< Копия >
Іменем України
10.06.10Справа №2а-1282/10/2770
11 год. 09 хв.
Каб.№ 1
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю:
представник позивача - ОСОБА_1, не з'явився,
та надав телефонограму про розгляд справи у їх відсутність;
позивач - ОСОБА_2, не з'явився;
представник відповідача - Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС у м. Севастополі, не з'явився;
представник відповідача - Управління міністерства Внутрішніх справ України в м. Севастополі, не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Список > < Позивач в особі > до Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС у м. Севастополі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі < Список >< Відповідач в особі >про визнання протиправною відмову у реєстрації,
28.04.2010 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС у м. Севастополі (далі - ВГІРФО Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі), Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (далі - УМВС України в м.Севастополі) про визнання протиправною відмови у реєстрації.
Позовні вимоги позивача мотивовані порушенням з боку відповідача вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1085/09/2770, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 квітня 2010 р. підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
Позивачка та її представник в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.
Представник ВГІРФО Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі в судове засідання не з»явився, надав пояснення на позовні вимоги, просив розглянути справу за його відсутністю. Вважає, що порушень прав позивачки з боку відповідача не було, оскільки діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник УМВС України в м.Севастополі у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причин неприбуття до суду не повідомив, пояснень та заперечень проти позову не надав.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що представник УМВС України в м.Севастополі викликався в судове засідання, але в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши надані докази, розглянув справу за наявними матеріалами та прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 знаходиться у шлюбі з ОСОБА_3, з 13.11.2009 року та з того часу проживають єдиною родиною за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача - Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС у м. Севастополі з документами для реєстрації за місцем проживання, що передбачені статтею 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, але отримав усну відмову у проведенні такої реєстрації за місцем проживання із посиланням на те, що необхідна письмова згода другого власника будівлі за адресою АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що АДРЕСА_2 знаходиться у спільній частковій власності, і ОСОБА_3 є одним із співвласників (а.с. ).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності, відомостям КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради співвласниками вищевказаної квартири є: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Частки житла в натурі не виділені, окремі особові рахунки для сплати комунальних послуг не відкриті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом письмової згоди від ОСОБА_4 на реєстрацію місця проживання позивачки в АДРЕСА_2 на момент звернення до суду отримано не було.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), Законом України "Про міліцію" від №, Постановою КМ України від 28.07.2004 № 985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні".
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію" міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян і осіб без громадянства.
Закон - № 1382-IV відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ст.1 Закону - № 1382-IV дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Згідно п. 1 розділу 1 “Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні”, затвердженого наказом МВС України № 96 від 03.02.2006 р., реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, відповідно до основних покладених на нього завдань проводить Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та його територіальні органи і підрозділи.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає: письмову заяву, діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" Постановою КМ України від 28.07.2004 № 985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" затверджені зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні та зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Як вбачається зі зразку заяви про реєстрацію місця проживання в Україні підставою для реєстрації місця проживання заявника є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. Крім того, в заяві повинна бути відображена згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім»ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи АДРЕСА_2 м.Севастополя, в якій позивачка має намір зареєструвати своє місце проживання, як член сім»ї свого чоловіка ОСОБА_3 знаходиться у спільній частковій власності. Тому вимогу відповідача про заповнення всіх граф заяви про реєстрацію місця проживання в Україні, суд вважає правомірною.
Зі змісту наведених норм випливає, що у діючому законодавстві міститься вичерпний перелік документів, які подає особа для реєстрації за місцем проживання.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст.70, 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач - ВГІРФО Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14 червня 2010 року.
На підставі викладеного, відповідно до ст..19 Конституції України, ст.ст.6, 11 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, Постанови КМ України від 28.07.2004 № 985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні", керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя < підпис > О.В. Гавура
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >
< Суддя >: < підпис > < Суддя >