Провадження №2/359/658/2021
Справа №359/5697/20
Іменем України
21 вересня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання рішення про надання жилого приміщення і ордеру на зайняття жилого приміщення недійсним та виселення, -
І. Короткий зміст позовних вимог.
Наприкінці липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що згідно ордеру №1-2009, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та цехкому Центральної науково-дослідної лабораторії якості води та ґрунтів №1 від 18 березня 2009 року, вона вселилась у кімнату АДРЕСА_1 . З 08 квітня 2009 року ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою як за місцем постійного проживання. В період з 2017-2019 років ОСОБА_1 була відсутня за місцем своєї реєстрації та проживання у зв'язку з працевлаштуванням на роботу, пов'язану з виїздом за кордон. В березні 2020 року ОСОБА_1 , повернувшись до кімнати в гуртожитку, з'ясувала що в її кімнаті проживає стороння особа. ОСОБА_1 неодноразово намагалась потрапити до кімнати, оскільки в ній залишились всі її особисті речі, меблі, побутова техніка. Проте, замок вхідних дверей до кімнати був замінений, тому потрапити до житла не вдалось. При зверненні до Гірської сільської ради Бориспільського району позивачу було роз'яснено, що рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради кімнату в гуртожитку надано ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району №78 від 16 липня 2019 року «Про надання житлової площі», яким ОСОБА_2 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним ордер №148 від 23 липня 2019 року на право зайняття ОСОБА_2 вказаного житлового приміщення, а також виселити ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 .
ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2020 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.38-39).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.56).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження в цивільній справі (а.с.162-163).
Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження в цивільній справі, а також про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та без розгляду.
ІІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав пред'явлений позов та наполягав на його задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні пред'явленого позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову вказав, що ордер №1-2009, який був виданий позивачу на вселення у спірне житло, не містить дати видачі, а тому його слід вважати нікчемним та таким, що не створює для позивача юридичних наслідків щодо права на проживання у спірній кімнаті. З цієї підстави представник відповідача вказав на те, що ОСОБА_1 самоправно вселилась у спірне житло. Крім цього, ОСОБА_1 з 2017 року та по теперішній час не проживає у спірній кімнаті, тому є всі правові підстави для застосування ст.71 ЖК України. Позивач зобов'язана звільнити жиле приміщення, оскільки в ордері №1-2009 було чітко надано право на проживання в кімнаті на період роботи у відомстві, в той час як позивач звільнилась з роботи за власним бажання. У позивача відсутній договір найму житла. Натомість позивач має інше житло, тому видача ордеру ОСОБА_2 на вказану кімнату в жодній мірі не порушує житлові права позивача.
Представник Гірської сільської ради Бориспільського району у судове засідання не з'явився. Натомість сільський голова Дмитрів Р.М. надав до суду заяву, якою просив вирішити спір за наявними матеріалами справи, а також проводити розгляд справи за відсутності представника сільської ради.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підставі спільного рішення адміністрації та цехкому Центральної науково-дослідної лабораторії якості води та ґрунтів від 18 березня 2009 року протокол №1 ОСОБА_1 було надано право зайняти житлову площу в гуртожитку Центральної науково-дослідної лабораторії якості води та ґрунтів Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано ордер №1-2009 на житлову площу в гуртожитку ЦНЛ на вказану кімнату (а.с.9).
ОСОБА_1 вселилась у кімнату АДРЕСА_1 та 08 квітня 2009 року зареєструвалась за вказаною адресою, як за постійним місцем проживання, що підтверджується записом про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , здійсненого 08 квітня 2009 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області на аркуші 12 паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 20 лютого 2003 року на ім'я позивача (а.с.10 зворот).
Наказом директора Центральної лабораторії якості води та ґрунтів ОСОБА_5 № 36/1 від 29 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок на кімнату АДРЕСА_3 (а.с.11).
Між ОСОБА_1 та ПАТ «Київоблгаз» був укладений договір від 07 листопада 2013 року, на встановлення вузлу обліку природнього газу в кімнату АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
21 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була включена до Державного реєстру виборців територіального виборчого округу №98, виборча дільниця №320147, що підтверджується повідомленням про включення Державного реєстру виборців ф.19.7 від 22 жовтня 2012 року з визначенням виборчої адреси ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.14).
Згідно довідок №25 від 06 листопада 2013 року та №6 від 04 лютого 2016 року (виписка з домової книги про склад сім'ї та прописки), виданої Центральною лабораторією якості води та ґрунтів, встановлено, що з 08 квітня 2009 року ОСОБА_1 постійно зареєстрована та займає житлову площу 20,2 кв.м. (загальною площею 26,59 кв.м.) у кімнаті АДРЕСА_1 на 3-му поверсі 3-х поверхового гуртожитку, який числиться на балансі ДП «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів». ОСОБА_1 постійно зареєстрована та займає житлову площу 20,2 кв.м. (загальною площею 26,59 кв.м.) у кімнаті АДРЕСА_1 (а.с.15,16).
Наказом в.о. директора ДП «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» від 31 жовтня 2016 року №2-К ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням з 31 жовтня 2016 року на підставі ст. 38 КЗпП України.
Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району №810-43-VII від 21 вересня 2017 року, затвердженого актом приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність, гуртожиток по АДРЕСА_3 , передано до комунальної власності територіальної громади с. Гора Бориспільського району.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району №149 від 17 жовтня 2017 року змінено поштову адресу гуртожитку з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_3 . (а.с.17).
В свою чергу, ОСОБА_2 станом на час надання їй житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_3 та станом на 07 липня 2020 року на квартирному обліку в Гірській сільській раді не перебувала, що підтверджується листом сільського голови Дмитріва Р.М. від 07 липня 2020 року № 1307-02-28-20 (а.с.18).
Рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради №78 від 16 липня 2019 року ОСОБА_2 на склад сім'ї одна особа надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (а.с.31).
На виконання цього рішення, 23 липня 2019 року ОСОБА_2 був виданий ордер №148 на жиле приміщення згідно з вказаним вище рішенням (а.с.32).
Згідно актів про доступ до квартири №1 від 30 квітня 2020 року та №3 від 12 червня 2020 року, складених комісією Гірської сільської ради Бориспільського району, встановлено, що ОСОБА_1 не може потрапити до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки зі слів ОСОБА_1 без її відома та її згоди були замінені замки до вхідних дверей кімнати (а.с.28,29).
V. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
На розширення вказаного положення Конституції України в частині першій статті 3 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст.51 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Згідно із ч.5 та ч.6 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до вимог ст.128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно п.10 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №498 від 20 червня 2018 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
При цьому, ст.59 ЖК Української РСР визначено підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним, які слід застосовувати й до правовідносин щодо користування гуртожитками. Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Саме такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-2556цс16.
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 127/2709/17, положенням ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі «Садов'як проти України» (заява №17365/14 від 17 травня 2018 року) зазначив, що рішення про виселення становитиме порушення ст.8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у п.2 ст.8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Підсумовуючи висновки про принципи застосування ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п.2 ст.8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
У відповідності до ч.1 ст.117 ЖК Української РСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
Встановлено, що виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району виніс рішення №78 від 16 липня 2019 року «Про надання житлової площі», яким надав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , та на підставі цього рішення 23 липня 2019 року видав ОСОБА_2 ордер №148 на право зайняття жилого приміщення. При цьому, виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району видав ОСОБА_2 дозвіл на зайняття жилого приміщення та ордер на вселення у жиле приміщення, в якому на той час проживала та була зареєстрована позивач.
Зазначеним виконавчий комітет Гірської сільської ради порушив вищевказані положення чинного житлового законодавства, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення та видачі оскаржуваного ордеру, спірне жиле приміщення не було вільним - в ньому проживала і була зареєстрована як за постійним місцем проживання ОСОБА_1 . Тому оспорюваним рішенням та виданим на підставі нього ордером №148 від 23 липня 2019 року порушено право позивача на житло.
При цьому, суд критично оцінює твердження представника відповідача ОСОБА_3 щодо підробки ордеру №1-2009. Оскільки таке твердження не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами та спростовується фактами реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , здійсненою 08 квітня 2009 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області; відкриттям особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1 ; включенням ОСОБА_1 до Державного реєстру виборців територіального виборчого округу №98, виборча дільниця №320147, з визначенням виборчої адреси ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 ; укладенням договору від 07 листопада 2013 року на встановлення газового обладнання у спірній кімнаті; проживання ОСОБА_1 у спірній кімнаті станом на листопад 2013 року та лютий 2016 року, що підтверджено довідками ф.3 №25 від 06 листопада 2013 року довідки №6 від 04 лютого 2016 року (виписками з домової книги про склад сім'ї та прописки).
Також суд критично оцінює твердження представника відповідача ОСОБА_3 щодо не набуття ОСОБА_1 права користування житлом, оскільки у позивача відсутній договір найму житла. Отримання ордеру №1-2009, вселення до спірного житла, реєстрація ОСОБА_1 за адресою проживання та відкриття особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1 на підставі наказу директора Центральної лабораторії якості води та ґрунтів ОСОБА_5 за №36/1 від 29 липня 2011 року, є обставинами, які свідчать про правомірне вселення ОСОБА_1 до гуртожитку та отримання у користування спірної кімнати. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у даній категорії справ.
Доводи представника позивача ОСОБА_3 з приводу надання жилого приміщення ОСОБА_1 виключно на період роботи та у разі звільнення останньої з роботи вона зобов'язана звільнити кімнату у гуртожитку, є необґрунтованими.
Так, на час видачі ордера №1-2009 його форма була встановлена постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03 червня 1986 року, та не містила будь-яких застережень щодо порядку виселення з гуртожитку.
Тому самочинне внесення адміністрацією установи в ордер №1-2009 положень про порядок користування та виселення мешканців з гуртожитку не породжує правових наслідків для осіб, які вселилися до житла. Суд звертає увагу на те, що ордер, це встановлений законом документ, який надає право на вселення до житла. Вказаний документ не врегульовує питання користування житлом та виселення з нього.
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району та виданий на підставі нього ордер №148 від 23 липня 2019 року, підлягають визнанню недійсними, а ОСОБА_2 - виселенню з кімнати АДРЕСА_1 .
VІІ. Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З квитанції №114 від 21 липня 2020 року (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову до суду ОСОБА_6 сплатила судовий збір у розмірі 2522 гривень 40 копійок. Пред'явлений нею позов задоволений у повному обсязі. Тому, з ОСОБА_2 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2522 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.47, ст.55 Конституції України, ч.5 та ч.6 ст.9, ст.51, ст.59, ч.1 ст.117, ст.128 ЖК Української РСР, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №78 від 16 липня 2019 року «Про надання житлової площі», яким надано ОСОБА_2 на склад сім'ї одна особа однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 та вирішено видати на підставі цього рішення ордер.
Визнати недійсним ордер №148 від 23 липня 2019 року, що виданий ОСОБА_2 на право зайняття жилого приміщення: кімнати АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_2 з жилого приміщення кімнати АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2522 грн. 40 коп.
Позивач ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду - 30 вересня 2021 року.
Суддя: В.В. Журавський