20 вересня 2021 року
справа №380/5015/21
провадження № П/380/5083/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп 'як О.О.,
секретар судового засідання Винник В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, Державної судової адміністрації України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, -
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, Державної судової адміністрації України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, у якій позивач просить:
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки в сумі 95612,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головою Галицького районного суду міста Львова 10.02.2021 видано накази: №24/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » за період роботи з 25 лютого 2017 по 24 лютого 2018 року тривалістю 02 календарних дня; №25/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » за період роботи з 25 лютого 2018 року по 24 лютого 2019 року тривалістю 16 календарних дні. При цьому вказує, що вимоги закону щодо тривалості наданої працівникові щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні, нею дотримано в повному обсязі, про що свідчать накази суду, які долучено до позову. Після скерування наказів про виплату компенсації до ТУ ДСА у Львівській області на адресу суду надійшов лист №02-427/21 від 23.02.2021 року про повернення цих наказів без виконання у зв'язку з відсутністю фінансування. Вважає такі дії відповідача протизаконними та такими, що грубо порушують її конституційне право на оплату праці. Тому, просить стягнути з відповідачів компенсацію за невикористані відпустки в сумі 95612,40 грн.
27.04.2021на адресу суду надійшов відзиві відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області. Відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Вказує, що територіальне управління є розпорядником коштів нижчого рівня та здійснює нарахування працівникам апарату суду та суддям виплат, передбачених чинним законодавством межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. Територіальне управляння, як розпорядник бюджетних коштів щодо Галицького районного суду м. Львова може здійснювати відповідні виплати суддям лише в межах річної суми видатків на оплату праці суддів, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. У затвердженому кошторисі доходів та видатків територіального управління, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсацій суддям за невикористані щорічні відпустки, тим більше, за минулі періоди роботи. Тому, територіальне управління, будучи розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України не може порушувати норми законів України, якими встановлюється Державний бюджет України на відповідний рік, у зв'язку з чим здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь - які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Згідно абз. 2 п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМ України від 03.08.2011 №845, у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Відзиву на позов від відповідача 2, Державної судової адміністрації України, на адресу суду не надходило.
15.04.2021 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, у яких вказує на те, що позивач хоч перебуває на публічній службі, але ця служба є трудовими правовідносинами. Відтак, питання виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку належить до компетенції роботодавця, а органи Державної казначейської служби України лише здійснюють розрахунково - касове обслуговування клієнтів або ж виконують судові рішення відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження». Тому просить суд врахувати дані пояснення та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Ухвалою від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
27.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов.
06.05.2021 та 23.07.2021 на адресу суду надійшли клопотання позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою від 08.06.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України.
Ухвалою від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд у по суті на 14.07.2021 року.
Ухвалою від 14.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.2021 для подання додаткових доказів.
26.08.2021 на адресу суду надійшла заява відповідача 1 про долучення копії листа територіального управління від 23.02.2021 №02-427/21 та довідки - розрахунку компенсації відпустки щодо позивача.
20.09.2021 на адресу суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без їх участі.
Сторони в судове засідання не з'явились, від повивача та відповідача 1 надійшли заяви про розгляд справ без їх участі.
Відповідач 2 та третя особа явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Указом Президента України №246/2011 від 24.02.2011 року ОСОБА_1 призначена на посаду судді Торезького міського суду Донецької області.
Указом Президента України №81/2015 від 14.02.2015 року ОСОБА_1 переведена з Торезького міського суду Донецької області на посаду судді Галицького районного суду міста Львова.
Наказом Голови Галицького районного суду м. Львові від 10.02.2021 року №24/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » замінено судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошовою компенсацією частину щорічної основної відпустки за період роботи з 25.02.2017 по 24.02.2018 тривалістю 2 календарних дні.
Наказом Голови Галицького районного суду м. Львові від 10.02.2021 року №25/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » замінено судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошовою компенсацією частину щорічної основної відпустки за період роботи з 25.02.2018 по 24.02.2019 тривалістю 16 календарних днів.
Листом від 21.01.2021 №02-182/21 Територіальне управління ДСА України у Львівській області повідомлено позивача про те, що в кошторисі доходів та видатків, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсації за невикористані щорічні відпустки, у зв'язку з чим територіальне управління повідомило про відсутність можливості здійснення таких виплат.
Листом від 23.02.2021 №02-427/21 Територіальне управління ДСА України у Львівській області повідомило Голову Галицького районного суду м. Львова про те, що в кошторисі доходів та видатків, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсації за невикористані щорічні відпустки, у зв'язку з чим територіальне управління повертає без виконання накази №24/В та №25/В від 10.02.2021 «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ». Разом з тим, територіальне управління повідомило, що наказ №26/В від 10.02.2021 про виплату судді ОСОБА_1 грошової компенсації частини щорічної основної відпустки за попереднім місцем роботи у Торезькому міському суді Донецької області за період роботи з 21.03.2014 по 24.02.2015 взято до виконання, оскільки кошти в сумі 1538,48 грн. знаходяться на рахунку депонованої заробітної плати.
Не погоджуючись з такими діями відповідача 1 щодо відмови у виплаті компенсації за невикористані щорічні відпустки, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до абз.4 ст.24 Закону України «Про відпустки», за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Відповідно до ч.4 ст.83 Кодексу законів про працю України, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Розрахунок компенсації за невикористану відпустку проводиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постаново КМ України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), при наданні наказу.
Відповідно до п.п. а п.1 Порядку, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п.3 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п.7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Наказом Голови Галицького районного суду м. Львові від 10.02.2021 року №24/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » замінено судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошовою компенсацією частину щорічної основної відпустки за період роботи з 25.02.2017 по 24.02.2018 тривалістю 2 календарних дні.
Наказом Голови Галицького районного суду м. Львові від 10.02.2021 року №25/В «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді ОСОБА_1 » замінено судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошовою компенсацією частину щорічної основної відпустки за період роботи з 25.02.2018 по 24.02.2019 тривалістю 16 календарних днів.
Листом від 21.01.2021 №02-182/21 Територіальне управління ДСА України у Львівській області повідомлено позивача про те, що в кошторисі доходів та видатків, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсації за невикористані щорічні відпустки, у зв'язку з чим територіальне управління повідомило про відсутність можливості здійснення таких виплат.
Листом від 23.02.2021 №02-427/21 Територіальне управління ДСА України у Львівській області повідомило Голову Галицького районного суду м. Львова про те, що в кошторисі доходів та видатків, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсації за невикористані щорічні відпустки, у зв'язку з чим територіальне управління повертає без виконання накази №24/В та №25/В від 10.02.2021 «Про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ». Разом з тим, територіальне управління повідомило, що наказ №26/В від 10.02.2021 про виплату судді ОСОБА_1 грошової компенсації частини щорічної основної відпустки за попереднім місцем роботи у Торезькому міському суді Донецької області за період роботи з 21.03.2014 по 24.02.2015 взято до виконання, оскільки кошти в сумі 1538,48 грн. знаходяться на рахунку депонованої заробітної плати.
Заперечення відповідача щодо позову зводяться до того, що в кошторисі доходів та видатків, а також в розрахунках до нього, на сьогоднішній день не передбачено коштів для виплат компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях вже неодноразово констатував на адресу України, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до рішень Європейський суд з прав людини "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України", реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а не проведення виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Враховуючи наведене, суд не може прийняти аргументи як такі, що мають правове підґрунтя та виправдовують невиплату позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Також, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Підставою для виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку є наказ.
Водночас, як встановив суд, 10.02.2021 голова Галицького районного суду м. Львова прийняла накази про грошову компенсацію за невикористані відпустки судді Фроловій Л. Д. №24/В, №25/В.
Доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки на підставі наказів від 10.02.2021 №24/В, №25/В не подано.
Оскільки судом було встановлено, що позивачу не проводилося нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки на підставі наказів від 10.02.2021 №24/В, №25/В, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області нарахувати та виплатити судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки згідно наказів №24/В, №25/В від 10.02.2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Відповідно до п. п. 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 п. 5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.
Отже, виплаті будь-яких коштів ТУ ДСА у Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.
Таким чином, з метою ефективного виконання рішення суду та з урахуванням особливостей фінансування органу судової влади, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити ТУ ДСА у Львівській області кошти для виплати судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки згідно наказів №24/В, №25/В від 10.02.2021 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 90,94, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, Державної судової адміністрації України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку - задоволити частково.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області нарахувати та виплатити судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки згідно наказів №24/В, №25/В від 10.02.2021 року.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Львівській області кошти для виплати судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки згідно наказів №24/В, №25/В від 10.02.2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.09.2021року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна