про залишення позовної заяви без руху
28 вересня 2021 року м. Київ № 320/11788/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.;
- стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ14316936) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.;
- стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення до моменту прийняття судом рішення у справі.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем заявлено до суду вимогу майнового характеру про стягнення на користь позивача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн. та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення до моменту прийняття судом рішення у справі.
Однак, суд зазначає, що позивачем не зазначено у позовній заяві розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відтак, суду не надається за можливе встановити, чи правильно розраховано суму судового збору позивачем при зверненні до суду, відтак ОСОБА_1 слід надати до суду розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення до моменту звернення до суду, яку позивач просить стягнути суд.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Як вбачається з предмету позову, позивачем оскаржується до суду бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.
При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні, суд зазначає, що позивача звільнено 22.04.2020 року.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що довідку № 10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 оформлено 23.04.2020 року, у ній зазначено загальну суму до виплати у розмірі 9 189 грн. 31 коп.
Слід зауважити, що в позовній заяві посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінальної служби», пунктом 27 якої обумовлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Отже, з моменту звільнення позивача зі служби у нього виникло право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а саме з 23.04.2020, і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач до суду з даним позовом звернувся лише 08.09.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленим статтею 122 КАС України, з заявою про поновлення строку на звернення до суду не звертався.
Суд звертає увагу, що позивачем в позові не наведено жодних підстав для поновлення строку звернення до суду, а також не надано до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищенаведену норми, суд пропонує позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який просить стягнути позивач.
Керуючись 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Кагарлицької виправної колонії №115" про визнання протипарвною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.