Іменем України
29 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3716/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №4 Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01 квітня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08 лютого 2021 року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в березні 2021 року позивач звернувся до Міловського відділу обслуговування громадян Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою від 24 березня 2021 року щодо призначення пенсії за вислугу років (машиніст локомотивних бригад).
Рішенням №4 від 01 квітня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу 28 років. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху.
На виконання вищевказаної ухвали суду представником позивача через канцелярію суду 29.07.2021 надано уточнену позовну заяву, де зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, представника позивача.
Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.09.2021 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.72-76), відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років (машиніст локомотивних бригад) та за наслідками розгляду вказаної заяви позивача Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийнято рішення №4 від 01.04.2021 про відмову у призначені пенсії.
Згідно з підпунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (дата набуття чинності 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі Закон 1788).
Пунктом «а» статті 55 Закону 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і за наявності стажу роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. За відсутності у чоловіків стажу роботи 30 років у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788 з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року становить не менше 28 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 9 місяців 3 дня, у тому числі стаж за спеціальністю 19 років 9 місяців 19 днів. До страхового стажу зараховано періоди навчання з 01.09.1981 по 10.07.1984 у професійному - технічному училищі № 8, проходження військової служби з 01.11.1984 по 22.11.1986 та дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.01.1998 по 31.10.2017.
До страхового стажу не зараховані періоди, зазначені в трудовій книжці від 16.07.1984 серії НОМЕР_1 . На титульному аркуші трудової книжки внесено запис щодо виправлення дати народження без посилання на документ, на підставі якого вносяться зміни, що є порушенням пункту 2.13 Інструкції введення трудових книжок на підприємстві, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (зі змінами). Стаж, який не враховано до пенсії 11 років 5 місяців 13 днів (з 16.04.1984 по 17.10.1984, з 21.01.1987 по 13.06.1994 Комунарський металургійний комбінат, з 14.06.1194 по 31.12.1997 ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»). Підприємства знаходяться на непідконтрольній українською владою території.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн, відповідач зазначає, що положеннями КАС України передбачені вимоги щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката.
У якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, представник позивача надав: ордер Серії КС № 905889, договір про надання правової допомоги від 25.05.2021, акт виконаних робіт по виконанню договору про надання правової допомоги від 25.05.2021, складений 10.07.2021, квитанцію від 12.07.2021 про отримання АО Конфер Лекс від позивача грошових коштів у сумі 5000 грн. Зауважив, що в назві документу «акт виконаних робіт по виконанню договору про надання правової допомоги» зазначена дата від 25.05.2021 та номер договору №250/05/2021-02. Однак, за змістом акта виконаних робіт зазначено Договір про надання правової допомоги від 24.04.2021 №24/04/2021- 1.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, відповідач вважає, що вказаний в описі робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги, такий вид послуг як вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з відмовою Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у призначенні клієнту пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю страхового стажу 28 років, а також аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно - правових джерел, не дає змоги визначити об'єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на такий вид роботи, при цьому даний вид послуг може бути складовою витрат понесених під час складання позову.
Також з акта виконаних робіт не вбачається яка оплата встановлена за кожний вид послуг та як обраховується взагалі сума 5000,00 грн. При цьому, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа є незначної складності. Спірні правовідносини у даній справі не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому не підлягають задоволенню взагалі.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.09.2021 від предствника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та серед ішого зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу на неточність зазначених дат в акті виконаних робіт, а саме в назві документа дата та номер Договору про надання правової допомоги зазначена 25 травня 2021 року №25/05/2021-02, а за змістом даного акта датою та номером Договору про надання правової допомоги зазначено 24 квітня 2021 року №24/04/2021- 01. Дана неточність є опискою, а тому представником відповідача надано до відповіді на відзив акт виконаних робіт про виконання Договору про надання правової допомоги від 25 травня 2021 року №25/05/2021-02 з виправленою опискою (а.с.112-116).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.11-17). Позивач є внутрішньо переміщеною особою (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) (а.с.191).
ОСОБА_1 24.03.2021 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за вислугу років (машиніст локомотивних бригад), надавши відповідний пакет документів (а.с.77-104).
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийнято рішення №4 від 01.04.2021 про відмову у призначені пенсії за вислугою років позивачу (а.с.18,19,107,108).
В обгрунтування спірного рішення відповідачем зазначено, що на титульному аркуші трудової книжки позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 внесено запис щодо виправлення дати народження, але запис внесено не у відповідності до п.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 та де зазначено, що в разі зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я по батькові і дати народження запис виконується власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці титульного аркуша трудової книжки. Однією рискою закреслюється наприклад колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, періоди роботи позивача, зазначені в трудовій книжці позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 не зараховано відповідачем, з вищенаведених підстав, а у призначенні пенсії за вислугою років відмовлено, у зв'язку з відсутністю 28 років страхового стажу. При цьому, відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу 24 роки 09 місяців 03 дні, у тому числі страхового стажу за спеціальністю 19 років 9 місяців 19 днів та не є спірним при розгляді даної справи (а.с.106,108).
Спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугою років, у зв'язку з неможливістю зарахувати періоди роботи позивача, визначені в трудовій книжці від 16.07.1984 НОМЕР_3 , зокрема: з 16.04.1984 по 17.10.1984 та з 21.01.1987 по 31.12.1997, оскільки титульна сторінка вказаної трудової книжки, на думку відповідача, заповнена не у відповідності до чинного на той час законодавства.
Відповідачем до страхового стажу позивача зараховано періоди його навчання з 01.09.1981 по 10.07.1984 у професійному - технічному училищі № 8, проходження військової служби з 01.11.1984 по 22.11.1986 та період роботи з 01.01.1998 по 31.10.2017, згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не заперечується відповідачем (а.с.105,106).
Згідно з трудовою книжкою позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 вбачається, що позивач у період, зокрема:
з 16.04.1984 по 17.10.1984 працював у залізничному цеху помічником машиніста локоматива (тепловозу);
з 21.01.1987, зокрема, по 31.12.1997 позивач працював у залізничному цеху помічником машиніста локомативу - укладачем, помічником машиніста локомативу, машиністом локомативу в Алчевському державному металургійному комбінаті, який було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (а.с.20-24).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно п.1 ч. 1 ст.8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з підпунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом «а» статті 55 Закону 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і за наявності стажу роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
За відсутності у чоловіків стажу роботи 30 років у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 Закону 1788 з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року становить не менше 28 років.
Отже, позивач, на день звернення з завою про призначення пенсії за віком досяг віку 55 років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Підпунктами 1,2,4,5 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1) вбачається, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні/перерахунку пенсії, орган, що призначає/перераховує пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162 в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інше, виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції відомості про працівника фіксуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень або заміни імені та по батькові ініціалами), а також дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.12 Інструкції зазначено, що зміни записів у трудовій книжці щодо прізвища, імені, по батькові, а також дати народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорту, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та інше), а також з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією лінією закреслюється, наприклад, попереднє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і вписуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З титульної сторінки трудової книжки позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 вбачається, що вона містить виправлення щодо місяця народження позивача, а саме закреслено місяць та зверху написано «февраля», при цьому на внутрішній стороні обкладинки було зроблено запис: «исправленному слову «февраля» верить», запис завірено підписом та печаткою відділу кадрів. У вказаному записі дійсно відсутнє посилання на документ, на підставі якого внесено виправлення, проте дата народження позивача підтверджується паспортом гродянина України та не є спірною (а.с.85). Окрім того, титульна сторінка трудової книжки позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 містить усю необхідну інформацію, передбачену законодавством, чинним, на момент її заповнення.
Записи щодо спірних перодів роботи позивача (16.04.1984 по 17.10.1984, з 21.01.1987 по 31.12.1997), які містить трудова книжка від 16.07.1984 НОМЕР_3 , виконані чітко, без виправлень та містять необхідну інформацію про роботу позивача.
Відповідачем не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки, яка містить необхідну інформацію про роботу позивача у спірні періоди.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, а наявність такого недоліку у трудовій книжці, як неповний запис щодо виправлення місяця народження позивача, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди. При цьому певні періоди, які відображені в трудовій книжці позивача зараховано до його страхового стажу на підставі інших підтверджуючих документів, таких як військовий квиток та диплом ( НОМЕР_4 ). Тобто, відсутні сумніви, що трудова книжка від 16.07.1984 НОМЕР_3 належить саме позивачу.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При цьому, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, суд вважає, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача від 16.07.1984 НОМЕР_3 .
Окрім того, відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз.1 п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, дослідженням трудової книжки позивача та, з урахуванням вищенаведених висновків суду встановлено, що трудова книжка позивача містить необхідну інформацію про роботу позивача у спірні періоди та не потребує додаткового уточнення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, у призначенні пенсії за вислугою років позивачу відмовлено, у зв'язку з відсутністю 28 років страхового стажу. При цьому, відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу 24 роки 09 місяців 03 дні, у тому числі страхового стажу за спеціальністю 19 років 9 місяців 19 днів.
Під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 16.04.1984 по 17.10.1984 та з 21.01.1987 по 31.12.1997, відповідно оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугою років є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позивач, на день звернення з завою про призначення пенсії за віком досяг віку 55 років, з урахуванням страхового стажу, який не заперечується відповідачем та страхового стажу, який відповідачем протиправно не було зараховано, стаж роботи позивача складає понад 28 років.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2021 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років, задоволенню не підлягають.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "…повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, обравши інший спосіб захисту прав позивача, однак судом встановлено, що даний спір виник саме через протиправне рішення відповідача, тому витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно висновку Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
До позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової допомоги від 25 травня 2021 року № 25/05/2021-02 (а.с.41).
Відповідно до п.4.2 договору гонорар за цим договором має бути сплачено клієнтом на користь повіреного на підставі відповідного рахунку, протягом 15 днів після виставлення рахунку.
Згідно рахунку на оплату від 25.05.2021 №25/05/2021розмір гонорару (сума до сплати) становить 5000,00 грн (а.с.43).
Відповідно до акта виконаних робіт від 10.07.2021 про виконання договору про надання правової допомоги від 25.05.2021 №25/05/2021-02, адвокат надав позивачу за договором про надання правової допомоги від 24.05.2021 №24/05/2021-01 (позивачем зазначено, що вказана дата та номер є помилковими, правильним необхідно вважати від 25.05.2021 №25/05/2021-02) допомогу, яка полягала у наступному:
- консультування клієнта з питань порядку та способу оскарження (визнання протиправною) відмови Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у призначенні клієнту пенсії за вислугу років, що вказана в рішенні №4 від 01.04.2021 (1 година);
- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з відмовою Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у призначенні клієнту пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю страхового стажу 28 років (1 година);
- аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно - правових джерел (1 година);
- роз'яснення клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);
- підготовка проекту позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (5 годин);
- узгодження з клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (2 години). Всього станом на 31.05.2021, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 11 годин. Гонорар визначений договором підлягає сплаті в порядку та на умовах визначених пунктом 4.2 Договору.
На підтвердження оплати за договором надано квитанцію від 12 липня 2021 року № 0.0.2192037871.1 (а.с.100).
Зазначена інформація в квитанції в сукупності з іншими документами щодо надання представником правової допомоги позивачу дає підстави стверджувати, що саме позивач є платником за послуги, надані адвокатом.
Згідно пункту 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Суд вважає слушними заперечення відповідача щодо суми, яка підлягає стягненню за надання правової допомоги.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина п'ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката маг бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд частково погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що ця справа є справою незначної складності, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідмолення (виклику) сторін, а тому розмір суми витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю цією справи.
Відтак, до відшкодування суд присуджує 3000 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01 квітня 2021 року №4 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2021 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян