ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР"

Підприємство створене в 1973 році. В 1986-1987 роках проведена реконструкція, значно збільшилися виробничі можливості кар'єру. В 1996 році підприємство акціонувалось. На сьогоднішній день організаційна структура підриємства має вигляд Акціонерного Товариства Приватного типу. Дочірніх підприємств, філій, представництв підприємство не має.

За звiтний перiод середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв облiкового складу (осiб) - 93 осiб , позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом (осiб), а також працiвникiв якi працюють на умовах неповного робочого часу(дня,тижня)(осiб) немає ,фонд оплати працi у 2019 роцi склав 7191 тис.грн., на 1864 тис. грн. більше в порiвняннi з 2018 роком. Кадрова програма емiтента,спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї її працiвникiв основних професiй. За минулий рiк проводились заняття провiдними спецiалiстами унiверситетiв та науково- дослiдних закладiв з працiвниками товариства.

Емітент не належить до будь-яких об'єднань підприємств.

Емітент не має спільної діяльності з іншими організаціями, підприємствами, установами.

Протягом звітного періоду ніяких пропозицій щодо реорганізаціїї Товариства з боку третіх осіб не надходило.

НАКАЗ № 1 м. Комсомольськ 03 січня 2012 р. "Про формування облікової політики ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" Керуючись Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями, Міжнародними стандартами фінансової звітності, Податковим Кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI, інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, виконуючи вимоги, передбачені Статутом ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр", та з метою забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності - НАКАЗУЮ : 1. Затвердити Положення про облікову політику ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" (додається) в новій редакції, де зміни в облікових оцінках застосовуються з 01 січня 2012 року. 2. Начальнику відділу кадрів ознайомити із змістом Положення всіх посадових осіб та працівників, які мають відношення до його виконання. Надати усім працівникам бухгалтерії по 1 примірнику Положення про облікову політику. 3. Загальний контроль за виконанням цього Наказу залишаю за собою. 4. Безпосередній контроль за виконанням вимог Положення про облікову політику покладається на головного бухгалтера підприємства. Голова правління ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" _______________ С.В.Корявченков Затверджено Наказом № 1 від 03 січня 2012 р. Положення про облікову політику Відкрите акціонерне товариство "Рижівський гранітний кар'єр" (нова редакція) 1. Загальні положення 1.1. Дане положення розроблено у відповідності до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності, в якому описується облікова політика, що обрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління. 1.2. Підприємство, у зв'язку з вимогами діючого законодавства, прийняло рішення про дату переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності 01.01.2012 року. Це означає, що перша фінансова звітність за МСФЗ буде складатися за звітні періоди 2013 року. У 2012 році підприємством буде складено попередню фінансову звітність за МСФЗ - проміжна і річна звітність у 2012 році складається з урахуванням вимог МСФЗ, однак, ця звітність не вважається такою, що повністю відповідає МСФЗ, оскільки вона відповідає не всім вимогам міжнародних стандартів, а саме, при складанні попередніх звітів за МСФЗ у 2012 році не дотримуються деякі вимоги МСФЗ. Дані попередньої фінансової звітності, складеної в 2012 році на основі МСФЗ, будуть використані в якості порівняльних даних для складання повного комплекту фінансових звітів за МСФЗ за звітні періоди 2013 року. 1.3. При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовуються норми відповідних положень МСФЗ (IFRS), МСБО (IAS) та їх тлумачень (IFRIC, SIC) з метою забезпечення доречної та достовірної інформації та єдиних (постійних) принципів при відображенні економічної сутності поточних операцій в обліку і складанні фінансової звітності. Прийнята облікова політика Підприємства застосовується послідовно для аналогічних операцій, інших подій та умов, якщо тільки конкретний МСФЗ спеціально не вимагатиме або не дозволятиме розподіл статей за категоріями, для яких можуть підходити різні облікові політики. 1.4. Зміни і доповнення до облікової політики можуть бути внесені виключно за наявності обставин, які регламентуються пунктом 14 IAS 8 "Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки", а саме - Підприємство повинно змінити облікову політику, тільки якщо зміна: а) вимагається МСФЗ, або б) приводить до того, що фінансова звітність надає достовірну та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки підприємства. 1.5. Не вважається змінами в облікових політиках: а) застосування облікової політики до операцій, інших подій або умов, що відрізняються за сутністю від тих, що відбувалися раніше; б) застосування нової облікової політики до операцій, інших подій або умов, які не відбувалися раніше або були несуттєвими. 2. Організація обліку на підприємстві 2.1. Забезпечення бухгалтерського обліку 2.1.1. На забезпечення виконання пункту 4 статті 8 Закону про бухоблік встановити на Підприємстві таку форму організації бухгалтерського обліку: - Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером. Посада головного бухгалтера входить до штатного розкладу підприємства. 2.1.2. Головний бухгалтер забезпечує дотримання вимог, передбачених Законом про бухоблік, зокрема п.7 ст.8, та іншими законодавчими та нормативними документами з питань організації і ведення бухгалтерського та податкового обліку. 2.1.3. Відповідальність за ведення податкового обліку, правильність і своєчасність складання і подання податкової звітності несе головний бухгалтер згідно з чинним законодавством. 2.1.4. Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства відповідно до переліку питань, перерахованих у їх посадових інструкціях і в цьому Положенні. 2.1.5. З касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. 2.1.6. Відповідальність інших працівників, які ведуть облік, регулюється посадовими інструкціями, що затверджуються керівником Підприємства. 2.2. Повноваження на підпис документів 2.2.1. Право першого підпису на банківських розрахунково-платіжних документах надається Голові Правління ВАТ "РГК". 2.2.2. На час відсутності Голови Правління право першого підпису надається заступнику директора фінансового. 2.2.3. Головному бухгалтеру надається право другого підпису. 2.2.4. На час відсутності головного бухгалтера право другого підпису надається заступнику головного бухгалтера 2.2.5. Під час відсутності на робочому місці з поважних причин головного бухгалтера його обов'язки, відповідальність і права покладаються на заступника головного бухгалтера відповідно до письмового розпорядження керівника Підприємства, з оплатою відповідно до діючого законодавства. 2.2.6. На право підпису окремих документів можуть надаватися повноваження іншим посадовим особам, що оформлюється окремим Наказом по Підприємству. 2.3. Документообіг 2.3.1. Документообіг Підприємства регулюється відповідними організаційно-розпорядчими документами, виданими посадовими особами у межах наданих їм повноважень. До таких документів відносяться, зокрема (але не виключно): - про делегування повноважень на право підпису документів; - про бухгалтерську службу; - про документообіг первинних документів; - про проведення інвентаризації та створення постійної та робочих інвентаризаційних комісій; - про перелік посад, які мають право користуватися корпоративним мобільним зв'язком та встановлення лімітів користування послугами мобільного зв'язку; - про розмір встановленого ліміту каси на підприємстві, - про порядок архівування документів, тощо. 2.3.2. Перелік посадових осіб, яким доручено отримувати і видавати матеріальні цінності встановлюється виключно Наказом Голови Правління. 2.4. Первинний облік 2.4.1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2.4.2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (в т.ч. факсимільний підпис). 2.4.3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. 2.4.4. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 2.4.5. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. 2.4.6. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 2.4.7. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, підприємство на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів зобов'язане за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. 2.4.8. Для додання юридичної чинності і доказовості документам на машинних носіях варто керуватися ДСТ 6.10.4-84 "Уніфіковані системи документації. Додання юридичної чинності документам на машинному носії і роздруківці, створеним засобами обчислювальної техніки. Основні положення", згідно з яким підприємство - автор документа на машинному носії створює реєстр кодів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їхнього оформлення. Підпис особи, що склала документ на машинному носії, виконується у вигляді паролю чи іншим способом авторизації, що дає можливість однозначно ідентифікувати осіб, що дозволили і здійснюють господарську операцію. 2.4.9. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. 2.4.10. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. 2.4.11. Затвердити робочий план рахунків підприємства за МСФО як додаток № 1 до цього положення. 2.5. Інвентаризація 2.5.1. Проводити інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до ст. 10 Закону про бухоблік та інших нормативних документів, зокрема, Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69. 2.5.2. Склад інвентаризаційної комісії встановлюється Наказом Голови Правління. 2.5.3. Проводити інвентаризацію щороку перед складанням річної фінансової звітності: - матеріальних цінностей в цехах, відділах, центральних складах; готової продукції; тари та тарних матеріалів; незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва і комплектуючих виробів; розрахунків з дебіторами та кредиторами, малоцінних швидкозношуваних предметів на складах та в експлуатації; малоцінних необоротних матеріальних активів станом на 01 жовтня року, за який складається фінансова звітність; - основних засобів, нематеріальних активів; незавершеного капітального будівництва, основних засобів, товарів, переданих на відповідальне зберігання станом на 01 жовтня року, за який складається фінансова звітність; - грошових коштів, підзвітних сум, документів суворої звітності станом на 01 жовтня року, за який складається фінансова звітність; - розрахунків з бюджетами, цільовими фондами та фінансово-кредитними органами по всіх платежах, розрахунків з банками станом на 31 грудня року, за який складається фінансова звітність. Також, проводити інвентаризацію активів при зміні матеріально-відповідальної особи і при виявленні нестач, пересортиць, випадків втрат або псування цінностей. Проводити раптову інвентаризацію каси не рідше одного разу на рік. 2.5.4. У всіх інших випадках об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються головою правління чи власниками підприємства на підставі чинного законодавства. 2.6. Оцінка 2.6.1. Створити оціночну комісію для проведення приймання, списання, оцінки активів і зобов'язань. Склад оціночної комісії встановлюється наказом Голови Правління ВАТ. 2.6.2. Залучати у разі необхідності для проведення оцінки окремих об'єктів активів спеціалізовані оціночні фірми. 2.7. Податковий облік 2.7.1. Вести податковий облік та подавати податкову звітність згідно із законодавством України. 2.7.2. Накопичення даних про валові витрати і валові доходи для цілей обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється на підставі первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою інших податків та зборів відповідно до положень Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). 2.7.3. Відповідальний за виписку податкових накладних встановлюється Наказом Голови Правління. 3. Методика ведення обліку та складання звітності 3.1. Бухгалтерський облік 3.1.1. Вести бухгалтерський облік на Підприємстві згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІV (далі - Закон про бухоблік), та Міжнародними стандартами фінансової звітності (надалі МСФЗ). Якщо немає МСФЗ, який конкретно застосовується до операції, іншої події або умови, управлінський персонал ВАТ "РГК" застосовує судження під час розробки та застосування облікової політики, щоб інформація була доречною для потреб користувачів з прийняття економічних рішень та достовірною, в тому значенні, що фінансова звітність: - подає достовірно фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки підприємства; - відображає економічну сутність операцій, інших подій або умов, а не лише юридичну форму; - є нейтральною, тобто вільною від упереджень; - є обачливою; - є повною в усіх суттєвих аспектах. 3.1.2. Облікова політика підприємства будується з використанням наступних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності: - автономність; - обачність (обережність); - повне висвітлення (відображення); - послідовність; - безперервність; - нарахування і відповідність доходів і витрат; - превалювання (перевага) сутності над формою; - історична (фактична) собівартість; - єдиний грошовий вимірник; - періодичність. 3.1.3. Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухоблік та кожного конкретного МСФЗ. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухобліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені МСФЗ та найбільш адаптовані до діяльності підприємства. 3.1.4. Згідно з МСБО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводиться згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти. 3.1.5. Доходи в Звіті про прибутки та збитки (фінансові результати) відображаються в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду співставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. 3.1.6. У проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання наводяться у балансі в сумі зазначених активів і зобов'язань, що визначені на 31 грудня попереднього року без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. У таких випадках у статті "Податок на прибуток від звичайної діяльності" проміжного Звіту про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань за звітний рік. 3.1.7. Для обліку витрат застосовувати 9 клас Плану рахунків бухгалтерського обліку. 3.1.8. Застосовувати визначений порядок оцінки ступеня завершеності операцій по виготовленню готової продукції та наданню послуг. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта про надані послуги (виконані роботи). 3.1.9. Класифікацію затрат на виробництво проводити згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 2 "Запаси". Витрати, не пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, є витратами звітного періоду крім капіталізованих фінансових витрат. Класифікацію адміністративних витрат і витрат на збут здійснювати згідно з МСБО 2. 3.1.10. Забезпечити ведення окремого аналітичного обліку собівартості готової продукції згідно з п. 138.8, 138.9 Податкового кодексу. 3.1.11. Зарахування сум дооцінки необоротних активів в склад нерозприділеного прибутку проводити один раз на рік. 3.1.12. Фінансові витрати, повязані з будівництвом (виготовленням) кваліфікаційних активів, капіталізувати. 3.2. Представлення та склад фінансової звітності 3.2.1. Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8 Статуту Підприємства річна фінансова звітність (річний звіт) підприємства затверджується Загальними зборами товариства: Річні Загальні збори Товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним роком. До порядку денного річних Загальних зборів обов'язково включається питання щодо затвердження річного звіту Підприємства. 3.2.2. Звітний період збігається з календарним роком, починається 1 січня і закінчується 31 грудня. 3.2.3. Операційний цикл Підприємства становить дванадцять місяців. 3.2.4. У якості функціональної валюти і валюти подання фінансової звітності Підприємство визначає українську гривню в тисячах, округлену до цілого. 3.2.5. Представлення активів і зобов'язань у Звіті про фінансовий стан здійснюється з використанням класифікації на короткострокові та довгострокові, а в межах кожної групи - за зростанням ліквідності. 3.2.6. Для оцінки довгострокових активів і зобов'язань, що підлягають дисконтуванню, використовується ефективна ставка відсотка, а за неможливості її визначення в якості ставки дисконтування використовується облікова ставка Національного банку України. 3.2.7. Проміжний період являє собою звітний фінансовий період - 3 місяці (квартал), що починаються 1 січня звітного року і закінчуються 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня відповідно. 3.2.8. Проміжний фінансовий звіт означає фінансовий звіт, що містить комплект повної фінансової звітності (відповідно до IAS 34 "Проміжна фінансова звітність") за проміжний період. 3.2.9. Підприємство не має у складі компонентів, які б відповідали критеріям визнання операційними сегментами, як того вимагає пункт 5 IFRS 8 "Операційні сегменти", внаслідок чого інформація за сегментами у складі фінансової звітності не розкривається. 3.3. Суттєвість 3.3.1. Прийняття рішення про суттєвість обліково-звітної інформації здійснюється у відповідності до вимог пунктів 7, 29-31 IAS 1 "Подання фінансової звітності", пункту 41-49 IAS 8 "Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки", пункту 15 IAS 34 "Проміжна фінансова звітність". 3.3.2. З метою дотримання вимог пунктів 41-49 IAS 8 "Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки" суттєвою визнається помилка, вартісне значення якої складає 0,5 та більше відсотків від валюти балансу або за своїм характером може ввести в оману користувачів фінансової звітності. 3.4. Основні засоби 3.4.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття основних засобів здійснюється у відповідності до вимог IAS 16 "Основні засоби" (МСБО). 3.4.2. Підприємство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких більше 2500 грн. Підприємство до основних засобів відносить: - будівлі та споруди; - машини та обладнання; - транспортні засоби; - інструменти, прилади та інвентар; 3.4.2. Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле і призначений для виконання певної роботи. 3.4.3. Основні засоби обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та / або накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. 3.4.4. Строк корисного використання основних засобів визначається з точки зору передбачуваної корисності активу для Підприємства. 3.4.5. Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом протягом оціночного строку корисного використання активів таким чином: - будівлі - від 20 до 50 років; - машини та обладнання - від 5 до 15 років; - транспортні засоби - від 5 до 15 років; - інструменти, прилади та інвентар - від 4 до 10 років. 3.4.6. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється на щомісячній основі. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. 3.4.7. Підприємство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. 3.4.8. При складанні фінансової звітності за МСФЗ вартість ліквідації основних засобів визнається рівною нулю. 3.5. Нематеріальні активи 3.5.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття нематеріальних активів здійснюється у відповідності до вимог IAS 38 "Нематеріальні активи" (МСБО). Підприємство до нематеріальних активів відносить: - програмне забезпечення; - інші нематеріальні активи. 3.5.2. Нематеріальні активи, які були придбані окремо, при первісному визнанні оцінюються за первісною вартістю. 3.5.3. Після первісного визнання нематеріальні активи обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення (у разі їх наявності). 3.5.4. Амортизація нематеріальних активів з обмеженим строком корисного використання розраховується прямолінійним методом протягом цього терміну таким чином: - програмне забезпечення - від 3 до10 років; - інші нематеріальні активи - від 2 до 40 років. 3.5.5. Витрати на амортизацію нематеріальних активів з обмеженим строком корисного використання визначаються у звіті про прибутки і збитки в тій категорії витрат, яка відповідає функції нематеріальних активів. 3.5.6. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється на щомісячній основі. 3.5.7. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються, а тестуються на знецінення щорічно на 31 грудня або окремо, або на рівні підрозділів, що генерують грошові потоки. 3.5.8. Витрати на дослідження відносяться на витрати в періоді їх виникнення. 3.6. Необоротні активи, утримані для продажу, та припинена діяльність 3.6.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття необоротних активів, утримуваних для продажу, та припиненої діяльності здійснюється у відповідності до вимог IFRS 5 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" (МСФЗ). 3.6.2. Професійне судження про визнання необоротних активів, утримуваних для продажу та припиненої діяльності, приймається керівництвом Підприємства. 3.6.3. Основні засоби та нематеріальні активи після класифікації як утримуваних для продажу не підлягають амортизації. 3.7. Запаси 3.7.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття запасів здійснюється у відповідності до вимог IAS 2 "Запаси" (МСБО). 3.7.2. Для цілей складання фінансової звітності Підприємство застосовує наступну класифікацію запасів: - виробничі запаси; - малоцінні та швидкозношувані предмети; - незавершене виробництво; - готова продукція; - товари; - інші запаси. 3.7.3. Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: вартістю придбання та чистої вартості реалізації. 3.7.4. Віднесення постійних виробничих накладних витрат на витрати на переробку проводиться на основі нормальної продуктивності виробничих потужностей. Нормальна продуктивність встановлюється розрахунковим шляхом щорічно, виходячи з виробничих планів та портфелю замовлень. Фактичний обсяг виробництва використовується в тому випадку, якщо він приблизно відповідає нормальної продуктивності. Нерозподілені накладні витрати визнаються як витрати в періоді виникнення (з включенням до реалізованої собівартості). 3.7.5. До собівартості запасів включаються витрати з розробки продуктів для конкретних клієнтів. 3.7.6. Собівартість інших запасів визначається з використанням ідентифікованого методу. 3.8. Втрати вартості активів 3.8.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття знецінення не фінансових активів здійснюється у відповідності до вимог IAS 36 "Знецінення активів" (МСБО). 3.8.2. Термін служби визначається як передбачуваний період використання активу Підприємством, за виключенням випадків, коли є можливість з достатньою мірою надійності ідентифікувати число одиниць продукції чи подібних одиниць, яку Підприємство очікує отримати в результаті використання активу. 3.8.3. На кожну проміжну та річну звітну дату Підприємство визначає, чи є ознаки можливого знецінення активу. Якщо такі ознаки мають місце або якщо потрібне проведення щорічної перевірки активу на зменшення корисності, Підприємство проводить оцінку очікуваного відшкодування активу. 3.8.4. Збитки від знецінення триваючої діяльності (включаючи знецінення запасів) визнаються в Примітках до Звіту про прибуток або збиток та інший сукупний прибуток в складі тих категорій витрат, які відповідають функції знеціненого активу, за винятком раніше переоцінених об'єктів нерухомості, коли переоцінка була визнана у складі іншого сукупного доходу. У цьому випадку збиток від знецінення також визнається у складі іншого сукупного доходу в межах суми раніше проведеної переоцінки. 3.9. Компоненти грових коштів та еквіваленти грошових коштів 3.9.1. Грошові кошти включають кошти на розрахунковому рахунку, в касі та депозити до запитання. 3.9.2. Еквіваленти грошових коштів являють собою високоліквідні інвестиції (у тому числі депозити на строк до трьох місяців), легко оборотні в заздалегідь відомі суми грошових коштів і піддані незначному ризику зміни їх вартості. 3.9.3. Довгострокові банківські кредити розглядаються як фінансова діяльність. 3.9.4. Короткострокові банківські кредити розглядаються як операційна діяльність. 3.9.5. Банківські овердрафти включаються до складу грошових коштів. Виплачені відсотки за короткостроковими кредитами класифікуються як рух грошових коштів від операційної діяльності. 3.9.6. Отримані відсотки за короткостроковими депозитами класифікуються як рух грошових коштів від операційної діяльності. 3.9.7. Виплачені дивіденди класифікуються як рух грошових коштів від фінансової діяльності. 3.9.8. Отримані дивіденди класифікуються як рух грошових коштів від інвестиційної діяльності. 3.9.9. Потоки грошових коштів, які виникають у зв'язку з податками на прибуток, класифікуються як рух грошових коштів від операційної діяльності за винятком випадків, коли існує практична можливість і вони можуть бути ідентифіковані з результатами фінансової або інвестиційної діяльності. 3.10. Іноземна валюта 3.10.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття інформації про операції в іноземній валюті здійснюється у відповідності до вимог IAS 21 "Вплив змін обмінних курсів валют" (МСБО). 3.10.2. При первісному визнанні операція в іноземній валюті враховується у функціональній валюті із застосуванням до суми в іноземній валюті поточного обмінного курсу іноземної валюти на функціональну станом на дату операції. 3.10.3. Поточний обмінний курс - обмінний курс валют Національного банку України. 3.10.4. Курсові різниці, що виникають на дату фінансової звітності, визнаються у складі інших доходів і витрат, або у складі іншого сукупного прибутку, якщо прибуток або збиток від статті, що викликала появу курсових різниць, визнається у складі іншого сукупного прибутку. 3.11. Фінансові інструменти 3.11.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття інформації щодо фінансових інструментів здійснюється у відповідності до вимог IAS 32 "Фінансові інструменти: подання інформації", IAS 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", IFRS 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації", IFRS 9 "Фінансові інструменти". 3.11.2. Підприємство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у своєму Звіті про фінансовий стан тільки тоді, коли стає стороною договірних умов інструменту. 3.11.3. Підприємство визнає такі категорії фінансових інструментів: " фінансовий актив, доступний для продажу; " інвестиції, утримувані до погашення; " дебіторська заборгованість; " фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою вартістю - кредити банків. 3.11.4. Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Підприємство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс операційні витрати, які безпосередньо належать до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання. 3.11.5. Фінансові активи, доступні для продажу. До фінансових активів доступних для продажу, Підприємство відносить інвестиції в акції, якщо відсоток володіння менш 20%. Після первісного визнання Підприємство оцінює їх за справедливою вартістю. Результати від зміни справедливої вартості доступного для продажу фінансового активу визнаються прямо у власному капіталі з відображенням у звіті про зміни у власному капіталі, за винятком збитків від зменшення корисності та збитків від іноземної валюти, доки визнання фінансового активу не буде припинено. Неринкові акції, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю, за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. 3.11.6. Фінансові активи, утримувані до погашення До фінансових активів, утримуваних до погашення, Підприємство відносить облігації та векселі, що їх Підприємство має реальний намір та здатність утримувати до погашення. Після первісного визнання Підприємство оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка, за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. 3.11.7. Дебіторська заборгованість Дебіторська заборгованість, визнається як фінансові активи (за вийнятком дебіторської заборгованості, за якою не очікується отримання грошових коштів або фінансових інструментів, за розрахунками з операційної оренди та за розрахунками с бюджетом) та первісно оцінюється за справедливою вартістю плюс відповідні витрати на проведення операцій. Дебіторська заборгованість у Звіті про фінансовий стан представляється на нетто-основі, тобто за вирахуванням резерву знецінення. Резерв знецінення дебіторської заборгованості розраховується на підставі аналізу платоспроможності кожного дебітора на індивідуальній основі. Періодичність інвентаризації резерву - на кожну дату проміжної фінансової звітності. Списання безнадійної дебіторської заборгованості проводиться за рахунок сформованого резерву знецінення (у випадках списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій резерв не формується - за рахунок прибутків і збитків). При списанні товарної дебіторської заборгованості, визнаної безнадійною, витрати класифікуються як збутові. При списанні дебіторської заборгованості по розрахунках, визнаної безнадійною, витрати класифікуються як інші операційні. 3.11.8. Фінансові зобов'язання - Кредити банків Первісно кредити банків визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі надходжень мінус витрати на проведення операції. У подальшому суми фінансових зобов'язань відображаються за амортизованою вартістю за методом ефективної ставки відсотку, та будь-яка різниця між чистими надходженнями та вартістю погашення визнається у прибутках чи збитках протягом періоду дії запозичень із використанням ефективної ставки відсотка. 3.11.9. Згортання фінансових активів та зобов'язань Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Підприємство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно. 3.12. Витрати за кредитами та позиками 3.12.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття витрат за позиками здійснюється у відповідності до вимог IAS 23 "Витрати за позиками" (МСБО). 3.12.2. Тривалим періодом часу для підготовки активу до використання відповідно до намірів Підприємства або до продажу вважається період, що перевищує 12 місяців. 3.12.3. Витрати на позики, безпосередньо пов'язані з придбанням, будівництвом або виробництвом активу, який обов'язково потребує тривалого періоду часу для його підготовки до використання відповідно до намірів Підприємства або до продажу, капіталізуються як частина первісної вартості такого активу. Усі інші витрати за позиками відносяться на витрати в тому звітному періоді, в якому вони були понесені. Витрати за позиками містять у собі виплату відсотків та інші витрати, понесені підприємством у зв'язку з позиковими коштами. 3.12.4. Підприємство капіталізує витрати за позиками щодо всіх відповідних встановленим критеріям активів, будівництво яких почалося 1 січня 2010 р. або після цієї дати. 3.13. Виплати працівникам 3.13.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття всіх виплат працівникам, крім тих, в яких застосовується МСФЗ (IFRS) 2 "Платіж на основі акцій", здійснюється у відповідності до вимог IAS 19 "Виплати працівникам" (МСБО). 3.13.2. Виплати працівникам Підприємства включають: 1) короткострокові виплати працівникам: а) основна заробітна плата; б) додаткова заробітна плата; в) внески на соціальне забезпечення; г) оплачувана щорічна відпустка (у т.ч. компенсація за невикористану відпустку); д) стимулюючі доплати; е) участь у прибутку та премії; є) компенсаційні виплати; 2) винагороди після закінчення трудової діяльності; 3) інші довгострокові виплати працівникам; 4) вихідні допомоги (при скороченні штатів). 3.13.3. Працівники надають Підприємству послуги на основі повного робочого дня, часткової зайнятості, на постійній, разовій або тимчасовій основі. 3.13.4. Підприємство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Підприємство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. Підприємство формує резерви "витрат на виплати працівникам" (з урахуванням вимог IAS 19 "Виплати працівникам"). 3.14. Оренда 3.14.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття доходу та витрат від оренди здійснюється у відповідності до вимог IAS 17 "Оренда" (МСБО). 3.14.2. Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння. 3.14.3. Класифікація оренди здійснюється на початку оренди. Якщо в будь-який момент часу орендар і орендодавець погоджуються змінити положення угоди про оренду (за винятком поновлення оренди) так, що це спричинить іншу класифікацію та за умови, що змінені умови набрали чинності на початку оренди, тоді переглянута угода вважається новою протягом строку її дії. Проте зміни в попередніх оцінках (наприклад, зміни в попередніх оцінках строку економічної експлуатації або ліквідаційної вартості зданого в оренду майна) або зміни обставин (наприклад, невиконання зобов'язань орендарем) не ведуть до нової класифікації оренди з метою обліку. 3.14.4. Якщо оренда охоплює обидва елементи - землю і будівлі, то Підприємство оцінює класифікацію кожного елемента як фінансову або операційну оренду окремо. Визначаючи, чи є елемент землі операційною чи фінансовою орендою, важливим положенням є те, що земля, як правило, має невизначений строк корисної експлуатації. 3.14.5. Мінімальні орендні платежі (включаючи будь-які одноразові авансові платежі) розподіляються на елементи земельних ділянок та будівель пропорційно відповідній справедливій вартості орендованих часток в елементі земельних ділянок та елементі будівель за угодою про оренду на початку оренди (коли це потрібно для класифікації та обліку оренди землі та будівель). Якщо орендні платежі не можна достовірно розподілити на ці два елементи, всю оренду класифікують як фінансову оренду, якщо не ясно, що обидва елементи є операційною орендою; у цьому випадку всю оренду класифікують як операційну оренду. 3.15. Інвестиційна нерухомість 3.15.1. Підприємство визнає нерухомість інвестиційною, якщо вона не використовується у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або продажу в звичайному ході діяльності. 3.15.2. Інвестиційна нерухомість має визнаватися як актив тоді і тільки тоді, коли: а) є ймовірність того, що підприємство отримає майбутні економічні вигоди, які пов'язані з цією інвестиційною нерухомістю; б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити. 3.15.3. Інвестиційна нерухомість утримується з метою отримання орендної плати або збільшення капіталу, або в їх поєднанні. 3.15.4. Первісна собівартість частки нерухомості, утримуваної на умовах оренди і класифікованої як інвестиційна нерухомість, визначається згідно з вимогами для фінансової оренди, наведеними у параграфі 20 МСБО 17, а саме: такий актив слід визнавати за нижчою з двох оцінок: справедливої вартості нерухомості і теперішньої вартості мінімальних орендних платежів. Згідно з положеннями цього ж параграфа, еквівалентну суму слід визнавати як зобов'язання. 3.15.5. Переведення до інвестиційної нерухомості (або з інвестиційної нерухомості) здійснюється тоді і тільки тоді, коли відбувається зміна у використанні, що засвідчується: а) початком зайняття власником - у разі переведення з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої власником; б) початком поліпшення з метою продажу - у разі переведення з інвестиційної нерухомості до запасів; в) закінченням зайняття власником - у разі переведення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості; г) початком операційної оренди іншою стороною - у разі переведення із запасів до інвестиційної нерухомості. 3.15.6. Підприємство при обліку інвестиційної нерухомості застосовує модель оцінки за собівартістю, та застосовує цю політику до всієї інвестиційної нерухомості. 3.16. Дохід 3.16.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття доходу здійснюється у відповідності до вимог IAS 18 "Дохід" (МСБО). 3.16.2. Дохід від продажу готової продукції і товарів визнається, коли істотні ризики та вигоди від володіння переходять до покупця. Час переходу істотних ризиків та вигод визначається умовами Інкотермс-2010. При реалізації готової продукції та товарів на внутрішньому ринку пріоритетним є передача істотних ризиків і вигід при відвантаженні. При реалізації готової продукції та товарів на зовнішньому ринку пріоритетним є передача істотних ризиків і вигід при перетині державного кордону України. 3.16.3. Коли товари або послуги обмінюються чи підлягають обміну на товари або послуги, подібні за характером та вартістю, обмін не розглядається як операція, яка генерує дохід. Коли товари продаються або послуги надаються в обмін на неподібні товари чи послуги, обмін розглядається як операція, яка генерує дохід. Дохід оцінюється за справедливою вартістю отриманих товарів або послуг, скоригованою на суму будь-яких переданих грошових коштів або їх еквівалентів. Якщо неможливо достовірно оцінити справедливу вартість отриманих товарів або послуг, дохід оцінюється за справедливою вартістю переданих товарів або послуг, скоригованою на суму будь-яких переданих грошових коштів або їх еквівалентів. 3.16.4. Дохід від надання послуг (за винятком послуг з оренди) визнається по стадії завершеності операції (методом відсотка виконання). Стадія завершеності операції (відсоток виконання) визначається шляхом актування. 3.16.5. Визнання доходу від виконання довгострокових договорів здійснюється виходячи зі стадії завершеності робіт. Стадія завершеності робіт оцінюється як відсоток понесених до звітної дати витрат в загальній розрахунковій сумі витрат за кожним договором. Якщо фінансовий результат від договору не може бути достовірно оцінений, виручка визнається тільки в межах суми понесених витрат, які можуть бути відшкодовані. 3.16.6. Проценти визнаються в якості фінансових доходів за методом ефективної ставки відсотка. 3.17. Податок на прибуток 3.17.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття податку на прибуток здійснюється у відповідності до вимог IAS 12 "Податки на прибуток". 3.17.2. Податкові активи та зобов'язання з поточного податку на прибуток за поточний період оцінюються за сумою, передбачуваною до відшкодування від податкових органів або до сплати податковим органам. 3.17.3. Відстрочений податок на прибуток розраховується шляхом визначення тимчасових різниць на звітну дату між податковою базою активів та зобов'язань та їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності, складеної за МСФЗ. 3.17.4. Відстрочені податкові активи та зобов'язання оцінюються з використанням ставок податку, чинних на кінець звітного періоду. 3.17.5. Розрахунок зобов'язань і сплата податку на прибуток здійснюється відповідно до вимог Податкового кодексу України. 3.18. Прибуток на акцію 3.18.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття інформації щодо прибутку на акцію здійснюється відповідно до вимог IAS 33 "Прибуток на акцію". Для цілей розрахунку базового прибутку на акцію за кількість звичайних акцій приймається середньозважена кількість звичайних акцій, що перебували в обігу у звітному періоді. Акції включаються до розрахунку середньозваженої кількості акцій з моменту, коли володіння ними дозволяє отримати відшкодування (тобто з дня їх випуску). 3.19. Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи 3.19.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття інформації щодо резервів, умовних зобов'язань і умовних активів здійснюється відповідно до вимог IAS 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи". 3.19.2. Забезпечення визнаються лише тоді, якщо: а) підприємство має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для і виконання зобов'язання; в) можна достовірно оцінити суму зобов'язання. 3.19.3. Лише ті зобов'язання, які виникають внаслідок минулих подій, незалежних від майбутніх дій підприємства (тобто, майбутнього ведення бізнесу), визнаються як забезпечення. 3.19.4. Сума, визнана як забезпечення, має бути найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду. Оцінки результатів та фінансового впливу визначаються на основі судження управлінського персоналу підприємства та доповнюються досвідом подібних операцій, а в деяких випадках, і висновками незалежних експертів. Взяті до уваги свідчення включають будь-яке додаткове свідчення, отримане внаслідок подій після звітного періоду. 3.19.5. Забезпечення слід переглядати на кінець кожного звітного періоду та коригувати для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов'язання, забезпечення слід сторнувати. 3.19.6. Не визначаються забезпечення для майбутніх операційних збитків, так як майбутні операційні збитки не відповідають визначенню зобов'язання та загальним критеріям визнання, визначеним для забезпечень. 3.19.7. Якщо підприємство має обтяжливий контракт, існуюче зобов'язання за цим контрактом слід визнавати та оцінювати як забезпечення. 3.19.8. Забезпечення витрат на реструктуризацію визнається тільки тоді, коли задовольняються загальні критерії визнання забезпечення. Забезпечення реструктуризації має включати тільки прямі видатки, які виникають внаслідок реструктуризації; такими є видатки, що одночасно: а) обов'язково спричинені реструктуризацією; б) не пов'язані з видами діяльності суб'єкта господарювання, що продовжуються. 3.19.9. Забезпечення реструктуризації не включає такі витрати, як витрати на: а) перепідготовку чи переміщення персоналу, що продовжує працювати; б) маркетинг; в) інвестиції в нові системи і мережі збуту. Ці видатки пов'язані з майбутнім веденням бізнесу і не являють собою зобов'язання щодо реструктуризації на кінець звітного періоду. Такі видатки визнають так, ніби вони виникли незалежно від реструктуризації. 3.19.10. Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до підприємства. Прикладом є позов, який підприємство порушує через судові процеси і результат якого є невизначеним. 3.19.11. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним. 3.19.12. Інформація про умовний актив розкривається згідно з вимогами МСБО, коли надходження економічних вигід є ймовірним. 3.19.13. Умовні активи оцінюються регулярно, щоб забезпечити відповідне відображення змін у фінансовій звітності. Якщо з'явилась цілковита впевненість у надходженні економічних вигід, актив і пов'язаний з ним дохід визнаються у фінансовій звітності того періоду, в якому відбувається зміна. Якщо надходження економічних вигід стало ймовірним, підприємство розкриває інформацію про умовний актив. 3.19.14. Підприємство не визнає умовні активи і зобов'язання, а розкриває щодо них інформацію в Примітках до фінансової звітності. 3.19.15. Дисконтування резервів здійснюється через вплив фактора часу на вартість грошей, там, де такий вплив істотний. В якості ставки дисконтування використовується облікова ставка Національного банку України. 3.19.21. Пенсійні зобов'язання Відповідно до українського законодавства, Підприємство утримує внески із заробітної плати працівників до Пенсійного фонду. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування із поточних нарахувань заробітної платні, такі витрати відображаються у періоді, в якому були надані працівниками послуги, що надають їм право на одержання внесків, та зароблена відповідна заробітна платня. 3.20. Пов'язані сторони 3.20.1. Визнання, оцінка, представлення та розкриття інформації про відносини та операції з пов'язаними сторонами, та залишках за такими операціями, включаючи зобов'язання, здійснюється у відповідності до вимог IAS 24 "Розкриття інформації про пов'язані сторони". 3.20.2. Пов'язана сторона - це фізична особа або суб'єкт господарювання, пов'язані з Підприємством. а) Фізична особа або близький родич такої особи є зв'язаною стороною із підприємством, якщо така особа: i) контролює підприємство, або здійснює спільний контроль над ним; ii) має суттєвий вплив на підприємство; iii) є членом провідного управлінського персоналу підприємства. б) суб'єкт господарювання є зв'язаним з підприємством, якщо виконується будь-яка з таких умов: i) суб'єкт господарювання та підприємство, є членами однієї групи (а це означає, що кожне материнське підприємство, дочірнє підприємство або дочірнє підприємство під спільним контролем є зв'язані одне з одним); ii) один суб'єкт господарювання є асоційованим підприємством або спільним підприємством іншого суб'єкта господарювання (або асоційованого підприємства чи спільного підприємства члена групи, до якої належить інший суб'єкт господарювання); iii) обидва суб'єкти господарювання є спільними підприємствами однієї третьої сторони; iv) один суб'єкт господарювання є спільним підприємством третього суб'єкта господарювання, а інший суб'єкт господарювання є асоційованим підприємством цього третього суб'єкта господарювання; v) суб'єкт господарювання є програмою виплат по закінченні трудової діяльності працівників або суб'єкта господарювання, що звітує, або будь-якого суб'єкта господарювання, який є зв'язаним із суб'єктом господарювання, що звітує. Якщо суб'єкт господарювання, що звітує, сам є такою програмою виплат, то vi) суб'єкт господарювання перебуває під контролем або спільним контролем особи, визначеної в пункті а); vii) особа, визначена в пункті а)і), має значний вплив на суб'єкт господарювання або є членом провідного управлінського персоналу суб'єкта господарювання (або материнського підприємства суб'єкта господарювання). Коло пов'язаних сторін Підприємства включає: - членів наглядової ради; - членів правління; - членів ревізійної комісії. 3.20.3. У разі проведення операцій з пов'язаними сторонами, Підприємство відображає ці операції на підставі ринкових цін. За відсутності активного ринку для таких операцій для того, щоб визначити, чи здійснювалися операції за ринковими або неринковими процентними ставками, використовуються професійні судження. Підставою для судження є ціноутворення на аналогічні види операцій з непов'язаними сторонами та аналіз ефективної процентної ставки. 3.21. Істотні облікові судження, оцінні значення і допущення 3.21.1. Підготовка фінансової звітності вимагає від Керівництва на кожну звітну дату винесення суджень, визначення оціночних значень і припущень, які впливають на суми виручки, витрат, активів і зобов'язань, а також на розкриття інформації про непередбачені зобов'язання. Проте невизначеність у відношенні цих припущень і оціночних значень може привести до результатів, які можуть вимагати в майбутньому істотних коригувань до балансової вартості активу або зобов'язання, стосовно яких здійснюються подібні припущення та оцінки. Основні припущення про майбутнє та інші основні джерела невизначеності в оцінках на звітну дату, які можуть послужити причиною суттєвих коригувань балансової вартості активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року, розглядаються нижче. Судження щодо операцій, подій або умов за відсутності конкретних МСФЗ Якщо немає МСФЗ, який конкретно застосовується до операції, іншої події або умови, управлінський персонал ВАТ "РГК" застосовує судження під час розробки та застосування облікової політики, щоб інформація була доречною для потреб користувачів з прийняття економічних рішень та достовірною, в тому значенні, що фінансова звітність: - подає достовірно фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання; - відображає економічну сутність операцій, інших подій або умов, а не лише юридичну форму; - є нейтральною, тобто вільною від упереджень; - є обачливою; - є повною в усіх суттєвих аспектах. Під час здійснення судження управлінський персонал ВАТ "РГК" посилається на прийнятність наведених далі джерел та враховує їх у низхідному порядку: а) вимоги в МСФЗ, у яких ідеться про подібні та пов'язані з ними питання; б) визначення, критерії визнання та концепції оцінки активів, зобов'язань, доходу та витрат у Концептуальній основі. Під час здійснення судження управлінський персонал ВАТ "РГК" враховує найостанніші положення інших органів, що розробляють та затверджують стандарти, які застосовують подібну концептуальну основу для розробки стандартів, іншу професійну літературу з обліку та прийняті галузеві практики, тією мірою, якою вони не суперечать вищезазначеним джерелам. Судження щодо відстрочених податків Відстрочені податкові активи визнаються за всіма невикористаними податковими збитками в тій мірі, в якій є ймовірним отримання оподатковуваного прибутку, проти якого можуть бути зараховані податкові збитки. Для визначення суми відстрочених податкових активів, яку можна визнати у фінансовій звітності, на підставі вірогідних термінів отримання та величини майбутнього оподатковуваного прибутку, а також стратегії податкового планування, необхідне суттєве судження керівництва. Судження щодо умовних активів і зобов'язань Характер умовних активів і зобов'язань передбачає, що вони будуть реалізовані тільки при виникненні або відсутності одної або більше майбутніх подій. Оцінка таких умовних активів і зобов'язань невід'ємно пов'язана із застосуванням значної частки суб'єктивного судження і оцінок результатів майбутніх подій. Судження щодо забезпечень Сума, визнана як забезпечення, визначається як найкраща оцінка видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду. Найкраща оцінка видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання, визначається управлінським персоналом на основі судження як сума, яку обґрунтовано сплатило би ВАТ "РГК" для погашення зобов'язання або передало би його третій стороні на кінець звітного періоду. Оцінки результатів та фінансового впливу визначаються на основі судження управлінського персоналу ВАТ "РГК" та доповнюються досвідом подібних операцій. Взяті до уваги свідчення включають будь-яке додаткове свідчення, отримане внаслідок подій після звітного періоду. Невизначеності, пов'язані із сумою, яку слід визнати як забезпечення, розглядаються різними способами залежно від обставин. У випадках, коли оцінюване забезпечення поширюється на велику кількість статей, зобов'язання оцінюється зважуванням усіх можливих результатів за пов'язаними з ними ймовірностями, тобто за очікуваною вартістю. Судження щодо справедливої вартості фінансових інструментів У випадках, коли справедлива вартість фінансових активів і фінансових зобов'язань, визнаних у звіті про фінансовий стан, не може бути визначена на підставі даних активних ринків, вона визначається з використанням методів оцінки, включаючи модель дисконтованих грошових потоків. В якості вихідних даних для цих моделей за можливістю використовується інформація зі схожих ринків, проте в тих випадках, коли це не представляється практично здійсненним, потрібна певна частка судження Керівництва для встановлення справедливої вартості. Зміни у припущеннях щодо цих факторів можуть вплинути на справедливу вартість фінансових інструментів, відображену у фінансовій звітності. Судження щодо основних засобів Об'єкти основних засобів відображаються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації. Оцінка терміну корисного використання об'єктів основних засобів є предметом судження керівництва, заснованого на досвіді експлуатації подібних об'єктів основних засобів. При визначенні корисного строку експлуатації активу Керівництво виходить з очікуваної корисності активу для ВАТ "РГК" та враховує наступні чинники: очікуване використання активу, спосіб застосування об'єкта, темпи його технічного застаріння, фізичний знос та умови експлуатації, очікуваний моральний знос, залежний від операційних чинників, таких як кількість змін, протягом яких має використовуватися актив, програма ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також нагляд за активом та його обслуговування тоді, коли актив не використовують, технічний або комерційний знос, який виникає через зміни та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на вироблені активом продукти чи послуги, правові або подібні обмеження використання активу, такі як закінчення строку пов'язаної з ним оренди. Зміни в зазначених передумовах можуть вплинути на коефіцієнти амортизації в майбутньому. Оцінки ліквідаційної вартості і амортизованої вартості впливають на облікову вартість і амортизацію основних засобів. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок. Судження щодо податків Українське податкове законодавство допускає різні тлумачення та схильне до частих змін. Поточні активи та зобов'язання з податків відображені у фінансовій звітності виходячи з погоджених у встановленому законодавством порядку зобов'язань на 31.12.2012 р. У разі проведення податкових перевірок у майбутніх періодах сума поточних активів і зобов'язань може змінитися. Судження щодо дебіторської заборгованості Керівництво оцінює вірогідність погашення дебіторської заборгованості з основної діяльності та іншої дебіторської заборгованості на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. При проведенні такого аналізу до уваги беруться наступні фактори: аналіз дебіторської заборгованості по основній діяльності та іншої дебіторської заборгованості за термінами, їх зіставлення з термінами кредитування клієнтів, фінансове становище клієнтів і погашення ними заборгованості в минулому. Судження щодо запасів Керівництво оцінює критерії визнання запасів на підставі аналізу мети їх утримання, знаходження їх у процесі виробництва або продажу, призначення для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. При проведенні такого аналізу до уваги беруться наступні фактори: дата надходження запасів, орієнтовний термін використання, оборотність. У разі встановлення невідповідності критеріям визнання приймається рішення про створення резерву знецінення запасів. Прийняття нових стандартів. При складанні фінансової звітності Підприємство застосовує всі нові і змінені стандарти й інтерпретації, затверджені РМСБО та КМТФЗ, які належать до його операцій і які набули чинності. Голова Правління ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" _______________ С.В.Корявченков

Підприємство виробляє слідуючій ассортимент прдукції: 1.Щебень фракції 5-10мм, 2.Щебень фракції 10-20мм, 3.Щебень фракції 25-60мм, 4. Щебень фракції 20-40мм, 5.Пісок з відсівов дроблення фракції 0-5мм 6. Щебень фракції 5-15мм, 7. Щебень фракції 5-20мм, 8. Щебенево-піщана суміш 0-40мм, 9. Щебенево-піщана суміш 0-70мм Слід відмітити сезонність виробництва щебеню, взимку кар'єр працює не в повну силу.

Основні бридбання або відчуження активів за останні 5 років не було.

Наявність основних засобів підтверджена інвентаризацією, яка проведена згідно наказу № _____ від __.__.2019 року, при цьому відхилень від даних бухгалтерського обліку не встановлено. Облік основних засобів здійснено за умовами МСБО 16 "Основні засоби". Ніяких обмежень на використання майна емітента не існує. Ступінь зносу основних засобів на початок року - 74,2%, на кінець - 77,17%. Ступінь використання основних засобів - 100%. Первісна вартість основних засобів на початок року - 37155 тис.грн., на кінець року - 35713 тис.грн. Сума нарахованого зносу - 2198 тис.грн. За рік надійшло ОЗ на суму 847 тис. грн. За рік вибуло ОЗ первісною вартістю 2289 тис. грн., знос 2210 тис. грн. Орендовані основні засоби відсутні. Законсервованих основних засобів немає. Терміни користування машинами та обладнанням, а також транспортними засобами складає не менш ніж 5 років, умови користування відповідають технічним умовам на дані основні засоби. Суттєвих змін у вартості основних засобів не було.

Проблеми, які впливають на діяльність емітента - нестабільний курс гривні, нестабільна економічна стиуація в країні.

Емітент дотримується політики самофінансування.

На кінець звітного періоду на ПрАТ "РГК" укладених, але не виконаних договорів немає.

В 2020 році планується збільшити обсяги виробництва основних видів продукції не менш ніж на 10-15% від обсягів виробництва 2019 року.

Досліджень та розробок за звітний рік не було.

Даних емітентом не надавалось.