29 вересня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
перекладача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015100090007159 від 24.07.2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Короткий зміст судового рішення.
Цією ухвалою, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задоволено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжено на 60 днів, а саме до 18 листопада 2021 року включно.
ЄУНСС №723/3021/16-к Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_8
Провадження№11-кп/822/378/21 суддя ОСОБА_9 , основні присяжні:
Категорія ст. 199, 331 КПК України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.
Стверджує, що зазначене процесуальне рішення суду першої інстанції про продовження дії найбільш суворого запобіжного заходу, який має винятковий характер, оскільки істотно обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, по відношенню до нього є незаконним і необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням вимог кримінального процесуального права.
При цьому вказує на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою розглянуте судом формально, без належної оцінки фактичних обставин щодо необхідності обрання такого запобіжного заходу.
Позиції сторін.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та в його інтересах захисник ОСОБА_6 підтримали свої апеляційні вимоги, просили скасувати ухвалу суду та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю - доповідача, яка виклала суть ухвали та вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України та ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 2 ст. 331 КПК України, передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На думку колегії суддів, дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 судом першої інстанції були дотримані повністю.
Як вбачається з ухвали суду від 26.07.2021 року, на даний час в Кіцманському районному суді перебуває на розгляді кримінальне провадження №12015100090007159 по обвинуваченню ОСОБА_5 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України та ОСОБА_13 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257 КК України. Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об'єктивний зв'язок обвинувачених із вчиненням інкримінованих їм кримінальних правопорушень та обґрунтованість пред'явленої підозри, про що вказано у клопотанні та ухвалі суду.
Так, ухвалою Кіцманського районного суду 20.09.2021 р., обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_13 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.11.2021 року включно.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З'ясовуючи дані особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був неодноразово судимим, може перешкоджати встановленню істини по справі під час розгляду провадження в суді першої інстанції та не зможе виконувати процесуальні обов'язки належним чином, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду. Окрім того, ОСОБА_5 вчинив нові умисні злочини під час не знятої та не погашеної судимості, а також перебуваючи в ув'язненні скоїв новий злочин, тому існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що саме тримання під вартою спроможне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , а ризики зазначені в клопотанні прокурора не зменшилися та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
В ході досудового розслідування та в судовому засіданні не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_5 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, враховуючи те, що розгляд цього кримінального провадження не закінчено судом та беручи до уваги також дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому діянь, в разі доведення яких, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі, за таких обставин, доводи, які були раніше встановлені під час розгляду клопотань про обрання міри запобіжного заходу і його продовженні, колегія суддів переконана, що є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, а існують і на даний час.
Частиною 2 ст. 422-1 КПК України, передбачено вичерпний перелік документів, які можуть бути витребувані суддею-доповідачем з суду першої інстанції у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку всім доводам обвинуваченого ОСОБА_5 , які він навів під час розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, оскільки обмежена матеріалами кримінального провадження для повного дослідження доводів останнього.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та прийняв законне і обґрунтоване рішення про продовження такого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Доводи, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , з урахуванням його особи, тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявність ризиків щодо процесуальної поведінки обвинуваченого, не дають підстав для скасування ухвали суду та обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, як про те апелює останній.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 407, 418, 419, 422-1, ч.2 532 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 18 листопада 2021 року включно - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3