Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 953/24663/19
провадження № 22-ц/818/3129/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, постановлене під головуванням судді Зуб Г.А., в залі суду в місті Харкові, (повний текст судового рішення складено 18 грудня 2020 року), -
У грудні 2019 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року у розмірі 49531,88 грн., інфляційні витрати в розмірі 294,50 грн., три проценти річних - 619,00 грн., та стягнути судовий збір.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року в розмірі 49531 грн. 88 коп., три відсотки річних в розмірі 619 грн. 00 коп., та суму інфляційних витрат в розмірі 294 грн. 50 коп., а всього 50 445 гривень 38 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позивач не надав суду достатні та достовірні докази на підтвердження обставин викладених у позові про споживання відповідачем без достатніх підстав теплової енергії. Судом першої інстанції не враховано доводи відповідача, викладені у відзиві на позов про те, що щомісячні нарахування здійснено позивачем без урахувань термічного опору огороджуючи конструкцій, властивостей огороджувальних конструкцій, теплового розрахунку потужності встановлених опалювальних приладів тощо. Розрахунок теплового навантаження на опалення ОКТ/109 виконано без огляду приміщень та врахування індивідуальних характеристик. Тим самим суд, задовольняючи вимогу про стягнення вартості теплової енергії у сумі, вирахованій позивачем без урахування теплового навантаження суперечить ст.19 Закону України «Про теплопостачання», за змістом якої споживач повинен здійснювати оплату теплопостачальній організації за тактично отриману теплову енергію. Звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи, відповідачем було замовлено та 23.04.2020 року погоджено у КП «ХТМ» проект з розрахунку теплового навантаження нежитловим приміщенням, з якого вбачаються зовсім інші, у порівнянні з застосованими позивачем при розрахунку навантаження теплової енергії параметри та характеристики. Отже сам факт погодження КП «ХТМ» розрахунку теплового навантаження, яке є відмінним від заснованого при нарахуванні спожитої теплової енергії за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року, свідчить про здійснення позивачем невірного обрахунку спожитої теплової енергії. У зв'язку з цим вважає, що позивачем не доведено вартість теплових послуг за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року у розмірі 49531,88 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свого обов'язку зі сплати отриманої ним послуги з централізованого опалення, тому наявні підстави для стягнення заборгованості за період з 21.10.2017 по 10.04.2019 у розмірі 50 445 гривень 38 коп., з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, згідно здійсненого КП «Харківські теплові мережі» розрахунку, який відповідачем в ході судового розгляду не спростовано.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху №11-1-:-11-7, 11-1а в літ. «А-2», загальною площею 129,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.09.2017 року, що був посвідчений ПН ХМНО Самощенко О.А. за реєстр. №2663.
Відповідач, не уклавши з КП "Харківські теплові мережі" договір на постачання теплової енергії, користується тепловою енергією, яка подається в централізовану систему теплопостачання всього будинку КП «ХТМ», що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку АДРЕСА_1 .
19.02.2018 року представниками КП «ХТМ» складений акт обстеження системи теплоспоживання об'єкта №178/2796, згідно якого система теплопостачання єдина із системою теплопостачання житлового будинку, в який вбудоване нежитлове приміщення споживача теплової енергії. Відповідачу надано припис виконати розрахунок теплового навантаження та укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Припис відповідачем не виконано.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок теплового навантаження на опалення. За період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року позивачем здійснено нарахування відповідачу безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 49531,88 грн. Вказана сума розрахована у відповідності з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження (а.с. 9).
Як на підставу позовних вимог, КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, ОСОБА_1 має заборгованість за безпідставно спожиту теплову енергію, яку в добровільному порядку не сплачує. Позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 вартість спожитої теплової енергії за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року у розмірі 49531,88 грн., інфляційні витрати в розмірі 294,50 грн., три проценти річних - 619,00 грн., та стягнути судовий збір.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Правила відключення від централізованої системи опалення врегульовано Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 N 4, якими передбачено, зокрема, отримання дозволу міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування, технічних умов, відключення об'єкту від централізованого опалення із складанням акту про відключення.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що нежитлові приміщення 1-го поверху №11-1-:-11-7, 11-1а в літ. «А-2», загальною площею 129,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , обладнані системою опалення, яка є єдиною із системою опалення будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 19.02.2018 р. №178/2796. (а.с.12).
Як свідчать акти підключення споживача до джерела теплової енергії та акти відключення споживача від джерела теплової енергії житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у період з жовтня 2017 року до квітня 2019 року підключався до центрального опалення та відповідно відключався в неопалювальний період, а отже, і нежитлові приміщення відповідача також були підключені до центрального опалення.
ОСОБА_1 споживав послуги з опалення, оскільки система опалення відповідача єдина із системою опалення вказаного житлового будинку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Крім того частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року в розмірі 49531 грн. 88 коп., три відсотки річних в розмірі 619 грн. 00 коп., та суму інфляційних витрат в розмірі 294 грн. 50 коп., а також судових витрат - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_1 на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було замовлено та 23.04.2020 року погоджено у КП «ХТМ» проект з розрахунку теплового навантаження нежитловим приміщенням, з якого вбачаються зовсім інші, у порівнянні з застосованими позивачем при розрахунку навантаження теплової енергії параметри та характеристики. Отже сам факт погодження КП «ХТМ» розрахунку теплового навантаження, яке є відмінним від заснованого при нарахуванні спожитої теплової енергії за період з 21.10.2017 року по 10.04.2019 року, свідчить про здійснення позивачем невірного обрахунку спожитої теплової енергії, - не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачем стягується заборгованість за 2017-2019 роки, а виготовлений на замовлення відповідача робочий проект з розрахунку теплового навантаження був погоджений КП «ХТМ» 23.04.2020 року.
ОСОБА_1 не довів факту отримання послуг КП «ХТМ» неналежної якості за 2017-2019 роки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у відповідача обов'язку сплачувати за надані КП «ХТМ» послуги у визначеному позивачем обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова