< Копия >
Іменем України
15.06.10 місто СевастопольСправа №2а-1581/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Прохорчук О.В.;
секретар судового засідання -Фімушкіна О.П.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1, паспорт серії АР № 060851,
представника відповідача -Вархола Іван Миронович, довіреність б/н від 15.10.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4424 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 4424 про визнання дій з відмови у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань протиправними та зобов'язання виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем при відмові у виплаті позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»№ 1294 від 07.11.2007, наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 11.06.2008.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.05.2010 відкрито провадження у справі.
Іншою ухвалою від 28.05.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, доповнив їх уточненням, а саме - порушенням відповідачем серед іншого частини 5 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та статті 185 Кодексу законів про працю України, оскільки він є опікуном малолітньої дитини.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з довідкою військової частини А 4424 позивач станом на 26.05.2010 був капітаном 3 рангу та перебував на військовій службі у військовій частині А 4424 та відповідно перебував на її фінансовому забезпеченні.
Судом встановлено, що 04.01.2010 позивач звернувся до командира військової частини А 4424 з рапортом про надання вказівки на виплату йому матеріальної допомоги за 2010 рік як опікуну малолітньої дитини у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
На зазначеному рапорті командиром здійснено резолюцію начальнику фінансової служби - «доповісти».
Згідно з витягом з наказу Міністерства оборони № 87 від 03.06.2010 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 23.04.2010 № 55.
Згідно з доповіддю начальника ФЕС командиру військової частини А 4424 станом на 03.06.2010 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік позивачеві не нараховувалась.
Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 2 статті 9 вказаного Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.207 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).
Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Згідно з пунктом 1.1. ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Пунктом 1.2 Інструкції встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців (пункт 1.9 Інструкції).
Розділом XXXIII Інструкції встановлені правила виплати матеріальної допомоги, відповідно до яких особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що надання матеріальної допомоги для вирішення військовослужбовцем соціально-побутових питань у межах асигнувань є правом керівника державного органу, а не його обов'язком. Крім того, у разі задоволення такої заяви матеріальна допомога виплачується у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а не у розмірі місячного грошового забезпечення, як про те просить позивач.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача про обов'язок відповідача виплатити йому матеріальну допомогу у зв'язку з тим, що він є опікуном малолітньої дитини, оскільки статтею 185 Кодексу законів про працю України, на порушення якої посилається позивач, не встановлений порядок виплати жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
До того ж право військовослужбовців на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлено нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які є спеціальними нормами, що регулюють спірні відносини.
Доводи позивача про порушення відповідачем частини 5 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства, також не приймаються судом до уваги, оскільки вказаною нормою Закону не регулюється питання надання військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 червня 2010 року.