29 вересня 2021 року Справа № 160/15282/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій щодо не врахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання здійснити зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та призначити пенсію, -
02.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати дій відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» до пільгового стажу (Список №1), та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незаконними, та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №04550011809 від 11 серпня 2021 р.; зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування періоду роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» до пільгового стажу роботи (Список №1), та призначити пенсію відповідно до вимог ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до відповідача, тобто з 05 серпня 2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертається до суду з даною позовною заявою за захистом свого порушеного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць згідно з п.1.ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до розрахунку відповідача, як зазначає позивача, останній має 24 роки 0 місяців і 13 днів загального стажу, з яких 00 років 00 місяців 00 днів роботи на пільгових умовах за Списком №1 на ПАТ «Шахта ім О.Ф. Засядька». Саме період роботи на ПАТ «Шахта ім О.Ф. Засядька» з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. до пільгового стажу зарахований не був. Наявність пільгового стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії підтверджується відповідною довідкою про підтвердження трудового стажу, довідкою №260 о/к про спуск до шахти від 23.07.2021 р., копіями наказів №1486/к від 07.09.1995 р., №1811 від 01.09.2000 р., №1012 від 05.06.2002 р., №1089 від 01.06.2007 р., №889к від 29.05.2012 р. «Про проведення атестації робочих місць по умовам праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1», переліком розділу «Гірничні працівники», тощо.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 р. у справі №160/15282/21 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Станом на дату винесення рішення, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача щодо відкриття прововадження у справі та необхідність подання відзиву до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.
Суд розглянув справу відповідно до ст. 263 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ч.2 данної статті.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , якою визначено трудовий шлях останнього.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.02.2020 року, у зв'язку з досягненням 26.01.2020 р., 57 років, позивач - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження стажу роботи.
02 липня 2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав необхідні документи, що підтверджується розпискою-повідомленням відповідача за №2705 від 02.07.2020 р.
При цьому судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 подав 05 серпня 2021 р. до пенсійного органу заяву на призначення пенсії по віку на пільгових умовах, згідно статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено на адресу ОСОБА_1 рішення про відмову у призначенні пенсії №045550011809 від 11.08.2021р., в тексті якої зазначено наступне.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка), страховий стаж складає 24 роки 0 місяців 13 днів, пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи на ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядка» з 19.09.1991 р. по 28.08.2017 р., оскільки відсутні підтверджуючі документи про пільговий характер роботи.
На підставі викладеного вище, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 114 (за списком №1) цього Закону в зв 'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване уЗаконах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зістаттею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 3статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення'визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно ізстаттею 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить іПостанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, з аналізу наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 2040/6395/18, що в силу приписів ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.
Як видно з трудової книжки позивача серії Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» 19.09.1991 р. (запис №1), де останній працював до 28.02.2017 р. року (запис №6).
Відповідачем не зараховано період з роботи позивача, а саме: з 19.09.1991 р. по 28.02.2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.ф. Засядька» протиправно, оскільки з трудової книжки позивача видно, що його трудова діяльність у вказані періоди відноситься до професій і посад працівників, які користуються пільговим правом виходу на пенсію.
Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують пільговий характер праці позивача на зазначених в трудовій книжці посадах, а саме: довідкою №260 о/к про списки до шахти від 23.07.2021 р., копіями наказів №1486/к від 07.09.1995 р., №1811 від 01.09.2000 р., №1012 від 05.06.2002 р., №1089 від 01.06.2007 р., №889к від 29.05.2012 р. «Про проведення атестації робочих місць по умовам праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1», переліком розділу «Гірничні працівники».
Вимагаючи деякі документи (уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження, повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Відповідно до п. 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Так, вказаний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства, будь-яких інших підтверджень не вимагається.
Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме такої роботи повний робочий день, при цьому такими документами можуть бути: журнали виходів на роботу, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по підприємству. Кожен з цих документів дає лише часткове підтвердження зайнятості на роботах із шкідливими умовами праці, але сукупні дані цих документів можуть бути доказом повної зайнятості працівника.
Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Таким чином, професії, за якими позивач працював, віднесені до Списку №1.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства пралі та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Отже, записів в трудовій книжці позивача достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день в шахті.
Відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 №1706-VII.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином це обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці.
Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17.
До того ж, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення, у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Отже, з викладених у позовній заяві обставин видно, що ОСОБА_3 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для зарахування оскаржуваних періодів роботи останнього.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, з наявних в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у цьому випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії, оформлене листом від 11.08.2021 № 045550011809 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 11.08.2021 № 045550011809, як протиправне, та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.І. Засядька»
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № 0.0.2246018993.1 від 27.08.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій щодо не врахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання здійснити зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та призначити пенсію, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій щодо не врахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання здійснити зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу та призначити пенсію, - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» до пільгового стажу (Список №1).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.08.2021 р. за № 045550011809 про відмову в призначенні пенсії про не зарахування ОСОБА_1 , до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 19 вересня 1991 р. по 28 лютого 2017 р. на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» до пільгового стажу роботи (Список №1).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2021 року про призначення пенсії за віком за Списком № 1 з дня виникнення права на пенсію за віком за Списком №1, відповідно до норм ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова