Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14.06.2010 р. № 2-а- 4545/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Тарасов В.О., Ткаченко О.А.
представника відповідача- Діанова С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт"
до Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова
про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український стандарт» звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач) та просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000611540/0 від 26.08.2009р., № 0000611540/1 від 14.10.2009р., № 0000611540/1 від 14.10.2009р., № 0000611540/2 від 12.11.2009р., № 0000611540/3 від 30.01.2010р.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що фахівцями відповідача проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року. За результатами перевірки складено акт, яким підтверджено, що позивач та ТОВ «Млеко» 01.02.2006р. уклали угоду № 01/02-06 на поставку продукції (адаптерів) в кількості 10000 шт. на загальну суму 2120280,00 грн., в тому числі ПДВ 353380,00 грн. на виконання угоди видано податкову накладну №4 від 31.03.2008р.
Згідно акту перевірки фахівці відповідача прийшли до висновку про те, що за вказаною угоду включення до складу податкового кредиту по декларації за березень здійснено в порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2. та п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В зв'язку з наведеним податковим повідомленням - рішенням № 0000611540/0 від 26.08.2009 року (№ 0000611540/1 від 14.10.2009 року, №0000611540/2 від 12.11.2009 року, № 0000611540/3 від 30.01.2010 року) «Про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з порушенням п. п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та застосування фінансових санкцій», відповідачем було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість до сплати на загальну суму 530070 грн., у тому числі за основним платежем - 353380 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176690 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком законними та обґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що фахівцями відповідача проведено невиїзна документальну перевірку позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, про що складено акт перевірки від 26.05.09 №1252/15-409/32570235.
В ході перевірки встановлено, що позивач (покупець) уклав угоду з ТОВ „Млеко" (продавець) від 01.02.2006 року № 01/02-06, на виконання якої надано податкову накладну № 4 від 31.03.08 на поставку адаптерів 150мм О/ОЕХ 15 ВОSСН у кількості 10000 шт. на загальну суму 2120280,0 у т.ч. ПДВ 353380 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеної податкової накладної включено до складу податкового кредиту, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2008 року.
В акті перевірки встановлено, що включення до податкового кредиту по декларації за березень сум за цими податковими накладними здійснено в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями.
При цьому, відповідач отримав лист ХОДПІ від 25.03.2009р. № 1691 /7/15-515 про те, що контрагент позивача - ТОВ „ Млеко „ має стан „ 7 „, тобто до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника ПДВ даної юридичної особи анульовано 18.12.2008р. в зв'язку з ненаданням декларації протягом року. ТОВ «Млеко» не звітує по ПДВ з листопада 2007р., станом на 25.03.2009р. має значний податковий борг, розмір якого складає -136587,57грн.
Крім того, відповідач встановив, що направлені ТОВ «Млєко» на його юридичну адресу запити, поверталися до ХОДШ з відміткою поштового відділення, що проживаючий помер.
Відділом податкової міліції повідомлено, що в ході виїзду за юридичною адресою ТОВ «Млєко», було складено акт про не знаходження за юридичною адресою підприємства.
Відповідач при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень виходив з того, що не задекларувавши податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року та валовий дохід за 1 квартал 2008 року ТОВ "Млєко", тим самим ухилилось від виконання обов'язків по їх сплаті, передбачених п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, ст.9 Закону України "Про систему оподаткування".
Таким чином, відповідач вважав, що невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що контрагент ТОВ "Млєко" - позивач отримав податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ "Млєко".
Таким чином, на підставі пункту 3 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідачем позивачу надіслані запити №294/10/15-441 від 12.01.2009, №2078/10/15-441 від 13.02.2009 року про надання пояснення щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Млєко», на які, як зазначає відповідача, керівництво позивача не відреагувало та пояснень податковим органом не надало.
Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень (в тому числі, за результатами розгляду скарг позивача) виходив з того, що відповідно пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037 "Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку", а саме податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів ( послуг ), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем і не скріплюється його печаткою.
Згідно зі ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірних, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до вимог пп. 1.2 п.1, п.п.2.4, 2.12, 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до вимог п.п.1.6, 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 166 зі змінами та доповненнями дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.
Згідно наданих до перевірки докментів встановлено, що на підставі договору поставки від 01.02.2006 р. ТОВ „Млєко" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ „Український стандарт" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти продукцію (товар), зазначену в накладних, та оплатити її на умовах, передбачених даним договором.
Оскільки відповідач вважав встановленим той факт, що на момент укладення угоди з позивачем ТОВ «Млєко» не мав статусу платника ПДВ, в зв'язку з анулюванням свідоцтва, позивач не мав права на включення суми податкової накладної, виписаної на виконання угоди з ТОВ «Млєко», до складу податкового кредиту.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що як встановлено з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Млєко» було анульовано в грудні 2008 року, у той час як угоду з позивачем ним було укладено в березні 2009 року.
За таких обставин вбачається, що на час укладення угоди з позивачем ТОВ «Млєко» мав статус платника ПДВ та мав право виписувати податкові накладні за угодою. Отже, правильність складання та надання податкової накладної відповідає вимогам п. 2, п. 5, п. 7, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.
Факт поставки продукції для подальшого використання в межах господарської діяльності за договором поставки від 01.02.2006 року підтверджується первинними документами, а саме витратними накладними на поставку, операції з поставки у повній мірі та належним чином відображені у бухгалтерському обліку підприємства позивача, як того вимагає п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість».
Також суд зауважує, що при проведенні перевірки відповідачем необґрунтовано не було взято до уваги факт повернення товару постачальнику, а саме Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що суперечить п.п. 4.5.1 п 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо доводів відповідача та його представника в судовому засіданні про можливість перевірки дійсності правомірності відображення операцій з реалізації товарів (послуг) за причини не звітування ТОВ «Млєко» за певний період часу, суд зауважує, що згідно ст. 3. Закону України «Про систему оподаткування» принципами побудови системи оподаткування є: рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, судом вбачається, що позивач не несе відповідальність за дії свого контрагента щодо неподання ним звітності до органів податкової служби та дана обставина не може впливати на правомірність формування податкового кредиту контрагентом такого підприємства.
Доводи позовної заяви про порушення строків при прийнятті та направленні позивачу первісного податкового повідомлення-рішення в даній справі, суд відхиляє та зазначає, що в зв'язку з неврученням акту перевірки посадовим особам позивача, а також невручення рішення податкового органу, їх було направлено позивачу та отримано ним поштою з дотриманням чинного порядку.
Крім того, при вирішенні даної справи, досліджуючи будь-які фактичні дані, суд виходить з їх значимості для правильного вирішення справи по суті.
Так, будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, оскільки при вирішенні питання про прийняття оскаржуваного в даній справі первісного податкового повідомлення - рішення, а також при прийняття повідомлень-рішень за скаргами позивача, відповідач припустився невірного тлумачення норм законодавства, неповно встановив всі дійсні обставини справи та дійшов по них хибного висновку, суд вважає дані обставини достатніми для скасування рішень, що оскаржують ся в даній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000611540/0 від 26.08.2009р., № 0000611540/1 від 14.10.2009р., № 0000611540/1 від 14.10.2009р., № 0000611540/2 від 12.11.2009р., № 0000611540/3 від 30.01.2010р.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український стандарт» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3,40 грн.
< Сума задоволення >
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2010 року.
Суддя Архіпова С.В.