Справа № 642/6385/20 Головуючий І інстанції - Кісь Д.П.
Провадження № 33/818/873/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
/ по справі про адміністративне правопорушення /
21 вересня 2021 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакула Н.С.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - Шилова Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 15 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 15 січня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі стосовно нього закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі чим порушив норму процесуального права, оскільки він не був належним чином обізнаний про дату та час розгляду справи.
Вказує, що інспектор патрульної поліції на його питання про причину зупинки його автомобіля відповів, що в нього не працює габаритний сигнал задньої фари, де також доповіли йому, що у нього очі не реагують на ліхтарик. Пройти йому тест на алкотестер Драгер інспектори поліції не запропонували, і він зовсім не відмовлявся від проходження огляду.
Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Шилова Ю.П., які апеляційну скаргу підтримали та надали пояснення ідентичні тим, які викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, а також заслухавши пояснення свідка ОСОБА_3 апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Разом з апеляційною скаргоюОСОБА_2 подав клопотання в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції 15.01.2020 року та не був обізнаний про судове рішення.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку підлягає задоволенню.
Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судовим розглядом встановлено, що 21 листопада 2020 року о 00 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем « Ваз 21063» номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові, по вул. Полтавський шлях, 155 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, розширені зіниці ока, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
В наслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №107319 від 21.11.2020 року за невиконання ОСОБА_2 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 21.11.2020 року, які кожний окремо зазначили, що водій автомобіля «Ваз 21063» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров'я відмовився (а.с. 8,9);
-направленням ОСОБА_2 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 21.11.2020 року. (а.с.6)
- рапортом інспектора патрульної поліції Друк Д. (а.с. 7)
- відомостями відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що поліцейський, в присутності двох свідків декілька раз пропонує ОСОБА_2 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_2 відповів, що погоджується пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер». Після чого працівником поліції було роз'яснено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі для чого ОСОБА_2 необхідно проїхати разом з працівниками поліції до КНП ХОР «ОНД», однак ОСОБА_2 продовжував вимагати провести огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер», що було розцінено працівниками поліції, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння . (а.с. 10).
- поясненнями свідка, які надавались ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме працівника поліції ОСОБА_3 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, який підтвердив, що наданий йому на огляд протокол про адміністративне правопорушенняДПР18 №107319 від 21.11.2020 року, дійсно, був ним складений та в ньому зафіксовані події які відбувались 21.11.2020 року. Також, свідок пояснив, що у нього стаж роботи в правоохоронних органах 12 років, після зупинки транспортного засобу у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, після чого водію були роз'яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та запропоновано пройти огляд в КНП ХОР «ОНД». Оскільки водій відмовився від проходження огляду у встановлений законом порядку то були запрошені свідки, які були присутніми при пропонуванні водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП ХОР «ОНД».
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
Також, з пояснень ОСОБА_2 та його захисника наданих ними в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що ними не оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС або до керівництва патрульної поліції з метою проведення службової перевірки
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб'єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.4 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Доводи апелянта про те, що він вимагав від працівників поліції провести огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, в разі підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння, Інструкцією не передбачено та огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише у спеціалізованому закладі охорони здоров'я.
За вказаних обставин, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості врахувати доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Поряд з цим, належить врахувати те, що, як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 , він отримав посвідчення водія, внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_2 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного медичного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта про відсутність підстав щодо медичного огляду безпідставними.
При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальним є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта, зокрема і щодо якості наданого відеозапису.
Такий висновок суд робить згідно вимог ст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_6 п. 2.5 ПДР України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м.Харкова від 15 січня 2021 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м.Харкова від 15 січня 2021 року, якою ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков