Справа № 463/493/21 Провадження №11-сс/802/181/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:скарга на бездіяльність органу досудового розслідування Доповідач: ОСОБА_2
28 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09 січня 2021 року.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що в заяві від 09 січня 2021 року не наведено обставин в чому полягала неправомірність дій суддів апеляційної інстанції; її вимоги про вчинення кримінального правопорушення суддею Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_7 під час розгляду та винесення ухвали від 28.12.2020 у справі № 441/36/19 (провадження 1-кс/441/84/20) зводяться до незгоди ОСОБА_6 з процесуальним рішенням судді першої інстанції прийнятого за наслідками розгляду вказаної вище справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, прийнятою без врахування викладених у його скарзі доводів, які стосуються вчинення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 397 КК України. Покликається на безпідставне неприйняття до уваги зазначених ним у заяві про вчинення злочину відомостей, які підтверджують ознаки злочину, його мотив, прямий умисел та зацікавленість суддів.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
ОСОБА_6 та уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, у судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, що підтверджується телефонограмою від 27.08.2021 та листом-повідомленням на електронну адресу, які містяться у матеріалах кримінального провадження (Т.2, а.к.п.152-153). Про поважність причин своєї неявки апеляційний суд не повідомили.
Жодних клопотань до початку апеляційного розгляду провадження за скаргою ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому неявка у судове засідання учасників провадження, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, не є перешкодою проведення розгляду справи по суті. Подане скаржником ОСОБА_6 клопотання про відкладення розгляду справи, датоване останнім 28 вересня 2021 року, отримане апеляційним судом на електронну адресу 29 вересня 2021 року о 01:32 год., тобто після проведення апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, зазначених вимог закону слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 р. № 100, заяви і повідомлення про інші події, що надійшли до чергової служби центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень) поліції, у яких немає відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, уповноважена службова особа після реєстрації в ІТС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин передає керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
З огляду на наведене, слід зробити висновок, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень, що містять у собі відомості про склад кримінального правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Коли у заявах чи повідомленнях таких фактичних даних не зазначено, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання його заяви від 09 січня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.397 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці, вчинені службовими особами з використанням свого службового становища.
Об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується діянням, яке може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.
Втручання є впливом на свідомість та волю захисника (представника особи), для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної (бездіяльність) поведінки.
Вчинення в будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника (представника особи) передбачає створення таких умов, які перешкоджають останнім надавати ефективну правову допомогу і реалізовувати надані ним законом права. Ці перешкоди можуть створюватися шляхом застосування психічного або фізичного впливу щодо потерпілого (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права здійснювати захист чи представляти інтереси клієнта у відповідному провадженні тощо).
Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є вчинення будь-яких протиправних діянь, таких як прохання, вимога чи примушування надати відомості, що становлять адвокатську таємницю; незаконне прослуховування телефонних розмов; порушення порядку призначення захисника або допуску представника до участі за справою; необґрунтована заборона використання науково-технічних засобів під час участі у провадженні; відмова в наданні доказів тощо.
При цьому, відповідальність за ст. 397 КК України можлива лише за умови, якщо втручання було незаконним, а діяльність захисника (представника), у яку втручаються, навпаки, була законною (правомірною).
Судовим розглядом встановлено, що звернувшись до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 09 січня 2021 року, ОСОБА_6 вказував про вчинення кримінального правопорушення суддею Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_7 під час розгляду та винесення ухвали від 28.12.2020 у справі № 441/36/19 (провадження 1-кс/441/84/20), а також її змову з суддями Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які в своїх корисливих цілях чинили перешкоди йому, адвокату, представляти інтереси потерпілих у кримінальних провадженнях, здійснювати професійну діяльність представництва, у зв'язку з чим, на переконання скаржника, ці службові особи вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 397 КК України.
Зміст його заяви до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові фактично стосується мотивів ухвали слідчого судді ОСОБА_7 у справі №441/36/19 (провадження №1-кс/441/84/2020), які полягають у відмові в задоволенні скарги ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні з підстав не підтвердження ОСОБА_6 повноважень на представництва потерпілої ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №12017140180000008 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, чим на думку заявника здійснено перешкоджання виконанню обов'язків його як адвоката потерпілої.
За результатом судового розгляду поданої скарги, слідчий суддя відмовив у її задоволенні, обґрунтовуючи своє рішення тим, що викладені у заяві обставини, не можуть вважатись фактичними даними, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення. На переконання апеляційного суду, такі висновки слідчого судді є обґрунтованим, оскільки викладені в заяві ОСОБА_6 факти не несуть в собі конкретних відомостей, які б підтверджували реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а тому вони не можуть, в розумінні ст. 214 КПК України, вважатись даними, що підлягають внесенню в ЄРДР.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги також те, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди із прийнятим суддею рішенням у справі, з чим також погоджується і колегія суддів, та вважає, що апелянт обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, а слідчий суддя не мав жодних правових підстав для ухвалення рішення про визнання дій органу досудового слідства незаконними.
З аналізу копії заяви ОСОБА_6 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові не вбачається викладу обставин, які б перешкоджали виконанню обов'язків заявника як адвоката у кримінальному провадженні №42017070000000346 від 30.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України суддями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у зв'язку з чим апеляційна скарга у цій частині безпідставна.
У відповідності до положень ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
У відповідності до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Незгода з рішеннями суду може бути підставою для оскарження таких дій в порядку визначеному процесуальним законом, однак не може слугувати безумовною підставою для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддею Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_7 та суддями Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України, за заявою ОСОБА_6 від 09 січня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення - відсутні.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що 13 січня 2021 року на подану заяву про вчинення кримінального правопорушення від 09 січня 2021 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань в адресу ОСОБА_6 було скеровано відповідь про відсутність підстав для реєстрації відомостей щодо вчинення наведеними заявником особами кримінальних правопорушень (т.1 а.к.п. 226-227), що в свою чергу також свідчить про відсутність бездіяльності зі сторони органу досудового розслідування.
Таким чином, з урахуванням викладеного, заява ОСОБА_6 від 09 січня 2021 року за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, і не містить конкретних та достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення, відомості, на переконання апеляційного суду, не підлягають внесенню до ЄРДР, тому суд дійшов обґрунтованого і вмотивованого переконання про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
З огляду на наведені обставини в їх сукупності, підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.3 ст. 407, ст. 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді