28 вересня 2021 року
м. Харків
справа №636/4086/20
провадження №22-ц/818/3467/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Гуменного З.І.,-
13.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі за текстом КУЕВ м. Харків) , в якій просив визнати за ним право на виключення з числа службових КЕВ м. Харкова квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харкова вказаної квартири.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом.
Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу
Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі КЕВ м. Харків просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не включено до списків осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання житла, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи, з якої вбачається стан його квартирної черги, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 19.12.2000 року за № 109 та має бути забезпечений житлом для постійного проживання при настанні черги. Законодавством передбачено вичерпний перелік категорій осіб, яким житло надається першочергово та поза чергою, до яких як вбачається з довідки, відповідач не відноситься.
Зазначає, що суд проігнорував дотримання порядку визначеного пунктами 1,4,5-7 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 р.
Крім того, не погоджується з твердженням суду про те, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не КЕВ м. Харкова, у зв'язку з тим, що на підставі абз.2 п. 10 розділу 7 Інструкції «виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком».
Також вказує на те, що якщо КЕВ м. Харків буде подано клопотання до Чугуївської міської ради про виключення квартири з числа службового житла, без дотримання черговості, будуть порушені всі перелічені норми зазначеного Закону, Порядку та інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу, й відповідно порушені такі основні принципи права як принцип рівності (який виходить з того, що всі, хто знаходиться в однаковому становищі мають рівні права, свободи та обов'язки, і є рівними перед судом та законом, але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами здійснює диференціацію, або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб, з метою компенсації наявної фактичної нерівності) та справедливості.
Позивач має бути забезпечений житлом після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на отримання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК УРСР та Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Вказує, що твердження, викладене у рішенні суду першої інстанції щодо можливості та законності вирішення питання, що стало предметом судового розгляду лише шляхом подання клопотання саме відповідачем є порушенням вимог законодавчих актів та неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють дане питання, а саме Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 р.
Наголошує на тому, що у відповідності з вимогами п.4 розділу 7 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 р., список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району з обліковою справою військовослужбовця, витягом з наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що згідно із Витягом із послужного списку майора ОСОБА_1 , вбачається, що останній на військову службу поступив добровільно 28.07.1995 року через Охтирський ОМВК Харківської області та з 31.03.2015 року по теперішній час є начальником штабу - першим заступником командира ескадрильї авіаційної ескадрильї в/ч НОМЕР_1 м.Чугуїв.
Відповідно до ордеру на службове жиле приміщення № 015383 від 23.09.2013 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв'язку з проходженням військової служби, ОСОБА_1 надано право на зайняття службового жилого приміщення у квартирі жилою площею 30, 1 кв. м., яка складається з двох кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З копії паспорту, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.10.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Витягу з протоколу № 8 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2020 року, рішенням житлової комісії, згідно п. 10 глави VII наказу Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380, майору ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи (він, два сини 2001 та 2007 років народження) погоджено виключення з числа службової 2-ї кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з Витягу з наказу від 07.10.2020 року № 880 «Про затвердження протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 », на виконання вимог п.8 розділу II та п.5 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380, затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2020 року № 8 щодо погодження виключення житлової площі з числа службової майору ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи (він, два сини 2001 та 2007 років народження) 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , згідно п. 10 глави VII наказу Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380. Наказано голові житлової комісії військової частини НОМЕР_1 наказ довести до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова.
Листом № 4962 від 16.10.2020 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з рішенням Заступника Міністра оборони України від 09.04.2020 № 19360/з/1-2019 питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для осіб, які звільнені до 01.04.2020 з військової служби в запас або у відставку за наступними критеріями:
- перебування на квартирному обліку у гарнізонах Збройних Сил України;
- відповідності займаного житла нормам житлового законодавства;
- наявності вислуги на військовій служби не менше 20 календарних років;
- неотримання за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (державного житлового фонду) житла для постійного проживання, яке в подальшому було залишено (відчужено) повнолітнім членам сім'ї або іншим особам (незалежно від дати зарахування на квартирний облік та дати залишення або відчуження житла). Зазначену роботу організувати після проведення організаційних заходів Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України та створення відповідного структурного підрозділу.
Також повідомлено, що у зв'язку з тим, що на теперішній час ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу, підстави для розгляду заяви щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових відсутні.
З довідки, наданої відповідачем за № 52 від 05.01.2021 року убачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 19.12.2000 року за № 109. Склад родини 3 особи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом, а не Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова.
Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподаючи відповідне клопотання, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, виходячи з того, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну військову вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні в/ч НОМЕР_1 з 19.12.2000 року, тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції вірно виходив із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 12 жовтня 2020 року, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 16 червня 2021 року у справі № 636/5008/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання відповідача на недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових, - не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.
"Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями" передбачає виключення квартири з числа службових за умови перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку на квартирному обліку в ЗСУ і відповідність займаного житла нормам законодавства, а не згідно настання черги на отримання житла.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.