29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5661/21 пров. № А/857/14816/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сидор Н.Т.,
час ухвалення рішення - 24.06.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладене 28.12.2020 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання відповідача здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/294/2020, виходячи з розміру 90% заробітку працюючого судді та враховуючи стаж на посаді судді 33 роки 07 місяців 25 днів, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, викладене 28.12.2020 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/294/2020, виходячи з розміру 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 2% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний з 13-ти років понад 20 років, всього на 26%, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.09.2016 року відповідно до Закону України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862). На час проведення перерахунку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402). З 18.02.2020 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018 (4086/16) порядок визначення розміру щомісячного грошового утримання суддям у відставці регулюється ст. 142 Закону № 1402, згідно з якою щомісячне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відтак, відповідачем, на виконання рішення суду, проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, у відповідності до ст. 142 Закону № 1402, що і призвело до зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання. Вказана норма неконституційною не визнавалась. Таким чином, пенсійним органом здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% (20 років роботи) + 4% (2 роки роботи на посаді судді понад 20 років х 2% грошового утримання судді), що відповідає вимогам ст. 142 Закону № 1402 та матеріалам пенсійної справи.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є суддею у відставці з 23.09.2016 року та перебуває на обліку у відповідача.
Згідно з розрахунком Апеляційного суду Львівської області стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22.09.2016 року № 05.30/100/16, стаж роботи позивача станом на 22.09.2016 року становить 33 роки 07 місяців 25 днів.
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.06.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 року у справі № 449/660/17, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо призначення і виплати позивачу, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % від заробітної плати працюючого судді, - протиправними. Зобов'язано Золочівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (Перемишлянський район) зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає судді право на відставку наступні періоди: половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі строком 2 роки; календарний період проходження строкової військової служби строком 2 роки 10 днів; стаж роботи на посаді судді Апеляційного суду Львівської області за період з 01 вересня 2016 року по 22 вересня 2016 року включно, строком 22 дні; службу в органах внутрішніх справ УВС Львівській області на посаді строком 6 років 3 місяці. Зобов'язано Золочівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (Перемишлянський район) здійснити позивачу, судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання з 23.09.2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Львівським апеляційним судом на ім'я позивача видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.03.2020 року № 07.20/294/2020.
Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, Закону № 1402 зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020.
Згідно з довідкою, станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 220 710 грн, у тому числі: посадовий оклад - 126 120 грн; доплата за вислугу років - 88 284 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 6 306 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402 - 0,00 грн.
У зв'язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі вказаної довідки, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження такої відмови.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 26.11.2020 року у справі № 380/5055/20 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, оформлене листом від 27.04.2020 року № 1300-0322-8/26137 щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/294/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
З перерахунку пенсії від 28.12.2020 року вбачається, що позивачу на підставі рішення суду з 19.02.2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи зі стажу 22 роки 9 місяців 4 дні.
Покликаючись на те, що під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді судді згідно з довідкою Львівського апеляційного суду № 07.20/294/2020 від 13.03.2020 року та виплатити заборгованість по довічному грошовому утриманні судді у відставці з 19.02.2020 року у повному обсязі.
У відповідь на заяву позивача, відповідач листом від 05.01.2021 року № 101-8853/Б-52/8-1300/21 повідомив, що оскільки стаж на посаді судді становить 22 роки 09 місяців 04 дні, перерахунок проведено із розрахунку 54% від середньомісячного заробітку 220710,00 грн і складає 119183,40 грн.
Вирішуючи спір колегія суддів виходить з наступного.
Положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (ст. 130 Конституції України).
Закон № 1402 визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453, крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402 суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Ч. 4 та 5 ст. 142 Закону № 1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
Відповідно до п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
Законом України від 16.10.2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402.
Відповідно до п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 01.01.2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
П. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст. 142 Закону № 1402, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, ч. 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402 передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч. 3 Закону № 1402.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного ч. 3 ст. 141 Закону 2453 від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402 у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно зменшено стаж судді, який дає право на відставку, з 33 років 07 місяців 25 днів до 22 років 9 місяців 04 дні, з огляду на таке.
Відповідно до розрахунку Львівського апеляційного суду від 22.09.2016 року № 05.30/100/16, стаж роботи позивача станом на 22.09.2016 року становить 33 роки 07 місяців 25 днів (а.с. 17); у постанові Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.06.2017 року у справі № 449/660/17, яка набрала законної сили, вже було досліджено питання кількості років стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено, що такий становить понад 33 роки (а.с. 28-33).
Отже позивач має 13 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, тому відповідно до Закону № 1402 має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 26% від суми довічного грошового утримання (13 років х 2% = 26%).
Колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача про неможливість вирішення вказаного спору в порядку загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання позову, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 26.11.2020 року у справі № 380/5055/20 питання відсоткового розміру та кількості стажу позивача для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не ставилось та судом не досліджувалось. За таких умов, не можна вважати вказаний позов як такий, що поданий повторно на належне виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі № 380/5661/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.