Іменем України
29 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4301/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Якимовича Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 13 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Якимовича Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Рівненській області), в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову заявлено такі позовні вимоги:
скасувати рішення ГУПФУ в Рівненській області від 17 червня 2021 року № 124150003017, направленого на адресу позивача 13 липня 2021 року ГУПФУ в Луганській області, про відмову в призначенні пенсії позивачу;
зобов'язати ГУПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року на Донецькому спеціалізованому підприємстві центрального технічного обслуговування засобів обчислюваної техніки «СВТсервіс» в/о «ЕВМсервіс» та період роботи з 20 червня 2011 року по 30 березня 2018 року на ЗАТ «Соціальне і промислове будівництво» («СОЦПРОМСТРОЙ»).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 11 червня 2021 року звернувся із заявою № 1515 про призначення пенсії за віком до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за результатом розгляду якої рішенням ГУПФУ в Рівненській області від 17 червня 2021 року № 124150003017 позивачу відмовлено у призначені пенсії на підставі того, що надані позивачем документи за період роботи з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року, зазначені у трудовій книжці, заповнені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, чинної на дату внесення записів, зокрема, наявне виправлення в наказі про прийняття. Період роботи в Росії за 2011-2018 роки, зазначений у довідці від 02 березня 2021 року № 102, не зарахований, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до відповідних фондів Російської Федерації.
Позивач з таким рішенням не згоден з тих підстав, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У постанові від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. У постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 Верховний Суд вказав, що відповідальність за організацію роботи з трудовими книжками, їх обліку, зберігання, видачі покладається на керівника підприємства, тому недотримання правил ведення трудових книжок може мати негативні наслідки для роботодавця, а не для працівника, а отже не може впливати й на його особисті права. Оскільки записи в трудовій книжці позивача містять всі відомості про період зайнятості позивача на цьому підприємстві, відповідач безпідставно відмовляє в зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача з 20 червня 2011 року по 30 березня 2018 року на підприємстві ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» зазначено, що в уточнюючій довідці від 02 березня 2021 року № 102 про стаж роботи і розмір заробітної плати ОСОБА_1 вказано, що відрахування в Пенсійний фонд РФ проводилися у повному обсязі за місцезнаходженням організації. Зазначена в довідці інформація документально підтверджена, про що вказано в акті документальної перевірки від 17 травня 2021 року № 278. Представник позивача зазначає, що відсутність конкретних сум сплачених страхувальником страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до ПФ РФ не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача цього періоду роботи, оскільки відповідальність за повноту сплати страхових внесків несе страхувальник. Факт ненадходження відрахувань із зарплати позивача до ПФ за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи при призначенні пенсії.
З урахуванням зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 18 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 23-24).
Від представника позивача 26 серпня 2021 року надійшов уточнений адміністративний позов (арк. спр. 26-31).
Ухвалою від 30 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 32-33).
Від ГУПФУ в Рівненській області 27 вересня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 39-41).
Відповідачем 17 червня 2021 року прийнято рішення № 124150003017 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 11 червня 2021 року №1515 з наступних підстав.
Відповідно до Закону № 1058 розмір пенсії за віком особи залежить від її страхового стажу та заробітної плати, а також показника середньої заробітної плати по країні, який відповідно до цього Закону, враховується для обчислення пенсії. Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Таким чином, однією з умов призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу 28 років.
Згідно із записами трудової книжки та наданими документами загальний страховий стаж позивача становить 20 років 9 місяців 24 дні.
До страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року на Донецькому спеціалізованому підприємстві центрального технічного обслуговування засобів обчислюваної техніки «СВТсервіс» в/о «ЕВМсервіс», оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, чинної на дату внесення записів, зокрема, наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу в записі № 5 трудової книжки. Спірний період може бути зарахований до страхового стажу у разі подання позивачем довідки, виданої підприємством або архівною установою.
До страхового стажу не враховано період роботи на території Російської Федерації з 20 червня 2011 року по 30 березня 2018 року на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ», оскільки на даний час діє Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць СНД, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць СНД, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД, на території яких провадилася трудова діяльність. Відповідач звертає увагу суду, що документи про сплату страхових внесків за вищезазначений період роботи на даний час відсутні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копій виданих на ім'я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 7-8).
Позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області із заявою від 11 червня 2021 року за призначенням пенсії, разом з якою надав: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_2 від 17 червня 1983 року; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 по день звернення від 27 травня 2021 року; довідку про джерела доходів з 01 липня 2000 року від 02 березня 2021 року; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року від 23 березня 2021 року № 132; довідку про прийняття на роботу (навчання) від 23 березня 2021 року № 134; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунок пенсії № 1515; заяву про спосіб виплати пенсії від 26 травня 2021 року; пам'ятку від 27 травня 2021 року; паспорт; трудову книжку від 20 червня 2011 року НОМЕР_3 ; довідку про відкритий рахунок в банку; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року; документи про стаж, що визначені Порядком № 637; пам'ятку; запит на акт; курс рубля; трудову книжку або документи про стаж, що підтверджено копією заяви, розписки-повідомлення, вказаних документів (арк. спр. 43-44, 45-58).
З розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 встановлено, що страховий стаж позивача складає 20 років 09 місяці 24 дні, у тому числі: з 01.09.1978 по 17.06.1983 - навчання у вищих/середніх НЗ; з 02.12.1983 по 31.10.1984, з 26.07.1990 по 20.09.1991, з 30.09.1991 по 16.10.1991, з 22.10.1991 по 01.04.2002, з 02.04.2002 по 08.07.2002, з 17.10.2002 по 02.01.2003 - безробіття, з 10.04.2018 по 31.03.2021 (арк. спр. 59-60).
Рішенням ГУПФУ в Рівненській області від 17 червня 2021 року № 124150003017 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (арк. спр. 17, 61).
Як вказано в рішенні, вік заявника 60 років 18 днів, необхідний страховий стаж становить 28 років, страховий стаж особи становить 20 років 09 місяців 24 дні, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року, зазначений у трудовій книжці, оскільки дана трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції, чинної на дату внесення записів, зокрема наявне виправлення в наказі на прийняття;
період роботи в Росії за 2011-2018 року, зазначений у довідці від 02 березня 2021 року № 102, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до відповідних фондів РФ.
Зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць СНД, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць СНД, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД, на території яких провадилася трудова діяльність.
Дослідженням копії трудової книжки позивача від 23 вересня 1981 року серії НОМЕР_4 встановлено, що в ній за спірний період роботи позивача наявні такі записи:
Донецьке спеціалізоване підприємство централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис»
запис № 5 від 01 листопада 1984 року - прийнятий на посаду інженера-електронника, наказ від 01 листопада 1984 року № 204-к;
запис № 8 від 13 липня 1990 року - звільнений за власним бажанням, наказ від 09 липня 1990 року № 132к.
Достовірність внесених записів підтверджена підписом начальника відділу кадрів, підпис скріплений печаткою підприємства (арк. спр. 9).
Дослідженням копії трудової книжки позивача від 20 червня 2011 року серії НОМЕР_5 встановлено, що в ній за спірний період роботи позивача наявні такі записи:
ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ»
запис № 1 від 20 червня 2011 року - прийнятий на посаду електромонтажника, наказ від 20 червня 2011 року № 113-к;
запис № 2 від 07 лютого 2014 року - трудова угода розірвана з ініціативи працівника, наказ від 07 лютого 2014 року № 25-к;
запис № 3 від 08 квітня 2014 року - прийнятий на посаду каменяра, наказ від 08 квітня 2014 року № 125-к;
запис № 4 від 13 січня 2015 року - трудова угода розірвана з ініціативи працівника, наказ від 13 січня 2015 року № 6-к;
запис № 5 від 14 травня 2015 року - прийнятий на посаду електромонтажника, наказ від 14 травня 2015 року № 230-к;
запис № 6 від 06 квітня 2017 року - трудова угода розірвана з ініціативи працівника, наказ від 06 квітня 2017 року № 157-к;
запис № 7 від 13 червня 2017 року - прийнятий на посаду електромонтажника, наказ від 13 червня 2017 року № 297-к;
запис № 8 від 30 березня 2018 року - трудова угода розірвана з ініціативи працівника, наказ від 30 березня 2018 року № 54-к (арк. спр. 10-11).
У довідці ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» від 02 березня 2021 року № 102 вказано, що позивач працював на підприємстві в період з 20.06.2011 по 07.02.2014, з 08.04.2014 по 13.01.2015, з 14.05.2015 по 06.04.2017, з 13.06.2017 по 30.03.2018 та отримував заробітну плату. У довідці вказаний розмір заробітної плати, а також, що відрахування до ПФ РФ здійснювалися в повному обсязі за місцезнаходженням підприємства. Довідка складена на підстав: особових рахунків, наказів по особовому складу, розрахунково-платіжних відомостях за 2011-2018 роки (арк. спр. 12, 47).
Згідно з копією акта від 17 травня 2021 року № 278 про результати документальної перевірки достовірності довідки про заробітну плату та страховий стаж, складеного Управлінням призначення, перерахунку пенсій Головного управління ПФР № 2 по місту Москва та Московській області, відомості, вказані в довідці ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» від 02 березня 2021 року № 102 є достовірними (арк. спр. 13-15).
Примірник акта листом від 27 травня 2021 року № 202-12/4718 направлений до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області (арк. спр. 16).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Абзацами другим та шостим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи здійснюються арабськими цифрами (число та місяць двозначними).
Записи здійснюються акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі встановлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому потрібну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даними паспорта громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.
З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, що містять відомості про періоди роботи.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
Так, з оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідач відмовляє в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи позивача 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року на Донецькому спеціалізованому підприємстві централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис» через помилки, допущені в оформленні трудової книжки позивача.
Дослідженням записів в трудовій книжці позивача за спірний період встановлено, що дійсно запис № 5 містить виправлення в році видання наказу про прийом на роботу. При цьому, виправлена дата наказу збігається з датою прийому позивача на роботу. Крім того, суд зауважує, що наявна в трудовій книжці позивача інформація про роботу позивача на Донецькому спеціалізованому підприємстві централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис» дозволяє встановити період зайнятості позивача на цьому підприємстві, тобто його зайнятість на умовах трудового договору, яка згідно з положеннями частини першої статті 59 Закону № 1788-XII підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Суд зауважує, що окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, оскільки згідно з законодавством обов'язок щодо заповнення та внесення відповідних відомостей до трудової книжки покладений саме на роботодавця, а не на робітника.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.
Як вже вище вказано, вищеописані записи, наявні в трудовій книжці позивача, у повній мірі підтверджують факт його зайнятості в період з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року на умовах трудового договору в Донецькому спеціалізованому підприємстві централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис».
Як вже вище вказано, достовірність внесеної інформації підтверджена підписом начальника відділу кадрів та скріплена печаткою відділу кадрів підприємства, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.
Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що відповідач безпідставно вимагає надання додаткових документів, що містять відомості про період роботи позивача на цьому підприємстві, а також, що весь підтверджений трудовою книжкою період роботи позивача з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Що стосується відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи в РФ, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною другою статті 4 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.
Частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених норм судом встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Отже, страховий стаж за період роботи ОСОБА_1 в 2011-2018 роках на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» відповідно до законодавства Російської Федерації має підтверджуватися відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Судом встановлено, що робота позивача у вказаному періоді підтверджена записами в трудовій книжці від 20 червня 2011 року серії НОМЕР_5 та довідкою ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» від 02 березня 2021 року № 102.
Дослідженням трудової книжки встановлено, що вона містить всю необхідну інформацію, яка підтверджує зайнятість позивача в період з 20.06.2011 по 07.02.2014, з 08.04.2014 по 13.01.2015, з 14.05.2015 по 06.04.2017, з 13.06.2017 по 30.03.2018 на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ». Такі записи у повній мірі підтверджені інформацією, вказаною в довідці від 02 березня 2021 року № 102.
Також довідка від 02 березня 2021 року № 102 містить інформацію про заробітну плату позивача у вказаному періоді та сплату страхувальником страхових внесків до ПФ РФ в повному обсязі.
Достовірність вказаної в довідці інформації та її відповідність первинним документам, наявним на підприємстві, підтверджена актом перевірки органу ПФ РФ від 17 травня 2021 року № 278.
За таких обставин твердження відповідача про відсутність відомостей про сплату страхових внесків у вказаному періоді не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідач безпідставно відмовляє в зарахуванні періоду роботи позивача на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» до його страхового стажу.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для задоволення позову в повному обсязі, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Рівненській області від 17 червня 2021 року № 124150003017 не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, що є підставою для скасування такого рішення, а вимоги позивача в цій частині - задоволенню
Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача в іншій частині вимог, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи, що зарахування спірних періодів роботи позивача до його трудового стажу не достатньо для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на призначення пенсії, а також, що з урахуванням цього стажу позивач має право на призначення пенсії за віком, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи на Донецькому спеціалізованому підприємстві централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис» з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року, на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» з 20 червня 2011 року по 07 лютого 2014 року, з 08 квітня 2014 року по 13 січня 2015 року, з 14 травня 2015 року по 06 квітня 2017 року, з 13 червня 2017 року по 30 березня 2018 року.
Що стосується періодів з 08 лютого 2014 року по 07 квітня 2014 року, з 14 січня 2015 року по 13 травня 2015 року, з 07 квітня 2017 року по 12 червня 2017 року, про зарахування яких до страхового стажу позивача заявлено вимогу, то в цій частині слід відмовити, оскільки наданими в матеріали справи документами цей період роботи позивача на ЗАТ «СОЦПРОМСТРОЙ» не підтверджений.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 11 серпня 2021 року № 16674 (арк. спр. 6).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню лише з корегуванням обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача, а також, що даний спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Якимовича Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, місто Рівне, вулиця Короленка, будинок 7, код за ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 червня 2021 року № 124150003017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на Донецькому спеціалізованому підприємстві централізованого технічного обслуговування засобів розрахункової техніки «СВТсервис» в/о «ЭВМсервис» з 01 листопада 1984 року по 13 липня 1990 року, на Закритому акціонерному товаристві «СОЦПРОМСТРОЙ» з 20 червня 2011 року по 07 лютого 2014 року, з 08 квітня 2014 року по 13 січня 2015 року, з 14 травня 2015 року по 06 квітня 2017 року, з 13 червня 2017 року по 30 березня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова