ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "К-АВТОТРАНС"

Для цілей бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності використовувати національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що введені в дію згідно з чинним законодавством. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнавати їх найменування та код Infor LN. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, визнавати собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат без врахування транспортно-заготівельних витрат. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами, визнавати їх виробничу собівартість. Оцінка вибуття запасів здійснюється за методом середньозваженої собівартості. Визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів означає, що вибуття запасів оцінюється способом оцінки кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Транспортно-заготівельні витрати накопичуються на окремому рахунку обліку запасів та щомісяця розподіляються по середньому відсотку. Товари та готова продукція, що передані на комісію на експорт комісіонеру залишаються на балансі підприємства та є його власністю. Дохід (виручка) від реалізації продукції переданої на комісію на експорт визнається по даті оформлення вантажно-митної декларації. Основним засобом визнавати актив, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), установлений комісією, більше року, а вартісна оцінка дорівнює сумі, що перевищує 6000грн. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносити активи зі строком експлуатації понад один рік з дати введення в експлуатацію та вартістю у сумі, що не перевищує 6000 грн. Амортизацію основних засобів нараховувати прямолінійним методом. Вартість, що амортизується, дорівнює первісній вартості або переоціненій за вирахуванням ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів не повинен бути меншим мінімально допустимого строку корисного використання, встановленого ПКУ. Відображати витрати на ремонт основних засобів, поліпшення (дообладнання, реконструкцію, модернізацію, добудову тощо) за такими правилами: ремонти, що підтримують об'єкт у робочому стані та не призводять до росту майбутніх економічних вигід, відносити до витрат періоду; вартість поліпшень, що призводять до росту економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, відносити на збільшення первісної вартості об'єкта, тобто такі витрати капіталізувати. Поліпшення проводяться переважно із залученням сторонніх організацій. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. У разі проведення поліпшень, що призводять до росту економічних вигод, строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів збільшується не менше ніж на 1 рік. Амортизацію інших необоротних матеріальних активів нараховувати у першому місяці використання об'єктів у розмірі 100 відсотків їх вартості. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено , такий строк корисного використання визначається підприємством самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років. Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки об'єктів приймається величина , що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості. Для цього справедлива вартість повинна бути підтверджена звітом незалежного оцінювача. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів, включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках при вибутті об'єктів основних засобів. Витрати підприємства відображати з використанням класу рахунків 9 "Витрати діяльності" без застосовування рахунків класу 8 "Витрати за елементами". Витрати в обліку відображати на рахунках витрат в залежності від місця виникнення відповідно до структури витрат (Додаток 1) Встановити наступні статті калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг): Змінні витрати: сировина та основні матеріали; допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; зворотні відходи (віднімаються); транспортно-заготівельні витрати; електроенергія на технологічні цілі; основна заробітна плата основних виробничих робітників; допоміжна заробітна плата основних виробничих робітників; нарахування на фонд оплати праці основних виробничих робітників; знос інструменту та оснащення; паливо на технологічні цілі; витрати на налагоджування; технологічні витрати; втрати при випробування вузлів; Загальновиробничі витрати (постійні): витрати на утримання та експлуатацію обладнання; цехові витрати; витрати по супроводженню та управлінню виробничим процесом. База розподілу загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат: Маржинальний дохід - різниця між обліковою ціною одиниці виробу та змінними витратами на її виробництво. Нормальна потужність для визначення суми загальновиробничих витрат - затверджений річний план виробництва в облікових цінах. Сума загальновиробничих витрат при нормальній потужності - сума, встановлена затвердженими плановими показниками діяльності підприємства на рік. Встановити наступні статті калькуляції для оцінки незавершеного виробництва: - сировина і основні матеріали; - допоміжні матеріали; - купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Для відображення дебіторської заборгованості за чистою реалізаційною вартістю на дату балансу у разі потреби створювати резерв сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості. Величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Забезпечення на оплату відпусток не створювати. Так як підприємство є платником податку на прибуток, відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання, у разі їх виникнення, відображати у проміжній фінансовій звітності, визначені на 31 грудня попереднього року, без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проводити річну інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014р. №879. Для проведення інвентаризації складається окремий наказ по підприємству. Складати звіт про рух грошових коштів за прямим методом. Контроль за виконанням даного наказу покласти на фінансового директора.