ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 вересня 2021 року м. Київ № 640/26046/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І. ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філії - Рівненське обласне управління
про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філії - Рівненське обласне управління, в якому просить суд: обов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" Філія-Рівненське обласне управління встановити остаточні суми коштів на депозитних рахунках тобто привести у відповідність залишки на книжках СРСР та України; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" Філія-Рівненське обласне управління надати інформацію щодо переоформлення рахунків по вкладам, які відкриті в AT «Ощадбанк» на систему IBAN, вказавши номери рахунків; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" Філія-Рівненське обласне управління визначити суму заборгованості по договору відновлюваної кредитної лінії №66 від 12 лютого 2008 року в національній валюті відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» на умовах, що не суперечать вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; зобов'язати Кабінет Міністрів України Міністерство фінансів України провести взаємозалік в погашення заборгованості по договору відновлюваної кредитної лінії №66 від 12 лютого 2008року (валютному споживчому кредиту) шляхом списання частини коштів з депозитних рахунків, як часткової сплати за викуп житла відповідно статті 8-1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" Філія-Рівненське обласне управління анулювати безномерний Іпотечной договір, зареєстрований в реєстрі за №229 та зняти обмеження з іпотеки.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень».
На думку суду, даний спір не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції та осіб. При цьому, суд наголошує, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» філії - Рівненське обласне управління не є суб'єктами владних повноважень.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин, що виникли у цій справі, у їх сукупності, суд вважає, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 287, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1.У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філії - Рівненське обласне управління про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення з вказаним позовом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко