ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
10 червня 2010 року 13:03 № 2а-2772/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Огурцова О. П. та Шрамко Ю. Т., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до
Треті особиМіністерства охорони навколишнього природного середовища
Державна екологічна інспекція у Київській області,
ОСОБА_3 та
ОСОБА_4
проскасування наказу та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 10 червня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища (надалі - також «Відповідач»), Треті особи -Державна екологічна інспекція у Київській області (надалі -також «Третя особа 1»), ОСОБА_3 (надалі -також «Третя особа 2»), ОСОБА_4 (надалі -також «Третя особа 3») та з урахуванням уточнених позовних вимог просив про визнання протиправним та скасування Наказу Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 17 липня 2009 року № 436-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області; зобов'язання Міністра охорони навколишнього природного середовища України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»(надалі -також «оскаржуваний наказ») є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні Позивачем та його представником було зазначено про незаконність звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу у Відповідача 1 не було жодного належного підтвердження того, що Позивачем було порушено присягу державного службовця. На Відсутність підтверджень цього, на думку представника Позивача, зумовлена тим, що насправді присягу державного службовця ОСОБА_1 не порушував, свої професійні обов'язки виконував сумлінно та відповідально.
Необґрунтованим та безпідставним, як зазначив представник Позивача, є подання Начальника Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчука А. В. від 10 червня 2009 року № 2262/1/02-13, яке не могло бути використано в якості підстави для звільнення Позивача із займаної посади, оскільки вказане подання не містить жодних викладених обставин, які б свідчили про порушення Позивачем присяги державного службовця (акти про відсутність на робочому місці, як вказав Позивач, не складались, відповідних пояснень стосовно порушення трудової дисципліни у Позивача не відбиралося, не зазначено жодного документу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної чи іншої відповідальності за неналежне виконання покладених на нього службових обов'язків).
В обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог представник Позивача також покликався на висновки, викладені в Акті службового розслідування від 19 січня 2010 року, відповідно до яких комісією було встановлено, що ОСОБА_1 не порушувалася трудова дисципліна, відповідно до відомостей Журналу приходу й відходу з робочого місця у відповідний період ОСОБА_1 приходив на робоче місце завчасно, до закінчення робочого часу безпідставно робоче місце не залишав, актів про відсутність на робочому місці Позивача не складалося.
Представником Позивача також було зазначено про те, що сумлінне ставлення Позивачем до покладених на нього службових обов'язків неодноразово відзначалося його безпосередніми керівниками та центральними органами державної влади, про що свідчать відповідні накази про встановлення надбавок до посадового окладу, присвоєння почесних звань тощо.
Враховуючи вищевикладене, Позивач посилався на наявність правових підстав для скасування наказу про його звільнення та поновлення його на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
Відповідач -Міністерство охорони навколишнього природного середовища, -явку уповноваженого представника до суду не забезпечило, письмових заперечень на заявлені позовні вимоги суду не надало та подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.
В судовому засіданні 25 травня 2010 року представник Відповідача заперечувала проти позовних вимог та наполягала на застосуванні судом наслідків пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Представник Третьої особи 1 -Державної екологічної інспекції у Київській області, - в судовому засіданні покладався на розсуд суду щодо позовних вимог.
Третя особа 2 -ОСОБА_3, -явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що перебуває на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області з 17 серпня 2009 року та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Третя особа 3 -ОСОБА_4, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та його представника, представника Третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 248-о від 18 травня 2007 року призначено ОСОБА_1 з 22 травня 2007 року на посаду заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області, як такого, що успішно пройшов стажування на зазначеній посаді, з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
Правовий статус та повноваження Державної екологічної інспекції в Київській області визначено Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року № 548 (надалі -також «Положення»).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі -Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція). Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.
Інспекцію очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністром охорони навколишнього природного середовища. Начальник Інспекції за посадою є Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відповідної території (пункт 8 Положення).
Відповідно до пункту 9 Положення начальник Інспекції може мати трьох заступників, у тому числі одного першого заступника, які призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром охорони навколишнього природного середовища. Перший заступник та заступники начальника Інспекції за посадою є відповідно першим заступником та заступниками Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища відповідної території.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»звільнено ОСОБА_1 з посади заступника Державної екологічної інспекції в Київській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області за порушення Присяги державного службовця за пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Як випливає із зазначеного наказу, Позивача звільнено із займаної посади «за порушення вимог чинного законодавства, безвідповідальне ставлення до своїх посадових обов'язків та неспроможність здійснювати службову діяльність з дотриманням основних принципів державної служби».
Підставою для прийняття Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»став Лист начальника Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчика А. В. від 10 червня 2009 року № 2262/1/02-13.
Наказом Державної екологічної інспекції в Київській області № 175-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»звільнено ОСОБА_1 -заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області із займаної посади за порушення Присяги державного службовця за пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Позивач вважає Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі, так і під час судового розгляду справи по суті, Суд зобов'язував Відповідача, у випадку невизнання адміністративного позову, подати суду письмові заперечення проти позову та докази на обґрунтування цих заперечень.
Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Представником Відповідача, який в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, не надано суду письмових заперечень на адміністративний позов, як і не надано обґрунтованих доказів на підтвердження його правової позиції.
Згідно із статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1», як рішення суб'єкта владних повноважень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши оскаржуваний наказ Відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, Суд звертає увагу на наступне.
Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу», який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу»державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Статтею 30 Закону України «Про державну службу»визначено підстави припинення державної служби.
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону. Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби. За державними службовцями, які займали посади першої категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивача було звільнено із займаної посади за порушення присяги державного службовця за пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»визначено, що відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону, є підставою припинення державної служби.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну службу»громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що особливістю застосування передбаченої пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»підстави для звільнення (зокрема, порушення присяги державного службовця) є обов'язкове проведення службового розслідування для встановлення фактів порушення законодавства (і, відповідно, присяги державного службовця) або наявності судового рішення, що підтверджує факт скоєння особою адміністративного правопорушення або злочину.
Станом на час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців» (в редакції змін, внесених 24 червня 2009 року) (станом на час розгляду справи вказана Постанова є чинною в редакції від 8 грудня 2009 року) (надалі -також «Порядок проведення службового розслідування»).
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування відповідно до цього Порядку стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки; на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.
Пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення службового розслідування рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника державного органу, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється державний службовець (пункт 7 Порядку проведення службового розслідування).
Відповідно до пункту 8 Порядку проведення службового розслідування за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у державному органі і перебування на займаній посаді державного службовця, стосовно якого проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження державного службовця, стосовно якого проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з державного службовця безпідставні звинувачення або підозру. обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення державного службовця до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення -попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, догана, звільнення. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. У разі виявлення ознак корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до правоохоронних органів. Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ.
Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника державного органу (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику. Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються державний службовець, стосовно якого проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому він працює. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта. У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. Державний службовець, стосовно якого проведено службове розслідування, повинен підписати акт службового розслідування, а у разі відмови його підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті. Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника державного органу (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється (пункт 9 Порядку проведення службового розслідування).
Пунктом 11 Порядку проведення службового розслідування визначено, що рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено державним службовцем згідно із законодавством.
Суду не було надано доказів на підтвердження того, що стосовно Позивача, як того вимагає чинне законодавство України, проводилося службове розслідування, висновки якого могли бути підставою для звільнення його із займаної посади, як і не надано доказів на підтвердження існування підстав для проведення службового розслідування щодо Позивача (зокрема, невиконання або неналежне виконання ним службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; недодержання ним законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри).
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, підставою звільнення Позивача став лист начальника Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчука А. В. від 10 червня 2009 року № 2262/1/02-13.
Судом встановлено, що 10 червня 2009 року Начальник Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчук А. В. звернувся до Міністра охорони навколишнього природного середовища із Поданням про звільнення ОСОБА_1, в якому вказав, що «за період роботи на цій посаді ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої функціональні обов'язки, про що свідчать постійні нарікання з боку працівників Державної екологічної інспекції в Київській області… систематично, постійно порушує правила внутрішнього трудового розпорядку інспекції, а саме: 02.06.2009; 03.06.2009; 04.06.2009 був відсутній без поважної причини на робочому місці, постійно запізнюється на роботу, виконує доручення з порушенням терміну виконання… ОСОБА_1 своєю поведінкою дискредитує та підриває авторитет не лише державного службовця, але й Державної екологічної інспекції в Київській області в цілому».
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних документальних додатків, які б фіксували факти, зазначені в даному Поданні, Начальником Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчуком А. В. Міністру охорони навколишнього природного середовища України не надано, як і не зазначено про їх існування в самому поданні.
В даному поданні не зазначено також і про існування оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку актів про відсутність Позивача на робочому місці, фактів взяття пояснень у Позивача стосовно порушення ним трудової дисципліни чи несвоєчасного виконань доручень керівника тощо.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до вимог чинного законодавства України, яким встановлено конкретний порядок звільнення державного службовця з посади за порушення присяги, подання вищестоящої посадової особи не є документом, який може бути самостійною підставою звільнення особи з державної служби.
Водночас, колегією суддів встановлено, що в Журналі реєстрації вихідних документів 01-16 за 2009 рік за номером 2262 зареєстровано два документи, а саме: № 2262/05-13 та № 2262/1/02-13.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових Пояснень головного спеціаліста відділу кадрової роботи, контролю виконання, планування, аналізу інспекційної діяльності зв'язків з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_7 від 15 січня 2010 року вказана посадова особа «зареєструвала запис в журналі вихідної кореспонденції в 2009 р. за вказівкою начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -Артемчука А. В. Дана вказівка отримана в присутності в. о. начальника відділу кадрової роботи, контролю виконання, планування, аналізу інспекційної діяльності зв'язків з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_8».
Суд повторно звертає увагу на те, що, станом на час звільнення, відносно Позивача, якого було звільнено з посади за порушення присяги державного службовця, як того вимагає чинне законодавство України, не було проведено службового розслідування у встановленому порядку.
Водночас, частиною 1 статті 14 Закону України «Про державну службу»визначено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (частина 2 статті 14 Закону України «Про державну службу»).
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про державну службу»передбачено конкретні дисциплінарні заходи, що можуть застосовуватися до державних службовців за невиконання чи неналежне виконання державним службовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також здійснення вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому такий державний службовець працює.
І лише вжиті до державного службовця заходи дисциплінарного впливу є належним доказом невиконання чи неналежного виконання державним службовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також здійснення вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому такий державний службовець працює.
Жодних доказів на підтвердження факту застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу (дисциплінарних стягнень) Суду надано не було.
Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно звернення Позивача від 12 січня 2010 року (зареєстрованого 13 січня 2010 року за вх. № 4) Державною екологічною інспекцією в Київській області згідно з Наказом від 14 січня 2010 року № 05-О «Про створення комісії для проведення службового розслідування»було створено комісію для проведення службового розслідування.
За результатами службового розслідування Начальником Державної екологічної інспекції в Київській області 19 січня 2010 року затверджено Акт службового розслідування, яким вирішено, що подання винесене начальником Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчуком А. В. від 10 червня 2009 року № 2262/1/02-13 безпідставно, з порушенням чинного трудового законодавства.
Вказаним Актом службового розслідування запропоновано визнати подання, винесене начальником Державної екологічної інспекції в Київській області Артемчуком А. В. від 10 червня 2009 року № 2262/1/02-13 з порушенням чинного трудового законодавства; запропоновано ОСОБА_1 звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з проханням про скасування наказу про звільнення його з займаної посади заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області та поновлення на роботі.
Листом від 19 січня 2010 року (зареєстровано 21 січня 2010 року за вх. № К-87) ОСОБА_1 звернувся до Міністра охорони навколишнього природного середовища України, в якому, посилаючись на висновки, викладені в Акті службового розслідування від 19 січня 2010 року, просив провести розслідування та поновити його на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області; в разі відмови в поновленні на посаді Позивач зазначив про намір звернутися до суду з компенсацією матеріальних та моральних збитків.
Листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 3479/14/10-10 від 23 лютого 2010 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що Державною екологічною інспекцією в Київській області службове розслідування проводилося вже після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави (ОСОБА_1), що не відповідає вимогам Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950; та проінформовано, що поновлення на посаді можливо лише за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як встановлено Актом службового розслідування від 19 січня 2010 року, «Комісією встановлено, що викладені в даному поданні не знаходять свого підтвердження з наступних міркувань, а саме: в особовій справі ОСОБА_1 та трудовій книжці відсутні будь-які записи, письмові заяви, які б свідчили про неналежне виконання функціональних обов'язків та нарікань, з боку працівників Державної екологічної інспекції в Київській області… Комісією встановлено, що згідно журналу за 2009 рік часу приходу та відходу з роботи ОСОБА_1 не порушувалася трудова дисципліна за період 02.06.09; 03.06.09, 04.06.09; згідно граф приходу та відходу чітко зазначено час та підпис. Відповідних актів «Акт відсутності працівника на робочому місці»ОСОБА_1 не складалося. Не знаходить свого підтвердження факт невиконання ОСОБА_1 доручень та термінів виконання, а навпаки, в особовій справі присутні накази від 15.10.07 № 92-О, від. 26.02.09 № 43-О та подання від 17.02.2009 № 557/08-13 видані Державною екологічною інспекцією в Київській області, в яких зазначено, що ОСОБА_1 встановлені надбавки за високі досягнення у праці… Фактів підтверджуючих порушень ОСОБА_1 етики поведінки державного службовця комісією не встановлено».
Колегія суддів звертає увагу на те, що викладені в Акті службового розслідування факти знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Відтак, враховуючи вищезазначене, та, проаналізувавши зміст Листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 3479/14/10-10 від 23 лютого 2010 року, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідач в зазначеному листі самостійно зазначає про порушення вимог чинного законодавства України при звільненні Позивача (оскільки посилається на те, що службове розслідування проводилося вже після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави (ОСОБА_1), що не відповідає вимогам Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950).
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу».
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення про звільнення, передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про звільнення особи із займаної посади, повинно бути мотивованим.
Відтак, принцип обґрунтованості вимагає від суб'єкта владних повноважень, який приймає рішення про звільнення особи із займаної посади, обов'язково мотивувати дане рішення, тобто вказувати правові підстави звільнення особи, які передбачені чинним законодавством України, а також зазначати відповідні докази, що свідчать про наявність підстав звільнення.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.
Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
Відсутність у відповідному акті обґрунтування підстав звільнення, є беззаперечною підставою для визнання відповідного акта незаконним та його скасування з огляду на положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,
Проаналізувавши зміст Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1», колегія суддів звертає увагу на наступне.
Вказаний наказ не містить правового обґрунтування звільнення Позивача із займаної посади.
Не містить такого обґрунтування і подання Начальника Державної екологічної служби в Київській області Артемчука А. В. № 2262/1/03-13 від 10 червня 2009 року, яке, незважаючи на те, що воно, відповідно до вимог чинного законодавства України, не є належним юридичним документом, який має конкретні правові наслідки (зокрема, звільнення з державної служби), стало підставою винесення оскаржуваного Наказу.
В судовому засіданні представниками Відповідача не зазначено жодної із обставин, які б свідчили про порушення Позивачем присяги державного службовця, як і не надано жодних доказів на підтвердження існування інших підстав звільнення Позивача.
Вищевказане є беззаперечним фактом незаконності оскаржуваного наказу та є підставою для його скасування.
В зв'язку з тим, що оскаржуваний наказ Відповідача не містить передбачених чинним законодавством України підстав, які б підтверджували факт порушення присяги Позивачем, як і не містить посилань на відповідні акти службового розслідування, судові рішення тощо, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність даного рішення суб'єкта владних повноважень принципу обґрунтованості, що є беззаперечною підставою його протиправності та необхідності скасування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про те, що сумлінне ставлення Позивачем до своїх посадових обов'язків неодноразово відзначалося його безпосереднім керівництвом та центральними органами державної влади, а саме: Характеристика на заступника начальника інспекції -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області; копія Почесного звання Заслуженого працівника промисловості України № 3040 від 8 липня 1999 року; Наказ Державної екологічної інспекції в Київській області № 92-о від 15 жовтня 2007 року «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_10, ОСОБА_1.»; Наказ Державної екологічної інспекції в Київській області № 43-о від 26 лютого 2009 року «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_1.».
Таким чином, сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що оскаржуваний наказ Відповідача про звільнення Позивача з посади прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до Позивача, без дотримання рівності перед законом, а тому Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1»слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи висновок суду про незаконність Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 436-о від 17 липня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1», колегія суддів, враховуючи вимоги частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, приходить до висновку про необхідність зобов'язання Відповідача поновити Позивача на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
Крім того, колегія суддів вважає, що лише поновленням ОСОБА_1 на роботі можна гарантувати захист його прав, свобод та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень -Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Стосовно посилань представника Відповідача на пропуск Позивачем строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже було зазначено вище, Відповідачем було порушено порядок звільнення Позивача із посади, оскільки при його звільненні не проводилося службового розслідування. Лише за ініціативою Позивача таке службове розслідування було проведено, а його висновки підтвердили незаконність звільнення Позивача.
Отримавши висновки службового розслідування про незаконність звільнення, Позивач 21 січня 2010 року самостійно звернувся до Відповідача із заявою про поновлення його на роботі, і, отримавши відповідь Відповідача від 23 лютого 2010 року про відмову в поновленні на посаді, 25 лютого 2010 року звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви).
Відповідно до частини 1 статті 234 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що в судовому Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що Позивача у встановлені законом строки та у визначеному порядку було ознайомлено із наказом про його звільнення.
Відповідно до частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що Позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, однак, враховуючи реалізацію ним позасудового способу врегулювання спору (а саме, факт отримання у січні 2010 року відповіді Державної екологічної інспекції в Київській області про незаконність звільнення Позивача та рекомендацій звернутися до суду або Міністерства охорони навколишнього природного середовища з проханням про скасування наказу про звільнення), колегія суддів визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення стосовно Позивача, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 104, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов -задовольнити повністю.
1. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17 липня 2009 року № 436-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
2. Зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відповідно до вимог чинного законодавства поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Київській області -заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області підлягає негайному виконанню.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Суддя О. П. Огурцов
Суддя Ю. Т. Шрамко