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється у зв'язку з порушенням вимог законодавства. До податкового боргу відносити суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений термін, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання. Під розстрочкою, відстрочкою грошових зобов'язань або податкового боргу розуміти перенесення термінів сплати, відповідно, грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми вже входить пеня, то для розрахунку процентів брати суму за вирахуванням суми пені. 4.1.4. Облік поточних зобов'язань 4.1.4.1. Облік короткострокових кредитів банків До складу короткострокових банківських кредитів відносити кредити, надані на термін до 12 місяців, а також кредити, які надані на термін понад 12 місяців, але до погашення яких на дату балансу залишилося менше 12 місяців. Короткострокові банківські кредити вважати фінансовими зобов'язаннями. В момент визнання таку заборгованість оцінювати за ціною операції (сумою одержаного кредиту) з урахуванням банківських комісій. Оцінку короткострокового кредиту на дату балансу здійснювати за теперішньою вартістю кредиту у випадках: - отримання кредиту за заниженою, в порівнянні з ринковою, ставкою; - якщо справжня вартість кредиту, визначена шляхом дисконтування його суми за ефективною ставкою відсотка, істотно відрізняється від суми кредиту. Поріг суттєвості для оцінки короткострокових кредитів за теперішньою вартістю встановити на рівні 5%. У разі, якщо зазначена різниця суттєва, визнавати фінансовий дохід, а на дату балансу заборгованість за короткостроковим кредитом визначати за амортизованою собівартістю з визнанням фінансових доходів і витрат. Заборгованість за короткостроковими кредитами списувати при їхньому погашенні або визнанні безнадійними. Заборгованість за короткостроковими кредитами банків відображати в рядку 1600 "Короткострокові кредити банків" Балансу. 4.1.4.2. Облік тимчасової фінансової допомоги Облік короткострокової тимчасової фінансової допомоги в момент її визнання здійснювати за справедливою вартістю, визначеною шляхом дисконтування суми позики, якщо різниця між номінальною і справедливою вартістю перевищує встановлений поріг суттєвості (тобто, 5%). Різницю між справжньою вартістю тимчасової фінансової допомоги і її фактичною сумою визнавати фінансовим доходом. На дату балансу суму тимчасової фінансової допомоги оцінювати за амортизованою собівартістю. Суму амортизації відносити до інших фінансових витрат. Заборгованість за короткостроковою тимчасовою фінансовою допомогою списувати при її поверненні або визнанні безнадійною. 4.1.4.3. Облік заборгованості за придбані товари, роботи, послуги Заборгованість за придбані товари, роботи, послуги визнавати на дату визнання придбаних товарів активами, а витрат на роботи, послуги - витратами. Таку заборгованість вважати фінансовими зобов'язаннями і на дату визнання оцінювати так само, як заборгованість за короткостроковою тимчасовою фінансовою допомогою, за теперішньою вартістю грошових коштів, які підлягають сплаті в майбутньому, якщо різниця між теперішньою вартістю заборгованості і її номінальною сумою перевищує поріг суттєвості (тобто, 5 %). Якщо термін кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги менше 3-х місяців, перевірку на істотність відмінності між теперішньою і номінальною вартістю не проводити. Кредиторську заборгованість за придбані товари, роботи, послуги вважати поточною кредиторською заборгованістю, навіть якщо термін оплати, згідно договору, перевищує 12 місяців. За таких умов, оцінку такої заборгованості за теперішньою (дисконтованою) вартістю вважати обов'язковою. Дохід, який виникає при оцінці такої кредиторської заборгованості за теперішньою вартістю, відображати як інший фінансовий дохід. При оцінці такої кредиторської заборгованості на дату визнання за теперішньою вартістю, на дату балансу оцінювати її за амортизованою собівартістю з визнанням інших фінансових витрат. Заборгованість за придбані товари, роботи, послуги списувати при її погашенні або визнанні безнадійною. Заборгованість за придбані товари, роботи, послуги відображати в рядку 1615 "Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" Балансу. 4.1.4.4. Облік розрахунків з бюджетом Заборгованість за податками визначати на дату балансу на основі податкових розрахунків (декларацій). На дату оплати цю заборгованість списувати. У разі, якщо сплачена сума більше заборгованості, визнавати виникнення "переплати". Аналогічно здійснювати облік заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. Прострочену податкову заборгованість визнавати безнадійною при закінченні терміну позовної давності або в результаті обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Таку заборгованість включати до складу інших доходів. Факт настання обставин непереборної сили підтверджувати: - Торгово-промисловою палатою України - при настанні обставин непереборної сили або стихійного лиха; - уповноваженими органами інших країн - в разі настання обставин непереборної сили у відповідних країнах; - рішенням Президента України про запровадження надзвичайної економічної ситуації на окремих територіях, затверджених Верховної Ради України, рішенням Кабінету Міністрів України про визнання окремих територій потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, в т.ч. рішенням про визнання окремих територій постраждалими від погодних умов; - рішенням обласних рад (у встановлених законом випадках); - висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини. Податковий борг також визнавати безнадійним на підставі рішення суду. Визначення розміру (суми) безнадійного боргу здійснювати на підставі даних інформаційних систем контролюючого органу станом на день виникнення такого боргу. Днем виникнення безнадійного боргу в разі: - закінчення терміну давності (1095 днів), вважати дату прийняття рішення керівником контролюючого органу; - виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вважати день, що настає після граничного терміну погашення грошових зобов'язань (дату, визначену в документі, що підтверджує акт непереборної сили). Заборгованість за податками та з соціального страхування відображати в рядках 1620 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом", 1621 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток" та 1625 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування" Балансу. 4.1.4.5. Облік заборгованості з оплати праці Зарплату та інші розрахунки з працівниками вважати поточною заборгованістю та обліковувати за собівартістю. Термін давності за виплатами нарахованої зарплати не встановлений. Заборгованість з оплати праці відображати в рядку 1630 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці" Балансу. 4.1.4.6. Облік іншої поточної кредиторської заборгованості До складу іншої поточної кредиторської заборгованості включати такі фінансові зобов'язання: - за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 1610 "Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" Балансу); - за виданими векселями (додатковий рядок 1605 "Векселі видані" Балансу); - з одержаних авансів (додатковий рядок 1635 "Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами" Балансу); - за розрахунками з учасниками (додатковий рядок 1640 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками" Балансу); - за внутрішніми розрахунками (додатковий рядок 1645 "Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" Балансу). Названі фінансові зобов'язання обліковуються, зазвичай, за їх собівартістю, якщо не передбачається, що термін їх погашення викликає необхідність їх оцінки за теперішньою вартістю майбутніх платежів. У разі закінчення терміну позовної давності за цими зобов'язаннями, а також при настанні інших обставин, заборгованість за цими зобов'язаннями може бути визнана безнадійною. 4.2. Облік забезпечень 4.2.1. Поняття забезпечень До забезпечень відносити зобов'язання з невизначеним строком або сумою. Забезпечення відокремлювати від інших зобов'язань (таких як торговельна кредиторська заборгованість і нарахування) за ознакою існування невизначеність щодо строку або суми майбутніх витрат, необхідних для погашення. 4.2.2. Умови визнання забезпечень Забезпечення визнавати за наступних умов: - суб'єкт господарювання має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; - ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов'язання; - можна достовірно оцінити суму зобов'язання. У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнавати. 4.2.2.1. Існуюче зобов'язання У разі, якщо не ясно, чи є існуюче зобов'язання, минулу подію вважати такою, що спричиняє таке зобов'язання, якщо, беручи до уваги всі наявні свідчення (наприклад, висновок експертів), є скоріше можливим, аніж неможливим те, що існуюче зобов'язання є на кінець звітного періоду. До розглянутих свідчень включати будь-які додаткові свідчення, що їх надають події, після звітного періоду. На основі таких свідчень: - у разі, коли ймовірніше, що існуюче зобов'язання існувало на кінець звітного періоду, - визнавати забезпечення (якщо задоволено інші критерії визнання); - у разі, коли ймовірніше, що існуюче зобов'язання не існувало на кінець звітного періоду, - розкривати інформацію про умовне зобов'язання. 4.2.2.2. Минула подія Умовою визнання минулої події такою, что створює зобов'язання, вважати відсутність у суб'єкт господарювання реальної альтернативи виконання зобов'язання, створеного такою подією. Таке вважати можливим у наступних випадках: - виконання зобов'язання може бути примусово забезпечене в судовому порядку; - у разі конструктивного зобов'язання, в якому подія (яка може бути дією суб'єкта господарювання) створює обґрунтоване очікування в інших сторін, що суб'єкт господарювання виконає своє зобов'язання. Визнавати як забезпечення лише ті зобов'язання, які виникають внаслідок минулих подій, незалежних від майбутніх дій підприємства (тобто, майбутнього ведення бізнесу). 4.2.2.3. Імовірне вибуття ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди Розглядати вибуття ресурсів чи іншу подію як імовірну, якщо більш можливо, що подія відбудеться, ніж не відбудеться, тобто ймовірність того, що подія відбудеться, перевищує ймовірність того, що подія не відбудеться. Для низки подібних зобов'язань (наприклад, гарантій на вироби або подібні контракти) ймовірність того, що для їх виконання буде необхідним вибуття, визначати шляхом розгляду класу зобов'язань у цілому. Ймовірність вибуття для окремо взятого об'єкту може бути малою, але, цілком імовірно, що певне вибуття ресурсів буде необхідним для погашення усього класу зобов'язань у цілому. В такому разі забезпечення визнавати. 4.2.2.4. Найкраща оцінка В якості суми забезпечення відображати найкращу оцінку видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду. Найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання, вважати суму, яку суб'єкт господарювання обґрунтовано сплатив би для погашення зобов'язання або передав би його третій стороні на кінець звітного періоду. До уваги брати наступну інформацію: - судження управлінського персоналу; - досвід подібних операцій; - висновки незалежних експертів; - будь-які додаткові свідчення, отримані внаслідок подій після звітного періоду. Забезпечення оцінювати до сплати податків. 4.2.2.5. Ризики та невизначеності Для отримання найкращої оцінки забезпечення враховувати ризики та невизначеності. Ризик визначати як непостійність результату. Коригування на ступінь ризику може збільшити суму, за якою оцінюється зобов'язання. За невизначених умов здійснювати судження обачно, щоб не завищити дохід чи активи і не занизити витрати чи зобов'язання. Принцип обачності використовувати для уникнення дублювання коригувань на ризик і невизначеність, яке призводить до завищення забезпечення. 4.2.2.6. Теперішня вартість За наявності суттєвого впливу вартості грошей у часі, суму забезпечення визначати як теперішню вартість витрат, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'язання, шляхом дисконтування. Ставкою дисконтування вважати ставку до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризиків, притаманних зобов'язанню. 4.2.2.7. Майбутні події Відображати в сумі забезпечення майбутні події, які можуть впливати на суму, потрібну для погашення зобов'язання, коли є достатні об'єктивні свідчення того, що такі події відбудуться (наприклад, очікувана зміна законодавства або використовуваної технології). 4.2.2.8. Очікуване вибуття активів Оцінюючи забезпечення, не враховувати прибутки від очікуваного вибуття активів навіть, якщо очікуване вибуття тісно пов'язане з подією, яка спричиняє забезпечення. 4.2.2.9. Компенсації Компенсацію визнавати тоді, коли існує цілковита впевненість, що вона буде отримана, якщо суб'єкт господарювання погасить зобов'язання (якщо очікується, що деякі або всі витрати, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною). Компенсацію розглядати як окремий актив. Суму, визнану для компенсації, відображати в межах суми забезпечення. У звіті про прибутки та збитки витрати, пов'язані із забезпеченням, наводити за вирахуванням суми, визнаної для компенсації. 4.2.2.10. Перегляд забезпечень Забезпечення переглядати на кінець кожного звітного періоду та коригувати для відображення поточної найкращої оцінки. Забезпечення сторнувати, якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов'язання. При застосовуванні дисконтування балансову вартість забезпечення збільшувати у кожному періоді для відображення плину часу. Таке збільшення визнавати як витрати на позики. 4.2.2.11. Використання забезпечень Забезпечення використовувати лише для тих витрат, для яких воно було створено з самого початку. 4.2.2.12. Майбутні операційні збитки Не визнавати забезпечення для майбутніх операційних збитків, оскільки такі збитки не відповідають визначенню зобов'язання та загальним критеріям визнання, визначеним для забезпечень. Очікування майбутніх операційних витрат вважати ознакою того, що корисність певних активів господарської одиниці могла зменшитися, тому такі активи перевіряти на зменшення корисності. 4.2.3. Класифікація забезпечень Для цілей узагальнення інформації про рух коштів, які резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду, виділяти наступні види забезпечень на: - виплату відпусток працівникам - для обліку руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам; - виконання гарантійних зобов'язань - для обліку руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції; - демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та приведення земельних ділянок, на яких він розташований, у стан, придатний для подальшого використання; - виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів; - забезпечення матеріального заохочення - для обліку забезпечення на матеріальне заохочення працівників, зокрема на виплату працівникам винагороди, допомоги, премії, які підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконали роботу, що надає їм право на отримання таких виплат у майбутньому. За строком використання розподіляти забезпечення на: - довгострокові - забезпечення на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та приведення земельних ділянок, на яких він розташований, у стан, придатний для подальшого використання; - короткострокові (поточні) - всі інші забезпечення. Аналітичний облік забезпечень майбутніх витрат і платежів вести за їхніми видами, напрямами формування й використання. Створені забезпечення відображати в рядках 1520 "Довгострокові забезпечення" та 1660 "Поточні забезпечення". 4.2.3.1. Забезпечення на виплату відпусток працівникам Суму забезпечення на виплату відпусток працівникам визначати щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. До суми забезпечення на виплату відпусток працівникам включати суми забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До забезпечення на виплату відпусток включати виключно майбутні витрати на оплату чергових (щорічних, основних і додаткових) відпусток, а також додаткових відпусток працівникам, які мають дітей. Суму створеного забезпечення визнавати витратами в розрізі тих самих видів операційних витрат, для відшкодування яких воно створюється. Оскільки забезпечення виплат відпусток відображається в складі різних видів витрат, його необхідно розраховувати окремо для різних категорій працівників (виробничого, адміністративного персоналу і т.д.). Нарахування забезпечення виплат відпусток працівникам проводити за наступною формулою: ОВм = ЗП х Коп х КЕСВ, де ОВм - місячна сума відрахувань на створення забезпечення виплат відпусток; ЗП -Заробітна плата, фактично нарахована в поточному місяці; Коп - коефіцієнт забезпечення (резервування); КЕСВ - коефіцієнт, що збільшує забезпечення виплат відпусток на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) в частині нарахувань. Коефіцієнт резервування визначати за формулою: Коп = ООп : ФОТп, де ООП - річна планова сума на оплату відпусток (визначати на підставі графіка відпусток); ФОТП -загальний річний плановий фонд оплати праці (без урахування сум відпускних). Коефіцієнт, що збільшує резерв відпусток на суму ЄСВ, розраховувати наступним чином: КЕСВ = 1 + СЕСВ : 100 %, де СЕСВ - ставка єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до класу професійного ризику підприємства. Якщо на підприємстві працюють особи, для яких діють спеціальні ставки ЄСВ (наприклад, інваліди), показник КЕСВ для таких категорій працівників розраховувати окремо. Забезпечення виплат відпусток використовувати для: o оплати щорічних (основної та додаткових) відпусток, а також додаткових відпусток працівникам, які мають дітей; o компенсації за невикористану відпустку; o ЄСВ на суми відпусток і компенсацій. Залишок забезпечення виплат відпусток, включаючи суму нарахувань ЄСВ на ці суми, станом на кінець звітного року визначати за розрахунком, що базується на кількості днів не використаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників. Розрахунок залишку суми забезпечення виплат відпусток (ООСТ) за кожним працівником здійснювати за допомогою наступної формули: Оост = ФОТ : (КД - П - Ч) х Дндо х КЕСВ, де ФОТ - фактично нарахована заробітна плата за попередні 12 календарних місяців (з 1-го по 1-е число) або за фактично відпрацьований період, якщо працівник відпрацював менше року; КД - кількість календарних днів у розрахунковому періоді; П - кількість святкових днів у розрахунковому періоді; Ч - час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді; Дндо - кількість невикористаних днів відпустки; КЕСВ - коефіцієнт, що збільшує резерв відпусток на суму нарахувань ЄСВ. 4.2.3.2. Виконання гарантійних зобов'язань Оцінку забезпечення виконання гарантійних зобов'язань здійснювати на підставі інформації про фактичні витрати, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань стосовно кожного виду продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг за ряд звітних періодів, тобто використовувати "статистичний метод". 4.2.3.3. Забезпечення витрат на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та приведення земельних ділянок, на яких він розташований, у стан, придатний для подальшого використання Первісну попередню оцінку витрат на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов'язання за якими суб'єкт господарювання бере або коли купує цей об'єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду, включати до собівартості такого об'єкта основних засобів. Після завершення робіт з демонтажу, переміщення об'єктів основних засобів та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання, залишок (недостатність) забезпечення на відновлення земельних ділянок визначати іншим операційним доходом (іншими операційними витратами). 4.2.3.4. Виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів До обтяжливих контрактів відносити контракти, за якими неминучі витрати на погашення зобов'язання перевищують очікувані економічні вигоди від контракту. Існуюче зобов'язання за обтяжливим контрактом визнавати та оцінювати як забезпечення. Неминучі витрати за контрактом відображати як найменші чисті витрати припинення контракту, які є меншою з двох оцінок: вартості його виконання або будь-якої компенсації чи стягнень внаслідок його невиконання. До створення окремого забезпечення на обтяжливий контракт визнавати будь-який збиток від зменшення корисності, яке відбулося з активами, відведеними на цей контракт. 4.2.3.5. Забезпечення матеріального заохочення Розрахунок суми забезпечення матеріального заохочення працівників розраховувати: - за рішенням та у розмірах, затверджених керівництвом підприємства; - у порядку, розглянутому для відображення забезпечення на оплату відпусток. РОЗДІЛ 5 - ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ Порядок облікової політики в частині визначення фінансового результату визначати згідно вимог Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти", Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансової звітності", 16 "Основні засоби", 18 "Дохід", 21 "Вплив змін валютних курсів", 33 "Прибуток на акцію", 38 "Нематеріальні активи" та 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". 5.1. Узагальнення інформації щодо фінансового результату діяльності підприємства Для узагальнення інформації щодо фінансового результату діяльності підприємства використовувати Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід). 5.2. Зміст Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) У Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) розкривати інформацію про: - доходи; - витрати; - прибутки; - збитки. 5.3. Склад Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) До складу Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) включати наступні розділи: - "Фінансові результати"; - "Сукупний дохід"; - "Елементи операційних витрат"; - "Розрахунок прибутковості акцій". 5.4. Розділ "Фінансові результати" В розділі "Фінансові результати" виділяти наступні статті: - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2000 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - валовий прибуток або збиток (рядок 2090 або 2095 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - інші операційні доходи (рядок 2120 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - адміністративні витрати (рядок 2130 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - витрати на збут (рядок 2150 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - інші операційні витрати (рядок 2180 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток або збиток (рядок 2190 або 2195 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - дохід від участі в капіталі (рядок 2200 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - інші фінансові доходи (рядок 2220 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - інші доходи (рядок 2240 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - фінансові витрати (рядок 2250 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - втрати від участі в капіталі (рядок 2255 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - інші витрати (рядок 2270 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - фінансовий результат до оподаткування: прибуток або збиток (рядок 2290 або 2295 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - витрати з податку на прибуток (рядок 2300 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)); - чистий фінансовий результат: прибуток або збиток (рядок 2350 або 2355 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)). 5.4.1. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) У статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображати дохід (виручку) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за вирахуванням: - наданих знижок; - вартості повернутих раніше проданих товарів; - податків і зборів. Для цілей бухгалтерського обліку визначати: - дату, на яку визнається дохід; - оцінку величини доходу. 5.4.1.1. Визначення дати визнання доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Дохід від продажу продукції (товарів) визнавати в разі задоволення всіх наведених далі умов: - суб'єкт господарювання передав покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов'язані з власністю на товар; - за суб'єктом господарювання не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка, як правило, пов'язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими товарами; - суму доходу можна достовірно оцінити; - ймовірно, що до суб'єкта господарювання надійдуть економічні вигоди, пов'язані з операцією; - витрати, які були або будуть понесені у зв'язку з операцією, можна достовірно оцінити. В наступних випадках вважати, що суб'єкт господарювання зберігає за собою суттєві ризики та винагороди від володіння: - у суб'єкта господарювання залишається зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не охоплюється звичайними гарантійними забезпеченнями; - одержання доходу від певного продажу залежить від отримання доходу покупцем від власного продажу цих товарів; - відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений суб'єктом господарювання; - покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на продаж, і суб'єкт господарювання не має впевненості щодо ймовірності повернення. Якщо в суб'єкта господарювання залишається тільки незначний ризик щодо володіння, операцію вважати продажем і дохід визнавати. Дохід визнавати, тільки коли є ймовірність надходження підприємству економічних вигід, пов'язаних з операцією. У наступних випадках цієї ймовірності може не бути: - до отримання компенсації; - до усунення невизначеності. Доходи та витрати, пов'язані з тією самою операцією або іншою подією, визнавати одночасно. Дохід не визнавати, якщо витрати неможливо достовірно оцінити (у таких випадках будь-яку вже отримана за продаж товарів компенсацію визнавати як зобов'язання). Дохід, пов'язаний з операцією, яка передбачає надання послуг, визнавати шляхом посилання на той етап завершеності операції, який існує на кінець звітного періоду (якщо результат операції, може бути попередньо оцінений достовірно). Результат операції вважати попередньо оціненим достовірно у разі задоволення всіх наведених далі умов: - можна достовірно оцінити суму доходу; - є ймовірність надходження до суб'єкта господарювання економічних вигід, пов'язаних з операцією; - можна достовірно оцінити ступінь завершеності операції на кінець звітного періоду; - можна достовірно оцінити витрати, понесені у зв'язку з операцією, та витрати, необхідні для її завершення. Дохід визнається, тільки коли є ймовірність надходження до суб'єкта господарювання економічних вигід, пов'язаних з операцією. Але в разі виникнення невизначеності щодо можливості отримання суми, яка вже включена до доходу, неоплачувана сума або сума, стосовно якої перестає існувати ймовірність відшкодування, визнається як витрати, а не як коригування суми первісно визнаного доходу. Надавати підприємству змогу здійснити достовірну попередню оцінку після того, як воно погодило з іншими сторонами-учасниками операції таке: - права кожної зі сторін, що мають позовну силу, стосовно послуги, яка буде надана й отримана сторонами; - компенсацію, надану в обмін на послуги; - спосіб та строки розрахунків. Ступінь завершеності операції визначати наступними методами (залежно від суті операції): - огляд виконаної роботи; - послуги, надані на певну дату як відсоток до загального обсягу послуг, які мають бути надані; - визначення питомої ваги витрат, понесених до певної дати, в загальній сумі попередньо оцінених витрат операції. До суми витрат, понесених до певної дати, включати тільки ті витрати, які відображають фактично надані послуги на цю саму дату. 5.4.1.2. Оцінка величини доходу Дохід оцінювати за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню. Особливу вагу звертати на те, що в разі відстрочки надходження грошових коштів або їх еквівалентів справедлива вартість компенсації може бути нижчою від номінальної суми грошових коштів, яка була чи буде отримана (наприклад, суб'єкт господарювання може надати покупцеві відстрочку платежу (без нарахування відсотків) або прийняти від покупця у вигляді компенсації за продаж товарів вексель до отримання, ставка відсотка якого буде нижчою за ринкову). Коли домовленість фактично є фінансовою операцією, справедливу вартість компенсації визначати шляхом дисконтування всіх майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Умовну ставку відсотка визначати з двох наведених далі ставок: - домінуючої ставки на подібний інструмент емітента з подібною кредитною ставкою; - ставки відсотка, яка дисконтує номінальну суму компенсації інструмента до поточної грошової ціни продажу товарів чи надання послуг. Різницю між справедливою вартістю та номінальною сумою компенсації визнавати як дохід від відсотка. Коли товари або послуги обмінюються чи підлягають обміну на товари або послуги, подібні за характером та вартістю, обмін не розглядати як операцію, яка генерує дохід. Коли товари продаються або послуги надаються в обмін на неподібні товари чи послуги, обмін розглядати як операцію, яка генерує дохід. В такому разі дохід оцінювати за справедливою вартістю отриманих товарів або послуг, скоригованою на суму будь-яких переданих грошових коштів або їх еквівалентів. Якщо неможливо достовірно оцінити справедливу вартість отриманих товарів або послуг, дохід оцінювати за справедливою вартістю переданих товарів або послуг, скоригованою на суму будь-яких переданих грошових коштів або їх еквівалентів. 5.4.2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) В якості собівартості реалізованої продукції використовувати грошову оцінку витрат на продану (реалізовану) продукцію, тобто виробничу собівартість такої продукції. Собівартість проданої продукції відображати за дебетом рахунка 901 в кореспонденції з кредитом рахунку 26. Собівартість послуг визначати на кожне замовлення або на період і списувати з рахунку 23 "Виробництво" на момент прийняття послуг та підписання Акта виконаних робіт або після закінчення періоду в дебет субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг". 5.4.3. Валовий прибуток або збиток Валовий прибуток (збиток) визначати як різницю між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). При отриманні позитивного результату відображати валовий прибуток. При отриманні від'ємного результату відображати валовий збиток. 5.4.4. Інші операційні доходи До складу інших операційних доходів включати: - дохід від купівлі-продажу іноземної валюти (субрахунок 711); - дохід від реалізації інших оборотних активів (субрахунок 712); - дохід від операційної оренди (субрахунок 713); - дохід від операційної курсової різниці (субрахунок 714); - дохід від списання кредиторської заборгованості (субрахунок 717); - дохід від безоплатно отриманих оборотних активів (субрахунок 718); - інші операційні доходи (субрахунок 719). 5.4.4.1. Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти До продажу іноземної валюти відносити операції з продажу іноземної валюти за гривні, а до покупки іноземної валюти - операції з купівлі іноземної валюти за гривні. Ціною продажу вважати фактичну суму гривень, яка була отримана від продажу валюти. У бухгалтерському обліку при продажу іноземної валюти відображати тільки результат операції, тобто різницю між сумою, вирученої від такого продажу, та балансовою вартістю валюти (тобто вартістю, визначеною за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції). Доходом є перевищення ціни продажу над балансовою вартістю. Ціною покупки валюти вважати вартість іноземної валюти за курсом НБУ, тобто балансову вартість. Іноземну валюту при первісному визнанні відображати у валюті звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу (курсу НБУ) на дату її отримання. На дату балансу іноземну валюту, яка є монетарною статтею, відображати вже за справедливою вартістю, виходячи з валютного курсу на дату балансу. 5.4.4.2. Дохід від реалізації інших оборотних активів Дохід від продажу оборотних активів, які не є товарами і готовою продукцією, визнавати в тому ж порядку, що і дохід від продажу товарів і готової продукції. До іншим оборотних активів відносити всі оборотні активи, крім товарів і готової продукції, а саме: - сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; - незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів; - малоцінні і швидкозношувані предмети. 5.4.4.3. Дохід від операційної оренди До оренди відносити операцію (договір), за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. Оренду класифікувати як операційну, якщо вона не передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння, тобто всі ризики, пов'язані з правом власності на актив, несе орендодавець. Дохід від операційної оренди визнається на прямолінійній основі протягом строку оренди з урахуванням способу отримання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта оренди. Якщо протягом терміну дії оренди сума орендної плати не змінюється, то дохід визнавати в розмірі цієї суми за кожний звітний період, протягом якого діяв договір. Якщо договором передбачається щорічне (щомісячне) фіксоване збільшення орендної плати, то дохід визнавати в розмірі середньорічної орендної плати. 5.4.4.4. Дохід від операційної курсової різниці Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображати у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). На кожну дату балансу: - монетарні статті в іноземній валюті відображати з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу; - немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображати за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції; - немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображати за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводити на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовувати валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовувати валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображати у складі інших операційних доходів (витрат). Доходом вважати позитивну курсову різницю. 5.4.4.5. Дохід від списання кредиторської заборгованості Суму списаної кредиторської заборгованості, яка виникла в ході операційного циклу, тобто при отриманні товарів (робіт, послуг), а також авансів за поставку товарів (робіт, послуг), по закінченні терміну позовної давності відображати на субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості". Кредиторську заборгованість вважати безнадійною в разі: - закінчення терміну позовної давності; - неможливості виконання зобов'язання у зв'язку з обставинами, за які жодна сторона не відповідає, наприклад, з обставинами непереборної сили (форс-мажор); - смерті кредитора, якщо зобов'язання нерозривно пов'язане з його особою; - ліквідації кредитора. Підставою для професійного судження і визнання кредиторської заборгованості безнадійною вважати відповідні документи, а сам факт визнання доходів від списання кредиторської заборгованості оформляти бухгалтерською довідкою, або розпорядженням керівника підприємства. 5.4.4.6. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів Безоплатно отримані оборотні активи обліковувати за справедливою вартістю з урахуванням витрат, пов'язаних з отриманням і зберіганням цих активів. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів визнавати в момент їхнього отримання (оприбуткування) в сумі справедливої вартості активів. Справедливу вартість таких активів визначати в тому ж порядку, в якому визначається справедлива вартість придбаних або виготовлених активів на дату балансу. 5.4.4.7. Інші операційні доходи До інших операційних доходів відносити: - дохід від роялті; - дохід від дооцінки раніше уцінених запасів; - вартість надлишків запасів, виявлених при інвентаризації; - дохід від розміщення грошових коштів підприємства на поточних банківських рахунках. 5.4.5. Адміністративні витрати До складу адміністративних витрат включати: - загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); - витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); - винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); - витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); - амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання; - витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); - плату за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; - інші витрати загальногосподарського призначення. 5.4.5.1. Загальні корпоративні витрати Загальні корпоративні витрати розподіляти на: - організаційні витрати; - витрати на проведення річних зборів; - представницькі витрати. До складу організаційних витрат відносити витрати, пов'язані: - зі створенням юридичної особи; - оплатою послуг з розробки статуту (внесення до нього змін); - наданням допомоги в постановці на податковий облік і облік в інших органах; - виготовленням печаток, штампів, отриманням ключів для проставляння електронних підписів; - покупкою бланків документів; - з перереєстрацією підприємства; - з виготовленням вивісок, які не містять рекламної інформації, табличок на дверях кабінетів, офісів, покажчиків тощо; - оплатою послуг депозитарію акцій і публікацією інформації про емісію акцій. До витрат на проведення річних зборів відносити: - всі поштові витрати на повідомлення акціонерів щодо проведення річних зборів, витрати на публікацію оголошень про проведення зборів в ЗМІ; - оренду приміщення і супутні послуги (охорону, інформаційне обслуговування, забезпечення мультимедійним обладнанням, прибирання тощо) для проведення зборів; - оренду транспорту або витрати на транспортне обслуговування для доставки акціонерів до місця проведення зборів; - оплату послуг секретарів, перекладачів та іншого персоналу для обслуговування учасників зборів; - витрати на буфетне обслуговування; - оплату проживання в готелях осіб, які прибули на збори, якщо вони проходять більше одного дня. До складу представницьких витрат включати витрати на: - оренду приміщень і мультимедійного обладнання, необхідного для проведення переговорів і офіційного прийому делегацій; - оплату послуг перекладача, обслуговуючого персоналу, охорони; - буфетне обслуговування під час переговорів; - канцелярського приладдя, сувенірів тощо; - культурну програму. 5.4.5.2. Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу До витрат на службові відрядження включати витрати: - на проїзд до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; - на наймання житлового приміщення та додаткових послуг в готелях; - добові; - інші (наприклад, бронювання місць в готелях, перевезення багажу тощо). При обліку витрат на відрядження за кордон враховувати наступні особливості: - витрати на відрядження за кордон, понесені у валюті, відображати як у валюті розрахунків, так і у валюті звітності; - для відображення витрат суму в іноземній валюті перерахувати в гривні за курсом НБУ на початок дня дати здійснення операції. До витрат на утримання апарату управління відносити витрати: - заробітну плату та нарахування на неї персоналу, який належить до управлінського або загальногосподарського згідно організаційної структури підприємства; - витрати на матеріально-технічне забезпечення працівників апарату управління (витрати на папір, канцелярські та інші офісні приналежності, малоцінні предмети та меблі); - витрати на спеціальний або формений одяг загальногосподарського персоналу. 5.4.5.3. Витрати на утримання основних засобів та інших необоротних активів Основні засоби, які використовуються в адміністративно-управлінській діяльності, розподіляти на: - будівлі (приміщення); - транспортні засоби (автомобілі); - комп'ютери і пов'язане з ними обладнання; - засоби зв'язку та сигналізації; - вентиляційне, опалювальне і т.п. обладнання, що забезпечує комфортні умови роботи; - інше обладнання. До витрат на утримання будівель (приміщень) відносити: - витрати на опалення, водопостачання, водовідведення тощо; - витрати на освітлення; - витрати на охорону приміщень; - витрати на проведення дрібного ремонту будівель, який не є поліпшенням об'єкта (витрати на зарплату відповідного персоналу та матеріали); - витрати на прибирання і вивіз сміття; - амортизацію будівель (приміщень); - орендну плату за будівлі (приміщення); - витрати на страхування будівель. До витрат на утримання автомобілів відносити: - амортизацію; - вартість витраченого бензину та паливно-мастильних матеріалів; - витрати на страхування цивільної відповідальності власника автотранспорту та інші види майнового страхування; - витрати на технічне обслуговування і ремонт автомобілів; - вартість шин, придбаних в обмін зношених; - оплата стоянки і паркування. До витрат на утримання комп'ютерів і пов'язаного з ними обладнання (принтерів тощо) відносити: - амортизацію комп'ютерів; - витрати на програмне забезпечення, якщо воно не враховується як окремий об'єкт необоротних активів, у тому числі нематеріальний; - витрати на заміну картриджів тощо; - технічне та інше обслуговування комп'ютерних мереж сторонніми суб'єктами господарювання. До витрат на утримання і експлуатацію інших необоротних активів загальногосподарського призначення відносити: - витрати на електроенергію, матеріали, необхідні для експлуатації об'єктів; - витрати на технічне обслуговування; - амортизацію об'єктів. 5.4.5.4. Винагороди за професійні послуги Підставою для включення до витрат винагород за юридичні, аудиторські послуги, послуги з оцінки майна вважати: - договір; - акт виконаних робіт; - звіт або документи, які виконавець надсилає замовнику, якщо це передбачено договором, а вартість послуг є суттєвою. 5.4.5.5. Витрати на зв'язок До витрат на зв'язок включати: - поштові витрати; - оплату послуг зв'язку, зокрема оплату міжнародних і міжміських телефонних переговорів, переговорів з використанням радіотелефонів, стільникового зв'язку; - витрати на послуги факсимільного і супутникового зв'язку, електронної пошти, інтернету та ін. 5.4.5.6. Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання До нематеріальних активів загальногосподарського призначення відносити комп'ютерні програми для ведення обліку, планування, створення адміністративних документів. Амортизацію таких нематеріальних активів вважати адміністративними витратами. 5.4.5.7. Витрати на врегулювання спорів у судових органах До складу судових витрат відносити: - судовий збір; - суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; - витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; - оплату послуг перекладача, адвоката; - інші витрати, пов'язані з розглядом справи. До адміністративних витрат включати ту частину судових витрат, яка не компенсується протилежною стороною і тільки після судового рішення. 5.4.5.8. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі До податків, що відносяться до адміністративних витрат включати: податок на нерухоме майно (крім нежитлової нерухомості), транспортний податок, екологічний податок тощо. 5.4.5.9. Плата за розрахунково-касове обслуговування До розрахунково-касового обслуговування відносити наступні послуги: - відкриття та обслуговування поточних рахунків в національній валюті; - відкриття та обслуговування поточних валютних рахунків; - система електронних платежів "Клієнт-Банк" тощо; - інформаційна підтримка бізнесу; - продаж валюти. 5.4.6. Витрати на збут До складу витрат на збут включати: - витрати пакувальних матеріалів; - оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів, що забезпечують збут; - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); - витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); - витрати на транспортування і перевалку готової продукції (товарів); - витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування. 5.4.6.1. Витрати пакувальних матеріалів До витрат збуту включати витрати на: - групову тару (упаковку); - транспортну тару; - затарювання (пакування) готової продукції. 5.4.6.2. Оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів, що забезпечують збут До витрат на оплату праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів, що забезпечують збут, включати витрати на оплату праці та нарахування та сплату внесків до фондів соціального страхування всіх співробітників підрозділу, який здійснює продаж (збут) продукції. 5.4.6.3. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) У витрати на збут включати витрати на: - рекламу; - дослідження ринку (маркетинг); - передпродажну підготовку товарів. До складу витрат на рекламу включати витрати на: - розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур тощо); - виготовлення стендів, муляжів тощо (в сумі амортизації, зносу за вказаним інвентарем); - зберігання та експедирування рекламних матеріалів. До витрат на передпродажну підготовку товарів відносити витрати на: - перевірку зовнішнього і внутрішнього стану упаковки після транспортування товару; - перевірку наявності доданих комплектуючих і пломб заводу-виготовлювача; - перевірку рівня рідин і мастил; - підготовку до роботи, включення, запуск і перевірку на працездатність, усунення неполадок, налаштування і регулювання товарної техніки. 5.4.6.4. Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом, аналогічні витратам працівників управління (п. 5.4.5.2). 5.4.6.5. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг аналогічні витратам на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних з управлінням підприємством (п. 5.4.5.3). 5.4.6.6. Витрати на транспортування і перевалку готової продукції (товарів) До витрат на транспортування та перевалку відносити: - витрати палива і мастильних матеріалів, спожитих власним (або орендованим) транспортом для доставки товарів вантажно-розвантажувальними механізмами; - оплату послуг транспортних і експедиторських підприємств; - витрати на страхування товарів (вантажів) на період транспортування. 5.4.6.7. Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування пов'язувати з реалізацією продукції з гарантією. До таких витрат включати: - витрати на оплату праці та соціальні внески персоналу, який фактично займався ремонтом; - витрати оборотних активів, що були використані в процесі ремонту; - амортизація необоротних активів, які були використані в процесі ремонту. 5.4.7. Інші операційні витрати До складу інших операційних витрат включати: - витрати на дослідження та розробки (субрахунок 941); - витрати на купівлю-продаж іноземної валюти (субрахунок 942); - собівартість реалізованих виробничих запасів (субрахунок 943); - сумнівні та безнадійні борги (субрахунок 944); - втрати від операційних курсових різниць (субрахунок 945); - нестачі та втрати від псування цінностей (субрахунок 947); - визнані штрафи, пені, неустойки (субрахунок 948). 5.4.7.1. Витрати на дослідження та розробки Витрати на дослідження і розробки, як здійснені персоналом підприємства, так і залученими фахівцями (підприємствами), які не привели до створення нематеріального активу, відображати в складі витрат звітного періоду як інші операційні витрати. До досліджень відносити заплановані підприємствами дослідження, які проводяться ними вперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань, а до розробок - застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно більш досконалих матеріалів, приладів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва і використання. Якщо в результаті розробки створено нематеріальний актив, то витрати на розробку врахувати при визначенні його первісної вартості. Ухвалення рішення (професійне судження) про порядок обліку витрат на розробки здійснювати на основі Звіту про витрати підрозділу (центру відповідальності) підприємства, що здійснює дослідження і розробки. Склад і сума таких витрат визначати за кошторисом витрат підрозділу підприємства, яке виконувало або замовляло такі роботи. До складу цих витрат включати: - заробітну плату співробітників з нарахованою сумою соціальних внесків; - вартість використаних матеріалів; - амортизацію основних засобів за період, протягом якого вони використовувалися для проведення досліджень і розробок; - вартість офісного приладдя; - вартість інформаційних послуг, в тому числі придбання спеціальної літератури, витрати на відрядження, участь в семінарах, конференціях та ін. До витрат, понесених в процесі здійснення досліджень та розробок нових видів продукції, здійснених підрядним способом, відносити: - суми, зазначені у договорах з підрядниками; - вартість сировини та матеріалів, переданих підрядникам для здійснення досліджень та розробок. Результати досліджень та розробок (вузли, деталі, агрегати) обліковувати за собівартістю, яка складається з витрат, понесених в результаті здійснення досліджень та розробок, за вирахуванням зворотних відходів. У разі надання частини розроблених активів підряднику для проведення дослідів: - їхню собівартість відносити на збільшення собівартості розроблених активів, оприбуткованих підприємством; - передачу розроблених активів оформлювати Актом на проведення дослідів; - розроблені активи поділяти на запаси та необоротні активи за рівнем суттєвості витрат; - встановити поріг суттєвості при розмежуванні активів, переданих підряднику для дослідів, на запаси та необоротні активи на рівні 6 тисяч гривень; - активи, передані для проведення дослідів, вартістю до 6 тисяч гривень списувати на інші операційні витрати підприємства; - активи, передані для проведення дослідів, вартістю понад 6 тисяч гривень обліковувати на позабалансових рахунках як передані на зберігання (субрахунок 023); - активи після закінчення проведення дослідів обліковувати як відходи виробництва. 5.4.7.2. Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти Витратами вважати перевищення балансової вартості валюти над ціною її продажу. В інших аспектах цього питання керуватися даними п. 5.4.4.1 цього розділу. 5.4.7.3. Собівартість реалізованих виробничих запасів Собівартість реалізованих виробничих запасів визнавати витратами на дату визнання доходів. Собівартість запасів, що вибули оцінювати: - за первісною вартістю; - за чистою вартістю реалізації, якщо ця вартість нижча від первісної. У собівартість реалізованих запасів включати також витрати, необхідні для реалізації, а саме витрати на розбирання (демонтаж), сортування, навантаження, пакування, доставку. 5.4.7.4. Сумнівні та безнадійні борги До сумнівних та безнадійних боргів відносити суми безнадійної дебіторської заборгованості у випадках: - перевищення суми безнадійної дебіторської заборгованості над створеним резервом сумнівних боргів; - відсутності створеного резерву сумнівних боргів. 5.4.7.5. Втрати від операційних курсових різниць Витратами вважати негативну курсову різницю. В інших аспектах цього питання керуватися даними п. 5.4.4.4 цього розділу. 5.4.7.6. Нестачі та втрати від псування цінностей Нестачі і втрати цінностей включати до витрат того періоду, в якому виявлені втрати і нестачі в результаті інвентаризації. Вартість повністю втрачених (зіпсованих та таких, що не вистачає) цінностей до виявлення конкретних причин втрати і встановлення винних осіб відбивати як дебіторську заборгованість (субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"). Після визначення винних осіб і суми, яка підлягає відшкодуванню, цю суму відображати на субрахунку 375 "Витрати з відшкодування завданих збитків". 5.4.7.7. Визнані штрафи, пені, неустойки В складі визнаних штрафів, пені, неустойок відображати фінансові санкції за порушення: - умов договорів, визнані підприємством або згідно рішення суду; - законодавства. 5.4.8. Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток або збиток Фінансовий результат від операційної діяльності ( )визначати за наступною формулою: де - валовий прибуток (збиток); - інші операційні доходи; - адміністративні витрати; - витрати на збут; - інші операційні витрати. 5.4.9. Дохід від участі в капіталі В складі доходу від участі в капіталі відображати доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі. 5.4.10. Інші фінансові доходи В складі інших фінансових доходів відображати доходи, які: - виникають у ході фінансової діяльності підприємства (зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності); - не обліковуються за методом участі в капіталі. 5.4.11. Інші доходи До складу інших доходів включати: - дохід від реалізації фінансових інвестицій (субрахунок 741); - дохід від відновлення корисності активів (субрахунок 742); - дохід від неопераційної курсової різниці (субрахунок 744); - дохід від безоплатно одержаних активів (субрахунок 745); - інші доходи (субрахунок 746). 5.4.11.1. Дохід від реалізації фінансових інвестицій До фінансових інвестицій відносити будь-які активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), збільшення капіталу та інших вигод інвестора. Виділяти наступні види фінансових інвестицій: - інвестиції в інструменти власного капіталу інших підприємств (акції, паї); - інвестиції в боргові інструменти (облігації і векселі); - права вимоги (дебіторська заборгованість, що виникла як з виконання договорів з поставки (продажу) товарів, виконання робіт, послуг, так і з договорів уступки права вимоги); - похідні активи (опціони, ф'ючерси тощо). Дохід від реалізації фінансових інвестицій визнавати на дату фактичної передачі всіх вигод і ризиків, пов'язаних з інвестицією, у сумі, що зазначена в договорі. Якщо при передачі фінансового активу іншому підприємству контроль не втрачається, то таку операцію відображати як позику під забезпечення, а право підприємства, яке передало актив, на його викуп не вважати похідним фінансовим інструментом. Вважати підприємство, яке передало фінансовий актив, таким, що не втратило контроль над ним, і не списувати його з балансу за умов, якщо підприємство: - має право викупити цей фінансовий актив, крім випадків, коли цей актив вільно обертається на ринку, або коли на момент викупу викупна ціна дорівнює справедливій вартості цього активу; - має право і зобов'язане викупити або погасити переданий фінансовий актив на умовах, які забезпечують його одержувачу дохід кредитора від фінансових активів, отриманих в обмін на переданий фінансовий актив; - зберігає за собою значну частину ризиків і вигід від права власності на переданий фінансовий актив, який не обертається вільно на ринку, шляхом свопу на сукупний річний дохід з отримувачем цього активу або безумовного опціону на продаж. 5.4.11.2. Дохід від відновлення корисності активів Дохід від відновлення корисності визнавати за необоротними активами (основними засобами, нематеріальними активами) і фінансовими інструментами (активами), які обліковуються за амортизованою вартістю, тобто утримуються до погашення та за якими раніше було визнано зменшення корисності. Оцінку відновлення корисності проводити за тими фінансовими активами, справедливу вартість яких визначити неможливо Визнавати вигоди від відновлення корисності якщо на дату балансу ознаки зменшення корисності активу перестали існувати. Вигодами від відновлення корисності вважати величину, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість. 5.4.11.3. Дохід від неопераційної курсової різниці До неопераційних курсових різниць відносити курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, пов'язаними з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства. Порядок відображення, розрахунку та обліку доходу від не операційних курсових різниць аналогічний такому порядку доходу від операційних різниць (п. 5.4.4.4 цього розділу). 5.4.11.4. Дохід від безоплатно одержаних активів До складу доходу від безоплатно отриманих активів відносити: - справедливу вартість запасів, необоротних активів, у тому числі основних засобів, фінансових і капітальних інвестицій, дебіторської заборгованості, яка передана безоплатно за договором уступки права вимоги; - суму безповоротної фінансової допомоги, крім цільової фінансової допомоги (грантів). Дохід від безоплатного отримання активів, крім основних засобів, капітальних інвестицій та нематеріальних активів, визнавати на дату визнання цих активів. Дохід від безоплатно отриманих основних засобів і нематеріальних активів визнавати в міру амортизації цих активів. Визнання доходів за капітальними інвестиціями, які отримані безоплатно, здійснювати після їхнього введення в експлуатацію в міру нарахування амортизації. 5.4.11.5. Інші доходи До інших доходів відносити: - кредиторська заборгованість, що виникла в зв'язку з придбанням необоротних активів, а також заборгованість за борговими зобов'язаннями (інструментам), в тому числі векселями, облігаціями, в разі визнання її безнадійною; - податковий борг, який став безнадійним по закінченню терміну давності або в результаті обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); - отримана за депозитами, векселями, облігаціями сума, якщо безнадійна і/або сумнівна дебіторська заборгованість, що виникла в наслідок неповернення розміщених грошових коштів на депозитах, також в наслідок пред'явлення після закінчення терміну давності векселів і облігацій до платежу, крім векселів, отриманих при здійсненні операційної діяльності, погашена боржником. 5.4.12. Фінансові витрати В складі фінансових витрат відображати витрати на проценти та інші витрат підприємства, пов'язані із запозиченнями. 5.4.13. Втрати від участі в капіталі В складі втрат від участі в капіталі відображати втрати від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства. 5.4.14. Інші витрати До складу інших витрат включати: - собівартість реалізованих фінансових інвестицій (субрахунок 971); - втрати від зменшення корисності активів (субрахунок 972); - втрати від неопераційних курсових різниць (субрахунок 974); - уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій (субрахунок 975); - списання необоротних активів (субрахунок 976); - інші витрати діяльності (субрахунок 977). 5.4.14.1. Собівартість реалізованих фінансових інвестицій Одночасно з визнанням доходу від реалізації фінансових інвестицій на витрати списувати облікову вартість (собівартість) реалізованих фінансових інвестицій. На дату балансу фінансові інвестиції враховувати в залежності від їхнього виду за: - первісною вартістю (собівартістю придбання); - справедливою вартістю; - амортизованою собівартістю; - вартістю, визначеною методом участі в капіталі. 5.4.14.2. Втрати від зменшення корисності активів Найбільшу з двох оцінок активу - цінність використання або справедливу вартість (за вирахуванням витрат на вибуття), вважати сумою очікуваного відшкодування активу. Про зменшення корисності активу говорити, якщо його балансова вартість більша від суми очікуваного відшкодування. Різницю цих величин вважати збитком (втратами) від зменшення корисності активу. 5.4.14.3. Втрати від неопераційних курсових різниць Втрати за активами і зобов'язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти відображати аналогічно втратам від операційної курсової різниці (п. 5.4.7.5). 5.4.14.4. Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій Переоцінку необоротних активів і фінансових інвестицій проводити, якщо залишкова вартість цих об'єктів суттєво відрізняється від їхньої справедливої вартості на дату балансу. Порядок проведення переоцінки розглянутий у відповідних пунктах інших розділів. 5.4.14.5. Списання необоротних активів В складі витрат від списання необоротних активів відображати: - залишкова вартість ліквідованих або списаних необоротних активів; - витрати, пов'язані з розбиранням, демонтажем, утилізацією цих активів. 5.4.14.6. Інші витрати діяльності До інших витрат діяльності відносити: - благодійну допомогу, що полягає в перерахуванні грошових коштів (благодійних внесків) до неприбуткових організацій, а також бюджетним організаціям, медичним установам, державним організаціям, в тому числі Міністерству оборони, а також у безкоштовному наданні цим установам, організаціям, органам майна; - витрати на сплату (нарахування) ПДВ у зв'язку з використанням необоротних активів в діяльності, яка не є господарською; - витрати, що виникли внаслідок стихійного лиха та інших обставин непереборної сили. 5.4.15. Фінансовий результат до оподаткування: прибуток або збиток Фінансовий результат до оподаткування ( ) визначати за формулою: де - дохід від участі в капіталі; - інші фінансові доходи; - інші доходи; - фінансові витрати; - втрати від участі в капіталі; - інші витрати. 5.4.16. Витрати з податку на прибуток До витрат з податку на прибуток відносити суми поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу. 5.4.17. Чистий фінансовий результат: прибуток або збиток Чистий фінансовий результат ( ) визначати за формулою: де - витрати з податку на прибуток. 5.5. Розділ "Сукупний дохід" 5.5.1. Призначення розділу "Сукупний дохід" Розділ "Сукупний дохід" використовувати для узагальнення інформації про зміни у власному капіталі, що не залежать від власників підприємства і не є наслідком операцій від укладених угод. 5.5.2. Класифікація сукупного доходу Виділяти наступні види сукупного доходу: - загальний сукупний дохід, тобто зміни у власному капіталі протягом періоду внаслідок операцій та інших подій, окрім тих змін, що виникли внаслідок операцій з власниками, які діють згідно з їх повноваженнями власників. Загальний сукупний дохід включає всі компоненти "прибутку або збитку" та "іншого сукупного доходу"; - інший сукупний дохід, який містить статті доходів або витрат (включаючи коригування перекласифікації), які не визнані у прибутку або збитку, як вимагають або дозволяють різні МСФЗ. Компонентами іншого сукупного доходу вважати: - зміни у надлишку переоцінки (згідно МСБО 16 "Основні засоби" та МСБО 38 "Нематеріальні активи"); - прибутки та збитки від інвестицій в інструменти власного капіталу, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (згідно МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"); - для окремих зобов'язань, призначених як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, величина зміни справедливої вартості, що відноситься до змін кредитного ризику зобов'язання (згідно МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"). 5.5.3. Склад розділу "Сукупний дохід" До складу розділу "Сукупний дохід" включати: - дооцінку (уцінку) необоротних активів - суму дооцінки основних засобів і нематеріальних активів (за вирахуванням суми уцінки дооцінених активів за звітний період в межах сум раніше проведених дооцінок); - дооцінку (уцінку) фінансових інструментів - зміну суми балансової вартості об'єктів господарювання в порядку, визначеному МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка"; - накопичені курсові різниці - суми курсових різниць, які відповідно до МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" відображаються в складі власного капіталу; - частку іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств - частку іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств, яка визначається методом участі в капіталі; - інший сукупний дохід - суму сукупного доходу, яка в зв'язку з несуттєвістю не наведена в інших рядках розділу. 5.6. Розділ "Елементи операційних витрат" В розділі "Елементи операційних витрат" відображати суми нарахованих за період: - матеріальних витрат, які відносяться до виробництва (рахунок 23 і 91), управління (рахунок 92), збуту (рахунок 93) і інших витрат (рахунок 94), в тому числі витрати на дослідження і розробку (за винятком матеріальних витрат, які складають собівартість напівфабрикатів, які вироблені та спожиті самим підприємством); - витрат на оплату праці (крім тих витрат, які віднесені на капітальні інвестиції, інші витрати, або здійснюються за рахунок забезпечень (рахунок 47)); - відрахувань на соціальні заходи, здійснених на заробітну плату, яка включена до операційних витрат; - амортизацію, тобто всю нараховану за період амортизацію (крім тієї, що віднесена на капітальні інвестиції (рахунок 15), інші витрати, зокрема витрати з консервації виробництв, а також витрати, які здійснені за рахунок забезпечень (рахунок 47)); - інших операційних витрат. 5.7. Розділ "Розрахунок показників прибутковості акцій" 5.7.1. Склад розділу "Розрахунок показників прибутковості акцій" До розділу "Розрахунок показників прибутковості акцій" включати наступні показники: - середньорічна кількість простих акцій, тобто середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного року; - скоригована середньорічна кількість простих акцій, тобто середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість потенційних простих акцій; - чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію; - скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію, тобто чистий прибуток (збиток) після вирахування дивідендів на привілейовані акції, скоригований на вплив розбавляючих простих акцій; - дивіденди на одну просту акцію. До потенційних простих акцій відносити фінансові інструменти або інші угоди, які дають право на отримання простих акцій. До розбавляючих потенційних простих акцій відносити фінансові інструменти або інші угоди, конвертація яких у прості акції призведе до зменшення чистого прибутку (збільшення чистого збитку) на одну просту акцію від звичайної діяльності у майбутньому. 5.7.2. Визначення чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію ( ) визначати за наступною формулою: де - сума чистого прибутку (збитку); - сума дивідендів на привілейовані акції; - середньорічна кількість простих акцій в обігу. Середньорічну кількість простих акцій в обігу ( ) визначати за формулою: де - кількість простих акцій в обігу протягом певних періодів у днях (місяцях); - відповідні часові зважені коефіцієнти. Кількість простих акцій в обігу ( ) визначається за даними реєстру акціонерів. Датою включення простих акцій до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу вважати: - при оплаті випуску простих акцій грошовими коштами - дату виникнення дебіторської заборгованості; - при оплаті простих акцій іншими, ніж грошові кошти, активами - дату визнання активу товариством; - при оплаті простих акцій наданням послуг товариству - дату надання послуг; - якщо прості акції призначені для виплати дивідендів акціями - дату виконання зобов'язань щодо виплати дивідендів акціонерам; - якщо прості акції призначені для конвертації фінансового зобов'язання або для сплати відсотків за цим фінансовим зобов'язанням - дату припинення нарахування відсотків або (у разі відсутності відсотків) дату погашення фінансового зобов'язання; - якщо прості акції призначені для погашення зобов'язання товариства - дату погашення зобов'язання; - якщо прості акції призначені для часткової оплати придбання іншого підприємства - дату придбання; - при випуску простих акцій за певних умов (акції з відкладеним розміщенням) - дата виконання необхідних умов. Часові зважені коефіцієнти ( ) визначаються за формулою: де - загальна кількість днів (місяців), протягом яких акції перебували в обігу; - загальна кількість днів (місяців) у звітному році. 5.7.3. Визначення скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію вважати показником максимально можливого ступеня зменшення прибутку (збільшення збитку) на одну просту акцію товариства у разі конвертації розбавляючих потенційних простих акцій без відповідного збільшення активів товариства.

Продукція машинобудівної та літакобудівної галузі - наукові дослідження, пов'язані зі створенням і використанням космічної техніки та технологій (крім ракет-носіїв). Розроблення, випробування, виробництво та експлуатація космічних апаратів та їх складових частин; - виробництво агрегатів до авіаційної техніки з використанням кольорових металів; - розробка, виготовлення, закупівля та реалізація продукції виробничо-технічного призначення у тому числі продукції машинобудування (енергетичного обладнання, верстатів, приладдя), складної техніки; інші види діяльності, не заборонені законодавством України.

Протягом останніх п'яти років у Емітента придбань та відчужень не було.

Власні та виробничі приміщення АТ "ФЕД", ті що орендуються знаходяться за адресою Сумська 132. Виробничi потужностi та обладнання використовується на - 100%. Активи утримуються в належному станi. Екологiчнi питання на використання активiв пiдприємства не впливають. Планiв капiтального будiвництва, розширення та вдосконалення основних засобiв немає. Ніяких обмежень на використання майна Емітента не існує. Ступінь зносу основних засобів на початок звітного періоду складає 54.32 %, на кінець 60,14%. Ступінь використання основних засобів дорівнює 100 %. Первісна вартість основних засобів на початок року - 1004092 тис.грн., на кінець року - 1071389 тис.грн. Сума нарахованої амортизації за 2020 рік - 99726 тис.грн. Орендованих основних засобів немає. За рік надійшло ОЗ на суму 59189 тис. грн. Вибуло за рік ОЗ первісною вартістю 13638 тис. грн., знос 744 тис. грн. Інші зміни за рік: ОЗ первісною вартістю 21746 тис. грн. Залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються 694 тис. грн. Первісна вартість повністю амортизованих основних засобів складає 18120 тис. грн. Терміни користування основними засобами (за основними групами): - будинки та споруди-15-20 років - машини та обладнання 5-15 років.

У зв'язку з незахищеностю іноземних інвестицій в Україну складно залучати іноземних контрагентів та іноземні інвестиції.

Підвищення якості виробництва, закритий цикл виробництва з українськими підприємствами авіаційної галузі та залучення по довгостроковим контрактам іноземних авіаційних підприємств та споживачів

Укладених, але ще не виконаних дговорів (контарктів) на кінець звітного періоду немає.

Розширення виробництва, придбання нового потужного обладнання, удосконалення контролю якості продукції, відкриття нових програм залучення прибутку.

Досліджень та розробок у звітному році не було

Іншої інформації, що передбачена для розкриття та яка може бути інстотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента, немає.