Справа № 953/6195/20 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.
Провадження № 33/818/850/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
22 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Бакалкіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 12.04.2020 о 19.07 год. за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 52 ОСОБА_1 керував автомобілем «Волво» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною, винесеною без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, без дослідження і належної їх оцінки на предмет допустимості і відповідності зібраних доказів вимогам закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснені його права та обов'язки. Посилається на упередженість свідків, оскільки вважає, що вони співпрацювали з працівниками поліції. Зазначає, що до участі в процесі огляду водія були залучені свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , пояснення яких долучені до справи з даними про адресу цих свідків та номери їх засіб зв'язку. Проте, у цей же день, 12.04.2020 року, тільки о 12.35 год. На ОСОБА_1 було знову складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП зі змісту, а також письмових пояснень свідків вбачається, що до участі в проведенні огляду водія ОСОБА_1 були залучені ті ж самі особи, що свідчить про те, що вказані свідки діяли на прохання, а також в інтересах працівників поліції. Крім того зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом.
Разом з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він не був присутніми під час розгляду справи судом першої інстанції, про її зміст, порядок і строки оскарження йому стало відомо 01.12.2020 року після ознайомлення захисника з матеріалами справи.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.
В судове засідання суду апеляційної ОСОБА_1 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки зі зворотнім повідомленням, яку, відповідно до довідки Укрпошти, він не отримав у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою.
Разом з тим, в судове засідання з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Бакалкін О.В., який повідомив про те, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду справи, однак з'явитися не може за станом здоров'я, надав йому повноваження та їх позиція узгоджена.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але за участю його захисника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Бакалкіна О.В., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №186334 від 12.04.2020, поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 12.04.2020, відеозаписі боді-камери на DVD-R диску.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 12.04.2020 о 19.07 год. за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 52 ОСОБА_1 керував автомобілем «Волво» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків (арк. 2).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місцізупинки транспортного засобу.
При цьому належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення в графі для надання пояснень ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється від дачі пояснень. Таким чином, ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема, не висловив заперечень відносно того, що він керував автомобілем, та не посилався на те, що автомобілем керувала інша особа.
Поряд з цим, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вбачається, що 12.04.2020 року водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД (а.с.6,7).
Разом з цим, в цих поясненнях свідки зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом адміністративного протоколу, зі своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснені його права та обов'язки є необґрунтованими.
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з'явились за судовим викликом.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
Крім того, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, з відеозапису також вбачається, що під час процедури огляду ОСОБА_1 не висловлював будь-яких доводів відносно того, що він не є водієм автомобіля.
Також, коли працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки його автомобіля, ОСОБА_1 не зазначав на наявності будь-яких заперечень проти тверджень працівника поліції, що саме він є водієм цього автомобіля.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою для уникнення відповідальності.
Разом з цим, належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник Бакалкін О.В. підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив їх задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що 12.04.2020 року його двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності і двічі по ст. 130 КУпАП. Зазначив, що свідки, які були залучені працівниками поліції при складанні протоколу були ті ж свідки, що і в іншому протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Захисник зазначив, що угоду з ним було укладено 12.11.2020 року і до цього часу і після цього якимось чином дії працівників поліції ними не оскаржувались.
Посилання ОСОБА_1 та його захисника на упередженість свідків, які, на їх думку, були залучені працівниками поліції та співпрацювали з ними, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки дії службової особи що складала протокол про адміністративне правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та його захисником не оскаржувалися, а тому такі доводи апеляційний суд не може взяти до уваги.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольногосп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що 12.04.2020 о 19.07 год. за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 52 ОСОБА_1 керував автомобілем «Волво» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков