номер провадження справи 4/112/21
30.09.2021 Справа № 908/2027/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідністю «ЛЮКСФОРМТРЕЙД», (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В)
про стягнення 441002,46 грн.
13.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 78/6/1262 від 08.07.2021 (вх. № 2169/08-07/21 від 13.07.2021) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідністю «ЛЮКСФОРМТРЕЙД», м. Запоріжжя про стягнення суми 441002,46 грн., в тому числі 220734,30 грн. пені та 220268,16 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 справу № 908/2027/21 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2021 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2027/21, справі присвоєно номер провадження справи 4/112/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 549, 610, 611 ЦК України, ст., ст. 193, 222, 231 ГК України. Позов пред'явлений позивачем з підстав порушення відповідачем строків поставки товару, який поставлявся згідно укладеного сторонами договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020. У зв'язку із недотриманням відповідачем обумовлених договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 строків поставки товару, позивач просить суд на підставі п., п. 7.1, 7.3 договору стягнути з ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» 220734,30 грн. пені та 220268,16 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 6615,04 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2021 у справі № 908/2027/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 17.08.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі № 908/2027/21 відповідачу продовжений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.09.2021 включно.
До служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України 03.09.2021 надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н від 01.09.2021.
За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові коти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з конверту, в якому відзив на позовну заяву (вих. № б/н від 01.09.2021) надійшов до служби діловодства господарського суду Запорізької області, на пошту він наданий для відправлення 01.09.2021, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку м. Запоріжжя.
Таким чином, суд вважає, що відповідач вчасно надав суду відзив на позовну заяву, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/2027/21 та приймається судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 з його боку дійсно мало місце, проте не з його вини та його недобросовісної поведінки, а через поважні причини. Так, ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» здійснює такі види діяльності, як виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво робочого одягу; виробництво іншого верхнього одягу, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. В період виконання спірного договору відповідач виконував значний обсяг замовлень для державних потреб(в означений період відповідачем було укладено і виконувалося понад 27 угод по виконанню замовлень для державних потреб), за якими поставка товару була здійснена без прострочень. Продукція, що постачається відповідачем як за спірним договором, так і за іншими угодами, спрямована на забезпечення державних потреб і за державні кошти. Як зазначає відповідач, оплата за товари по договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020, по яких мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Таким чином, на момент виготовлення товару на замовлення Позивача ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримував та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення. При цьому відповідач зауважує, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по договору. Таким чином, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.
Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлене клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 90 % до суму 44100,25 грн., в тому числі 22073,43 грн. штрафу та 22026,82 грн. пені. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суду слід встановити винятковість даної ситуації з огляду на доведені з боку сторін спору обставини: ступінь виконання зобов'язання; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначність прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінка винної сторони. Відповідач вважає що в даному випадку суд має врахувати, що відповідач до звернення позивача до суду у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки товару за договором, тобто, наразі ступінь виконання зобов'язання є виконаним на 100 %. Причинами неналежного виконання зобов'язань за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 є значний обсяг замовлень у відповідача за іншими угодами в період виготовлення товару за спірним договором. Також відповідач просить суд врахувати, що товар за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 поставлявся частинами, частина товару була поставлена із простроченням в 20-60 днів, але в цілому зобов'язання з поставки товару є виконаним на 100%. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що прострочення виконання зобов'язання є незначним. Позивач не наводить ніякої інформації про збитки, які йому нібито заподіяні несвоєчасною поставкою товару за договором, у зв'язку з чим, на думку відповідача, розмір заявлених до стягнення пені і штрафу не є співмірним зі збитками, наявність яких позивачем навіть не доведена. Таким чином, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації тому, стягнення з відповідача таких значних сум пені і штрафу матиме негативні наслідки для діяльності відповідача, яка в цілому є важливою для виконання ним своїх зобов'язань перед замовниками державного сектору. З урахуванням викладеного, на думку відповідача, є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення пені та штрафу. Також відповідач посилається на судову практику позитивного вирішення судами подібних клопотань.
Позивач на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № 78/6/-1668 від 10.09.2021 (вх. № 18893/08-08/21 від 14.09.2021), відповідно до якої позивач заперечує проти наведених відповідачем у відзиві доводів та вважає, що обставини, на які посилається відповідач не є виключними. Так, позивач зазначає, що обов'язок відповідача з поставки товару за спірним договором вважається виконаним у момент доставки товару до складу позивача, а належним доказом на підтвердження виконання такого обов'язку є підписання сторонами відповідних видаткових накладних. Жодних листів щодо суб'єктивних чи об'єктивних обставин щодо невчасної поставки на адресу позивача від відповідача не надходило. Відповідач свідомо розуміючі свої строки виконання зобов'язань за спірним договором їх не виконував із незрозумілих для позивача обставин, а виконував замовлення інших юридичних осіб, чим зривав забезпечення військових частин Національної Гвардії України речовим майном, яке необхідне для забезпечення військовослужбовців Національної Гвардії України, які виконують службово-бойові завдання в зон ООС. Також позивач зазначає, що посилання на судову практику, наведену відповідачем у відзиві на позовну заяву, у спірних правовідносинах є недоречним, оскільки ця судова практика стосується спорів між юридичними особами приватного права, у свою чергу Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України - Центральна база забезпечення Головного управління Національної гвардії України, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України і основними завданнями позивача є безперебійне та своєчасне забезпечення всіх військових частин Національної гвардії України речовим майном. Позивач зауважує, що в даному випадку мають застосовуватися положення ч. 2 ст. 231 ГК України, якими передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, виконання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за колений день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, тобто за неналежне виконання господарського зобов'язання передбачена чітка відповідальність. Таким чином, позивач заперечує проти зменшення розміру пені та штрафу. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 01.09.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі № 908/2027/21 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» про розгляд справи № 908/2027/21 за правилами загального позовного провадження
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
20.07.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідністю «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» (Учасник, відповідач у справі) укладений Договір № 79/ВЗЗ-2020 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Учасник зобов'язався у визначені Договором строки поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1)
Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що найменування (номенклатура, асортимент) товару: Формений одяг - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 18110000-3 (костюм літній польовий спеціальний). Кількість товару за Договором: костюм літній польовий спеціальний - 1000 комплектів; костюм літній польовий спеціальний - 2000 комплектів; костюм літній польовий спеціальний - 2000 комплектів.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору складає 5827200,00, у тому числі ПДВ 20 % - 971200,00 грн.
Пунктами 4.1-4.3 Договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати прийняття товару на склад Замовника. Платником та одержувачем товару за цим Договором є Замовник. Датою розрахунків за цим Договором вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Учасника.
За умовами пунктів 5.1-5.3, 5.5 Договору строк поставки товару за цим Договором зазначається в специфікації до Договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом Учасника до місця призначення (адреса Замовника). При передачі товару Учасник повинен направити уповноваженого представника з дорученням, котрий має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а Замовник прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Право власності на товар переходить від учасника до Замовника після прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Учасника та Замовника накладної.
З матеріалів справи вбачається, що до Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 сторонами укладена і підписана Специфікація (Додаток № 1), в якій визначено найменування товару (асортимент) що поставляється: Формений одяг - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 18110000-3 (костюм літній польовий спеціальний), також узгоджені місце та строк поставки кожної окремої партії товару, одиниці виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару та суму з ПДВ за кожну партію поставки, а саме:
- у строк 30 календарних днів з моменту укладання Договору за адресою: 02000, м. Київ, Жуків острів, має бути поставлено 1000 комплектів вартістю 1165440,00 грн. з ПДВ;
- у строк 60 календарних днів з моменту укладання Договору за адресою: 02000, м. Київ, Жуків острів, має бути поставлено 2000 комплектів вартістю 2330880,00 грн. з ПДВ;
- у строк 90 календарних днів з моменту укладання Договору за адресою: 02000, м. Київ, Жуків острів, має бути поставлено 2000 комплектів вартістю 2330880,00 грн. з ПДВ.
Таким чином, враховуючи умов п. 5.1 Договору та умови Специфікації до Договору (Додаток № 1) поставка товару за Договором мала відбуватися в наступні строки:
- перша партія товару в кількості 1000 комплектів у строк до 19.08.2020;
-друга партія товару в кількості 2000 комплектів у строк до 18.09.2020;
- третя партія товару в кількості 2000 комплектів у строк до 19.10.2020 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 18.10.2020 є вихідним днем).
За умовами п., п. 6.1.1, 6.1.2 Договору Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з накладною або актом приймання-передачі товару.
В свою чергу, Учасник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором (п. 6.3.1 Договору).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору відповідачем здійсненні поставки товару за визначеною в Специфікації до Договору (Додаток № 1) адресою у передбаченій Договором кількості. Так, в матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні, за якими здійснювалися постави товару:
- № РН-1006/01 від 07.10.2020 на поставку 400 комплектів на суму 466176,00 грн.;
- № РН-1012/02 від 12.10.2020 на поставку 500 комплектів на суму 582720,00 грн.;
- № РН-1020/03 від 19.10.2020 на поставку 400 комплектів на суму 466176,00 грн.;
- № РН-1028/01 від 29.10.2020 на поставку 900 комплектів на суму 1048896,00 грн.;
- № РН-1109/06 від 09.11.2020 на поставку 900 комплектів на суму 1048896,00 грн.;
- № РН-1109/07 від 09.11.2020 на поставку 200 комплектів на суму 233088,00 грн.;
- № РН-1113/06 від 16.11.2020 на поставку 1700 комплектів на суму 1981248,00 грн.
Всі перелічені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Замовника і Учасника та скріплені печатками сторін.
Таким чином, з досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, обумовленого Договором, в обумовленій Договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, складеними і підписаними у передбаченому Договором порядку.
Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Специфікації до Договору (Додаток № 1), відповідачем дотримані не були.
Доказів щодо своєчасної поставки товару згідно Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 відповідач суду не подав, крім того факт допущення порушень строків поставки за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 відповідач не заперечив.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Специфікації до Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 (Додаток № 1), у зв'язку з чим Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить суд стягнути з ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» 220734,30 грн. пені та 220268,16 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020, що разом становить 441002,46 грн.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.
Згідно з п. 7.2 Договору Учасник приймає на себе всі ризики, пов'язані з поставкою товару за цим Договором, до моменту підписання накладної або акту приймання-передачі товару уповноваженими на це представниками Замовника і учасника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
За таких обставин, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення вищенаведеної частини 2 ст. 231 ГК України.
Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує пунктом 7.3 Договору, яким сторони визначили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 Договору, Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Оскільки судом встановлений та сторонами не заперечується факт порушення відповідачем зобов'язань по постачанню товарів в обумовлений Договором строк, виконання Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 здійснювалося за кошти Державного бюджету України, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є законними та обґрунтованими.
Відповідно до розрахунку позивача сума штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 становить 220268,16 грн.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Оскільки прострочення з постачання кожної партії товару за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 мало місце понад місяць, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 220268,16 грн. штрафу.
Також позивачем нарахована пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 в загальному розмірі 220734,30 грн.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розмір нарахованої позивачем пені та кількість днів прострочення, на які нарахована пеня, позивачем здійснено правильно, проте в самому розрахунку позивачем неправильно зазначається кінцевий строк нарахування пені, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 220734,30 грн. пені.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню, на 90 %, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
При застосуванні частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Мотивуючи підстави для зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 90 % відповідач вважає, що судом мають бути враховані наступні обставини: ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» до звернення позивача до суду з позовом у даній справі у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки товару за договором. Основною причиною неналежного виконання зобов'язань за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 є значний обсяг замовлень у відповідача за іншими угодами в період виготовлення товару за спірним Договором. Крім того, товар за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 поставлявся частинами, частина товару була поставлена із простроченням в 20-60 днів, але в цілому зобов'язання з поставки товару є виконаним на 100%. Отже, прострочення виконання зобов'язання є незначним. Відповідач вважає, що розмір заявлених до стягнення пені і штрафу не є співмірним зі збитками, наявність яких позивачем навіть не доведена. Таким чином, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації тому, стягнення з відповідача таких значних сум пені і штрафу матиме негативні наслідки для діяльності відповідача, яка в цілому є важливою для виконання ним своїх зобов'язань перед замовниками державного сектору.
Матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що з його боку мало місце прострочення виконання зобов'язань за Договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 щодо своєчасної поставки товару.
В свою чергу, нараховані позивачем пеня і штраф базуються на умовах Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені та штрафу. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи свідчать про добросовісність поведінки відповідача при виконанні Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 та свідчать про здійснення з його боку усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За таких обставин, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на значний розмір пені та штрафу, беручи до уваги, що товар за умовами Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 поставлений з незначним простроченням, прострочення відповідача не стало причиною будь-яких негативних наслідків для позивача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені і штрафу, що нараховані Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України за порушення умов Договору № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020, на 30 % до суми 308701,72 грн., яка складається з пені в сумі 154514,01 грн. і штрафу в сумі 154187,71 грн.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу частково враховані судом при вирішенні даного спору.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ «ЛЮКСФОРМТРЕЙД» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 154514,01 грн. пені та 154187,71 грн. штрафу. В іншій частині в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідністю «ЛЮКСФОРМТРЕЙД», м. Запоріжжя про стягнення суми 441002,46 грн. за порушення строків поставки товару за договором № 79/ВЗЗ-2020 від 20.07.2020 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю «ЛЮКСФОРМТРЕЙД», (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, ідентифікаційний код юридичної особи 43243287) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 8-А, ідентифікаційний код юридичної особи 25574423) 154514 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп. пені, 154187 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 71 коп. штрафу та 6615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 04 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Повне судове рішення складено « 30» вересня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.