справа №380/8879/21
28 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова (місцезнаходження: вул.Дж.Дудаєва, 19, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 38007573), в якій просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у поверненні позивачу ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомості у в сумі 13 895, 00 грн;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова, Львівської області подання про повернення позивачу ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 28.04.2021 сумі 13 895, 00 грн сплаченого згідно з квитанцією від №26222 від 28.04.2021.
Позивач посилається на те, що 28.04.2021 року він вперше придбав нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_2 . При укладенні вищевказаного договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становив 13 895, 00 грн. Оскільки позивач придбав житло вперше, відтак вважає, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року №400/97-ВР, а тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений ним при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Від третьої особи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Ухвалою судді від 07.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
28.04.2021 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сворень Р.О. та зареєстровано в реєстрі за №519.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, ТзОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» передає у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , а покупець приймає у власність згадану квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму відповідно до умов цього договору. За погодженням сторін продаж вчинено за ціною 1 389 493,47 грн.
Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири - 13 895,00 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція №26222 від 28.04.2021.
Вважаючи, що такий збір сплачено помилково, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 13 895,00 грн.
За результатами розгляду цієї заяви, 21.05.2021 року відповідач надав відповідь, викладену в листі №1300-5604-8/44817, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що з 26.09.2020 року нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “б”, “в” і “г” п.152 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (зі змінами), інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки позивачем не надані документи та інформація, зазначена у підпунктах “б”, “в” і “г” п.152 Порядку, тому немає підстав для формування подання на повернення коштів, як помилково сплачених.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року №400/97-ВР, оскільки придбав житло вперше, а тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений ним при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 року №400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР, об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до п.151 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.152 вказаного Порядку підпунктами “в” і “г”.
Відповідно до підп.“в” п.152 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
В силу вимог п.153 Порядку №1740 (в редакції постанови №866), нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 151 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” набрала чинності 26.09.2020 року.
З аналізу змісту наведених норм слідує, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком.
Разом з тим, суд враховує що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до абз.абз.1, 2 п.5 вказаного Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету”, контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна” покладено на Пенсійний фонд України.
Відповідно до абз.абз.5, 8 п.5 Порядку №787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
За правилами п.10 Порядку №787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування (для подачі до органів Державної казначейської служби) подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Як встановив суд, факт придбання позивачем квартири АДРЕСА_2 у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №519.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності єдиним зареєстрованим за позивачем на праві власності об'єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_2 , за придбання якої ним сплачено спірний пенсійний збір у розмірі 13 895,00 грн. А тому, сплачені при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла (нерухомого майна) кошти у сумі 13 895,00 грн підлягають поверненню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, виходячи з положень п.3 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 28.04.2021 підлягає поверненню.
Відтак, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).
Приписами частини 1 статті 132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Отже, приписами ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги №3105/21 від 31.05.2021 правова допомога оплачується відповідно до акту про надані послуги.
Відповідно до акту про надані послуги від 31.05.2021 згідно договору надано позивачу правничу допомогу, а саме:
- підготовка адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії від 01.06.2021- 2 год 30 хв;
Вартість правничої допомоги згідно акту про надані послуги становить - 2 500 грн.
Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем згідно з довідкою про підтвердження отримання винагороди від 11.06.2021.
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Окрім того, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сформувати подання в порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) помилково зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 13 895 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп, сплаченого відповідно до квитанції №26222 від 28.04.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна