справа №380/11002/21
28 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівській області (місцезнаходження: вул.Дудаєва, 19, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ:38007573), в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 , суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 773,96 грн., сплаченого згідно з квитанції №0003740 від 19.05.2020.
Посилається на те, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Девелоперська компанія «Новабудова» укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрований в реєстрі за №418. При укладенні вищевказаного договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становив 5 773,96 грн. Оскільки позивач придбав житло вперше, відтак, покликаючись на п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", вважає, що сплатив такий збір безпідставно. У зв'язку із цим, звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів. Відповідач відмовив у поверненні коштів, мотивуючи своє рішення тим, що Пенсійний Фонд України та його органи не володіють інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до їх компетенції. На думку позивача, така відмова є необґрунтованою та такою, що порушує його права та інтереси, так як саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому не має можливості встановлювати факти придбання житла фізичними особами вперше. Разом з тим, наголосив, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане вперше. Також, зазначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду, відтак питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Від третьої особи пояснення на позовну заяву на адресу суду не надходили.
Ухвалою судді від 12.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
19.05.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Девелоперська компанія «Новабудова» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано в реєстрі за №418.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс» передає у власність ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а покупець приймає у власність згадану квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму відповідно до умов цього договору. За погодженням сторін продаж вчинено за ціною 577395,00 грн.
Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири - 5 773,96 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція №0003740 від 19.05.2020.
Вважаючи, що такий збір сплачено помилково, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 5 773,96 грн.
За результатами розгляду цієї заяви, 15.06.2021 року відповідач надав відповідь, викладену в листі №1300-5604-8/54376, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити факт придбання житла конкретною особою вперше. У разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом, до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору. Враховуючи, що в даний час такого органу не існує, особу, що придбаває житло вперше, може бути визнано в судовому порядку.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР, оскільки придбав житло вперше, а тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений ним при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР).
У відповідності до абз.1 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР, об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до п.151 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
В силу вимог п.153 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до абз.абз.1, 2 п.5 вказаного Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Також, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.
Згідно з абз.абз.5, 8 п.5 Порядку №787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
За правилами п.10 Порядку №787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання інформації про придбання житла конкретною особою вперше з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v.The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv.Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, відмова відповідача, викладена у листі від 15.06.2021 №1300-5604-8/54376, про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17), 31.01.2018 року (справа №819/1667/17), 14.02.2018 року (справа №826/23087/15), 20.02.2018 року (справа №819/1730/17), 20.03.2018 року (справа №819/1249/17), 19.06.2018 року (справа №607/14722/16-а, 21.08.2018 року (справа №819/963/17), 10.09.2018 року (справа №819/1012/17), 28.11.2018 року (справа №813/1126/17), 13.12.2018 року (справа №813/969/17).
Як встановив суд, факт придбання позивачем квартири у власність за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачем на праві власності є квартира АДРЕСА_3 , за придбання якої ним сплачено спірний пенсійний збір у розмірі 5 773,96 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.
Відтак, позов про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в сумі 5773,96 грн, відповідно до квитанції №0003740 від 19.05.2020 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, виходячи з положень п.3 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири 19.05.2020 року підлягає поверненню, відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) помилково зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5 773 (п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн 96 коп, сплачених відповідно до квитанції №0003740 від 19.05.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна