Справа № 569/6471/21
29 вересня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири,
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Кушнір О.С., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить визнати укладеним договір на відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги теплопостачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Власником квартири НОМЕР_1 у цьому будинку є відповідач. Житловий будинок має централізовану систему теплопостачання, облаштований загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. Система теплопостачання з верхньою розводкою по горищу та технічних каналах на першому поверсі. Квартира відповідача відключена від централізованої системи теплопостачання, однак через неї проходять транзитні трубопроводи Ду 20, що засвідчується актом обстеження від 05 січня 2021 року, яке проведене представниками позивача та представником управляючої компанії ТОВ "Місто для людей Кременчук". Згідно розрахунку обсягу теплової енергії, що надходить від транзитних трубопроводів (стояків), прокладених в приміщеннях квартири АДРЕСА_4 , тепловіддача від транзитних трубопроводів, що проходять через квартиру відповідача становить 0, 04759 Гкал/міс. (без теплової ізоляції), 0,02820 Гкал/міс. (при виконанні теплової ізоляції). Вважає, що співвласники квартир/нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. Зазначає, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. 26 січня 2021 року на адресу відповідача був надісланий лист з пропозицією про укладення Договору №102796 на відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири з двома примірниками. Однак вказаний проект договору відповідач не підписав та на адресу позивача не повернув. У зв'язку з тим, що відповідач, отримавши від позивача пропозицію про укладення договору, продовжує і надалі користуватися тепловою енергією, яку отримує від транзитних трубопроводів, при цьому договір не укладає, позивач вважає, що відповідний договір на відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири між позивачем та відповідачем слід визнати укладеним.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань. 29 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити. Також просила розгляд справи провести за відсутності представника позивача і не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився жодного разу, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку за згодою представника позивача, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги теплопостачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Житловий будинок має централізовану систему теплопостачання, облаштований загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії.
Як вказує позивач власником квартири НОМЕР_1 у цьому будинку є ОСОБА_1 . Вказана квартира відключена від централізованої системи теплопостачання.
Відповідно до вимог ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч.3, 6 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він ґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Отже, за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду за умови виникнення переддоговірного спору з таких підстав:
- укладення договору необхідне у сфері державних закупівель;
- обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом;
- укладення договору випливає з попереднього договору;
- укладення договору передбачене будь-яким іншим договором;
- укладення договору випливає з умов мирової угоди, затвердженої судом.
Суд звертає увагу, що надана та досліджена в ході судового розгляду справи копія Договору №102796 на відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири, не відповідає вимогам за формою, змістом та умовами Типовому договору, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2020 року у справі № 916/1423/18 зазначила, що з правовою позицією про можливість надання судового захисту за позовною вимогою "про зобов'язання укласти договір у певній редакції" погодився Верховний Суд України у постанові №15/095 від 27 травня 2015 року у справі №924/1134/14, у випадку надання позивачем проекту договору та якщо укладення такого договору є зобов'язанням відповідача в силу закону (пункт 45 Постанови).
Проте, зі змісту позовної заяви не вбачається жодних обставин, які б свідчили про наявність прямої вказівки саме в Законі на необхідність укладення запропонованого позивачем проекту договору.
Також необхідно зазначити, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 5. ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 5 цього Закону передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Системний аналіз наведених правових норм, які регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг та їх оплати, дає підстави для висновку, що оплата за житлово-комунальні послуги здійснюється виключно на договірних засадах, які відповідають типовому договору і не можуть містити інших оплачуваних додаткових умов, як от надання послуг з постачання теплової енергії через транзитні трубопроводи (фактично оплата втрат теплової енергії існуючими трубопроводами системи централізованого опалення у багатоквартирному будинку мешканцями квартир з індивідуальними (автономними) системами опалення).
За загальним правилом послуга - це дія або діяльність когось на користь іншої особи. В комерції це трудова доцільна діяльність, результати якої відображаються у корисному ефекті, особливій споживній вартості. Особливістю послуги є збіг у часі та в просторі процесів виробництва, реалізації і споживання її споживної вартості.
Суд зазначає, що такої послуги як втрата тепла жодним нормативним актом не передбачена та має нульову споживну вартість, ніким не замовляється, не надається і не отримується.
Позивач посилається фактично на відшкодування вартості втрат теплової енергії, у той же час, не наводить будь-яких відомостей про те, що відповідачем дійсно отримано (спожито) послуги з теплопостачання в приміщенні, зокрема, теплову енергію, яка проходить через транзитні неізольовані трубопроводи загальнобудинкової (внутрішньобудинкової) системи централізованого опалення будинку. Належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано.
Щодо долученого до позовної заяви акту обстеження від 05 січня 2021 року, суд зазначає, що в даному акті зафіксовані відомості про квартири та їх власників із зазначенням коефіцієнту тепловіддачі для кожної із значених квартир, однак в ньому відсутні підписи власників (їх представників). Крім того, в акті не зазначено яким чином проводилося визначення даного коефіцієнту тепловіддачі та з використанням яких спеціальних приладів. А отже, даний акт не є належним доказом отримання відповідачем теплової енергії, яка проходить через транзитні неізольовані трубопроводи загальнобудинкової (внутрішньо)
При цьому, згідно зі ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.
Структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України (далі - Мінфін), витрати на покриття втрат та коригування витрат.
Витрати на покриття втрат - складова витрат у структурі тарифів на виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії, яка може мати як додатне, так і від'ємне значення та яка враховує відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про теплопостачання», та/або відшкодування втрат підприємств, які виникають унаслідок встановлення (зміни) цін/тарифів на паливно-енергетичні ресурси у строки, що унеможливлюють своєчасне їх урахування (з моменту такої зміни цін/тарифів на паливно-енергетичні ресурси та встановлення скоригованих тарифів) у тарифах на теплову енергію.
Компенсація витрат - різниця між фактичними витратами окремих статей структури тарифів на виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії, які умовно не залежать від обсягу реалізації теплової енергії споживачам та не перевищують планованих витрат, урахованих у тарифах, що діяли в цьому періоді, і відповідними їм фактично профінансованими витратами, що включається як складова окремих статей витрат структури тарифів (може мати як додатне, так і від'ємне значення).
Отже, технологічні (неминучі) втрати тепла транзитними трубопроводами закладені у тариф і оплачуються споживачами під час оплати послуги з централізованого опалення, а не окремо від неї.
Згідно з наказом №209 від 22 червня 2006 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про скасування наказу Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 червня 2005 року №95», наказ від 17 червня 2005 року № 95 Про затвердження галузевих комунальних норм України «Розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається стояками в квартирах та стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир (за власним бажанням мешканців) від системи централізованого опалення» був скасований як такий, що не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Крім того, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 підстави і порядок оплати споживачами послуг з централізованого опалення транзитних трубопроводів взагалі не передбачений. Методика нарахування плати за користування ізольованими транзитними трубопроводами теж відсутня.
Отже, оплата послуг за втрати тепла існуючими трубопроводами та методика розрахунку цих послуг нормативно-правовими актами не передбачена.
Згідно положень ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають за їх безпідставністю та недоведеністю.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про відпуск теплової енергії через транзитні трубопроводи приміщень квартири відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.
Суддя О.О. Першко