Справа № 932/2729/20
Провадження № 2/932/3068/21
06 травня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі - Скопа Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
05 березня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2020 року матеріали позовної заяви передано у провадження судді ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 486 від 10 грудня 2020 року у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 , вищевказану цивільну справу було передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2020 року цивільну справу передано на розгляд судді Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 04 січня 2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач у своїй позовній заяві посилався на те, що 09 липня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір. Свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідач не виконав, що мало наслідком виникнення заборгованості, розмір якої станом на 26 грудня 2019 року складає 15 725,26 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 8 134,83 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 3 594,86 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України, у розмірі 2 770,56 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 725,01 грн. Позивач у своєму позові просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 09 липня 2018 року у сумі 15 725,26 грн., а також судовий збір у розмірі 2 102 грн. Представник позивача надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час і дату судового засідання повідомлявся у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки судові не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 липня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом отримання кредитного ліміту у розмірі 8 000 грн. на платіжну карту, розмір якого згодом було змінено, про що свідчить його особистий підпис. Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок в національній валюті України.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконує, внаслідок чого станом на 26 грудня 2019 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 15 725,26 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі положень ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 8 134,83 грн. за договором № б/н від 09 липня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач стверджує, що розмір заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, становить 2 770,56 грн., розмір заборгованості за простроченими відсотками складає 3 594,86 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені ст. 625 ЦК України.
Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.
Отже, позивач має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит, відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто, строку дії кредитної картки.
За змістом позовної заяви, вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред'явлені станом на 26 грудня 2019 року, при цьому матеріали справи не містять відомостей щодо того, в якому ж саме порядку заявлено ці вимоги - з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом, або ж після закінчення строку кредитування, тобто, строку дії кредитної картки.
Разом з тим, відповідно до відомостей, зазначених у довідці про надані відповідачеві кредитні картки, кінцевим строком дії кредитної карти є 30 вересня 2022 року.
Крім цього, в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками банк зазначає, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 липня 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані банком на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме ці умови з Витягу з Тарифів та Витягу з Умов розумів ОСОБА_1 , ознайомився і прийняв їх, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір та порядок нарахування пені і штрафів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до часу звернення до суду позивача із даним позовом.
Тобто, банк міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19 Верховного Суду викладена аналогічна правова позиція про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, без належних підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядок нарахування та розмір пені та штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме, судовий збір.
Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 087,39 грн. (8 134,83 грн. х 2 102 грн. : 15 725,26 грн. = 1 087,39 грн.).
Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», складає 9 222,22 грн. (8 134,83 грн. + 1 087,39 грн. = 9 222,22 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по простроченому тілу кредиту за договором № б/н від 09 липня 2018 року у розмірі 8 134 (вісім тисяч сто тридцять чотири) грн. 83 коп., та судовий збір у розмірі 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 39 коп., а всього 9 222 (дев'ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 22 коп.
У задоволенні інших позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Т.О.Кудрявцева