Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1776/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 66 Доповідач Микитюк О. Ю.
27 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Микитюк О. Ю. суддів Григорусь Н.Й.
Борисюка Р.М.
при секретарі Бірюченко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу № 288/1776/19
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирської області) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року, ухваленепід головуванням судді Рудник М.І. у смт. Попільня,
встановив:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком та її виселення. В обґрунтування позову зазначав, що з 14 липня 2014 року по 25 червня 2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу відповідачка за згодою позивача вселилася до належного йому будинку, в якому було зареєстровано її місце проживання та місце проживання їхніх дітей. Після розірвання шлюбу відповідачка перешкоджає йому у вільному володінні та користуванні будинком.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 рокув задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що будинок є його особистою приватною власністю, він набув право власності за договором дарування від батька до одруження з відповідачкою. Між ним та відповідачкою склалися стійкі неприязні стосунки, тому спільне проживання з нею неможливе, крім того він створив нову сім'ю. Він не має наміру виселяти з будинку дітей.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі договору дарування від 24 вересня 2007 року ОСОБА_1 є власником жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
З 14.07.2012 по 25.06.2019 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох малолітніх дітей. ЧерськаТ.В. та діти зареєстровані в належному позивачу будинку.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 травня 2020 року і ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 проживає за адресою реєстрації, діти тимчасово проживають у її батьків в с.Мала Вільшанка Білоцерківського району Київської області, де навчаються у школі.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 Цього Кодексу.
У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинні відбуватись в судовому порядку.
Особливістю вирішення вказаного спору є те, що при створенні сім'ї, встановленні сімейних відносин, власник і член сім'ї, тобто дружина і чоловік вважали, що їх відносини є постійними, не обмеженими у часі, а не про тимчасовий характер таких відносин. Тому і їх права, у тому числі і житлові, розглядалися як постійні. В контексті норм житлового законодавства припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім'ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.
Враховуючи, що відповідачка вселилася в належне позивачу житло з його дозволу, як дружина, проживає в будинку на даний час, з нею зареєстровані малолітні діти, місце проживання яких визначено судом з матір'ю, право яких на користування житловим приміщенням є похідним від права матері, іншого житла ОСОБА_2 та діти не мають, суд першої інстанції з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зробив правильний висновок, що припинення права користування відповідачки спірним житлом не відповідатиме пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а інтереси позивача, як власника житла не перевищують інтересів колишньої дружини та малолітніх дітей.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 рокубез змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: