29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8514/20 пров. № А/857/11356/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Зозуля Д.П.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Рівне 30 березня 2021 року, повне судове рішення складено 30 березня 2021 року, у справі №460/8514/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій,
20.11.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просив визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 29.10.2016 по 28.02.2018 - січня 2008 року, з 01.03.2018 по 03.10.2018 - березня 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Суд першої інстанції вказав, що базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації грошового забезпечення слід вважати саме місяць підвищення розміру грошового забезпечення за рахунок зростання його постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів) та, якщо сума підвищення грошового забезпечення за рахунок постійних складових менша від суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку №1078, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. Суд першої інстанції зазначив, що підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, - не відбувалося. Суд першої інстанції встановив, що з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць, у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в період з 01.09.2016 по 31.12.2019 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_2 , яка нараховувала та здійснювала грошові виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 . Скаржник вказує, що військова частина НОМЕР_1 не приймали та не могла приймати управлінських рішень щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивача. Скаржник зазначає, що відповідно до Порядку №1078 для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. Скаржник вважає, що правомірно застосовано січень 2016 року як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 29.10.2016 по 31.03.2021.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, тоді як судом першої інстанції повно досліджено подані докази та надано таким належну оцінку, правильно встановлено обставини справи, тому просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 31.10.2016 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 2015 року позивач є учасником бойових дій (посвідчення Серії НОМЕР_3 від 09.02.2015).
Наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 412 від 14.09.2018 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Загальна вислуга - 25 років (а.с.14-15).
03.10.2018 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 191, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини та знятий з всіх видів забезпечення (а.с.15).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №460/2649/20, яке набрало законної сили 06.08.2020, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 29 жовтня 2016 року по 03 жовтня 2018 року протиправною, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 жовтня 2016 року по 03 жовтня 2018 року, з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (а.с.19-24).
07.09.2020 ОСОБА_1 звернувся у Військову частину НОМЕР_1 та просив надати розрахунок нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, із визначенням базового місяця, який брався при розрахунку індексації грошового забезпечення (а.с.16).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 01.10.2020 № 773 направила розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення та повідомила, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 виплачена індексація, нарахування якої здійснено з встановленням місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2016 року, наступними місяцями підвищення доходів став березень 2018 року (а.с.17).
Вказані обставити також підтверджується долученою копією розрахунку суми індексації, яка належала до виплати ОСОБА_1 за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, де вказано, що до обрахунку індексації базовими місяцями були - січень 2016 року та березень 2018 року (а.с.18).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо недорахування індексації грошового забезпечення, з врахуванням проведеної виплати, з встановленням відповідних базових місяців, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №460/2649/20, яке набрало законної сили 06 серпня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 має право на індексацію грошового забезпечення позивача у період з 29.10.2016 по 03.10.2018 за місцем проходження служби у цей період - у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказано, що відсутність у відповідача (Військової частини) НОМЕР_1 належного фінансового забезпечення в період з 29 жовтня 2016 року по 03 жовтня 2018 року, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Суть спору між сторонами в межах спірних правовідносин стосується встановлення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.10.2016 по 03.10.2018.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.
З 01.12.2015 замість базового місяця введено поняття «місяць, у якому відбулося підвищення» - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових), а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).
Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, за період з 29.10.2016 по 03.10.2018 індексація грошового забезпечення позивачу нарахована та виплачена, виходячи з базових місяців - січень 2016 року та березень 2018 року.
Водночас, схеми посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008.
Відповідно до пункту 1 вказаної грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В подальшому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
З огляду на вказані попередньо положення Порядку №1078 та роз'яснення Мінсоцполітики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за загальним правилом підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи, тоді як зміна підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, не випливає на встановлення (зміну) базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що Постановою №1013 від 09.12.2015 Урядом фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації, а тому грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців).
Однак, такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації, визначені Постановою №1013, не поширюється на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, а тому не могли бути застосовані у випадку визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивачу.
Доказів підвищення посадового окладу позивача у інші періоди відповідач ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надав. Крім того, судами, також, не встановлено, а відповідачем не доведено, що мало місце підвищення грошового доходу позивача, яке перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця січня 2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації позивачу за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, аргументи скаржника щодо відсутності обов'язку нарахувати індексацію грошового забезпечення позивача, оскільки в період з 01.09.2016 по 31.12.2019 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_2 , яка нараховувала та здійснювала грошові виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , то такі, на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки обов'язок Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 жовтня 2016 року по 03 жовтня 2018 року, з урахуванням абзацу п'ятого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №460/2649/20, яке набрало законної сили 06.08.2020 та учасниками справи не оскаржувалось.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для застосування січня 2016 року як базового місяця для нарахування індексації позивачу за період з 29.10.2016 по 03.10.2018, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Водночас, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою недотримання судом першої інстанції, встановлених нормами КАС України розумних строків розгляду справи.
Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі «розумного строку» в розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява №45751/10)).
Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи з 03.12.2020 по 30.03.2021.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №460/8514/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник